(додаткова)
15 травня 2026 року м. Київ
Справа № 757/41150/25-ц
Провадження: № 22-з/824/658/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Поліщук Н. В., Соколової В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення майнової та моральної шкоди,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 658,57 грн, що складаються з інфляційних збитків у розмірі 2 968,21 грн, 3 % річних у розмірі 690,36 грн.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, Тимофєєва Т. М. в інтересах Державної казначейської служби України подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2026 року апеляційну скаргу Тимофєєвої Т. М. в інтересах Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 658,57 грн, що складаються з інфляційних збитків у розмірі 2 968,21 грн, 3 % річних у розмірі 690,36 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
08 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача вартість фактично наданих послуг адвокатом в Київському апеляційному суді у цивільній справі № 757/41150/25-ц, провадження № 22-ц/824/5681/2026, в рамках договору про надання правової допомоги. Заявник зазначив, що під час апеляційного розгляду справи ним були понесені витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 6 000 грн, що, на його думку, підтверджується актом № 3 прийому-передачі наданих послуг від 21.01.2026 року за договором про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2021 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Вирішуючи порушене заявником питання, колегія суддів виходить із наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу Тимофєєвої Т. М. в інтересах Державної казначейської служби України було заявлено про понесення витрат на правничу допомогу та зазначено їх орієнтовний розмір.
22 січня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання про стягнення судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача на його користь вартість фактично наданих послуг адвокатом в Київському апеляційному суді у цивільній справі № 757/41150/25-ц, провадження № 22-ц/824/5681/2026, в рамках договору про надання правової допомоги у розмірі 6 000 грн.
На підтвердження правовідносин щодо надання професійної правничої допомоги та умов її оплати матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 11.01.2021 року, додаткові угоди № 1 від 01.01.2023 року та № 2 від 01.01.2025 року, укладені між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Грань».
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 подав до суду акт № 3 прийому-передачі наданих послуг від 21.01.2026 року за договором про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2021 року; докази направлення копії клопотання іншій стороні.
З матеріалів справи, а саме з акта № 3 прийому-передачі наданих послуг від 21.01.2026 року за договором про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 заявив витрати на правову допомогу, які складалися з таких видів правничих послуг: опрацювання рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2025 року у справі № 757/41150/25-ц; опрацювання апеляційної скарги Державної Казначейської служби України та додатків до неї; формування позиції щодо необхідності реагування на апеляційну скаргу, з цією метою опрацювання законодавчої бази та актуальної судової практики; надання консультацій клієнту щодо змісту апеляційної скарги; опрацювання ухвали Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року про залишення апеляційної скарги Державної Казначейської служби України без руху; опрацювання ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної Казначейської служби України; опрацювання ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; підготовка проекту відзиву, узгодження тексту відзиву з клієнтом в форматі відеоконференції; надання клієнту консультацій в форматі відеоконференції щодо порядку відправлення відзиву 18.01.2026 року через систему «Електронний суд».
Загальна вартість зазначених у акті № 3 послуг становить 6 000 грн, які ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц з цього питання дійшла висновку, що «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою».
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 26 липня 2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 463/2001/19.
Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З вищенаведеного убачається, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
23 січня 2026 року Тимофєєва Т. М. в інтересах Державної казначейської служби України скористалася правом та подала заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат, у яких вказала на відсутність належних доказів фактичної оплати витрат на професійну правничу допомогу, зокрема квитанцій, платіжних доручень чи інших банківських документів, оскільки подані договір, додаткові угоди та акт приймання-передачі послуг підтверджують лише домовленість сторін і обсяг заявлених послуг, але не доводять фактичного понесення витрат. Крім того, Казначейство вказувало на неспівмірність заявленої суми зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт і характером апеляційного перегляду, а також зазначало, що у справах про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету фактичною стороною спору є держава, тоді як Казначейство лише представляє її інтереси.
23 січня 2026 року ОСОБА_1 подав відповідь на заперечення Державної казначейської служби України щодо клопотання про стягнення судових витрат, у якій просив їх не враховувати, посилаючись на те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від їх фактичної сплати чи лише обов'язку сплатити, Казначейство помилково зазначило строк оплати протягом трьох днів замість передбачених додатковою угодою трьох місяців з дня підписання акта приймання-передачі послуг, а також не довело неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, ціною позову, значенням справи для позивача та його фінансовим станом.
Отже, подані Державною казначейською службою України заперечення за своїм змістом містять доводи про неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу, що дає суду підстави оцінити їх розмір на відповідність критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів частково погоджується із запереченнями Тимофєєвої Т. М. в інтересах Державної казначейської служби України щодо того, що визначений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн є надмірним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом необґрунтованого збагачення сторони, на користь якої ці витрати стягуються, та не може перетворюватися на додатковий спосіб отримання доходу (див. постанови від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17; від 19 листопада 2024 року у справі № 910/14543/23).
Оцінюючи доводи сторін, колегія суддів виходить із того, що дана справи є незначної складності, апеляційний розгляд здійснювався в порядку письмового провадження без виклику сторін, а обсяг здійснених в межах апеляції процесуальних дій був мінімальним.
Більше того, з наданого позивачем акта № 3 прийому-передачі наданих послуг від 21.01.2026 року за договором про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2021 року вбачається, що заявлені витрати фактично охоплюють єдину ключову процесуальну дію, складання та подання відзиву на апеляційну скаргу. Інші зазначені в акті дії «опрацювання документів», «формування позиції», «опрацювання законодавчої бази та судової практики», мають загальний характер.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, розмір витрат на правничу допомогу підлягає відшкодуванню незалежно від того, чи витрати були фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті. Ця позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2024 року у справі № 824/268/21, на яку суд посилається як на орієнтир для однакового застосування норм процесуального права.
Разом із тим, навіть за умови можливості відшкодування таких витрат, заявлений розмір повинен відповідати принципу співмірності, встановленому ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Суд зобов'язаний враховувати: складність справи; обсяг фактично виконаних робіт; витрачений адвокатом час; значення справи для сторін.
У даному випадку виконані представником позивача дії не можуть обґрунтовувати суму в 6 000 грн, оскільки фактично зводяться до складання відзиву на апеляційну скаргу, без здійснення будь-яких додаткових правових або процесуальних дій, які б свідчили про значний обсяг роботи чи підвищену складність справи.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн є неспівмірною та не відповідає критерію розумної необхідності, а тому підлягає зменшенню.
З урахуванням характеру здійснених процесуальних дій, їх обсягу, відсутності судових засідань та письмового характеру апеляційного провадження, справедливим та обґрунтованим розміром витрат, які можуть бути компенсовані позивачу, є сума 3 000 грн.
Доводи Державної казначейської служби України про те, що вона у цих правовідносинах представляє інтереси держави, не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, однак враховуються судом при визначенні належного способу їх стягнення - з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 260, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 3 000 (три тисячі) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді Н. В. Поліщук
В. В. Соколова