Постанова від 24.03.2026 по справі 904/226/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/226/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.

при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.

Представники сторін:

від відповідача: Клівасов Артем Олександрович (в залі суду) - посвідчення адвоката № 1452 від 30.07.2018 р.

інші представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський вагоноремонтний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/226/25 (суддя Новікова Р.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський вагоноремонтний завод»

до Приватного акціонерного товариства “Укренерготранс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна вагонна компанія»

про

- стягнення суми боргу в розмірі 45408грн

- в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором на ремонт вантажних піввагонів №263 від 24.12.2020 у розмірі 45408грн звернути стягнення на предмет притримання, а саме залізничний транспортний засіб - вагон №53596789, 16.12.2004 випуску, модель 12-783, заводський номер 4914, тип вагону 5600, вантажопідйомність 70 тон, власником якої є ТОВ “Інвестиційна вагонна компанія»; визначення способу реалізації предмета притримання шляхом проведення публічних торгів відповідно до процедури, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження», за початковою ціною предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський вагоноремонтний завод» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс», у якому просило суд:

- стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 45 408,00 грн за договором на ремонт вантажних піввагонів № 263 від 24.12.2020;

- в рахунок погашення зазначеної заборгованості звернути стягнення на предмет притримання - залізничний транспортний засіб - вагон № 53596789, 16.12.2004 року випуску, модель 12-783, заводський номер 4914, тип вагону 5600, вантажопідйомність 70 тон, власником якого є ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія»;

- визначити спосіб реалізації предмета притримання шляхом проведення публічних торгів відповідно до процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами виникли правовідносини підряду за Договором № 263 від 24.12.2020. На виконання цього договору позивач отримав 08.10.2021 від відповідача для деповського ремонту напіввагон № 53596789 та приступив до його ремонту. Відповідач здійснив 18.10.2021 попередню оплату в розмірі 27 000,00 грн. Однак внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України позивач не зміг завершити розпочатий ремонт. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 у справі № 904/4101/23 з позивача стягнуто на користь відповідача майно в натурі - напіввагон № 53596789. Позивач підготував документи на фактично понесені витрати на загальну суму 72 408,00 грн та направив їх відповідачу, який відмовився від їх підписання та оплати. З урахуванням раніше здійсненої передплати сума боргу становить 45 408,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати позивач притримав вагон та зареєстрував обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/226/25 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський вагоноремонтний завод» до Приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія» -про стягнення суми боргу в розмірі 45 408,00 грн; звернення стягнення на предмет притримання - залізничний транспортний засіб - вагон № 53596789; визначення способу реалізації предмета притримання шляхом проведення публічних торгів - відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сторонами в пункті 2.1 Договору від 24.12.2020 узгоджено виконання ремонту вагонів відповідно до нормативних документів АТ «Укрзалізниця», зокрема СТП 04-032:2020, СТП 04-001:2015 та інших. Пунктами 3.9- 3.11 Договору визначено, що вагон вважається випущеним з ремонту з моменту підписання акту форми ВУ-36М заводською інспекцією ЦТА «Укрзалізниці» та акту приймання вагону замовником. Пунктом 5.5 Договору передбачено, що виконання робіт підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який складається не пізніше 2 робочих днів з дати складання повідомлення форми ВУ-36М, а на відремонтовані вагони підрядник надає замовнику пакет документів, що підтверджують виконання ремонту. Суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази підписання акту форми ВУ-36М заводською інспекцією ЦТА «Укрзалізниці» щодо спірного вагону, а згідно з довідками ГІОЦ УЗ відсутня інформація про виконання ремонту вагону № 53596789 позивачем. Суд не прийняв як належний та допустимий доказ експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 05.09.2024 № 75-ИМ/24, оскільки позивач не пред'являв спірний вагон з ремонту до прийомки фахівцями АТ «Укрзалізниця». Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет притримання суд зазначив, що станом на жовтень 2024 року у позивача були відсутні підстави правомірно володіти напіввагоном № 53596789, оскільки рішенням суду від 21.11.2023 у справі № 904/4101/23, яке набрало законної сили 26.12.2023, зазначене майно було стягнуто в натурі з позивача на користь відповідача.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» (апелянт, позивач) подало апеляційну скаргу, в якій просить cкасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/226/25 і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на ТОВ «Укренерготранс».

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Апелянт вважає рішення місцевого суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» зазначає, що місцевий суд помилково не встановив наявність у діях відповідача забороненої законом недобросовісної суперечливої поведінки. Так, 24.12.2020 між сторонами було укладено Договір № 263 на ремонт вантажних піввагонів, на виконання якого позивач 08.10.2021 прийняв від відповідача напіввагон № 53596789 для деповського ремонту. Відповідач здійснив 18.10.2021 попередню оплату в розмірі 27 000,00 грн. Позивач приступив до ремонту, однак не зміг його завершити внаслідок повномасштабної збройної агресії проти України. Рішенням суду від 21.11.2023 у справі № 904/4101/23, яке набрало законної сили 26.12.2023, за позовом відповідача з позивача стягнуто майно в натурі - напіввагон № 53596789. На думку апелянта, звернення відповідача з вимогою повернення майна, відносно якого замовлено ремонт, фактично свідчить про відмову останнього від договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України та п. 10.2, п. 10.3 і п. 10.4 Договору, оскільки витребування майна унеможливлює проведення будь-яких робіт щодо нього. Водночас відповідач у своїх листах № 3.5-575 від 14.06.2024 та № 3.5-666 від 12.07.2024 відмовився від оплати фактично понесених позивачем витрат, вимагаючи виконання договору в повному обсязі. Апелянт кваліфікує таку поведінку як суперечливу, посилаючись на доктрину venire contra factum proprium та постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, постанову Об'єднаної палати КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, а також на ч. 3 та ч. 6 ст. 13 ЦК України та постанову ОП КГС ВС від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19.

Позивач стверджує, що місцевий суд безпідставно застосував до вимог позивача про відшкодування фактично понесених витрат на незавершений ремонтом напіввагон ті умови договору та правила ремонту, які стосуються порядку приймання з ремонту вагонів, повністю завершених ремонтом, тобто готової до експлуатації продукції. Позивач просив стягнути не весь обсяг робіт, передбачений технічною документацією для деповського ремонту, а лише вартість фактично виконаного обсягу ремонту та понесених витрат на незавершеному ремонтом вагоні, підтверджених відповідними документами. Вимоги щодо підтвердження відповідності виконаного ремонту підписом інспектора ЦТА філії АТ «Укрзалізниця», оформлення акту форми ВУ-36М та інших документів стосуються виключно випадку здавання повністю завершеного ремонтом вагону, що випускається з ремонту як готова продукція, придатна до експлуатації, а не випадку підтвердження обсягів і якості частини виконаних робіт на незавершеному ремонтом вагоні, який повертається замовнику на його вимогу. Апелянт зазначає, що у зв'язку з фактичним розірванням відповідачем договору підряду у останнього відпали підстави вимагати завершення ремонту та передачі вагону у повністю відремонтованому вигляді.

Апелянт посилається на ч. 4 ст. 849 ЦК України, згідно з якою замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши збитки, а також на п. 10.2, п. 10.3 і п. 10.4 Договору, якими передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору замовник зобов'язаний відшкодувати підряднику фактично понесені витрати на ремонт вагонів. Крім того, апелянт посилається на ч. 2 ст. 867 ЦК України, відповідно до якої у разі відмови замовника від договору підряду він повинен сплатити підряднику частину встановленої ціни роботи пропорційно фактично виконаній роботі та відшкодувати його витрати, а умови договору, що позбавляють підрядника цього права, є нікчемними.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський вагонобудівний завод» зазначає, що позивач підготував та направив відповідачу листом № 329 від 03.06.2024 акт здавання-приймання виконаних послуг № 1/24 від 03.06.2024 на загальну суму 72 408,00 грн з відповідними додатками, рахунок на оплату. Відповідач отримав ці документи 18.06.2024 та листом № 3.5-575 від 14.06.2024 відмовився від їх підписання, проте його заперечення зводилися лише до того, що позивач не виконав весь обсяг робіт, без жодного заперечення щодо якості та обсягу фактично виконаних робіт. Позивач повідомляв відповідача про можливість у будь-який час оглянути вагон та переконатися в обсязі і якості виконаних робіт, однак відповідач фактично відмовився від цього. Для підтвердження обсягу фактично виконаних робіт позивач звернувся до Харківської торгово-промислової палати, яка експертним висновком від 05.09.2024 № 75-ИМ/24 підтвердила виконання позивачем зазначених в актах робіт, що відповідає ч. 4 ст. 853 ЦК України.

Апелянт вважає безпідставним висновок місцевого суду про відсутність у позивача станом на жовтень 2024 року підстав правомірно володіти напіввагоном № 53596789. Апелянт посилається на ч. 1 ст. 594 ЦК України, згідно з якою кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування пов'язаних з нею витрат, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Напіввагон знаходиться на території позивача на підставі Договору № 263 від 24.12.2020 та згідно з рішенням суду у справі № 904/4101/23 підлягає передачі відповідачу, що, на думку апелянта, цілком відповідає положенням ст. 594 ЦК України як підстава для притримання. Позивач зареєстрував обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Апелянт також посилається на ст. 597 ЦК України та ст. 591 ЦК України щодо порядку задоволення вимог кредитора за рахунок вартості притриманої речі, а також на ч. 5 ст. 853 ЦК України щодо права підрядника продати результат робіт у разі ухилення замовника від їх прийняття.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» та вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне:

Відповідач зазначає, що будь-які суперечності в його діях відсутні. Умовами Договору № 263 від 24.12.2020 визначено строки та порядок виконання робіт з ремонту вагонів. Термін на виконання ремонту вагону № 53596789 (10 робочих діб) закінчився 01.11.2021, тобто більш ніж за 3 місяці до початку повномасштабної збройної агресії. Незважаючи на неодноразові звернення відповідача з вимогами щодо належного виконання умов Договору, завершення ремонту та повернення давальницьких матеріалів, позивач свої зобов'язання не виконав. Після численних перемовин відповідач був вимушений звернутися до суду, і рішенням від 21.11.2023 у справі № 904/4101/23 позовні вимоги ПрАТ «Укренерготранс» задоволено в повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» стверджує, що твердження позивача про розірвання Договору через звернення до суду не відповідають дійсності, оскільки такої підстави для припинення дії договору не передбачено ані самим договором, ані чинним законодавством. Звернення до суду не надає іншій стороні права відмовитися від виконання умов договору або в односторонньому порядку змінити його умови.

Відповідач зазначає, що позивачем грубо порушено умови Договору щодо порядку виконання та приймання-передачі робіт. Відповідно до п. 3.11 Договору вагон вважається випущеним з ремонту з моменту підписання акту форми ВУ-36М заводською інспекцією ЦТА «Укрзалізниці». Відповідно до абз. 1 п. 5.5 Договору акт приймання-передачі складається не пізніше 2 робочих днів з дати складання повідомлення форми ВУ-36М. Акт від 03.06.2024 складено без повідомлення форми ВУ-36М, без надання інших обов'язкових документів (повідомлення форми ВУ-23М, розрахунково-дефектної відомості ВУ-22, листа обліку комплектації форми ВУ-35Р). Без цих документів підтвердити виконання робіт, їх якість та обсяг неможливо.

Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» звертає увагу, що відповідно до нормативної документації Укрзалізниці роботи з обстеження колісних пар, їх обточування, ремонту автогальмівного та автозчепного обладнання можуть виконуватися лише сертифікованими та ліцензованими підприємствами, які проставляють свої клейма на деталях вагону. У базі ГІОЦ УЗ відсутня інформація про виконання відповідних робіт ТОВ «ХВБЗ» та про наявність у нього дозвільних документів. Без дотримання встановлених норм і стандартів Укрзалізниці вагон не може бути допущений до подальшої експлуатації та курсування залізничними коліями загального користування.

Відповідач зазначає, що 18.06.2024 у строк, визначений п. 5.5 Договору, направив на адресу позивача мотивовану відмову (лист № 3.5-575 від 14.06.2024) від підписання Акту, в якій зазначалось про неможливість приймання робіт через численні порушення умов Договору. Позивач отримав цю відмову 24.06.2024, що підтверджується також його подальшим листом № 365 від 01.07.2024. Таким чином, Акт не може вважатися погодженим, а послуги - прийнятими замовником.

Приватне акціонерне товариство «Укренерготранс» посилається на ст. 529 ЦК України, зазначаючи, що кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором. Також відповідач посилається на ст. 854 ЦК України, згідно з якою замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк. Роботи підрядником остаточно та належним чином не виконано і не здано.

Щодо вимоги про звернення стягнення на предмет притримання відповідач зазначає, що вагон № 53596789 є власністю ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія», яке не є стороною Договору № 263, не виступало поручителем та не передавало вагон у заставу. Будь-які зобов'язання ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія» перед позивачем відсутні. Крім того, станом на жовтень 2024 року у позивача були відсутні підстави правомірно володіти напіввагоном, оскільки рішенням суду від 21.11.2023 у справі № 904/4101/23 зазначене майно стягнуто з позивача на користь відповідача.

Відповідач також зазначає, що позивач всіляко ухиляється від виконання рішення суду у справі № 904/4101/23, у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження ВП № 75494382, а державним виконавцем подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна вагонна компанія» (третя особа) не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський вагоноремонтний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/226/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.03.2026 об 12:00 годин.

07.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства “Укренерготранс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

23.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський вагоноремонтний завод» надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання 24.03.2026 з'явився представник відповідача Клівасов Артем Олександрович від Приватного акціонерного товариства “Укренерготранс», інші представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв'язку з чим колегія суддів висновує про відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.

До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.03.2026 заперечував доводи апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

24.03.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 24.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський вагоноремонтний завод» (підрядник) та Приватним акціонерним товариством «Укренерготранс» (замовник) було укладено Договір на ремонт вантажних піввагонів № 263 від 24.12.2020; 08.10.2021 позивач прийняв від відповідача для виконання деповського ремонту із середнім ремонтом колісних пар з обточуванням напіввагон № 53596789, що підтверджується залізничною накладною № 46631800; 18.10.2021р. відповідач здійснивпопередню оплату в розмірі 27 000,00 грн (платіжна інструкція від 18.10.2021 № 4379); листом від 03.06.2024 № 329 позивач направив відповідачу акт здавання-приймання виконаних послуг № 1/24 від 03.06.2024 на суму 72 408,00 грн з додатками та рахунок на оплату; відповідач отримав ці документи електронною поштою 12.06.2024, засобами поштового зв'язку-18.06.2024; листом від 14.06.2024 № 3.5-575 відповідач повідомив позивача про відмову від підписання акту; позивач отримав цей лист 24.06.2024; позивач направив відповідачу повідомлення про притримання від 07.10.2024 № 549; у жовтні 2024 року позивач зареєстрував обтяження (заборону відчуження) вагону № 53596789 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; станом на момент вирішення спору напіввагон № 53596789 знаходиться на території позивача; напіввагон № 53596789 є власністю ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія», яке не є стороною Договору № 263 від 24.12.2020; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 у справі № 904/4101/23, яке набрало законної сили 26.12.2023, з ТОВ «Харківський вагоноремонтний завод» стягнуто на користь ПрАТ «Укренерготранс» майно в натурі - напіввагон залізничний № 53596789 власності ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія», а також запасні частини та матеріали згідно з переліком.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Водночас ст. 75 ГПК закріплює підстави звільнення від доказування. Так, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст. 75 ГПК). Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч.7 ст. 75 ГПК).

Преюдиціальні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиціальність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Таким чином, обставини (факти), що є преюдиціальними відповідно до ст.75 ГПК, не потребують доказування та є обов'язковими для господарського суду. Суд не вправі ставити під сумнів такі обставини (факти).

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/7859/23, від 11.01.2024 у справі №911/84/22 та інших.

Так, рішенням суду першої інстанції при розгляді справи № 904/4101/23 встановлені наступні обставини: « … На виконання умов Договору №30/03 позивачем у період, зокрема, з 09.04.2020 по 23.02.2022 включно було передано відповідачеві, а відповідачем прийняті матеріали для використання під час ремонту вагонів, що підтверджується актами приймання-передачі деталей вантажних вагонів згідно з договором №30/03 від 30.03.2020, копії яких містяться в матеріалах справи, зокрема:

- від 09.04.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема: - замкотримач автозчепу в кількості 5 штук; - запобіжник автозчепу в кількості 5 штук; - затяжка гальмівної важільної передачі в кількості 2 штуки; - колодка композиційна гальмівна в кількості 358 штук; - валик підйомника автозчепу в кількості 5 штук; - підіймач автозчепу в кількості 5 штук; - сектор правий в кількості 5 штук (а.с.47);

- від 09.04.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято кран кінцевий 190-й в кількості 8 штук (а.с.48);

- від 15.04.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: - клин тягового хомута в кількості 20 штук; - фрикційна планка 16мм в кількості 40 штук (а.с.49);

- від 17.04.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема: - електроди АНО-4 4мм в кількості 200 кг; - фарба біла ПФ-115 в кількості 50 кг (а.с.50);

- від 21.04.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема, регулятор гальмівної важільної передачі в кількості 1 штука (а.с.51);

- від 04.05.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято лист армувальний 1520х100 мм в кількості 20 штук (а.с.52);

- від 06.05.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято центруюча балочка в кількості 10 штук (а.с.53);

- від 22.07.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема: - кільце лабіринтне в кількості 10 штук; - чека гальмівної колодки в кількості 20 штук (а.с.54).

- від 07.08.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято магістральна частина повітророзподільника №62331 в кількості 1 штука (а.с.55);

- від 12.08.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема, поглинальний апарат (№46114, 45723, 45679, 45515)в кількості 4 штуки (а.с.57);

- від 12.08.2020, за яким позивачем передано, а відповідачем прийнято, тяговий хомут автозчеплення в кількості 2 штуки (а.с.56);

- від 13.08.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: тріангель у зборі в кількості 2 штуки: - регулятор гальмівної важільної передачі в кількості 1 штука (а.с.58);

- від 17.08.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема, магістральна частина повітророзподільника №12.19.64245 в кількості 1 штука (а.с.59);

- від 25.08.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема, фрикційна планка 16мм в кількості 20 штук (а.с.60);

- від 31.08.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято кільце лабіринтне в кількості 10 штук (а.с.61); - від 07.09.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: - авторежим (5616, 5617, 5618) в кількості 3 штуки; - рукав з'єднувальний Р17Б в кількості 10 штук (а.с.62);

- від 24.09.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: - поглинальний апарат (№46823, 46531, 47231, 47172, 46772, 46774) в кількості 6 штук; - тяговий хомут автозчеплення в кількості 4 штуки (а.с.63);

- від 02.10.2020, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: - лист армувальний 1520x100 в кількості 20 штук; - лист армувальний 1520х200 мм в кількості 20 шт. (а.с.64);

- від 12.02.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема: - мастило ЛЗ-ЦНІІ в кількості 17 кг; - тріангель у зборі в кількості 2 штуки (а.с.65);

- від 15.02.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема, кран кінцевий 190-й в кількості 10 штук (а.с.66);

- від 16.03.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема, фарба зелена ПФ-115 в кількості 100 кг; - розчинник для фарби 1л пет(0,55 кг) в кількості 50 кг (а.с.68);

- від 21.05.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, зокрема, болт маятникової підвіски в кількості 8 штук (а.с.71);

- від 27.09.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято запасний резервуар в кількості 10 штук (а.с.72);

- від 28.09.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: - лист г/к 4х1500х6000 в кількості 10 155 кг; - лист г/к 6х1500х6000 в кількості 1 300 кг (а.с.73);

- від 29.09.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято лист армувальний 1520x200 в кількості 50 штук (а.с.74);

- від 08.10.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято, стоянкове гальмо у зборі в кількості 10 штук (а.с.75);

- від 10.10.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято модифікатор для колісних пар в кількості 5 кг (а.с.76);

- від 20.10.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято накладка буксового прорізу в кількості 50 штук (а.с.78);

- від 27.10.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: - сектор правий в кількості 10 штук; - сектор лівий - в кількості 10 штук (а.с.79);

- від 29.10.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято кришка люка нова в кількості 50 штук (а.с.80);

- від 09.11.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято лист армувальний 1520x200 в кількості 60 штук (а.с.81);

- від 16.11.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято: - підшипник буксового вузла колісної пари (тип 30-232726 Е2М) в кількості 7 штук; - підшипник буксового вузла колісної пари (тип 30-42726 Е2М9) в кількості 7 штук (а.с.82);

- від 19.11.2021, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято валик кріплення кришки люка в кількості 100 штук (а.с.83);

- від 15.02.2022, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято рама бокова №6228.14-20 в кількості 1 штука (а.с.84);

- від 23.02.2022, за яким позивачем передано відповідачеві, а відповідачем прийнято вісь вагонна в кількості 2 штуки (а.с.85).

Як вбачається, для виконання ремонтних робіт 08.10.2021 позивачем було передано відповідачеві приватний напіввагон №53596789 власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія", який знаходиться в оперативному управлінні позивача, що підтверджується відповідною накладною (а.с.86).

Також відповідачем було виставлено рахунок від 08.10.2021 №1144 на попередню оплату позивачем за деповський ремонт вантажного вагону (напіввагону) №53596789 на загальну суму 27 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.87).

Відповідно до платіжної інструкції від 18.10.2021 №4379 позивачем сплачено 189 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, попередньої оплати за деповський ремонт вагону згідно з Договором від 24.12.2020 №263 (а.с.88).

Як вбачається з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна вагонна компанія" від 17.07.2023 №042 відповідно до експертної оцінки ТОВ "Соломон-Епрейзл" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 01.11.2021 №793/21) ринкова вартість напіввагону вантажного №53596789 мод.№12-783 зав. №4914 станом на 01.02.2023 становить 705 000 грн. 00 коп. (а.с.89).

В матеріалах справи міститься копія підписаного сторонами Акту звіряння витрат матеріалів станом на 01.11.2021 (а.с.33-34), а також актів, підписаних лише позивачем (а.с.35-46).

Позивач листом від 23.01.2023 №3.5-52 "Щодо виконання ремонту та повернення запасних частин" вимагає: - забезпечити, в термін до 03.02.2023 випуск з ремонту вагону №53596789; - забезпечити, в терміни до 03.02.2023 повернення залишків запасних частин та матеріалів, що були надані для забезпечення виконання підрядником ремонтних робіт (а.с.91-94).

Також позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.02.2023 №3.5-177, у якій вимагає: забезпечити випуск з ремонту вагону №53596789; - повернути на адресу позивача матеріальні цінності, що належать останньому, що були надані для забезпечення виконання підрядником ремонтних робіт (а.с.95-99)…

…Як вбачається з умов Договору, строк виконання зобов'язань з ремонту напіввагону є таким, що настав, оскільки вагон надійшов на ремонт на адресу відповідача 08.10.2021…

…Як вбачається, ремонт напіввагону, відповідачем тривалий час не виконується, напіввагон та матеріали, що були надані позивачем для виконання ремонтних робіт за договорами, позивачеві не повернуто…».

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, звертаючись з позовом у даній справі, апелянт наводив наступні обгрунтування заявлених позовних вимог:

« … відсутність необхідних працівників, що виникла в зв'язку з міграцією в більш безпечні регіони та мобілізацією до лав ЗСУ, відсутність необхідних коштів та спричинені війною Товариству збитки призвели до неможливості закінчення ремонту № 53596789.

Згодом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 у справі № 904/4101/23 суд виріши: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський вагонобудівний завод" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, 28А, оф.111 ідентифікаційний код 01056379) на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" (49050, м. Дніпро, вул. Героїв рятувальників, буд. 8; ідентифікаційний код 32082812) майно в натурі - напіввагон залізничний №53596789 власності ТОВ "Інвестиційна вагонна компанія».

Зазначені вище обставин унеможливили подальше виконання ремонту у зв'язку з чим Позивач листом №329 від 03.06.2024 направив Відповідачу:

• Акт здавання-приймання виконаних послуг на фактично виконаний обсяг робіт № 1/24 від 03.06.2024;

• Акт здавання-приймання виконаних послуг з ремонту колісних пар та оплаті вартості наданих послуг;

• Відомість використаних давальницьких матеріалів підрядника, що збільшують договірну вартість деповського ремонту вагону №53596789;

• Відомість використаних давальницьких ТМЦ, що не змінює договірну вартість деповського ремонту вагону №53596789;

• Розрахунок вартості фактично виконаного обсягу базованих робіт;

• Рахунок на оплату№ 1/24 від 03.06.2024.

Вказаний вище лист № 329 та додані до нього документи, Відповідач отримав 18.06.2024, що підтверджується поштовими документами…».

Відповідно до частин 1, пунктів 4-6 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України:

1. У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

3. Відзив повинен містити:

4) обставини, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується;

5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;

6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання;

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог ПрАТ «Укренерготранс» зазначало в тому числі про наступне: « … Протягом 2021-2023 років ПрАТ «Укренерготранс» неодноразово зверталось до Позивача з вимогами про забезпечення належного виконання умов Договорів, завершення ремонтних робіт та випуск з ремонту вагону № 53596789, а також з вимогою про повернення ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» залишків давальницьких матеріалів (запасних частин та матеріалів), що були передані на адресу ТОВ «ХВБЗ» для забезпечення виконання ремонту вагонів.

В телефонних розмовах керівник Позивача постійно надавав запевняння у відновленні найближчим часом роботи підприємства, поновленні відповідних дозвільних документів (що надають право виконувати роботи з ремонту залізничних вагонів), та повного виконання своїх зобов'язань з виконання ремонту вагону № 53596789 та повернення залишків давальницьких матеріалів, що надавались на його адресу ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС». Однак зобов'язання залишались та залишаються не виконаними.

Після численних перемовин та обміну засобами електронної пошти листами, 25.01.2023 р. на адресу Позивача направлявся лист вих. № 3.5-52 від 23.01.2023 року (додається, додаток №5) з вимогою завершити виконання ремонту вагону № 53596789 та повернення залишків давальницьких матеріалів, що раніше були передані Позивачем на адресу Відповідача для виконання ремонту вагонів відповідно до укладених Договорів.

06.04.2023 р. на адресу Позивача направлялась Претензія вих. № 3.5-52 від 23.01.2023 року (додається, додаток №6), в якій, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України. ПрАТ «Укренерготранс» вимагало виконати зобов'язання в строк, що не перевищує 7 (сім) днів з дати отримання Претензії - забезпечити випуск з ремонту вагону № 53596789 та повернути на адресу ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» матеріальні цінності (запасні частини та матеріали), що були надані ТОВ «ХВБЗ» для виконання робіт за договором підряду та знаходились на його території.

Врешті, після продовження Позивачем порушень умов Договору та ігнорування звернень, ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» вимушено було звернутись до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Позивача майна внатурі, а саме залишків давальницьких матеріалів (запасних частин для ремонту вагонів), що надавались ПрАТ

УКРЕНЕРГОТРАНС» на адресу Позивача для забезпечення виконання ремонту вагонів та напіввагону залізничного № 53596789.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 року у справі № 904/4101/23 (додається, додаток 7), що набрало законної сили, ~ позовні вимоги ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» до ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» задоволено в повному обсязі та стягнуто на користь ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» майно внатурі - нагііввагон залізничний № 53596789 власності ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія», та запасні частини і матеріали згідно переліку. На виконання Рішення господарського суду видано Накази.

З метою надання ТОВ «ХВБЗ» можливості добровільного виконання Рішення суду від 21.11.2023 року у справі № 904/4101/23 в тому числі в частині повернення напіввагона залізничного № 53596789, ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» неодноразово зверталось до Позивача за вимогою виконати Рішення суду та повернути вагон.

В той же час виконання рішення суду і повернення вагону шляхом виставлення його па залізничну станцію примикання для подальшої його передислокації на інше вагоноремонтне підприємство виявилось неможливим через допущенні Позивачем порушення утримання та обслуговування під'їзних залізничних колій. У зв'язку з виявленням відповідальними працівниками Укрзалізниці «кустової гнилості шпал» на під'їзних коліях З ОВ «ХВБЗ», з метою забезпечення безпеки руху та недопущення аварій, курсування вагонів та локомотивів під'їзними коліями ТОВ «ХВБЗ» відповідальними працівниками Укрзалізниці було заборонено, до проведення ТОВ «ХБВЗ» ремонтних робіт колій та усунення виявлених' недоліків, та зобов'язано ТОВ «ХБВЗ» провести відповідні ремонтні роботи. Нажаль ТОВ «ХВБЗ» не вчинялось жодних дій по усуненню виявлених недоліків та відновлення руху залізничними коліями.

Враховуючи неможливість передислокування вагону на інше вагоноремонтне підприємство залізницею, між ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» та ТОВ «ХВБЗ» було досягнуто попередньої домовленості про вивіз вагону № 53596789 автомобільним транспортом. Листом вих. № 3.5-541 від 11.06.2024 року (додається Додаток №8), ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» повідомляло ТОВ «ХВБЗ» про подання 12.06.2024 року автомобільного транспорту та автокрану, що були замовлені для навантаження та транспортування вагону на інше вагоноремонтне підприємство - AT «Дніпровагонрембуд», з наданням реквізитів автотранспорту та зразку заповнення товарно- транспортної накладної на транспортування вагону. В цьому ж листі ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» повідомлялось про можливість оплати фактично виконаних ТОВ «ХВБЗ» ремонтних робіт з ремонту вагону №53596789 після огляду вагону та підтвердження фактично виконаного об'єму виконаних робіт та їх якості (фахівцями AT «Дніпровагонрембуд»), що відповідало попередньо досягнутим Сторонами домовленостям.

Однак, 12.06.2024 року (в день узгодженого відвантаження вагону) на електронну пошту ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» від ТОВ «Харківський вагонобудівний завод» надійшли листи вих. № 328 від 03.06.24 р. та вих. № 329 від 03.06.24 р., а також проект Акту від 03.06.2024 р. здавайня- приймання послуг на фактично виконаний обсяг робіт згідно договору № 263 від 24.12.2020 р. щодо ремонту вагону № 53596789, оригінали даних документів отримані ПрАТ

«УКРЕНРГОТРАНС» поштою 18.06.2024 року, та нас було повідомлено, що без підписання даних документів вагон не буде відвантажено (додаються, додаток 9, 10, 11).

Враховуючи, що вимоги розглянути і підписати наданий Акт фактично протягом декількох годин, без огляду вагону та підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт. їх якості та відповідності нормативним вимогам, є прямим порушенням Договору (авз. 2 гі.5.5. Договору передбачено, що Акт розглядається протягом 5 робочих днів) та неможливість прийняти роботи без підтвердження фактичного їх виконання, об'єму та якості, 12.06.2024 року Акт не було підписано ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС», а пізніше, в строки передбачені Договором, на адресу ТОВ «ХВБЗ» було направлено мотивовані заперечення на Акт.

В той же час ТОВ «ХВБЗ» фактично відмовилось виконувати Рішення суду, та до теперішнього часу ухиляється від його виконання, вагон не повернуто на адресу ПрАТ «У КРЕНЕРГОТОТР АНС».

З метою виконання Рішення суду, ПрАТ «УКРЕНЕРГОТРАНС» було змушено звернутись до органів Державної виконавчої служби.

На теперішній час за Наказом Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4101/23 Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №75494382 (Постанова від 22.07.2024 р. додається, додаток 13) щодо стягнення з Позивача на майна в натурі - напіввагона залізничного № 53596789 (.

В той же час Позивач всіляко ухиляється від виконання Рішення суду! Наразі Державним виконавцем подано до органів поліції Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення вих. № 75494382/14 від 06.02.2025 року щодо притягнення посадових осіб ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України (копія Повідомлення з відміткою про отримання додається Додаток 14)...» .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує наявність між сторонами спору щодо повернення напіввагона залізничного № 53596789.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В пункті 2.1 договору від 24.12.2020 сторони узгодили, що ремонт вагонів виконується підрядником відповідно до нормативних документів, діючих на час ремонту: «Вантажні вагони залізниць України колії 1520 (1524) мм. Настанова з деповського ремонту» СТП 04-032:2020, затверджена в реєстрі нормативних документів акціонерного товариства «Українська залізниця» за №056 від 22.11.2017; «Вагони вантажні. Ремонт візків. Правила виконання» СТП 04-019:2018, затверджена та введена в дію наказом Укрзалізниці від 07.08.2019 №505; «Колісні пари вантажних вагонів. Правила технічного обслуговування, ремонту та формування» СТП 04-001:2015; «Інструкція з експлуатації та ремонту буксових вузлів колісних пар вантажних вагонів» ЦВ-0143; «Рухомий склад залізничного транспорту. Автозчепний пристрій. Правила ремонту і обслуговування» СТП 04-015:2018; «Інструкція по ремонту гальмівного обладнання вагонів» ЦВ-ЦЛ-0013; «Інструкція з неруйнівного контролю деталей та вузлів вагонів магнітопорошковим, вихрострумовим та ферозондовим методами та з випробування на розтягання» ЦВ-0118; «Руководство по комплексному ультразвуковому контролю колесньіх пар вагонов» РД 07.09 (с дополнениями); «Інструкція по зварюванню та наплавленню при ремонті вантажних вагонів та контейнерів» ЦВ-0019.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.9 - 3.11 договору від 24.12.2020 порядок відправлення та здавання вантажних вагонів визначається «Положеннями про організацію ремонту та модернізації вантажних вагонів на вагоноремонтних підприємствах залізничного транспорту України» ЦВ-0122.

Після закінчення ремонту вагонів підрядник сповіщає замовника (факсом, або електронною поштою) про фактичний день випуску вагонів з ремонту і їх прийняття замовником.

Відремонтовані вагони підлягають прийманню згідно з додатком 2 до наказу Укрзалізниці від 24.10.2001 №568-Ц «Положення про організацію контролю за якістю продукції в вагонних депо».

Вагон вважається випущеним з ремонту з моменту підписання акту форми ВУ-36М заводською інспекцією ЦТА «Укрзалізниці» та акту приймання вагону замовником. Повідомлення форми ВУ-36М та акт приймання вагону підписується протягом 3 (трьох) календарних діб після закінчення ремонту.

Разом з актом форми ВУ-36М на кожний вагон оформляється «Листок обліку комплектації вантажного вагона» форми ВУ-35Р-М, в який вносять відомості про колісні пари, литі деталі візка, замінені колісні пари і литі деталі візка тощо, згідно з «Інструктивними вказівками по складанню і веденню листка обліку комплектації вантажного вагона при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням (форма ВУ-35Р-М)».

Згідно з пунктом 5.5 договору від 24.12.2020 виконання робіт за даним договором підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який складається підрядником у 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою підрядника та надані замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати складання повідомлення про приймання вагону з ремонту форми ВУ-36М.

На відремонтовані вагони підрядник надає замовнику на кожний вагон наступний пакет документів, підтверджуючих виконання ремонту:

- повідомлення про приймання вагону з ремонту форми ВУ-36М, що підтверджує надання послуг з ремонту;

- повідомлення про ремонт вагону форми ВУ-23М;

- два примірника підписаних зі своєї сторони акту наданих послуг за ремонт вагону;

- два примірника підписаних зі своєї сторони акту наданих послуг за маневрові роботи, подачу та забирання вагонів;

- розрахунково-дефектну відомість ВУ-22;

- лист обліку комплектації вагону після ремонту форми ВУ-35Р, завірену підрядником.

Таким чином сторони визначили обов'язковість підписання акту форми ВУ-36М заводською інспекцією ЦТА «Укрзалізниці». Вагон вважається випущеним з ремонту з моменту підписання акту форми ВУ-36М заводською інспекцією ЦТА «Укрзалізниці» та акту приймання вагону замовником.

У матеріалах справи відсутні докази підписання акту форми ВУ-36М заводською інспекцією ЦТА «Укрзалізниці» щодо спірного вагону.

Пунктами 18.9, 18.10 Стандарту «Вагоні вантажні. Настанова з деповського ремонту» СТП 04- 032:2020, затвердженого Акціонерним товариством «Українська залізниця», визначено, що відремонтовані вагони підлягають прийманню згідно з наказом Укрзалізниці від 24.10.2001 №568-Ц «Положення про організацію контролю за якістю продукції на заводах та в вагонних і локомотивних депо».

На кожний відремонтований вагон складають повідомлення форми ВУ-36М, який підписують згідно з ЦВ-0126, ЦВ-0127. Разом з повідомленням форми ВУ-36М на кожний вагон оформляють «Листок обліку комплектації вантажного вагона при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням» форми ВУ-35Р-М, в який вносять відомості про колісні пари, литі деталі візка, замінені колісні пари і литі деталі візка тощо згідно з ЦВ-0126, ЦВ-0127.

Дані про гальмівне обладнання (авторежими, авторегулятори, головні та магістральні частини повітророзподільників), що надійшло в ремонт та після виконання ремонту вносять в «Листок обліку комплектації гальмівного обладнання вантажного вагона при всіх видах ремонту та технічному обслуговуванні з відчепленням» форми ВУ-35Р-ГО-М згідно з СТП 04-032:2020.

Згідно з пунктами 20.1, 20.2 Стандарту «Вагоні вантажні. Настанова з деповського ремонту» СТП 04- 032:2020, затвердженого Акціонерним товариством «Українська залізниця», вагоноремонтні підрозділи, що виконують деповський ремонт вагонів, за умови дотримання технології вантажних операцій з вагонами, дотримання технології експлуатування та технічного обслуговування цих вагонів, несуть відповідальність за якість і справність відремонтованих вагонів, їх деталей та вузлів до моменту постановки таких вагонів у наступний плановий ремонт.

У випадках, коли в період дії вказаної гарантійної відповідальності протягом встановленого або збільшеного за рішенням АТ «Укрзалізниця» міжремонтного строку під час виконання технічного обслуговування (у тому числі технічного обслуговування з відчепленням) виконують ремонт або заміну деталей та вузлів, гарантійна відповідальність за здійснені ремонтні роботи, за роботи по заміні та за якість і справність замінених деталей покладається на відповідне підприємство, працівники якого проводили такі роботи, ремонт або виготовлення замінених деталей та вузлів.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.6 - 2.9, 3.1, 3.2 Положення про організацію контролю за якістю продукції в вагонних депо (додаток №2), затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) від 24.10.2001 №568-ц, готова продукція пред'являється до прийомки партіями чи окремими одиницями, при цьому вона повинна мати закінчений цикл ремонту чи виготовлення. Готова продукція, яка згідно нормативно- технічної документації повинна мати тавро вагоноремонтного підприємства, у разі відсутності тавра вважається неприйнятою. Уся готова продукція, що пред'являється до приймання, записується у відповідні журнали згідно діючої нормативно-технічної документації. Категорично забороняється пред'являти виробничому майстру готову продукцію з відхиленням від діючої нормативно-технічної документації. Готова продукція, яка має відхилення від діючої нормативно -технічної документації відокремлюється від якісної та відправляється на повторний ремонт.

На кожний вагон, прийнятий інженером з приймання вагонів з ремонту складається повідомлення форми ВУ-36 М, яке підписується начальником вагонного депо або його заступником по ремонту і підтверджується підписом і штампом інженера з приймання вагонів. У разі виявлення інженером з приймання не відповідності продукції, що приймається, вимогам правилам ремонту, інструкцій, нормативних документів прийняття цієї продукції призупиняється і продукція повертається до цеху для усунення дефектів або доробки з послідуючим повторним пред'явленням.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з твердженнями Відповідача про те, що вимоги викладені в п. 3.10 та п. 3.11. Договору майже повністю кореспондуються з положеннями «Настанови з деповського ремонту» - СТП 04¬032:2020 (пункт 18.9, пункт 18.10) і без дотримання вищезазначених вимог вагон не може бути допущений АТ «Укрзалізниця» до подальшої експлуатації та курсування залізничними коліями загального користування», а без дотримання встановлених норм і стандартів Укрзалізниці при виконанні ремонту вагонів та приймання вагонів після ремонту відповідальними працівниками Укрзалізниці неможливо подальше використання вагону на залізничних коліях загального користування, та втрачається сенс виконання будь-яких ремонтних робіт на вагоні, оскільки не буде досягнуто кінцевий очікуваний Замовником результат їх виконання - забезпечення можливості курсування вагону залізничними коліями загального користування та подальше використання такого вагону в комерційній діяльності; в Договорі було визначено чіткі вимоги щодо необхідності дотримання підрядником (Позивачем) всіх відповідних нормативних документів Укрзалізниці, якими регулюється питання виконання ремонту вагонів та приймання їх після ремонту (п.2.1., п. 3.1., п. 3.10. Договору) та встановлено порядок приймання-передачі виконаних робіт за Договором (п.3.11., п.5.5. Договору) які нерозривно пов'язані в тому числі з вимогами нормативних документах Укрзалізниці щодо порядку виконання ремонту та приймання вагонів після виконання ремонтних робіт.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що : « … Однак місцевий суд не надав належної оцінки таким доводам Позивача.

1. У відповідності до зазначених норм закону та умов укладеного Договору Позивач підготував на фактично понесені ним витрати на ремонт вказаного вагону відповідні документи, а саме:

1) Рахунок на оплату №1/24 від 03.06.24 та фактичний обсяг виконаних робіт на загальну суму 72 408,00грн.

2) Акт №1/24 здавання-приймання послуг на фактично виконаний обсяг робіт на вагоні від 03.06.2024 року на загальну суму 72 408,00грн.

З додаванням до нього:

2.1. Відомість використаних власних матеріалів Підрядника, що збільшують договірну вартість ремонту (додаток №4.1 до Акту).

2.2. Відомість викорастаних давальницких ТМЦ, що не змінює договірну вартість деповського ремонту (додаток №4.2 до Акту).

2.3. Відомість відбракованих деталей, що підлягають поверненню Замовнику (додаток №4.3 до Акту).

2.4. РОЗРАХУНОК вартості фактично виконаного обсягу базових робіт (додаток №4.4 до Акту).

2.5. Відомість додаткових робіт (додаток №4.5 до Акту).

Та своїм супровідним листом (Листами №328 і №329 від 03.06.2024 року) направив їх на розгляд, підписання і оплату Відповідачу.

У Листі №328 від 03.06.2024 року Позивач просив сплатити заборгованість Відповідача на банківський рахунок ТОВ «Трейд Логістик» у порядку ст.528 ЦКУ, перекладанням свого грошового зобов'язання на Відповідача.

При цьому Позивач просить апеляційний суд в зв'язку з допущеною Позивачем в зазначеному листі технічною помилкою, преамбулу зазначених листів читати, як «стосовно підписання Акта здавання-приймання фактично понесених витрат на ремонт вагону №53596789», а не «колісних пар», як в ньому помилково зазначено.

Це підтверджується самими документами, які були надісланиі разом з цим супровідним листом. Відповідачу це теж було повідомлено. Позивач своїм наступним на адресу Відповідача Листом №365 від 01.07.2024 року звертав на це увагу.

1. Листом №3.5-541 від 11.06.2024 року Відповідач повідомив Позивача, що на виконання зазначеного рішення суду до місця знаходження напіввагону №53596789 12.06.2025 року прибудуть замовлені Відповідачем автомобіль та автокран для навантаження та транспортування вагону.

2. 12.06.2025 року не відбулася операція з відвантаження, станом на момент вирішення цього спору напіввагон №53596789 знаходиться у Відповідача.

Проте Позивач повернув усе інше майно, що було витребуване за рішенням суду від 21.11.2023 року у справі №904/4101/23, окрім вагону.

1. Відповідач повідомив, що отримав перелічений пакет документів електронною поштою 12.06.2025 року, а засобами поштового зв'язку - 18.06.2025 року.

2. Своїм Листом №3.5-575 від 14.06.2024 року, отриманим Позивачем 24.06.2024 року Відповідач (ПрАТ «Укренерготранс») відмовився від підписання і оплати наданих йому зазначених документів, що підтверджували фактичні витрати понесені Позивачем на витребуваний незавершений ремонтом вагон.

При цьому підставами відмови неправомірно вказав на невиконання Позивачем вимог Договору, які можуть застосовуватися лише у разі приймання-передачі повністю завершеного ремонтом вагону і відповідно які не можливо застосовувати у разі розірвання договору і вирішення питання встановлення і оплати розміру фактично понесених витрат підрядником. А також нібито не отриманням Замовником податкового кредиту з ПДВ.

1. У Листі-відповіді від 01.07.2024 року №365 на Лист від 14.06.2024 року №3.5¬575, Позивач поясним, що в зв'язку з анулюванням з 2023 року реєстрації товариства в якості платника податку на додану вартість, фактичні витати, понесені на вагон, що виставлені до сплати Листами №378 і №379 від 03.06.2024 року, були нараховані без ПДВ, а тому жодних прав Відповідача в зв'язку з цим не порушено і повторно попросив підписати і оплатити зазначені документи. А також зазначив, що у відповідності до ч.2 ст.867 ЦКУ встановлено, що якщо Замовник відмовиться від договору підряду він повинен сплатити Підряднику частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору та відшкодувати його витрати, здійснені до цього моменту, з метою виконання договору. Умови договору, що позбавляють Підрядника цього права є нікчемними.

2. Однак у листі-відповіді від 12.07.2024 року №3.5-666 на Лист від 01.07.2024 року №365 Відповідач знову неправомірно відмовився від підписання і оплати наданих Позивачем документів на фактично понесені останнім витрати, фактично зазначивши, що він готовий сплатити лише за повністю виконаний ремонт вагону, а фактично понесені витрати Позивачем, які підлягають сплаті, в зв'язку з розірванням договору він не збирається оплачувати.

3. Тобто Відповідач з одної сторони спочатку своїми діями з подання позовної вимоги, задоволеної рішенням суду у справі №904/4101/23 за рішенням суду від 21.11.2023 року, стягнути з ТОВ «ХВБЗ» на користь ПрАТ "Укренерготранс" майно в натурі - напіввагон залізничний №53596789, таким чином фактично розірвав Договір №263 від 24.12.2020 року, у порядку визначеному ч.4 ст.849 ЦКУ та п.10.2, п.10.3 і п.10.4 Договору, та всупереч цьому в подальшому своїми вимогами у Листах №3.5-575 від 14.06.2024 року і №3.5-666 від 12.07.2024 року при цьому вимагає його виконати, намагаючись таким чином відмовитися від сплати фактично понесених витрат Позивача, які підлягають сплаті Відповідачем, відповідно до тих же вимог закону та договору, а саме відповідно до ч.4 ст.849 ЦКУ та п.10.2, п.10.3 і п.10.4 Договору. Адже, як ще інакше можливо витлумачити такі дії з витребування і стягнення в натурі незавершеного ремонтом вагону, ніж як фактичне вчинення припинення дії зазначеного договору підряду.

Про недопустимість такої поведінки та фактичне припинення Відповідачем своїми діями Договору підряду Позивач вказав у своєму Листі-відповіді від 30.07.2024 №421.

А також цим Листом було зазначено, що у Відповідача була і залишається можливість в будь-який час приїхати і переконатися особисто в обсягах і якості виконаних робіт Позивачем.

Однак своїм Листом-відповіддю від 12.08.2024 року №3.5-850 Відповідач на це взагалі нічого не відповів і продовжив наполягати на тому ж самому.

1. В зв'язку з цим Позивач направив Відповідачу Повідомлення про притримання від 07.10.2024 року №549 незавершеного ремонтом вагону, пославшись на ст.594 і 856 ЦКУ.

2. В Листі-відповіді від 04.11.2024 року №3.5-1175 на Повідомлення про притримання (вих.№549 від 07.10.2024 року) Відповідач заперечував, безпідставно знову ж таки, тими самими аргументами про необхідність виконання умов договору в повному обсязі.

3. У жовтні 2024 року Позивач зареєстрував обтяження - заборону відчуження зазначеного вагону (Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №94350467 від 29.10.2024 року).

4. В зв'язку з виникненням спору і запереченнями щодо обсягу і якості фактично понесених Позивачем на вагоні витрат, для їх підтвердження Позивач замовив в Харківській торгово-промисловій палаті і отримав Експертний висновок від 05.09.2024 року № 75-ИМ/24.

Відповідно до ч.4 ст.853 ЦКУ, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

У відповідності до ч.5 ст.853 ЦКУ, якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат робіт, а суму виторгу за вирахуванням усіх належних підряднику платежів внести в депозит нотаріуса, на ім'я замовника, якщо інше не встановлено умовами договору.

1. Судовою практикою неодноразово підкреслювалась недопустимість суперечливої поведінки сторони по справі, зокрема в Постанові ВП ВС від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц 91. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Також раніше у Постанові об'єднаної палати КЦС ВС від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 Об'єднана палата пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці». Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Відповідно до ч.6 ст.13 ЦКУ встановлено, що «у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом». (Аналогічний висновок наведений у Постанові ОП КГС ВС від 07.04.2023 у справі №910/5172/19)…» як такі, що зводяться до намагань переоцінити докази і правовідноси сторін, яким вже було надано оцінку у рішенні № 904/4101/23 на підставі листування сторін, яке відбулося вже після набрання рішення у справі № 904/4101/23.

При цьому, колегія суддів зауважує, що правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2024 у справі №910/7859/23, від 11.01.2024 у справі №911/84/22 та інших.

Враховуючи вищекладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що позивач не пред'являв спірний вагон з ремонту до прийомки фахівцями АТ «Укрзалізниця». Фахівці АТ «Укрзалізниця» не надавали позитивний висновок про відповідність виконаних позивачем ремонтних робіт та використаних деталей вимогам нормативно - технічної документації.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що « …у відповідності до ч.4 ст.853 ЦК України з метою уникнення будь-якого непорозуміння щодо обсягу фактично виконаних робіт, звернувся до Харківської торгово-промислової палати, яка своїм експертним висновком від 05.09.2024 підтвердила виконання Позивачем визначеного в актах здавання-приймання виконаних послуг фактично виконаних робіт…», як такі, що грунтуються на неналежному і недопустимому в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України, доказі.

Відповідно, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що , оскільки позивач не довів виконання ремонтних робіт вагону №53596789 на суму 72408грн згідно з правилами ремонту та нормативною документацією та настання у відповідача обов'язку сплатити суму боргу у розмірі 45408грн,відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 45408грн.

Згідно зі статтею 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Станом на жовтень 2024 року у позивача були відсутні підстави правомірно володіти річчю (напіввагон залізничний №53596789), оскільки рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023 у справі №904/4101/23, яке набрало законної сили 26.12.2023, суд задовольнив позовні вимоги ПрАТ «Укренерготранс» та стягнув з ТОВ «Харківський вагоноремонтний завод» майно в натурі - напіввагон залізничний №53596789 власності ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія»; запасні частини та матеріали згідно з переліком.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до цитування фактичних обставин щодо яких у сторін відсутній спір, відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на встановлення інших обставин справи і суперечать принципу остаточності судового рішення, а саме рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2023р. у справі 904/4101/23.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про звернення стягнення на предмет притримання, а саме залізничний транспортний засіб - вагон №53596789, 16.12.2004 випуску, модель 12-783, заводський номер 4914, тип вагону 5600, вантажопідйомність 70 тон, власником якої є ТОВ «Інвестиційна вагонна компанія» в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором на ремонт вантажних піввагонів №263 від 24.12.2020 у розмірі 45408грн; визначення способу реалізації предмета притримання шляхом проведення публічних торгів відповідно до процедури, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною предмета застави на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/226/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський вагоноремонтний завод» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський вагоноремонтний завод» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/226/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/226/25 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський вагоноремонтний завод».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Чус О.В. підписано 14.05.2026р., суддею Кощеєвим І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці,_____________.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв