Справа № 11-кп/824/4485/2026
№ 939/899/22
Категорія КК: ч. 4 ст. 187 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
04 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2026 року, -
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2026 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 до 13 червня 2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 908 400 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду змінити в частині визначеного йому розміру застави, визначивши йому заставу у розумному та співмірному розмірі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при визначенні йому розміру застави суд не взяв до уваги дані про майновий стан обвинуваченого та визначив заставу, розмір якої є необгрунтованим, непомірним для обвинуваченого та суперечить положенням ст. 182 КПК України.
Також ОСОБА_5 звертає увагу на те, що утримується під вартою понад 3 роки, що вимагає особливої перевірки пропорційності обмеження його прав. Поряд з цим, суд не надав оцінки відсутності обґрунтування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також даним про його особу, наявності у нього міцних соціальних зв'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали з судового провадження, надані судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час судового розгляду суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається з наданих судом матеріалів з судового провадження щодо ОСОБА_5 , останній обвинувачується у вчиненні у співучасті кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 289 КК України, які належать до категорії особливо тяжких.
Прокурором у кримінальному провадженні подано клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке містить, серед іншого, обґрунтування неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Під час розгляду вказаного клопотання судом заслухано доводи як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Тобто судом дотримано вказаний вимог закону під час розгляду клопотання прокурора.
З огляду на тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 злочинів та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання судом винуватим судом першої інстанції обґрунтовано, на думку колегії суддів, встановлено ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, судом враховано дані про його особу, а саме посередню характеристику за місцем фактичного проживання, відсутність офіційного працевлаштування та як наслідок законних джерел доходів, відсутність зареєстрованого місця проживання, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв'язків.
З огляду на стадію судового розгляду, судом першої інстанції визнано актуальним ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих з огляду на встановлений ст. 23 КПК України порядок отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом їх допиту в судовому засіданнібезпосередньо.
З огляду на те, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, суд апеляційної інстанції погоджується з наявністю ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддівпогоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки заявлені прокурором ризики, визначені ст. 177 КПК України на даний час не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного запобіжного заходу.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд належним чином обґрунтував визначений ним розмір застави ОСОБА_5 з урахуванням фактичних обставин кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, сукупності даних про його особу. Колегія суддів погоджується з визначеним обвинуваченому розміром застави, який не суперечить положенням п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України та буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для зменшення розміру застави, як про те просив обвинувачений.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2026 року. Тому апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 15 квітня 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 до 13 червня 2026 року включно, з визначенням застави в розмірі 908 400 грн, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3