Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/8126/26
Провадження №
18.05.2026 року Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026105070000207 від 11.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 08.03.2023 за ч.2 ст. 125 КК України, призначено покарання в виді штрафу у розмірі 50 НМДГ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України,
15 травня 2026 року до Подільського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026105070000207 від 11.04.2026 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 11.04.2026 приблизно о 18 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у громадському транспорті, а саме вагоні № НОМЕР_1 типу Т-З, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, де в нього виник протиправний умисел спрямований на грубе порушення громадського порядку, вчинене з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства. Реалізуючи протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, людської гідності сторонніх осіб, які знаходились в громадському транспорті, а саме вагоні № НОМЕР_1 типу Т-З, за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 37, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки та вимоги моральності, з метою самоствердження за рахунок приниження інших осіб, протиставляючи себе суспільству, проявляючи особливу зухвалість, шляхом використання фарби (аерозольного балончика) чорного кольору, наніс на внутрішній поверхні конструктивного елементу трамваю напис у вигляді графічного символу, чим спотворив зовнішній вигляд майна чим заподіяв матеріальну шкоду.
У подальшому, ОСОБА_2 , знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм моралі, перебуваючи в салоні громадського транспорту а саме в трамваї № НОМЕР_1 типу Т-З, шляхом застосування фізичної сили, пошкодив частину громадського транспорту, яка належить Філії Подільське ТРЕД. У зв'язку з чим Філії «Подільське ТРЕД» завдано матеріальну шкоду у розмірі 12 379 гривень.
Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_2 у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, суд, керуючись положеннями ч. 2 ст. 381 КПК України, розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Разом з цим, судом встановлено, що на виконання вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додані:
1) письмова заява ОСОБА_2 від 14 травня 2026 року, складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
2) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Оцінивши сукупність зібраних під час дізнання доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведена подія кримінального правопорушення, місце, час, спосіб та наслідки його вчинення, а також форма вини та мотиви вчинення обвинуваченим кримінального проступку.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_2 , відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 , відповідно до статті 67 КК України, не встановлено.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Отже, згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд ураховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, яке згідно з ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком;
- особу винного, зокрема його вік на час вчинення кримінального проступку (25 роки), матеріальний та сімейний стан, а також те, що він має судимість (08.03.2023 роком вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 2 ст.125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, який не виконаний), у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем постійного проживання характеризується посередньо, офіційно не працює;
- наявність обставини, що пом'якшує покарання (щире каяття), та відсутність обставин, що його обтяжує.
Крім того під час вирішення питання про призначення покарання обвинуваченому судом ураховано:
- прохання ОСОБА_2 , викладене ним у заяві від 14 травня 2026 року щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, про призначення йому покарання в вигляді штрафу. Разом з цим, у своїй заяві ОСОБА_2 зазначив про те, що при призначенні покарання він покладається на рішення суду у повному обсязі.
Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_2 суд бере до уваги те, що санкція ч. 1 ст. 296 КК України передбачає альтернативні види покарання, а більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Одночасно суд ураховує, що досягнення мети запобігання вчиненню кримінальних правопорушень самим засудженим відбувається шляхом такого впливу покарання на винного, який позбавляє його можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Такого результату може бути досягнуто самим фактом його засудження і тим більше - виконанням покарання, коли засуджена особа поставлена в такі умови, які значною мірою перешкоджають або повністю позбавляють її можливості вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_2 більш суворого виду покарання - обмеження волі, пов'язаного із триманням особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. З огляду на викладене, ураховуючи індивідуальні особливості вчиненого обвинуваченим діяння, тривалість протиправної поведінки та її наслідків, а також відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема його вік та відсутність у нього офіційного заробітку, а також те, що він вчинив кримінальне правопорушення, будучи таким, який має судимість, суд уважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік.
Відповідно до п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Підстав для покладання на засудженого до пробаційного нагляду додаткових обов'язків, передбачених ч. 3 ст. 59-1 КК України, суд не вбачає.
Таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Оскільки обвинуваченим ОСОБА_2 не сплачено штраф у розмірі 850 грн. за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.03.2023 за ч. 2 ст.125 КК України, на підставі ч. 3 ст. 72 КК України це покарання слід виконувати самостійно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.
Речовий доказ у справі вилучені змиви фарби - знищити.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід до ОСОБА_2 не обирався.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 368-371, 373-374, 381-382, 392-395, 532 КПК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.
На підставі п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання засудженому ОСОБА_2 у виді штрафу в розмірі 850 грн., призначене вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.03.2023 року за ч. 2 ст.125 КК України, виконувати самостійно.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речовий доказ: вилучені змиви фарби - знищити.
Процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КПК України, згідно з якими цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_4