Справа №756/6459/26 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4209/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
11 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 3 ст. 369-2 КК України у кримінальному провадженні № 12026100050000111,
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2026 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 16 червня 2026 року включно.
Згідно ст.ст.182-183 КПК України визначено ОСОБА_7 розмір застави, яка дорівнює 2000 (двох тисяч) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 6 656 000,00 грн.
У разі звільнення з-під варти, покладено на ОСОБА_7 обов'язки у відповідності до ст. 182 КПК України, а саме:
- з'являтись на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитись через поважні причини-завчасно повідомити про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, крім випадків переміщення до бомбосховища під час повітряної тривоги та відвідування закладів охорони здоров'я;
- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходься кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та роботи.
Доручено філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби» в м. Києві та Київській області забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_7 із наданням належної медичної допомоги.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у повному обсязі у задоволенні клопотання.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчим суддею не враховано ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів про факт вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину, а повідомлення про підозру є необґрунтованим.
Крім того, апелянт зазначає, що висновки слідчого судді про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є безпідставними, не підтверджуються матеріалами справи та не можуть бути враховані судом як реальні.
Вказує на непомірний розмір застави, визначеної слідчим суддею, що фактично робить тримання під вартою підозрюваної - безальтернативним запобіжним заходом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ із ДУ «Київський слідчий ізолятор») та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні СВ Оболонського управління поліції ГУНП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100050000111 від 19.01.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, з посиланням на те, що у невстановлений досудовим розслідуванням дату, час та місце, але не пізніше 19.01.2026, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , організував протиправний механізм, який полягає в одержанні неправомірної вигоди за здійснені впливу на прийняття рішення особами, уповноважених на виконання функцій держави - працівників Управлінні соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, що за адресою: м. Київ, пр-т Повітряних Сил, 40, з використанням фіктивної медичної документації про наявність хвороби у особи, та складання недостовірного Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (надалі - Акт), особою, яка підлягає загальнообов'язкового призову на військову службу, що створюватиме умови для уникнення мобілізації.
Разом з цим, ОСОБА_10 , маючи намір здійснювати такі діяння протягом тривалого періоду часу та щодо значної кількості осіб, розуміючи, що вчинення вищезазначеного злочину вимагає чітких і узгоджених дій декількох осіб, вирішив створити групу осіб, якою особисто мав керувати.
На виконання свого плану, ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення за рахунок отримання грошових коштів без законних на те підстав, усвідомлюючи те, що самостійно виконати дії, пов'язані з вирішенням питання щодо ухилення мобілізації військовозобов'язаними особами, вирішив залучити до складу групу осіб свою дружину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка в свою чергу надала згоду на участь в створеному ОСОБА_10 плані, спрямованому на отримання грошових коштів від осіб, зацікавлених в отриманні відстрочки від мобілізації, за вчинення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а також здійснювати комунікацію з іншими невстановленими на даний час особами, які сприяють у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Крім цього, ОСОБА_10 , маючи намір надавати особам за неправомірну вигоду для себе та третіх осіб, відстрочку від призову за мобілізацією в нібито законний спосіб, у невстановлений досудовим розслідуванням дату, час та місці, залучив до складу групи осіб головного спеціаліста Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в свою чергу надала згоду на участь в створеному ОСОБА_10 злочинному плані, роль якої полягала в здійсненні за грошову винагороду впливу на посадових осадових осіб Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, з якими остання особисто працювала та підтримувала робочі відносини та постійний зв'язок, які в свою чергу повинні були підписати Акт, без фактичного обстеження місця проживання осіб в порушення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Окремо досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно Наказу начальника Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.06.2023 № 106к, переведена на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу та координації соціальних послуг із збереженням раніше присвоєного 7 рангу державного службовця та встановлених надбавок.
Зокрема між учасниками групи осіб були постійні внутрішні зв'язки. Характерним було обговорення спільних проблем, визначення способів конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними органами. Крім того, ОСОБА_10 , з метою конспірації своїх злочинних дій, приховуючи дійсні наміри спрямовані на незаконне отримання особами відстрочки від мобілізації, перед початком оформлення відповідних документів, укладав з ними фіктивний договір про надання юридичних послуг, в якому зазначав суму авансу та повної оплати, яка відповідає сумі неправомірної вигоди.
В той же час, ОСОБА_10 з метою створення умов для функціонування незаконної діяльності, винайняв офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , де безпосередньо проводив зустрічі з особами, які мали на меті ухилитись від мобілізації, надавав їм вказівки, гарантії, передумови та поради, стосовно порядку оформлення відповідних документів, в результаті чого, така особа отримає офіційну відстрочку від мобілізації.
Вказаний злочин, ОСОБА_7 , будучи учасником групи осіб, скоїла при наступних обставинах: На початку вересня 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, ОСОБА_12 , звернувся в месенджері «Telegram» до ОСОБА_10 , якого порекомендував ОСОБА_13 , із проханням допомогти йому в оформленні військово-облікових документів, а також документів, які будуть слугувати підставою для отримання відстрочки від мобілізації та дадуть право виїзду за кордон в умовах діючого на території України воєнного стану.
Так, 17.02.2026, близько обіду, більш точний час не встановлено, ОСОБА_13 , на виконання прохання ОСОБА_12 особисто зустрівся з ОСОБА_10 , з метою обговорення питання оформлення військово-облікових документів ОСОБА_12 та документів, які будуть слугувати підставою для отримання відстрочки від мобілізації. В ході зустрічі, ОСОБА_10 , повідомив ОСОБА_13 , що для початку процесу оформлення документів щодо відстрочки від призову за мобілізацією, а саме догляду за батьком ОСОБА_12 , необхідно надати неправомірну вигоду у сумі 1500 доларів США, надавши при цьому номер банківської карти на своє ім'я та банківську карту на ім'я своє дружини ОСОБА_11 .
Наступного дня, 18.02.2026, близько 15:00 год., ОСОБА_12 перебуваючи в приміщенні відділенні банку «Приват Банк», що за адресою: м. Київ, вул. Джона Маккейна, 36, на виконання попередньо висунутої вимоги ОСОБА_10 про надання йому неправомірної вигоди, здійснив грошовий переказ у сумі 63 050 грн. (що еквівалентно 1500 доларів США) на картковий банківський рахунок № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_11 .
В подальшому, в ході неодноразових зустрічей між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які відбувалися протягом січня - березня 2026 року в присутності ОСОБА_11 в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_12 , що батько останнього - ОСОБА_14 , помер більше 10 років назад. В свою чергу, ОСОБА_10 , запропонував ОСОБА_12 фіктивно одружитися, та оформити догляд вже за дружиною ОСОБА_12 , якій ОСОБА_10 виготовить фіктивні документи про наявність психічної хвороби, на що ОСОБА_12 погодився.
Надалі, 27.02.2026, приблизно о 11:00 год., ОСОБА_10 , з метою реалізації свого злочинного плану, направленого на отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, зателефонував в месенджері «Telegram» ОСОБА_12 та висунув вимогу щодо передачі грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США за прискорення процедури одруження між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , яка дала згоду за укладання шлюбу з ОСОБА_12 , з подальшим оформленням останній лікарського діагнозу, пов'язаного з психічним розладом здоров'я та отриманням Акту догляду за нею.
В подальшому, 03.03.2026, близько 13:00 год., ОСОБА_11 на виконання раніше розробленого спільного злочинного плану, виконуючи відведену їй роль, за вказівкою ОСОБА_10 , прибула за адресою проживання ОСОБА_12 , та супроводжувала його до офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні якого ОСОБА_12 передав, раніше обумовлені, грошові кошти у якості неправомірної вигоди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у сумі 210 000 грн. (що еквівалентно орієнтовно 5000 доларам США). ОСОБА_11 , перерахувавши усі, отримані від ОСОБА_12 , грошові кошти, підтвердила, що сума грошових коштів відповідає сумі раніше висунутої вимоги ОСОБА_10 . При цьому, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_12 , що сума залишку, яку останній повинен йому передати становить 71 000 грн. після отримання оригіналів фіктивної медичної документації відносно ОСОБА_15 та документів, які стануть для відстрочки від призову за мобілізацією.
Окремо, в ході розмови ОСОБА_10 запевнив ОСОБА_12 , що йому та ОСОБА_15 непотрібно особисто з'являтися або підписувати будь-які документи в медичних закладах, управлінні соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, а подавати відповідні документи до центру надання адміністративних послуг (ЦНАПу), ОСОБА_12 буде подавати особисто за присутності ОСОБА_10 або ОСОБА_11 .
В подальшому, 06.03.2026 об 09:19 год., ОСОБА_11 продовжуючи виконання раніше розробленого спільного злочинного плану, виконуючи відведену їй роль, за вказівкою ОСОБА_10 , прибула за адресою проживання ОСОБА_12 , де забрала останнього та ОСОБА_15 , та особисто супроводжувала останніх до приміщенні виконавчого комітету Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, що за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33, де, в той же день, посвідчили шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_15 на підставі бойової повістки, яку ОСОБА_11 , завчасно надала ОСОБА_12 . Під час слідування в автомобілі, ОСОБА_11 запевняла ОСОБА_12 , що забезпечить безперешкодний проїзд через блок-пости з використанням наданою нею бойової повісткою, оскільки таким шляхом ОСОБА_11 неодноразово забезпечувала проїзд з іншими «клієнтами».
Надалі, 09.04.2026, приблизно о 12:30 год., ОСОБА_12 зателефонував в месенджері «Telegram» ОСОБА_10 , який в ході спілкування запевнив, що раніше обумовлені документи майже готові. Після того, як вказані документи будуть готові, ОСОБА_12 необхідно буде приїхати до ОСОБА_10 в офіс, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з метою їх отримання та передачі іншої частини неправомірної вигоди.
В той же час, ОСОБА_11 на виконання спільного злочинного плану, переслідуючи корисливий мотив, в ході неодноразових зустрічей та телефонних дзвінків між останньою та ОСОБА_7 , які відбувалися з початку квітня до 14 квітня 2026 року, обговорювали можливості оформлення постійного догляду ОСОБА_12 за його дружиною ОСОБА_16 , яка нібито хвора на психічний розлад здоров'я. При цьому, ОСОБА_7 усвідомлюючи, що надана ОСОБА_11 адреса проживання подружжя ОСОБА_17 , що за адресою: АДРЕСА_3 , є фіктивним, та остання там не проживають, запевнила ОСОБА_11 , що вона здійснить вплив на інших посадових осіб Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема членів комісії, які підпишуть Акт без фактичного виїзду за вказаною адресою.
В подальшому, в невстановлений досудовим розслідування дату, час та місці, ОСОБА_7 на виконання вказівки ОСОБА_11 , склала Акт та підписала його у членів комісії, до складу якого увійшли сама ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та член громадської організації ОСОБА_24 , без фактичного виїзду за адресою: м. Київ, вул. Азовська, 13, та без здійснення реальної перевірки необхідності постійного догляду за ОСОБА_16 , тим самим, ОСОБА_7 підтвердила свої наміри та здійснила вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави. Після чого, ОСОБА_7 , в невстановлений досудовим розслідування дату, час та місці, передала вказаний Акт ОСОБА_11 .
У подальшому, 16.04.2026 о 11:29 годині, ОСОБА_11 на виконання вказівки ОСОБА_10 , прибула на загально доступну парковку магазину «Новус», що за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 5, продовжуючи реалізацію спільного раніше виниклого злочинного плану, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи умисно, протиправно, із корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, передала ОСОБА_12 оригінали документів, зокрема: оригінал Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 13.04.2026, тим самим підтвердивши вплив на посадових осіб Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, а ОСОБА_11 одержала від ОСОБА_12 останню частину, раніше обумовленої неправомірної вигоди, у сумі 71 000 грн., за вплив на прийняття рішення вищевказаними працівниками, як особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
За таких обставин, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням на даний час особами, отримавши частину отриманої від ОСОБА_12 неправомірної вигоди, підтвердила реальність та спроможність свого впливу на прийняття рішень працівниками Управління соціальної та ветеранської політики Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, що виразилось у складанні та підписанні недостовірного Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
16.04.2026 у відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 276 Кримінального процесуального кодексу України, ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у зв'язку із затриманням особи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення та наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
18.04.2026 від слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , надійшло до суду клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 2400 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 7 987 200,00 грн, та з покладенням обов'язків, у відповідності до ст. 182 КПК України.
18.04.2026 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва застосовано до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 16.06.2026 включно.
Згідно ст.ст.182-183 КПК України визначено ОСОБА_7 розмір застави, яка дорівнює 2000 (двох тисяч) розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 6 656 000,00 грн.
У разі звільнення з-під варти, покладено на ОСОБА_7 обов'язки у відповідності до ст. 182 КПК України, а саме:
- з'являтись на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитись через поважні причини-завчасно повідомити про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, крім випадків переміщення до бомбосховища під час повітряної тривоги та відвідування закладів охорони здоров'я;
- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходься кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та роботи.
Доручено філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби» в м. Києві та Київській області забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_7 із наданням належної медичної допомоги.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Вивчивши матеріали надані суду апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що сукупність матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів вважає, що на даному етапі досудового розсування фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих дій, дані про особу підозрюваної, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив, що слідчим у своєму клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Матеріали досудового провадження містять достатньо даних для висновку про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах досудового провадження відсутні та стороною захисту не надані.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про те, що органом досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Доводи сторони захисту в частині характеризуючих ознак та даних про особу підозрюваної ОСОБА_7 , були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть бути достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання слідчого, як просить сторона захисту.
При цьому, колегія суддів вважає, що скарги підозрюваної на стан здоров'я потребують відповідного реагування.
Згідно ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув'язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув'язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Статтею 21 вказаного Закону забезпечення медичного обслуговування осіб, взятих під варту, покладено на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво СІЗО.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне доручити філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби» в м. Києві та Київській області» забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження підозрюваної ОСОБА_7 із наданням належної медичної допомоги.
Колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3ст. 183 КПК України при визначенні альтернативного запобіжного заходу у виді застави в сумі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 656 000,00 грн., та достатньо не обґрунтував необхідність визначення застави в такому розмірі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Як вбачається з матеріалів провадження, згідно повідомленої ОСОБА_7 підозри, вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, санкція якої встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, вказаний злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, а відтак максимальний розмір застави за вчинення такого злочину не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, жодних підстав вважати наявними виключні обставини, які свідчать, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених обов'язків, стороною обвинувачення не наведено, а колегією суддів не встановлено.
Колегія суддів зауважує, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
З підстав вищевикладеного, перевіривши надані суду матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що застава в розмірі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 656 000,00 грн є завідомо непомірною для підозрюваної, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, у вчиненні якого вона підозрюється, її ролі та даних про особу підозрюваної, яка має на утриманні матір похилого віку, раніше не судима та характеризується позитивно.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя не надав належну і ретельну оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення розміру застави, та з огляду на відсутність у клопотанні слідчого належного обґрунтування існування виключних обставин, що свідчать про необхідності застосування застави в розмірі, що перевищує розмір застави, передбачений п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, дійшов помилкового висновку про застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 656 000,00 грн, а тому, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, яка не передбачає часткового скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів доходить висновку, що ухвалу слідчого судді слід скасувати повністю, з постановленням нової ухвали.
Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, дані про її особу, репутацію, майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів доходить висновку про необхідність визначення підозрюваній ОСОБА_7 застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266 240 гривень.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також в повній мірі узгоджуватись з положеннями ст. 182 КПК України та наведеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Крім цього, як встановлено колегією суддів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, щодо інших осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, застосовано запобіжні заходи у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою, проведення стаціонарної психіатричної експертизи, до яких зараховується неробочий час та які обчислюються з моменту фактичного затримання, взяття під варту чи поміщення до відповідного медичного закладу.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.
Як вбачається із даних протоколу затримання особи, 16.04.2026 року у відповідності до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у зв'язку із затриманням безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, останнім днем 60-денного строку згідно вимог ч. 5 ст. 115 КПК України, який обчислюється з моменту затримання підозрюваної, є 14.06.2026 року включно.
З урахуванням наведеного, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, визначаючи дату закінчення строку дії ухвали, слідчим суддею визначено такий строк поза межами 60-денного строку тримання під вартою, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 197 КПК України та є неприпустимим.
За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії такої ухвали в межах строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 14.06.2026 року включно.
Вирішуючи питання про покладення на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку із внесенням застави, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи клопотання про необхідність покладення на неї наступних обов'язків:
- з'являтись на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитись через поважні причини - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, крім випадків переміщення до бомбосховища під час повітряної тривоги та відвідування закладів охорони здоров'я;
- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходься кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та роботи.
Строк дії обов'язків, покладених на підозрювану у разі внесення застави, визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 16.06.2026 року.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 14.06.2026 включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, та з покладанням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 18квітня 2026 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 14 червня 2026 року включно.
Одночасно визначити підозрюваній ОСОБА_7 заставу в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186, призначення платежу «застава».
У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- з'являтись на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитись через поважні причини - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому фактично проживає, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, крім випадків переміщення до бомбосховища під час повітряної тривоги та відвідування закладів охорони здоров'я;
- повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходься кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання та роботи;
Строк дії обов'язків, покладених на підозрювану у разі внесення застави, визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 16 червня 2026 року.
Доручити філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби» в м. Києві та Київській області забезпечити невідкладне проведення медичного обстеження ОСОБА_7 із наданням належної медичної допомоги.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
НОМЕР_3____________ ОСОБА_4 ____________