печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24432/26-к
пр. 1-кс-27482/26
05 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
підозрюваного ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві майора поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 12026100060000352 від 07.03.2026, ОСОБА_3 , -
05.05.2026 старший слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100060000352 від 07.03.2026, з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтовує тим, що у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026100060000352 від 07.03.2026 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.03.2026 приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував за адресою: АДРЕСА_1 , у цей час за вказаною адресою перебували раніше йому не знайомі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , між якими та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт.
В ході вказаного конфлікту у ОСОБА_8 та ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_8 діючи групою осіб, будучи об'єднаними єдиною метою, реалізуючи злочинний намір, переслідуючи мотиви раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_9 , використовуючи свою численну перевагу, діючи з прямим умислом, направленим на нанесення тяжких тілесних ушкоджень останньому, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_3 наніс близько чотирьох ударів кулаком правої руки в область правої частини голови та один удар в область тулуба ОСОБА_9 , а ОСОБА_8 наніс один удар лівою ногою в область тулуба та один удар лівою рукою в область правої частини голови останнього, внаслідок чого він втратив свідомість та впав на землю.
Після побиття ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення втікли.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 28.04.2026 протиправними діями ОСОБА_3 , який діяв спільно групою осіб із ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми: навколоочні синець (без опису морфології) у правій навколоочній ділянці; вертикально спрямований лінійний перелом луски скроневої кістки справа ( лінія якого переходить на церебральну поверхню великого крила, проходячи поперечно скрізь піраміду скроневої кістки , із явищами пневматизації комірок та наявністю транссудату по ходу перелому ) із крововиливами у м'які тканини по ходу лінії перелому у правій скроневій частці ; епідуральний крововилив у правій скроневій частці ( із явищами пневмоцефалії ); крововиливи у речовину лівої скроневої та лобної частки ; субарахноїдальний крововилив лівобічної локалізації, який обумовив зміщення серединних структур вправо, компресію лівого бокового та 3-го шлуночків.
Характер та морфологічні властивості виявленого тілесного ушкодження, свідчать про те, що воно утворилося за рахунок ударної дії тупого (тупими) предмету (предметів). Вказані травми відносяться до тяжкого тілесного ушкодження. Окрім цього, утворення комплексу черепно-мозкової травми у ОСОБА_9 , внаслідок падіння на площину, не є доведеним.
Спричиняючи тілесні ушкодження ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , які діяли групою осіб вносили вклад у кінцевий результат, наслідком якого стало отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень. Вказані тілесні ушкодження завдавались без значної різниці в інтенсивності ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , в одні проміжки часу, а тому дії останніх є складовою єдиного злочинного умислу, у зв'язку з чим їх неможливо виокремити та піддати окремій кваліфікації.
01.05.2026 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення (злочину) підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.
Сторона обвинувачення вказує, що існує реальна загроза того, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого ним кримінального правопорушення та загроза отримання реального покарання. Крім того, ОСОБА_3 після вчинення злочину покинув місце кримінального правопорушення, не вжив жодних заходів щодо надання допомоги потерпілому, тому ризик переховування є загостреним.
Існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схиляння до зміни показань безпосередньо в суді та продовження злочинної діяльності відносно потерпілого з метою помсти за притягнення до кримінальної відповідальності, тому як ОСОБА_3 володіє їх анкетними даними і такий вплив не виключається.
Також існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, тому як ОСОБА_3 наразі обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства, демонструє агресивну поведінку до оточуючих, не має документально підтверджених міцних соціальних зв'язків, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за вчинення домашнього насильства, за залишення місця ДТП його учасником. Вказані
Аналізуючи всі дані про особу підозрюваного ОСОБА_3 , враховуючи те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, орган досудового розслідування прийшов до висновку, що тільки застосування саме найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зможе усунути ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечував, оскільки підозра не обґрунтована, ризики не доведені, просить застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
01.05.2026 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_12 ;
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із потерпілим ОСОБА_9 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 ;
- висновком судово-медичного експерта щодо потерпілого ОСОБА_9 ;
- іншими матеріалами в їх сукупності.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_3 забезпечить виконання останнього покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 , дані, які характеризують останнього, як особу, стан здоров'я підозрюваної, його соціальні зв'язки, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.
При визначенні ОСОБА_3 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає в сумі 66 560, 00 грн, з покладенням обов'язків передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 08.06.2026 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026100060000352 від 07.03.2026.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 66 560, 00 гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_3 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- не відлучатися із міста Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні № 12026100060000352;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
р/р № UA128201720355259002001012089
Отримувач: ТУДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ.
Строк обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме 08.06.2026 включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1