Іменем України
15 травня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/5213/25
провадження № 22-ц/4809/675/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л. М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17 грудня 2025 року (суддя Кулінка Л. Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
встановив:
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року в загальній сумі 42620,93 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу в сумі 14350 грн, та заборгованості за відсотками в сумі 28270,93 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 17 листопада 2021 року був укладений договір позики № 74413445.
14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року.
Оскільки відповідач зобов'язання за договором позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року належним чином не виконав та відповідно до реєстру боржників за кредитними договорами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в загальній сумі 42620,93 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу в сумі 14350 грн, та заборгованості за відсотками в сумі 28270,93 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17 грудня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №77972797 від 17 листопада 2021 року в загальній сумі 42620,93 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу в сумі 14350 грн та заборгованості за відсотками в сумі 28270,93 грн, а також 3028,00 грн судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Охременко А.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що нарахування процентів поза межами строку кредитного договору є неправомірним, а вимога кредитодавця в цій частині не підлягає задоволенню. Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
При цьому, представник долучив нові докази, такі як: довідку про перерахування коштів на рахунок відповідача та розрахунок відсотків по договору позики №77972797 від 17 листопада 2021 року.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» підписано договір позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року.
Відповідно до умов договору, а саме пункт 2.1 вказує на те що, ОСОБА_1 отримала позику в сумі 14350,00 грн на строк 30 днів (пункт 2.2 договору), з орієнтовною реальною річною процентною ставкою 906,08 % (пункт 2.3 договору) (а. с.6).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 14 червня 2021 року укладено договір факторингу № 14/06/21. За умовами пункту 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.7-8).
Пунктом 1.2 договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року за Договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників № 11, кількістю 24674, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей (а. с. 11).
Згідно реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за договором позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року (а. с.12).
Відповідно до реєстру боржників № 11 від 27 жовтня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року становить в загальній сумі 42620,93 грн, яка складається з: заборгованості за основною сумою боргу в сумі 14350 грн, та заборгованості за відсотками в сумі 28270,93 грн (а. с.13).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка не надала суду доказів на підтвердження тих обставин, що вона належним чином виконувала умови кредитного договору, а тому, суд виснував про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У відповідності до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Частина 1 ст.1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України обумовлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, наявними у справі доказами підтверджено укладення та підписання відповідачем договору позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року. Оскільки відповідачка належним чином зобов'язання щодо повернення суми боргу за кредитом не виконала, тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту
Щодо розміру стягнутих відсотків, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
На підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав до суду першої інстанції Договір позики №77972797 від 17 листопада 2021 року, таблиця обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за даним договором; договір факторингу; додаткові угоди до договору факторингу; витяг з реєстру боржників №11.
Відтак, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги від 14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №77972797 від 17 листопада 2021 року, сума заборгованості становить 42620,93 грн.
Проте, колегія суддів вважає, що зазначений документ не є належним доказом наявності заборгованості, враховуючи наступне.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
Відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.
Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема виписку по особовому рахунку позичальника та детальний розрахунок, на підставі яких суд був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості. Такі докази надані представником позивача лише в апеляційний суд.
Проте, представник позивача жодним чином не мотивувала неможливість подання таких суттєвих доказів у суді першої інстанції, відтак суд апеляційної інстанції до уваги їх не бере, адже подані вони з порушеннями приписів ЦПК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідач заперечує розмір нарахованих йому відсотків та період їх нарахування. Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем недоведено розміру заборгованості по відсоткам.
Рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до статті 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення і ухвалення нового рішення у відповідній частині.
За таких обставин, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та частковим задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог (14350 / 42620,93) ? 100 = 33,67%), вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1019,53 грн, а з позивача на користь відповідача стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2410,17 грн.
Згідно п.10 ч.3 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне шляхом взаємозаліку стягнути з позивача на користь відповідача різницю між стягнутими сумами, а саме - 1390,64 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Охременко Артем Вікторович задовольнити частково.
Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 17 грудня 2026 року змінити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОКРЕДИТ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014 заборгованість за договором позики № 77972797 від 17 листопада 2021 року в розмірі 14350 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» код ЄДРПОУ 35625014 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір за подання апеляційної скарги - 1390,64 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л. М. Дьомич