Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
15.05.2026 2/394/286/26
394/274/26
15 травня 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.
при секретарі: Лясковській О.М.
за участі відповідачки: ОСОБА_1
представника відповідача: ОСОБА_2
представника третьої особи: Головань Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення порядку участі у вихованні та житті дитини,
Позивач звернувся до суду з цивільним позовом до відповідачки про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом встановлення порядку участі у вихованні та житті дитини, посилаючись на те, що 06 серпня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області за актовим записом № 09 між позивачем та відповідачкою укладено шлюб.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та відповідачки народилась донька ОСОБА_4 .
Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року шлюб між сторонами розірвано.
Донька залишилась проживати з матір'ю. Протягом 2019-2021 років позивач тісно спілкувався з донькою. З 31 січня 2022 року позивач проживає та працює в Республіці Польща. Спілкування з дитиною відбувалося телефоном та в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber.
Позивач у повному обсязі виконує свої зобов'язання зі сплати аліментів на утримання доньки, на підтвердження чого надає довідку державного виконавця про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.
28 серпня 2024 року зареєстровано шлюб між відповідачкою та ОСОБА_5 .
У лютому 2025 року між позивачем та відповідачкою склалися конфліктні стосунки, спричинені поданням до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області чоловіком відповідачки ОСОБА_5 позовної заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_4 та категоричним запереченням позивача проти задоволення позовних вимог (цивільна справа № 394/137/25). Останнього разу позивач спілкувався з донькою 01.02.2025 року, до цього часу додзвонитися до доньки не має змоги, вона не відповідає ні на повідомлення, ні на дзвінки, номер заблокований.
З метою досудового врегулювання спору було подано відповідне звернення до служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.
Рішенням виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 198 від 29 липня 2025 року визначено участь батька ОСОБА_6 у вихованні його малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді: телефоном в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з урахуванням режиму дня дитини; спілкування з дитиною під час перебування її в Республіці Польща (поїздка до родичів з матір'ю або бабусею), за виключенням хвороби дитини або інших поважних причин.
Також попереджено батьків про відповідальність за підбурювання дитини проти кожного з них та невиконання рішення.
Для забезпечення виконання зазначеного рішення на адресу відповідачки було двічі надіслано телефон із сім картою для передання неповнолітній ОСОБА_4 . Проте відповідачка відмовилась від його отримання. Разом з тим відповідачка отримала лист, у якому представником позивача за дорученням повідомлено останню, що телефон надсилається для передання неповнолітній ОСОБА_4 . До листа додано копію рішення Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 198 від 29 липня 2025 року.
Зазначені обставини свідчать про умисне перешкоджання відповідачкою у спілкуванні батька із донькою, що, в першу чергу, шкодить інтересам дитини. Після розірвання шлюбу позивач фактично позбавлений можливості спілкуватися із донькою, що призводить до того, що формування ставлення дитини до батька відбувається лише за впливом матері, яка має вкрай неприязні стосунки зі мною.
11.12.2025 року до служби у справах дітей подано заяву з проханням проведення профілактичної бесіди із матір'ю з приводу недопущення перешкоджання спілкуванню батька із донькою, проте очікуваних позитивних результатів із налагодження відносин із донькою не досягнуто.
Позивач просить суд зобов'язати відповідачку не чинити перешкод батьку у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; а також встановити порядок участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.1-8/.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримує повністю просить суд їх задовольнити.
Відповідачка та її представник в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області в судовому засіданні просила прийняти рішення, яке буде відповідати інтересам дитини.
Малолітня дитина ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснила, що позивач їй доводиться рідним батьком, а відповідачка рідною матір'ю. останній раз бачилася з батьком приблизно у 2024 чи 2025 році. Дитина стверджує що на даний час батько не передає її подарунків. Пояснює, що з матір'ю та вітчимом у неї добрі стосунки. Також пояснила, що вона не змінювала номер телефону по якому спілкувалася з батьком, та він може телефонувати їй у вільному доступі, мати ніколи не забороняла їй спілкуватися з батьком. Приблизно зимою 2025 року у дитини виникло бажання не спілкуватися з батьком, причиною цього була особиста образа на нього через те що у нього на її погляд було відсутнє бажання спілкуватися з нею. На сьогоднішній день дитина заблокувала номер батька і він більше не має змоги до неї зателефонувати, так як вона не має бажання з ним спілкуватися. З батьками батька вона зовсім не спілкується, оскільки вона їх навіть не знає. З грудня місяці 2025 року по березень 2026 року дівчинка пояснила, що вона спілкувалася з батьком один раз, це було її власне рішення.
Заслухавши пояснення учасників цивільного провадження та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Ч.1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Даний позов підсудний Новоархангельському районному суду Кіровоградської області.
Як встановлено в судовому засіданні, рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27.06.2019 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області за актовим записом №09 - розірвано /а.с.14-15/.
Від вищевказаного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася в селищі Новоархангельськ Кіровоградської області (світлокопія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ) /а.с.16/.
28.08.2024 року відповідачка одружилася та змінила прізвище на « ОСОБА_8 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ) /а.с.18/.
29.07.2025 року на підставі рішення виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 198 від 29.07.2025 року було визначено участь позивача у вихованні малолітньої дитини /а.с.28/.
22.11.2024 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області було виданого судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини.
29.01.2025 року ОСОБА_5 звернуся до суду з позовною заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, яка в подальшому після відкриття провадження у справі була залишена без розгляду.
25.08.2025 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області виданий судовий наказ визнано таким, що не підлягає виконанню.
30.11.2021 року на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області було припинено стягнення аліментів за зазначеним вище судовим наказом /а.с.34-36/.
З висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради № 95 від 13 квітня 2026 року щодо доцільності усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способу його участі у вихованні слідує наступне, що малолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю - ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_5 .
За результатами обстеження умов проживання дитини встановлено:
Обстеження житлово-побутових умов сім'ї проведено за місцем проживання дитини. Житло є придатним для проживання, утримується в належному санітарно-гігієнічному стані. Дитина забезпечена окремим місцем для сну, має необхідні меблі, одяг, засоби гігієни, навчальне приладдя.
У помешканні створені умови для навчання та всебічного розвитку дитини. Атмосфера в сім'ї загалом сприятлива, дитина охайна, доглянута, має належний емоційний контакт з матір'ю.
Мати приділяє належну увагу вихованню, розвитку та здоров'ю дитини. Співмешканець матері бере участь у забезпеченні побутових потреб сім'ї. Відомостей, які б свідчили про наявність загрози життю чи здоров'ю дитини, не встановлено.
Зі слів матері та співмешканця, у сім'ї створено належні умови для виховання дитини, між членами сім'ї склалися доброзичливі стосунки.
Разом з тим, між батьками дитини наявні непорозуміння щодо участі батька у вихованні дитини, що призводить до виникнення перешкод у спілкуванні батька з донькою.?
Батько дитини, ОСОБА_3 , проживає та працює за кордоном, що ускладнює його безпосередню участь у повсякденному житті дитини, однак не позбавляє його батьківських прав та обов'язків.
Відповідно до статей 141, 153, 157 Сімейного кодексу України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від, місця їх проживання.
Відповідно до вимог сімейного законодавства України: стаття 19 Сімейного кодексу України передбачає обов'язкову участь органу опіки та піклування у розгляді судом спорів щодо виховання дитини та подання суду письмового висновку, підготовленого на підставі обстеження умов проживання дитини та інших матеріалів; стаття 141 Сімейного кодексу України встановлює рівність прав та обов'язків матері і батька щодо дитини незалежно від факту їх спільного проживання; стаття 153 Сімейного кодексу України гарантує право батьків і дитини на безперешкодне спілкування між собою, якщо інше не встановлено законом; стаття 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно, а той із батьків, хто проживає окремо, має право на особисте спілкування з дитиною, і інший із батьків не має права цьому перешкоджати, якщо це не шкодить інтересам дитини; стаття 158 Сімейного кодексу України передбачає можливість визначення органом опіки та піклування або судом способу участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема встановлення графіку спілкування.
З урахуванням віку дитини, умов її проживання, а також необхідності забезпечення стабільного емоційного розвитку, орган опіки та піклування вважає доцільним забезпечити регулярне спілкування батька з донькою.
З урахуванням викладеного, інтересів дитини, її віку, умов проживання та необхідності підтримання сталого емоційного зв'язку з обома батьками, орган опіки та піклування вважає: доцільним усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з донькою - ОСОБА_4 та визначити наступний спосіб участі батька у вихованні дитини: регулярне дистанційне спілкування (відеозв'язок, телефонний зв'язок, листування) не менше 2-3 разів на тиждень у погоджений із матір'ю час; особисте спілкування під час перебування батька в Україні - не менше ніж 14 календарних днів підряд під час кожного приїзду; можливість спільного проведення частини шкільних канікул за взаємною згодою батьків; обов'язок матері не перешкоджати спілкуванню батька з дитиною. Рекомендувати батькам дотримуватись принципу найкращих інтересів дитини, сприяти її гармонійному розвитку та підтриманню емоційного зв'язку з обома батьками.
Частинами 5 та 6 ст. 19 СК України визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Зазначений висновок органу опіки та піклування, носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на перепони позивачу з боку відповідачки на спілкування з малолітньою дитиною, він містить лише припущення (не було опитано малолітню дитину), а тому відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд з ним (висновком) не погоджується, оскільки насамперед він не відповідає інтересам малолітньої дитини.
Вирішуючи спір, суд зважує на наступні норми матеріального права.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст. 1 СК України).
Відповідно до ч. 1, абз. 3 ч. 2 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
В розумінні ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
Ч. 1 ст. 18 СК України визначено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Позивачем обрано спосіб захисту сімейних прав інтересів: припинення дій, які порушують сімейні права.
В ст. 141 СК України наголошується, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
В ст. 150 СК України законодавець закріпив обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
У відповідності ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У ст. 155 СК України наголошується, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Ст. 159 СК вказує, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
В ст. ст. 1, 2, 5 та 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року зазначено, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї. Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Частини 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» наголошують на тому, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» вказує на те, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. ст. 1, 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої 03.08.2006 року, акцентовано, що ця Конвенція застосовується до дітей, які не досягли 18-річного віку. Предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей -
підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння
здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосуються дітей, визнається розглядом сімейних справ, зокрема
тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей і доступу до них. Кожна Держава під час підписання або передачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання в заяві на ім'я Генерального секретаря Ради Європи визначає щонайменше три категорії сімейних справ, які розглядаються судовим органом і до яких повинна застосовуватися ця Конвенція. Будь-яка Сторона шляхом подання додаткових заяв може визначати додаткові категорії сімейних справ, до яких повинна
застосовуватися ця Конвенція або надавати інформацію про застосування статті 5, пункту 2 статті 9, пункту 2 статті 10 та статті 11. Ніщо в цій Конвенції не заважає Сторонам застосовувати правила, які є більш сприятливими для підтримки та здійснення прав дітей. Під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган: a) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб'єктів батьківської відповідальності; b) якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння: упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в
зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; c) приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною.
З аналізу перелічених норм права слідує, що на суд покладено обов'язок захисту прав та інтересів дитини, створення необхідних умов її розвитку (в разі виникнення спору між батьками), право знати про своїх батьків та користуватися їх турботою, право не бути розлученими з батьками, право на належне піклування з боку батьків, право на проживання з батьками (в разі припинення шлюбних відносин) тобто комплексного захисту їх інтересів.
Як встановлено в судовому засіданні та доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, сторони у справі перебували у шлюбі, в період якого народилась дитина ОСОБА_4 , пізніше в часі шлюб між сторонами було припинено та малолітня дитина залишалась проживати біля своєї матері, відповідачки у справі.
Суд вказує, що під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, у тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд враховує право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).
Отже, під час вирішення спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей або спілкуванні з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд зобов'язаний виходити, передусім, з найкращих інтересів дитини, визначення яких здійснюється на підставі оцінки обставин кожної справи.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а визначений порядок спілкування батьків з дитиною, що передбачає певні дні та часи такого спілкування, не може беззаперечно свідчити про позбавлення його передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Водночас, під час вирішення питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 461/138/18.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №357/17852/15-ц (провадження N 14-199цс19)).
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дитиною, суд повинен враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
Судом під час розгляду справи не було встановлено, що між позивачкою та відповідачем існує спір щодо участі батька дитини (позивача) у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною.
Разом з тим судом після опитування малолітньої дитини було встановлено, що вона сама не хоче спілкуватись зі своїм батьком.
Судом також встановлено, що на малолітню не чинився тиск з приводу надання суду пояснень.
В цьому випадку суд приділяє належну (особливу) увагу думці, висловленій малолітньою дитиною під час дачі пояснень, з приводу приймання участі батька в її вихованні та спілкуванні.
Оскільки дитина не бажає спілкуватись зі своїм батьком, з боку відповідачки не чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, а тому в задоволенні позову слід відмовити, так як, на погляд суду, визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною може вплинути на її (дитини) психічне та фізичне здоров'я, призвести до тривожності, депресії та труднощів у стосунках у майбутньому. Це також може спричинити поведінкові розлади, проблеми зі сном та, як наслідок, негативно вплинути на успішність у навчанні.
Суд не може насильно всупереч бажанню малолітньої дитини примусити її (дитину) на спілкування з батьком, оскільки це не буде відповідати найкращим інтересам дитини та загальним засадам сімейного права.
Відмовляючи у задоволенні заявленого цивільного позову стосовно вирішення питання участі батька (позивача) у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд виходить виключно з інтересів дитини.
Разом з тим суд вказує, що право батьків на спілкування із дитиною є їх незаперечним правом. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей та спілкуванні із останньою. Тобто позивач, на погляд суду, повинен докласти певних зусиль (в межах прав дитини, з урахуванням її (дитини) найкращих інтересів), щоб змінити думку малолітньої дитини для подальшого їх спілкування.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в поновному обсязі.
16.03.2026 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області було, за заявою позивача забезпечено цивільний позов шляхом зобов'язання відповідачку вчинити певні дії. Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі заходи забезпечення позову ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі суд відносить за рахунок позивача.
На підставі наведеного та керуючись ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Україною 27.02.1991 року, Європейською конвенцією про здійснення прав дітей від 25.01.1996 року, ратифікованої 03.08.2006 року, набрала чинності в Україні 01.04.2007 року, ст. ст. 1, 2, 6, 18, 141, 150, 153, 157, 159 СК України, ст.ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 2, 4, 5, 27, 141, 158, 258, 259 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про усунення перешкод у спілкування з дитиною шляхом встановлення порядку участі у вихованні та житті дитини відмовити в повному обсязі.
Судові витрати по справі віднести за рахунок ОСОБА_3 .
Скасувати заходи забезпечення позову, які були вжиті 16 березня 2026 року на підставі ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 .
Новоархангельська селищна ради Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна, 31 селище Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 4127238.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.
Повний текст рішення виготовлено - 18 травня 2026 року.
Суддя: