Справа № 11-кп/824/4474/2026
№ 753/8756/26
Категорія КК: ч. 5 ст. 190 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
28 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року, -
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 14 червня 2026 року, з визначенням застави у розмірі 1 497 600 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить вказану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, з покладенням обов'язків, передбачений ст. 194 КПК України, або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб.
Такі вимоги захисник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Звертає увагу на те, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 є формальним, не містить посилання на докази, які б обґрунтовували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Зазначає, що судом не надано належної правової оцінки даним про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має вищу освіту та раніше працював в органах внутрішніх справ, має постійне місце проживання, стабільний дохід, на його утриманні перебуває малолітня дитина та цивільна дружина, що у сукупності вказує про відсутність заявлених ризиків та наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Також захисник вважає, що визначений судом розмір застави не відповідає положенням ст. 182 КПК України та є непомірним для обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час підготовчого судового розгляду суд, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
З наданих до апеляційного суду матеріалівубачається, що судом розглянуто письмове клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Заслухано думку сторін обвинувачення та захисту, потерпілих, вивчено матеріали судового провадження.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Судом враховано те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 5 ст. 190 КК України.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом обґрунтовано встановлено, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 є реальним з огляду на тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується та суворість можливого покарання, так як усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватими у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Ризик протиправного впливу на свідків та потерпілих є обгрунтованим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит осіб безпосередньо судом не проведений, а саме показання свідків і потерпілих є важливим джерелом доказування у кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, з урахуванням стадії судового розгляду, тяжкості інкримінованого злочину, фактичних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого.
Крім того, на даний час відсутні дані про зменшення або зникнення ризиків, доведених прокурором під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів також не вбачає.
Доводи апеляційної скарги захисника про необхідність зменшення розміру застави, визначеної обвинуваченому ОСОБА_6 , колегія суддів вважає безпідставними.
Так, обираючи розмір застави щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції обґрунтовано послався на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, фактичні обставини кримінальних правопорушень, сукупність даних про особу обвинуваченого та дійшов висновку про доцільність визначення застави відповідно до положеньч. 5 ст.182 КПК України, оскільки саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим фактором для запобігання настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Жодних порушень вимог процесуального закону під час розгляду клопотання судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року. Тому апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 14 червня 2026 року включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3