Номер провадження: 11-кп/813/691/26
Справа № 522/4640/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2025року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Панкратове Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-18.05.2023 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 289 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, відповідно до ст.ст 75. 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним терміном на 1 рік,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України у кримінальному провадженні №12024163500000106 від 20.02.2024 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2025року, ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, попередньо перевівши його в більш суворий вид за правилами п.1 ч.1 ст.72 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 18.05.2023 року та призначено ОСОБА_8 , остаточне покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Також даним вироком вирішено питання речових доказів, судових витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно оскаржуваного вироку, 19.02.2024 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у невстановленому місці, шляхом знахідки, придбав для особистого вживання особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), яку почав в подальшому зберігати при собі у лівій кишені штанів, для особистого вживання, без мети збуту.
Так, 19.02.2024 року, приблизно о 22:25 годин, ОСОБА_8 , перебуваючи біля будинку №110 по вулиці Пантелеймонівська в м. Одесі, був зупинений працівниками УПП в Одеській області у складі екіпажу «Океан Тактик 1.2», якими виявлено та на місце події викликано слідчо-оперативну групу ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, якою в ході проведення огляду місця події у гр. ОСОБА_8 , у період часу 19.02.2024 з 23:41 годин по 23:46 годин, було вилучено 2 прозорих поліетиленових пакетики, у яких знаходилась порошкоподібна кристалічна речовина білого кольору невідомого походження, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), вміст якої становить 0,256 г., яку ОСОБА_8 незаконно придбав та зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання та зберігання небезпечної психотропної речовини без мети збуту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи кваліфікацію дій вважає вирок у частині призначеного покарання є суворим для обвинуваченого, з урахуванням усіх обставин справи, його особистості, а також наявності пом'якшуючих обставин, а саме: повне визнання своєї провини, щире каяття, а також і того факту, що обвинувачений на утриманні має п'ятьох неповнолітніх дітей, але відомості про цей факт в матеріалах справи відсутні.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та пом'якшити покарання, призначене вироком суду першої інстанції.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги
В судовому засіданні апеляційного судузахисник ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок залишити без змін.
Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, проведено за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , який в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового засідання не заявляв.
Приходячи висновку про можливість розгляду справи за відсутності обвинуваченого, колегія суддів враховує, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вимоги захисника не призводять до погіршення становища обвинуваченого, отже не передбачають обов'язкову участь обвинуваченого в судовому засіданні апеляційного суду, тому колегія суддів, за згодою учасників провадження, продовжила апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_8 та кваліфікації його дій за ч.1 ст.309 КК України, апелянтом не оскаржується, а тому у відповідності до вимог ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.
З огляду на викладене, є обґрунтованою кваліфікація дій ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання та зберігання небезпечної психотропної речовини без мети збуту.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого стосовно суворості призначеного покарання, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_8 є громадянином України, з середньою освітою, не одружений, зареєстрований у с. Привільне Баштанського району Миколаївської області, має постійне місце проживання у м. Одесі, у лікаря на наркологічному обліку не значиться, раніше судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , передбаченими ст.66 КК України, суд визнав щире каяття та сприяння досудовому розслідуванню та суду у встановленні істини у справі.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 місцевий суд також врахував суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального проступку, тяжкість скоєного, його щире каяття у скоєному, пом'якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин.
Таким чином, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд 1-ої інстанції прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді обмеження волі.
Щоб бути справедливим, покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому, на думку апеляційного суду, слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
Заявляючи вимоги про призначення ОСОБА_8 мінімальногопокарання, захисник послався на те, що суд 1-ої інстанції не в повній мірі прийняв до уваги всі обставини, а саме його щире каяття, погодження на розгляд справи у спрощеному провадженні.
Надаючи оцінку вказаним доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини правопорушення показують, що обвинувачений вчинив новий кримінальний проступок, не відбувши покарання за минулим вироком, а всі ці дані про особу обвинуваченого були враховані судом 1-ої інстанції, про що зазначено в мотивувальній частині вироку.
Крім того, суд встановив, що вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 18.05.2023 року ОСОБА_8 засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від покарання з іспитовим строком на 1 рік.
При цьому, ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, 19.02.2024 року, тобто після постановлення попереднього вироку Малиновським районним судом м. Одеси від 18.05.2023 року, а отже остаточне покарання йому варто призначити на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, а саме до призначеного покарання по даному вироку слід приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком Малиновського районного суду м.Одеси від 18.05.2023 року.
Доводи захисника обвинуваченого про знаходження на його утриманні неповнолітніх дітей не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом як обставини, що пом'якшують покарання, оскільки за матеріалами судової справи, ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, не одружений, отже доказів його утримання членів сім'ї або наявності неповнолітніх дітей, апеляційному суду не надано.
Апеляційний суд вважає, що обставини правопорушення та особистість обвинуваченого, навіть при наявності щирого каяття, надають право на призначення покарання обвинуваченому у межах, встановлених у санкції статей, пов'язане з обмеженням волі, а за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі строком на три роки один місяць. Вказане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що саме таке покарання є тим примусом держави, який повинен вплинути на свідомість ОСОБА_8 позитивним шляхом, з метою навести його на роздуми, по-перше про недопустимість вчинення нових порушень у майбутньому, по-друге, про обов'язкову необхідність виконувати будь-яке судове рішення.
Враховуючи викладене, обставиникримінального провадження, апеляційний суд вважає, що покарання призначено обвинуваченому ОСОБА_8 з урахуванням всіх обставин справи та даних про його особу та не вбачає підстав для застосування до нього мінімальне покарання, як про це просить захисник.
Апеляційний суд вважає, що саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
З огляду на викладене, підстав вважати покарання, призначене обвинуваченому, несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає, оскільки виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляція від суспільства, тому підстави для пом'якшення призначеного йому покарання відсутні.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Разом з тим, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки 1-ої інстанції дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування у вироку основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.
Керуючись ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2025року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4