Справа № 359/15099/25
Провадження № 3/359/63/2026
Бориспільський міськрайонний суд Київської області
17 квітня 2026 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Вознюк С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його представника адвоката Маншиліної К.О., адміністративний матеріал, що надійшов від Батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , -
Згідно проколу про адміністративне правопорушення від 14.12.2025 року, серії ЕПР1 № 540322, 14.12.2025 о 02 год. 36 хв. в м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 45, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме виражене тремтіння кінцівок пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та у найближчому медичному закладі КНП “ББЛІЛ» у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився, вину не визнав. Та пояснив, що не керував даним транспортним засобом.
В судове засідання заявився представник особи, яка притягується до відповідальності адвокат Маншиліна К.О. та пояснила: відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема чи витребувано необхідні додаткові матеріали та чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Порядок використання спеціальних засобів фіксації регульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18.12.2018 року №1026, де п.п.4,5 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Окрім цього, (п.п.5,6,9 розділу VIII) контроль за використанням технічних приладів і технічних засобів, здійснює відповідальна особа, за інформацією, отриманою з їх допомогою,- безпосередньо керівник органу, підрозділу поліції. Дозвіл на копіювання та видачу відеозаписів надається відповідальній особі виключно за рішенням керівника цього органу, підрозділу поліції. Копіювання та видача відеозапису проводяться відповідальною особою на підставі відповідного письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки. Відеозаписи працівникам органу, підрозділу поліції видаються в тому вигляді, в якому вони були збережені на док-станції,- без коригування З доданого до матеріалів справи відеозапису, відсутні будь які докази проте, що дійсно саме ОСОБА_1 14.12.2025 року о 02 год. 36 хв. керував транспортним засобом.
Так, наявний відеозапис не містить факту керування транспортним засобом, зокрема ОСОБА_1 фіксації моменту зупинки транспортного засобу під нібито керуванням ОСОБА_1 . З урахуванням аналізу відеозаписів приєднаних до матеріалів адміністративної справи, зазначає, що на останніх відсутні відеодокази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. За відсутності доказів керування транспортним засобом при обставинах вказаних в протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб'єктом вчинення даного правопорушення за ознакою відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, так як відсутні докази керування ним транспортним засобом на момент зупинення автомобіля працівниками поліції і як наслідок не може нести відповідальність. Таким чином, зважаючи на викладене, оскільки наявний в матеріалах справи відеозапис є неповним, а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом на підтвердження вини ОСОБА_1 , в інкримінованому їй правопорушенні.
Відтак, на думку сторони захисту, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що працівники патрульної поліції без належних правових підстав пред'явили незаконні вимоги до ОСОБА_1 про необхідність проходження ним огляду на стан сп'яніння. Щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння Відповідно до пунктів 1, 2 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) вбачається, що ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду, а отже огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Також, в п. 3 розділу I Інструкції № 1452/735 вказано вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння. Згідно абз. 1 ст. 266 КУпАП вбачається, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Згідно абз. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Обов'язковою передумовою проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння є наявність в нього ознак алкогольного сп'яніння, п. 3 розділу I Інструкції № 1452/735 наводить вичерпний перелік таких ознак. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Також звертає увагу суду, що на наявних в матеріалах справи відеозаписах, ОСОБА_1 перебував в абсолютно адекватному стані та будь-які ознаки алкогольного сп'яніння у нього взагалі були відсутні. Тим паче ОСОБА_1 заперечив, що вживав. Таким чином, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів які б свідчили про наявність взагалі будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 не виникало жодного юридичного обов'язку для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та відповідно пропозиція поліцейського щодо проходження такого огляду ОСОБА_1 є неправомірною. Отже, в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке проявляється у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння підлягають доведенню: - факт керування особою транспортним засобом; - наявність ознак алкогольного сп'яніння; - законна пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів поліцейськими; - встановлення стану алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, проведеного за результатами огляду поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу; - згода водія транспортного засобу із результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейськими із застосуванням спеціальних технічних засобів; - у разі незгоди водія з такими результатами, проведення такого огляду у закладах охорони здоров'я протягом двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення та встановлення факту алкогольного сп'яніння.
Таким чином, закон встановлює чітку послідовність обставин, які підлягають встановленню в ході проведення огляду особи на стан сп'яніння, які знаходяться у причинному зв'язку між собою та є взаємозалежними.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України. Виходячи з вищезазначених положень, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях. У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. У справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості. Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. В Постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зазначається, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Докази, які містяться в матеріалах справи в своїй сукупності не дають підстав вважати, що вина ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 540322 від 14.12.2025, доведена поза розумним сумнівом. З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність зафіксованого факту керування транспортним засобом вказаним в протоколі про адміністративне правопорушення будь-якими особами, зокрема ОСОБА_1 , порушення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, порушення процедури відеофіксації адміністративного правопорушення, провокації про вчинення правопорушення, незаконного складання адміністративних матеріалів відносно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вважаю, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 247 п. 1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 247, 268, 271, 280 КУпАП, просить: дану справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Досліджені в судовому засіданні нотаріально засвідчені покази свідка ОСОБА_2 , де він зазначає, що 14.12.2025.року о 02 год. 36 хв. саме він керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 .
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його представника, дослідивши письмові пояснення свідка, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження, а склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом не встановлений.
За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Підлягають з'ясуванню питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Рішення по справі приймається на підставі доказів досліджених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.
Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів і документом, що офіційно засвідчує факт неправомірних дій, має бути складений уповноваженою на те особою та має містити поряд з даними про особу правопорушника і інші відомості необхідні для вирішення справи.
Суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані, окрім іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, у якому повноважною особою зазначаються усі необхідні відомості для подальшого прийняття судом рішення у справі. Протокол складається у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення, крім випадків, передбачених статтею 258 цього Кодексу, та повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Тобто, суб'єктом даного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом.
За такого, вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, заявлена до особи, яка не керує транспортним засобом, носить неправомірний характер та невиконання такої вимоги не свідчить про скоєння особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, відповідно, не має наслідком притягнення такої особи до адміністративної відповідальності.
Згідно роз'яснень, що містяться в п. 27 постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14, відповідальність за ст. 130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
У складеному щодо ОСОБА_1 протоколі зазначено, що останній керував автомобілем «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння ознаками алкогольного сп'яніння, а саме виражене тремтіння кінцівок пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та у найближчому медичному закладі КНП “ББЛІЛ» у лікаря нарколога категорично відмовився, водночас матеріали справи не містять жодних доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 14.12.2025 року о 02 год. 36 хв. у м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 45.
Окрім цього, досліджені судом відеозаписи є не повними, оскільки не містять повного відображення подій, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а лише фрагментарні нарізані відрізки, адже на них відсутня повна процедура фіксації події та взагалі не вбачається факт зупинки цього транспортного засобу працівниками поліції.
Отже не доведеним є факт керування ОСОБА_1 14.012.2025 року о 02 год. 36 хв. у м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 45, транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , не підтверджений переконливими та беззаперечними доказами, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у його доведеності.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).
Згідно "критеріїв Енгеля", сформованих Європейським судом з прав людини у справі "Енгель та інші проти Нідерландів" (1976 рік), критеріями для визначення поняття "кримінальне обвинувачення" є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як "кримінального" дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст.4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому, як вбачається з відеозаписів працівників поліції Клименко О.І. не було роз'яснено у встановленому порядку наслідки відмови від проходження медичного освідування. Крім того, з переглянутого відеозапису не вбачається тих ознак сп'яніння (алкогольного), про які стверджував інспектор поліції при застосуванні до ОСОБА_1 вимог про проходження медичного освідування.
У цьому зв'язку, усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП трактуються на його користь.
Викладені вище обставини у сукупності свідчать про недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою, яка виключає провадження у справі.
Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КУпАП під час розгляду адміністративних матеріалів в суді, - не здобуто, а ті що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення, - суд оцінює критично.
Враховуючи викладене та зазначені норми Закону, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст.130 та п.1 ст. 247 КУпАП, суддя -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова суду набрала законної сили ___________________.
Суддя С.М. Вознюк