Справа №359/4373/26
Провадження №1-кп/359/539/2026
13 травня 2026 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією під час судового розгляду кримінального провадження №12025111100001962, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2025 року, виділеного в окреме провадження, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бориспіль Київської області, українки, громадянки України, учениці 12 класу, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
по обвинуваченню у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої, -
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
Ухвалою суду від 13.05.2026 року судовий розгляд у виділеному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення нею кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відновлено.
В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі та просила його задовольнити. В обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. З урахуванням тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, усвідомлюючи реальність призначення покарання у виді позбавлення волі, обвинувачена може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, прокурор звернула увагу, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні тривалий час не може бути завершений саме через неявку обвинуваченої до суду. Незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце судових засідань, ОСОБА_4 до суду не з'являється, про причини неявки не повідомляє, за місцем проживання відсутня, застосовані до неї приводи органами поліції не виконані у зв'язку з відсутністю відомостей про її місце перебування, що свідчить про реальне ухилення від суду. Також прокурор вказала на наявність ризику вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень, оскільки остання не виконує покладені на неї процесуальні обов'язки, фактично переховується від суду та належних висновків для себе не зробила. З огляду на викладене прокурор вважала, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просила обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Захисник обвинуваченої та сама обвинувачена проти задоволення клопотання прокурора заперечили та просили відмовити у його задоволенні, обравши більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. В обґрунтування зазначили, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, навчається дистанційно у 12 класі Рогозівського ліцею, не має наміру ухилятися від суду та готова належним чином виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки. Сторона захисту просила суд надати обвинуваченій можливість продемонструвати належну процесуальну поведінку, з'являтися до суду за викликом та дотримуватись вимог, визначених судом, без застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думки прокурора, захисника та обвинуваченої, ознайомившись зі змістом клопотання та матеріалами кримінального провадження у необхідному для вирішення заявленого клопотання обсязі, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p. N 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч.1 ст.194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; а також враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Додатково, суд враховує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Так, як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Разом з тим, суд бере до уваги, що сама лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та суворість можливого покарання не можуть бути єдиною та безумовною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дійсно, матеріалами кримінального провадження підтверджується наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинуваченої від суду, з огляду на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тривалий час не з'являлася до суду, а застосовані приводи не були виконані у зв'язку з відсутністю відомостей про її місце перебування.
Однак, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд також враховує особу обвинуваченої, її вік, відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, а також те, що вона є ученицею 12 класу Рогозівського ліцею та продовжує навчання дистанційно.
У судовому засіданні обвинувачена підтвердила своє фактичне місце проживання, зазначила про відсутність наміру ухилятися від суду, усвідомлення наслідків неявки та готовність виконувати покладені судом процесуальні обов'язки.
Прокурором, у свою чергу, не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин суд приходить до висновку, що застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є передчасним, тоді як запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час є достатнім, співмірним та таким, що забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
У цьому випадку суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час із покладенням обов'язків, визначених ст. 194 КПК України, з метою запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 176-206, 331, 350, 376 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 відмовити.
Обрати обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на два місяці з визначенням наступних обов'язків: не залишати місце проживання ( АДРЕСА_2 ) в період часу з 22 години 00 хвилин вечора до 06 години 00 хвилин ранку наступного дня; не залишати регіон проживання (Київська область, Бориспільський район) без відповідного дозволу суду; з'являтися на виклики до суду; завчасно повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання та зміну засобів зв'язку; здати (за наявності) на зберігання до компетентних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків для ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить до 24.00 год. 13.07.2026 року.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з моменту проголошення ухвали суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 15.05.2026 року.
Суддя : ОСОБА_1