15 травня 2026 року м. Київ
Справа № 363/3660/25
Провадження: № 22-ц/824/5568/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Полякова Олексія Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»
на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Баличевої М. Б.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 17.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 905889250 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового ідентифікатора MNV55S8H. 17.11.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свій обов'язок та перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі 12 600 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди. Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача. 27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 року до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача. 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е. Відповідно до витягу з реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 року до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року, ТОВ «ФК «Ейс» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 19 461,64 грн. Оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконуються, заборгованість за кредитним договором не погашена, а тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19 461,64 грн, з яких: 11 621,02 - заборгованість по тілу кредиту, 7 840,62 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» залишено без задоволення.
Не погодившись із таким судовим рішенням, Поляков О. В. в інтересах ТОВ «ФК «Ейс» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд, встановивши факт укладення кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів та перехід права вимоги до позивача, помилково дійшов висновку про відсутність заборгованості. На думку скаржника, суд неправильно оцінив розрахунки заборгованості, ототожнивши балансове списання у зв'язку з відступленням права вимоги з фактичним погашенням боргу відповідачем. Вказував, що відповідач сплатив лише 4 267,74 грн, а доказів повного виконання кредитного зобов'язання не надав. Також зазначав, що подані розрахунки узгоджуються з реєстрами прав вимоги, платіжними документами та іншими доказами, однак суд не перевірив їх у сукупності, неповно з'ясував обставини справи та дійшов висновків, які не відповідають її фактичним обставинам.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 17.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 905889250 у формі електронного документа з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора MNV55S8H.
Згідно з положеннями п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 12 600 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 140 днів.
Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 1.3. договору).
Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (далі - дисконтна процентна ставка) (п. 1.4. договору).
На умовах, викладених в п. 1.6. договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (далі - базова процентна ставка) (п. 1.5. договору).
Згідно з п. 1.6.1. договору за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за базовою процентною ставкою: загальні витрати за кредитом складають 14 559,86 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту складає 27 159,86 грн. (зворот а.с. 14-18).
15.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 905889250 від 17.11.2021 року, якою сторони погодили, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за договором, та строк оплати наступного чергового платежу на 13 днів (а.с. 27).
27.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 905889250 від 17.11.2021 року, якою сторони погодили, у зв'язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити загальний строк, на який був наданий кредит за договором, та строк оплати наступного чергового платежу на 12 днів (зворот а.с. 27).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року.
27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 року.
29.05.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 29/05/25-Е.
Відповідно до витягу з реєстру боржників № б/н до договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 19 461,64 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року, заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 05.06.2025 року складає 19 461,64 грн, з яких: 11 621,02 грн - прострочене тіло, 7 840,62 грн - прострочені відсотки (а.с. 82).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів розмір заявленої до стягнення заборгованості, хоча між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі, первісний кредитор перерахував відповідачу кредитні кошти, а право вимоги перейшло до позивача за договорами факторингу. З поданих розрахунків заборгованості вбачається сплата відповідачем як тіла кредиту, так і процентів, у зв'язку із чим дійшов висновку про погашення заборгованості та відсутність підстав для задоволення позову.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як убачається з матеріалів справи, 17.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 905889250 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV55S8H. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
На підтвердження укладення договору позивач надав довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір № 905889250 від 17.11.2021 року підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора MNV55S8H, направленого останньому 17.11.2021 року о 0:05:30 год., на фінансовий номер телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 17.11.2021 року - НОМЕР_6, сума кредиту - 12 600 грн, строк кредитування - 140 днів, дисконтна процентна ставка - 251,85 % річних, базова процентна ставка - 474,50 % річних.
Крім того, на виконання ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2025 року АТ «Універсал Банк» надало інформацію, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , а також інші платіжні картки. Щодо поповнення картки № НОМЕР_3 банк повідомив, що в період з 17.11.2021 року по 22.11.2021 року на неї дійсно було зараховано кошти у сумі 12 600 грн. Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером за картковим рахунком № НОМЕР_3 та міститься в анкетних даних ОСОБА_1 . Повний номер рахунку за цією карткою, що належить ОСОБА_1 , - НОМЕР_5 . Також АТ «Універсал Банк» долучило виписку про рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 , за період з 17.11.2021 року по 22.11.2021 року (а. с. 120-124).
Отже, згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор виконав свій обов'язок та 17.11.2021 року шляхом ініціювання через банк провайдер перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 12 600 грн на банківську карту № НОМЕР_3 відповідача, яку останній вказав у заявці при укладенні кредитного договору.
Судом першої інстанції встановлено факт укладення між первісним кредитором і відповідачем кредитного договору та наявність зобов'язань за ним, які виникли на його підставі. Крім того, суд встановив факт укладення договорів факторингу та факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів прав вимоги, зокрема, факт відступлення на користь позивача права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року.
Представник ТОВ «ФК «Ейс» у апеляційній скарзі зазначив про правильність висновку суду першої інстанції у цій частині, отже, є доведеним факт укладення між первісним кредитором і відповідачем кредитного договору № 905889250 від 17.11.2021 року та факт переходу права вимоги до відповідача за цим кредитним договором на підставі договорів факторингу, додаткових угод, якими продовжено строк дії договорів факторингу, а також на підставі реєстрів прав вимоги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з мотивів не обґрунтованості позивачем розміру заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року, суд першої інстанції посилався на те, що згідно з поданими розрахунками заборгованість є погашеною.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в цій частині не відповідає фактичним обставинам справи та є помилковим.
Так, у розрахунках ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», наданих позивачем, відповідно до правил бухгалтерського обліку під час відступлення прав вимоги відображено балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора, яке не свідчить про сплату заборгованості боржником.
Балансове списання - це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов'язань, які були раніше враховані в її регістрах.
У контексті передачі права вимоги за кредитом балансове списання означає, що фінансова компанія припиняє відображати заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки відповідне право вимоги передано іншому суб'єкту (фактору) на підставі договору факторингу.
Дана процедура передбачена Положеннями (стандартом) бухгалтерського обліку, Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ, Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
За встановлених обставин 05.05.2022 року первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року підписали реєстр прав вимоги № 175, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року.
Таким чином, 05.05.2022 року відбувся перехід права вимоги за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до наступного кредитора ТОВ «Таліон Плюс», а тому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відобразило балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора (ТОВ «Таліон Плюс») відповідно до бухгалтерського обліку, що означає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов'язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах, яке не стосується сплати заборгованості відповідачем ОСОБА_1 .
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку, що станом на 05.05.2022 року, згідно з поданим розрахунком ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість є погашеною.
Так само суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у наданому позивачем розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» станом на 27.05.2024 року заборгованість є погашеною.
Викладені обставини не підтверджують сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року та не стосуються фактичного погашення боргу самим боржником, а відображають факт передачі боргу новому кредитору.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності заборгованості у відповідача, оскільки розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами, та підтвердження перерахування коштів є беззаперечними доказами факту наявності заборгованості.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру заборгованості за основною сумою боргу та відсотками, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року встановлено, що проценти, нараховані у межах строку кредитування, та за процентною ставкою, визначеною умовами договору, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає доведеним розмір заборгованості, заявлений у позовній заяві, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а саме у загальній сумі 19 461,64 грн, з яких: 11 621,02 грн - прострочене тіло, 7 840,62 грн - прострочені відсотки.
Правильність зазначеного розрахунку відповідачем не спростовано, контррозрахунок заборгованості до матеріалів справи не подано.
Дані розрахунки заборгованості є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню.
За таких підстав, апеляційна скарга Полякова О. В. в інтересах ТОВ «ФК «Ейс» підлягає задоволенню, а заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року в розмірі 19 461,64 грн на користь ТОВ «ФК «Ейс».
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року; копію додаткової угоди № 25770718990 від 30.05.2025 року до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 Тараненка Артема Ігоровича; копію довіреності адвоката.
Відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.
Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених ним на правову допомогу, а відповідач не заявляв про їх неспівмірність складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача у розмірі 7 000 грн.
Як убачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви товариство сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.
Отже, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, становить 6 056 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Полякова Олексія Володимировича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 08 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, адреса: м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, кабінет 13) заборгованість за кредитним договором № 905889250 від 17.11.2021 року в розмірі 19 461 (дев'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят одна) грн 64 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура