24.03.2026 м.Дніпро Справа № 904/443/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
при секретарі судового засідання Новіковій Д.О.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши в закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25 (суддя Юзіков С.Г.)
за позовом Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС"
про стягнення штрафних санкцій
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС"
до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"
про визнання недійсним пункту 7.3 договору
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (далі - Відповідач, ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 730 896,30 грн, мотивованим неналежним виконанням Відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 161/К-24 від 10.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу № 161/К-24 від 10.05.2024, за умовами якого Відповідач (Продавець) зобов'язався поставити олію соняшникову рафіновану бутильовану в кількості 94 208,00 кг на загальну суму 3 787 161,60 грн у строк включно до 20.06.2024. Відповідач поставив лише частину товару на загальну суму 863 576,40 грн (21 482,00 кг), внаслідок чого недопоставка склала 72 726 кг на суму 2 923 585,20 грн. На підставі п. 7.3 Договору Позивач нарахував штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару - 730 896,30 грн.
Від ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» надійшла зустрічна позовна заява з вимогою про визнання недійсним пункту 7.3 Договору купівлі-продажу № 161/К-24 від 10.05.2024, обґрунтована тим, що зазначений пункт суперечить положенням ст. 61 Конституції України та ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки договір містить пункти про відповідальність, які дублюють штрафні санкції за одне й те саме порушення.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2, код 33667686) на користь Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 27, код 41220556) 365 434,65 грн - штрафних санкцій, 8 770 грн 76 коп. - судового збору. У решті первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» про визнання недійсним пункту 7.3 договору відмовлено. Витрати за зустрічним позовом покладено на позивача за зустрічним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не поставивши товар у встановлені строки та у повному обсязі. Суд встановив, що недопоставка товару склала 72 726 кг на загальну суму 2 923 585,20 грн, а розрахунки штрафу за п. 7.3 Договору у розмірі 25% вартості непоставленого товару проведено Позивачем правильно. Щодо посилання Відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначив, що Відповідач не надав доказів повідомлення Позивача у 5-денний термін з моменту виникнення форс-мажорних обставин та надання підтверджуючих документів, як це передбачено п. 8.2 Договору. Повідомлення про настання форс-мажорних обставин було направлено лише 26.08.2024, а сертифікат ТПП - 12.11.2024. Крім того, суд врахував, що Договір укладений під час дії воєнного стану, коли сторони знали та повинні були розуміти усі ризики здійснення господарської діяльності. Водночас, суд визнав справедливим зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, врахувавши, що Відповідач вживав заходів для виконання зобов'язання (направляв листи з пропозиціями), товар поставлявся на умовах післяплати, а в матеріалах справи відсутні докази завдання Позивачеві збитків. Щодо зустрічного позову, суд дійшов висновку, що п. 7.2 та п. 7.3 Договору застосовуються в різних випадках (порушення строків поставки та недопоставка товару відповідно), а тому подвійне притягнення до відповідальності відсутнє, і спірний пункт договору не суперечить нормам чинного законодавства.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25 в частині стягнення з Відповідача 365 434,65 грн штрафних санкцій, яким відмовити Позивачу у стягненні штрафних санкцій. У разі прийняття рішення про обґрунтованість штрафних санкцій - зменшити їх до 20% від заявленої до стягнення суми та визначити на рівні 146 179,26 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд першої інстанції не врахував факт прострочення зобов'язання Позивачем (кредитором). Відповідач зазначає, що п. 6.4.3 Договору визначено його право ініціювати внесення змін до договору. Скориставшись цим правом, Відповідач за 13 днів до кінцевої дати поставки направив Позивачу лист від 07.06.2024, яким поставив питання про внесення змін до Договору в частині постачання товару у десятилітровій тарі з дотриманням строків поставки. Однак зазначений лист Позивачем було проігноровано, що, на думку апелянта, свідчить про допущення прострочення зобов'язання з боку кредитора. Позивач мав розглянути питання про внесення змін до Договору та надати відповідь, натомість просто очікував моменту закінчення строку на поставку товару, що свідчить про недобросовісну поведінку.
Апелянт посилається на висновки Верховного Суду щодо стандарту добросовісності, зокрема на постанову КЦС ВС від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14, постанову КГС ВС від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 та постанову ВС від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19-ц, відповідно до яких добросовісність є стандартом поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони, а недобросовісність ототожнюється з виною. На думку апелянта, ігнорування пропозиції про прийняття товару в більшій тарі не відповідає стандартам добросовісної поведінки у договірних відносинах і кваліфікується як відмова від договору в односторонньому порядку з боку замовника, відмова від прийняття виконання договору та прострочення кредитора, що виключає відповідальність за прострочення поставки або недопоставку товару.
Відповідач посилається на ст. 613 ЦК України, згідно з якою кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання або не вчинив дій, що встановлені договором чи випливають із суті зобов'язання. Також апелянт зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСПОЛІН ПЛЮС" стверджує, що протягом визначеного Договором строку поставки товару мали місце форс-мажорні обставини, підтверджені сертифікатом Кіровоградської Регіональної ТПП. Позивачем не спростовано законності сертифікату, а лише висловлено припущення, що обставини не могли бути форс-мажорними. Відповідачем доведено, що ним було вчинено всі необхідні дії для своєчасного виконання Договору, зокрема укладено договір з постачальником на повний обсяг олії, однак через форс-мажорні обставини, які склалися для постачальника, Відповідач не зміг поставити товар. Форс-мажорні обставини підтверджено як постачальником Відповідача, так і самим Відповідачем. Апелянт вважає ці обставини самостійною підставою для відмови у позові.
Щодо зменшення штрафних санкцій, апелянт зазначає, що загальна ціна позову складала 730 896,30 грн, і Відповідач просив зменшити штрафні санкції до 20% від заявленої суми (146 179,26 грн) у зв'язку з відсутністю у Позивача збитків через порушення умов Договору. Представник Позивача в судових засіданнях декілька разів ухилився від надання відповіді про наявність або відсутність збитків. Суд першої інстанції зменшив штрафні санкції несуттєво, що, на думку апелянта, не відповідає висновкам Конституційного Суду України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 про необхідність встановлення балансу між заходом відповідальності та дійсним розміром збитків. Апелянт також посилається на постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 11.07.2023 у справі № 903/486/22 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідно до яких відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення неустойки, а суд має забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням ступеня вини боржника, дій/бездіяльності кредитора та компенсаційного характеру заходів відповідальності.
Відповідачем було надано до суду першої інстанції ряд доказів на підтвердження підстав для зменшення штрафних санкцій: декларацію з прибутку ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС», довідку про обсяг сплачених податків та кількість працівників, перелік договорів про закупівлю, за якими товариство має зобов'язання з постачання товарів до військових частин та інших державних і комунальних установ. Однак суд першої інстанції зазначені документи не досліджував та не надав їм жодної правової оцінки в контексті зменшення штрафних санкцій. Апелянт вважає доведеною неспівмірність розміру штрафних санкцій із майновими втратами Позивача, надмірність штрафних санкцій по відношенню до доходів товариства, порушення рівноваги інтересів сторін та наявність інтересів інших осіб (працівники, замовники, держава), які напряму залежать від результату вирішення спору.
В якосты правових підстав для скасування рішення апелянт зазначає пункти 1- 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України та п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України в частині незастосування норм щодо звільнення сторін правочину від відповідальності у разі наявності форс-мажорних обставин, зменшення розміру неустойки та прострочення зобов'язань Позивачем.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, посилаючись на наступне:
Щодо твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції факту прострочення зобов'язання Позивачем, Генеральна дирекція ДКВС України зазначає, що Договір № 161/К-24 укладено за результатами проведеної процедури публічної закупівлі відповідно до Порядку формування та використання електронного каталогу, затвердженого постановою КМУ від 14.09.2020 № 822, та Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178. Згідно з абз. 3 п. 66 зазначеного Порядку умови договору не можуть відрізнятися від умов, визначених замовником у запиті пропозицій постачальників. Пунктом 11.1 Договору передбачено, що його умови не повинні змінюватися після підписання до повного виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законодавством про публічні закупівлі. Пунктом 19 Особливостей № 1178 передбачено виключний перелік підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема покращення якості предмета закупівлі та продовження строку дії договору у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин. Однак пропозиції ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» не передбачали покращення якості товару, а документальних підтверджень виникнення об'єктивних обставин для продовження строку постачання надано не було. На зазначені пропозиції Відповідача Позивач надав відповідь листом від 19.06.2024 № ГД ДКВС-2063/3, що долучено до матеріалів справи. Крім того, пропозиції Відповідача не містили проєкту додаткової угоди, як того вимагає п. 11.7 Договору.
Щодо твердження апелянта про наявність форс-мажорних обставин, Державна установа "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" зазначає, що сертифікат ТПП не може вважатися беззаперечним доказом існування форс-мажорних обставин, посилаючись на постанову ВС у складі суддів об'єднаної палати КГС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17. У листі від 07.06.2024 ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» аргументувало свої пропозиції підвищенням вартості електроенергії, товару та послуг транспортування, а не настанням форс-мажорних обставин. Аналогічні обставини підтверджено у листі від 20.06.2024. Листування відбувалось у період, який визнаний Сертифікатом як період дії форс-мажорних обставин, проте жодних згадок про їх настання не містить. Відповідно до п. 8.2 Договору Відповідач був зобов'язаний повідомити Позивача протягом 5 днів з моменту настання форс-мажорних обставин, чого зроблено не було. Позивач також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Сторони уклали Договір під час воєнного стану, коли Відповідач знав і повинен був розуміти усі ризики здійснення господарської діяльності.
Щодо зменшення штрафних санкцій, Позивач зазначає, що розмір пені не є надмірним і не перевищує подвійної ставки НБУ, загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну Договору, штрафні санкції нараховані за реальне порушення договірних зобов'язань, а майновий стан Відповідача дозволяє їх сплатити. Рішенням суду першої інстанції штрафні санкції вже зменшено з 730 896,30 грн до 365 434,65 грн, тому підстави для подальшого зменшення відсутні.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 6577,82 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.03.2026 об 12:30 годин.
13.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
03.03.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", Бараненко Олександри Олександрівни, надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 сторонам доведено до відома що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25 відбудеться в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду зал судового засіданні №511. Заяву представника Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів задоволено.
Представники сторін в судове засідання 24.03.2026 не з'явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
В призначений час представник Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" не вийшов на зв'язок для участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції за допомогою програми EasyCon, про що було складено відповідний акт.
Під час проведення судового засідання на території міста Дніпро сигналу повітряної тривоги оголошено не було, у зв'язку з чим колегія суддів констатує відсутність підстав для висновку щодо наявності обставин, що перешкоджають здійсненню правосуддя та розгляду справи у визначений час.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п.51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно з усталеною судовою практикою та позицією ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В свою чергу, варто наголосити на тому, що визначення пріоритету на користь неучасті в судовому засіданні у випадку невизнання судом обов'язкової явки представника, не тягне за собою неможливість здійснення розгляду справи, тобто відсутність уповноваженого представника в судовому засіданні не є безумовною підставою для відкладення судового засідання.
До того ж, обставин, що ускладнювали б вирішення відповідного спору за наявними матеріалами судом не встановлено.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
24.03.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25, яким первісний позов Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" задоволено частково - стягнуто з ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» 365 434,65 грн штрафних санкцій та 8 770 грн 76 коп. судового збору, у решті первісного позову відмовлено, а в задоволенні зустрічного позову ТОВ «ІСПОЛІН ПЛЮС» про визнання недійсним п. 7.3 Договору відмовлено. Рішення оскаржується Відповідачем в частині задоволення первісного позову.
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: 10.05.2024 між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 161/К-24, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити олію соняшникову рафіновану бутильовану в кількості 94 208,00 кг на загальну суму 3 787 161,60 грн. Місткість одиниці продукції повинна бути не більше 6 л (п. 2.2 Договору). Поставка товару мала бути здійснена у повному обсязі включно до 20.06.2024 (п. 5.1 Договору). Відповідач здійснив часткову поставку товару за видатковими накладними № 1559 від 10.06.2024 на суму 77 666,40 грн, № 1563 від 10.06.2024 на суму 338 403,60 грн, № 1565 від 11.06.2024 на суму 331 006,80 грн, № 1564 від 10.06.2024 на суму 116 499,60 грн - на загальну суму 863 576,40 грн у кількості 21 482,00 кг. Недопоставка товару склала 72 726 кг на загальну суму 2 923 585,20 грн. 02.07.2024 Позивач направив Відповідачеві повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку з 10.07.2024 через постачання товару станом на 21.06.2024 у кількості менше 50% загального обсягу закупівлі (п. 6.2.4 Договору). Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у випадку недопоставки товару в обсязі, передбаченому Договором, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 25% вартості непоставленого товару. Розрахунок штрафу: 2 923 585,20 грн Ч 25% = 730 896,30 грн. Розрахунки штрафу перевірені судом першої інстанції та визнані правильними. Пунктом 8.2 Договору передбачено обов'язок сторони, що не може виконувати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повідомити іншу сторону не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення у письмовій формі з наданням підтверджуючих документів. Відповідач повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин лише 26.08.2024, а сертифікат ТПП надав 12.11.2024. Договір укладено під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.
Суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій на 50%, врахувавши: спроби Відповідача повідомити Позивача про неможливість виконання зобов'язань та запропонувати альтернативні варіанти поставки; умови післяплати за Договором; відсутність доказів завдання Позивачеві збитків; вплив воєнного стану на господарську діяльність.
Відповідно до статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сторони не оспорюють факт часткової поставки товару, факт розірвання Договору, правильність арифметичного розрахунку штрафу та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 ГК, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У цій справі місцевий господарський суд, оцінивши, зокрема,що розмір пені не є надмірним і не перевищує подвійної ставки НБУ, загальний розмір штрафних санкцій не перевищує ціну Договору, штрафні санкції нараховані за реальне порушення договірних зобов'язань, а майновий стан Відповідача дозволяє їх сплатити зменшив їх з 730 896,30 грн до 365 434,65 грн.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів , виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК, а саме справедливості, добросовісності та розумності, а також дотримавшись принципу розумного балансу між інтересами сторін,виснує відсутність підстав для подальшого зменшення штрафних санкцій.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
В даній справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 6 577,82 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 у справі № 904/443/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6 577,82 грн. покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови суддями Дарміним М.О. та Чус О.В. підписано 14.05.2026р., суддею Кощеєвим І.М., у зв'язку з перебуванням у відпустці, ____________.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв