Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
18.05.2026 2/394/254/26
394/171/26
18 травня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого - судді Запорожець О.М.
при секретарі: Лясковській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 26.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 375148638 на суму 3500 грн.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV77B2T.
Перед укладенням кредитного договору відповідачка з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшла на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua; зареєструвалася на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника; за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП,адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшла належну перевірку (верифікацію); ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору; отримала на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використала для підписання кредитного договору; надала згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором).
Відповідачка ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не був би укладений.
Одночасно з підписанням кредитного договору, первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачкою у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання та надав відповідачці грошові кошти у сумі 3500 грн. шляхом перерахування через банк провайдер.
Проте, в подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума становить 17250 грн.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.
Щодо переходу права вимоги за кредитним договором позивач зазначив наступне, 28.11.2018р. між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 178 від 25.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
05.08.2020р. між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023р. до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
11.07.2025р. між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025р. за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 20401 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників №Б/Н від 14.07.2025р. до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3.
Договір факторингу 1 та Договір факторингу 2 є дійсними, відповідно до законодавства містять істотні умови конкретного змісту щодо відступлення прав вимоги до боржників, що визначаються на момент переходу цих прав в порядку передбаченому договорами факторингу, в тому числі вимог, прав і обов'язків сторін, які виникнуть після укладання цих договорів.
Сторони погодили, що: за договором факторингу 1 первісний кредитор має право після підписання договору факторингу 1 (на підставі окремих реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов'язаний набувати такі права вимоги; за договором факторингу 2 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» має право після підписання договору факторингу 2 (на підставі окремих реєстрів прав вимоги) передавати (відступати) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» свої права вимоги до позичальників, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов'язаний набувати такі права вимоги.
Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного реєстру права вимоги, а не з дати укладення договору факторингу.
При укладенні кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого електронного кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач звернув увагу суду, що в наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від клієнта до фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості відповідачем.
Балансове списання - це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов'язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.
У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідачки не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за кредитним договорам.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 20401 грн., яка складається з: 15034,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5366,90 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Представник позивача просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 375148638 від 26.04.2021 року у розмірі 20401 грн., а також судові витрати які складаються із сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. /а.с.1-14/.
Відповідачка подала до суду відзив на позовну заяву у якому зазначила, що частково не погоджується з позовними вимогами в частині нарахування штрафних санкцій та частини відсотків з огляду на наступне:
Щодо незаконності нарахування штрафів та пені під час дії воєнного стану.
Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції Закону № 2120-ІХ від 15.03.2022), у період дії в Україні воєнного стану та у 30 строк після його припинення або скасування, у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення.
Позивачем у розрахунку заборгованості включено штрафні санкції (пеню/штраф), нараховані після 24 лютого 2022 року, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства.
Щодо несправедливих умов договору та розміру відсотків.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Нараховані Позивачем відсотки, що в десятки разів перевищують облікову ставку НБУ, є кабальними та несправедливими. Крім того, позивачем не надано детального помісячного розрахунку заборгованості, що унеможливлює перевірку правильності нарахувань.
Просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності згідно зі ст. 257, 267 ЦК України, оскільки позивач звернувся до суду після закінченню трирічного строку з моменту виникнення права на позов, а також відмовити ТОВ «ЕЙС» у частині стягнення штрафів, пені та інших штрафних санкцій, нарахованих у період дії воєнного стану/а.с.206-207/.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, зазначивши наступне, з приводу строків позовної давності.
26.04.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою було укладено кредитний договір №375148638.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, а саме: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого карантину».
Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введено Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.
Отже, строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023 ) та на період дії воєнного стану 17.03.2022 до 03.09.2025). Починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-ІХ, який виключив відповідні норми з ЦК України.
Позивач звернув увагу суду, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором № 375148638 від 26.04.2021 року, подана до суду 26.02.2026 року, тобто через півроку після відновлення перебігу строку позовної давності.
Отже, оскільки перебіг строку позовної давності на момент виникнення права вимоги був зупинений і розпочався 04.09.2025р, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Таким чином, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився.
Щодо розрахунків заборгованості, позивач зазначив, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» не є банківськими фінансовими установами. Товариство в межах виконання умов укладеного Договору здійснюють Розрахунки заборгованості, де чітко відображено нарахування відсотків, погашення заборгованості, залишок суми богу.
З наданих позивачем документів вбачається, що вони повністю відповідають вимогам законодавства України, адже мають всі необхідні реквізити.
Дані документи є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України.
Позивач звернув увагу суду, що підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягами реєстру прав вимоги №178 від 25.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018, реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020р.
Наголосив, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткові нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника.
Отже, розрахунки заборгованої долучені до матеріалів справи в сукупності з платіжними дорученнями перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.
Щодо правомірності нарахування відсотків позивач зазначив, що нарахування відсотків за користування кредитом відображені в наданих розрахунках відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору №375148638 від 26.04.2021р.
Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Відповідно до п. 1.1. за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, на суму 3500 грн. В подальшому численними додатковими угодами кредитного договору №375148638 від 26.04.2021 сторони збільшили суму кредиту до 17250 грн.
Відповідні коригування заборгованості клієнтів були відображені в обліковій та реєструючій системі 04.03.2022р.
З 12.03.2022р. відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів Товариства СМАРТ 12.03.2022р. до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів.
На період з 12.03.2022р. частково звільнено клієнтів, які мають діючі договори кредитних продуктів Товариства СМАРТ від зобов'язань по сплаті процентів користування кредитними коштами, шляхом зменшення ціни та загальної варто послуг Товариства в сторону покращення для клієнта.
Відповідачкою періодично здійснювалися часткові платежі у загальному розмірі 2215,90 грн. заборгованості за тілом кредиту та 23579,10 грн. заборгованості за нарахованими відсотками.
Позивач зазначає, що часткова сплата відповідачкою заборгованості доводить її освідомленість щодо укладення договору та існування заборгованості за нею.
Кредитним договором № 375148638 від 26.04.2021 передбачено розмір прострочених відсотків та конкретну процентну ставку яка буде застосовуватись в період прострочення. Всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов кредитного договору.
Слід зазначити, що відповідачкою у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору №375148638 від 26.04.2021р.
У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ПК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ИК України), а тому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 375148638 від 26.04.2021 у розмірі 20401 грн., а також судові витрати/а.с. 211-217/.
Розгляд справи відповідно до ухвали від 20.03.2026 року про відкриття провадження у справі проводиться за відсутності сторін цивільного провадження.
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч. 1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до позову до відповідачки заявлено матеріально правові вимоги - стягнення заборгованості за кредитом та стягнення заборгованості за нарахованими відсотками.
Суд розглядає дану цивільну справу тільки в межах заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 26.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 375148638 на суму 3500 грн.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV77B2T.
28.11.2018р. між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01 (договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу 1.
Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 178 від 25.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
05.08.2020р. між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023р. до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.
11.07.2025р. між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025р. за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 20401 грн.
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у реєстрі боржників №Б/Н від 14.07.2025р. до позивача підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу 3.
Вирішуючи даний спір суд зважує на наступні норми матеріального права.
Відповідно до частин 1, 3, 4 та 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором . Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Ст. 638 ЦК України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 Закону України «Про електрону комерцію»).
У ст. 11 Закону України « Про електрону комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг. Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством. У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов'язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством. Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов'язань між сторонами. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено. Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.
Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.
Ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « та «, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.
З кредитного договору №375148638 від 26.04.2021 року слідує, що відповідачка його підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV77B2T» а тому суд доходить висновку, що факт укладення зазначеного кредитного договору підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Уклавши зазначений договір на умовах, викладених в ньому відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
За змістом ст. ст. 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачкою умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд вказує, що відповідачкою не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості, долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості (в даному випадку - заборгованості за нарахованими процентами) є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов'язком саме відповідача (а не суду).
А тому суд вказує, що нарахований позивачем розмір відсотків є обґрунтованим, оскільки не заперечений самою відповідачкою.
Стосовно застосування строку позовної давності за заявленими позовними вимогами заявленого відповідачем, суд звертає увагу на наступне.
Так, ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст. 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Так, відповідно до умов кредитного договору № 388948617 від 09.10.2020 року строк кредитування становить 30 днів з можливістю пролонгації строку кредитування.
Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, на момент укладення кредитного договору вже діяли норми закону, які призупиняли перебіг строку позовної давності.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року.
У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов'язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до ЗО червня 2023 року.
Тобто, загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30.06.2023 року, а їх перебіг міг би початись з 30.06.2023 року якби не наступне.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.
Отже, за загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Зокрема, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023 року.
Також, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 дійшла висновку, що звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02.04.2017 по 01.01.2024, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.
Відтак, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.
Таким чином, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до відповідачки за кредитним договором № 375148638 від 26.04.2021 року подана до суду 26.02.2026 року, тобто в межах процесуального строку.
З урахуванням викладеного, строк позовної давності щодо подачі позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на дату звернення позивача до суду з даним позовом не минув і навіть тільки розпочався, відтак позовна заява подана в межах строку позовної давності, а тому вимога відповідача про застосування у даній справі строку позовної давності є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про порушення відповідачкою виниклого між позивачем та нею кредитного зобов'язання і тому з неї на користь останнього в повному обсязі з урахуванням відсотків по кредиту підлягає стягненню сума заборгованості - 20401 грн.
Стосовно судових витрат понесених позивачем на звернення до суду суд зважує на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З урахуванням зазначених норм процесуального права з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню в повному обсязі судові витрати понесені при зверненні до суду у виді судового збору у сумі 2662,40 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зважує на наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частинами 1, 3 статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Представник позивача, адвокат Соломко Олексій Володимирович просив суд стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.
Представником позивача до матеріалів позовної заяви долучено світлокопію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; світлокопію додаткової угоди №25770909890 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року; світлокопію акту прийому-передачі наданих послуг №20/08/25-01 від 20.08.2025 року.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суть спору та заявлені позивачем вимоги, з дотриманням положень ст. 137 ЦПК України, суд приходить до обґрунтованого та виваженого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатського бюро «Соломко та партнери» в сумі 5000 грн.
А тому суд з урахуванням наведеного вважає за доцільне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 20401 грн., яка складається з: 15034,10 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5366,90 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, а також понесенні судові витрати в сумі 7662,40 (сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та 5000 грн. (витрати, пов'язаних з правничою допомогою адвокатського бюро «Соломко та партнери».
Приймаючи до уваги викладене та, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 612 ч.1, 625, 629, 1049 ч.1, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №375148638 від 26.04.2021 року в сумі 20401 грн. та судовий збір в сумі 2662,40 грн., а всього підлягає стягненню 23063 /двадцять три тисячі шістдесят три/грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати понесенні на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 /п'ять тисяч/ гривень.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місце знаходження вул. Юрія Поправки 6, кабінет 13, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 42986956.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів,з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.
Суддя: