15 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1525/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом від 15 січня 2026 року №4, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII); зобов'язання повторно розглянути заяву від 12 січня 2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
В обґрунтування позову позивач вказав, що на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, двоє з яких діти його дружини від попереднього шлюбу. За його заявою від 29 серпня 2024 року йому було відмолено в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII (повідомлення від 12 грудня 2024 року №13264). Проте за результатом вирішення спору (справа №140/189/25) Комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язано повторно розглянути заяву від 29 серпня 2024 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. В результаті позивачу була надано відстрочку від призову строком на три місяці (до 05 листопада 2025 року). Позивач стверджує, що 12 січня 2026 року повторно звернувся із заявою про надання відстрочки. Рішенням Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 січня 2026 року у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відмовлено з причин неподання документів, які свідчать про відсутність у неповнолітніх дітей інших родичів, які можуть надавати дітям належне утримання.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначив, що з 2019 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , у якому ІНФОРМАЦІЯ_4 в них народився спільний син ОСОБА_3 . Крім того, він виховує двох дітей дружини від першого шлюбу - сина ОСОБА_4 (2010 року народження) та доньку ОСОБА_5 (2013 року народження); усі троє дітей мешкають разом із ним, перебувають на його повному матеріальному забезпеченні та вихованні, а сім'я має статус багатодітної.
Позивач, вважаючи рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 протиправним, просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1 відзив на позов не подав.
Відповідач 2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.32-33). В обґрунтування цієї позиції вказав, що 13 січня 2026 року до голови Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатом розгляду якої було прийнято рішення про відмову в оформленні відстрочки з підстав ненадання документів, які свідчили б про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання. Відповідач 2 зауважив, що жодних документальних підтверджень про неможливість здійснення утримання старших дітей їхнім батьком ОСОБА_6 надано не було (як-от свідоцтво про смерть, рішення про позбавлення батьківських прав тощо).
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 (а.с.7-8).
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою від 12 січня 2026 року (вх. від 13 січня 2026 року №229/зв) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII з підстав перебування на утриманні трьох дітей віком до 18 років (а.с.34-35).
Як видно з витягу протоколу комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 січня 2026 року №4, прийнятим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, оскільки не надано документів, які б свідчили про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарської консультаційної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька) (а.с.37-38). Про прийняте рішення позивач повідомлений листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15 січня 2026 року №206/зв (а.с.39).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово було продовжено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" (затверджено Законом України від 03 березня 2022 року №2105-IX) оголошено проведення загальної мобілізації, строк проведення якої також продовжено відповідними Указами Президента України.
На момент виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні не скасовано, а тому застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Як установлено частиною шостою статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є одним із видів військової служби.
За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
За приписами частин сьомої, восьмої статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
З 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (тут і надалі Порядок №560 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Підпунктами 56, 57 Порядку №560 установлено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з пунктом 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов'язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (пункт 59 Порядку №560).
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.
У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559 (Офіційний вісник України, 2024 р., №49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов'язаних СБУ та розвідувальних органів).
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов'язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.
У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.
Аналізуючи наведені норми Порядку №560 можна дійти висновку, що військовозобов'язаний має право на подання заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зобов'язані вивчити отриману заяву та додані до неї документи, перевірити достовірність відомостей, зазначених у заяві, оцінити законність підстав для надання відстрочки й фактично розглянути такі з прийняттям відповідного рішення.
За обставин цієї справи позивач 12 січня 2026 року через Центр надання адміністративних послуг звернувся до комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 3 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII та згідно з протоколом від 15 січня 2026 року №4 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки.
Надаючи оцінку підставам відмови позивачеві у наданні відстрочки, суд зазначає таке.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої названої статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), водночас вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше віком до 18 років) на його утриманні.
Додатком 5 до Порядку №560 визначений перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII.
Документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII є:
свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов'язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов'язаного виник обов'язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів:
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше);
рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), що є військовозобов'язаним;
письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;
свідоцтво про шлюб з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов'язаного за категорією стягнення (характером зобов'язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п'ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.
Таким чином, положення Порядку №560 уточнюють, які документи мають бути подані військовозобов'язаним для реалізації права на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
У цій справі судом встановлено, що 04 червня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.21).
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що батьками малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.20), тобто позивач є батьком дитини.
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 - дружина позивача - є також матір'ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а їх батьком є ОСОБА_10 (а.с.18, 19).
У контексті спірних відносин для отримання позивачем відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації визначальним є не факт батьківства чи проживання однією сім'єю, а утримання позивачем як вітчимом неповнолітніх дітей дружини - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Вирішуючи цей спір, суд досліджує спірні правовідносини крізь призму прав та обов'язків учасників цих правовідносин, а також балансу публічних та приватних інтересів та з огляду на це враховує, крім зазначених вище, також норми Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першою статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Сімейне законодавство містить чітке розмежування таких понять, як "батько", "мати", "дитина", "вітчим", "пасинок", "усиновлений", "усиновитель". Передусім це пов'язано із різним обсягом прав та обов'язків названих суб'єктів сімейних правовідносин по відношенню один до одного.
Законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей навіть у тому випадку, коли не проживає разом з ними. Форми такого утримання можуть різнитись. Тобто, законодавець надає право сторонам сімейних правовідносин диспозитивно вирішити питання про форму утримання дитини одним із батьків, який проживає окремо.
У батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Отже, позивач, який не є батьком дітей своєї дружини ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ), не має обов'язку щодо їх утримання. Оскільки такий обов'язок за ним законодавчо відсутній, то утримання дітей він може здійснювати лише з власної волі. Якщо сімейне законодавство визначає безумовний обов'язок щодо утримання батьками своїх неповнолітніх дітей, то стосовно вітчима (мачухи) передбачені певні застереження.
Відповідно до положень частини першої статті 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 грудня 2023 року №160/11228/23 зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір'ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім'єю). При цьому обов'язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
У постанові від 04 жовтня 2024 року у справі №160/17962/23 Верховний Суд зазначив про те, що та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб, не звільняє біологічного батька від виконання обов'язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов'язків.
Необхідно зазначити, що СК України не передбачає можливості одночасного перебування дитини на утриманні як у батька, так і вітчима.
Отже, для підтвердження факту утримання позивачем неповнолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу позивач повинен був надати відповідачу доказ обов'язку їх утримувати.
Матеріали справи не містять судового рішення, яким би ОСОБА_11 було б звільнено від обов'язку утримувати своїх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; відсутні документи, що свідчать про наявність заборгованості зі сплати аліментів в ОСОБА_11 або про позбавлення батьківських прав. Не доведено, що інші, визначені СК України родичі, не здатні утримувати цих неповнолітніх, не надано доказів наявності у матері дітей поважних причин, з яких вона не може надавати їм належного утримання.
У позовній заяві позивач покликається на посвідчення багатодітної родини від 03 грудня 2019 року серії НОМЕР_6 (а.с.17).
З цього приводу суд зазначає, що таке посвідчення лише надає право на отримання відповідних соціальних пільг, а за правовою позицією Верховного Суду (постанова від 07 листопада 2024 року у справі №340/2502/23) наявність статусу багатодітної родини не надає права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за відсутності встановленого факту утримання саме військовозобов'язаним трьох і більше дітей віком до 18 років.
Серед документів, поданих позивачем разом із заявою та до адміністративного позову, немає таких документів, які б могли підтвердити відсутність в ОСОБА_8 та ОСОБА_9 батьків або поважних причин, за яких вони не можуть надавати їм належного утримання чи про звільнення їх від обов'язку такого утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька).
Матеріали справи навіть не містять достовірних даних про місце роботи або рід занять позивача, щодо розміру отриманих доходів, тобто чи має він фактичну можливість крім своєї дитини утримувати пасинка та падчерку.
Надання відстрочки після вирішення спору у судовому порядку (справа №140/189/25) не означає, що надалі така відстрочка позивачу може бути надана автоматично чи безумовно.
За змістом рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі №140/189/25 вирішено спір між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (протокол від 04 вересня 2024 року №17) з підстав непідтвердження батьківства військовозобов'язаного трьох та більше дітей. У наведеній справі суд зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. При цьому суд вказав на помилковість позиції відповідача про те, що відстрочка може бути надана лише у разі підтвердження батьківства військовозобов'язаного; вказано, що при прийнятті рішення відповідач має дослідити надані документи за переліком, визначеним у пункті 3 додатку 5 Порядку №560, та надати оцінки факту перебування трьох дітей на утриманні позивача.
У межах спірних правовідносин позивач, звертаючись до відповідача із заявою 12 січня 2026 року, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього пункту 3 частини першої статті 23 Закону №2232-ХІІ, тому відповідач діяв правомірно, відмовивши у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Отже, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Одночасно суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутись до комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, надавши документи, передбачені додатком 5 до Порядку №560, на підтвердження обставин, з якими частина перша статті 23 Закону №3543-ХІІ пов'язує можливість відстрочки.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_8 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк