Іменем України
15 травня 2026 року м. Кропивницький
справа № 386/2213/25
провадження № 22-ц/4809/809/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брагар Геннадій Йосипович, на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 січня 2026 року (суддя Гарбуз О.С.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
встановив:
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 08 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції у Кіровоградській області, між нею та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб, актовий запис №40 від 08.10.2009. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказала, що створити міцну сім'ю сторони не змогли, шлюб виявився невдалим. Причиною цього стало те, що у них абсолютно протилежні психологічно несумісні характери, мають різні погляди на сімейне життя. По різних питаннях сімейного життя вони не можуть знайти згоди. В сім'ї немає порозуміння. У 2021 році вона з відповідачем вже намагалися розлучитися, але потім примирились і ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.12.2021 провадження у справі було закрито в зв'язку з відмовою відповідача від позову. На даний час сторони не підтримують подружніх стосунків, спільного господарства не ведуть, проживають за різними адресами.
Посилаючись на те, що їх шлюб існує лише формально, позивач просила розірвати шлюб, який укладений між ними та зареєстрований 08.10.2009 у відділі реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №40.
Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 січня 2026 року позов задоволено.
Суд вирішив.
Розірвати шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 08 жовтня 2009 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №40.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_6 ».
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вважати припиненим у день набрання чинності цим рішенням.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно встановлено обставини справи, не вчинив дій щодо примирення подружжя, оскільки розлучатись він не бажає, хоче в інтересах дітей зберегти сім'ю. Вважає, що суд зобов'язаний встановити строк для цього незалежно від бажання позивача, оскільки таке примирення не суперечить моральним засадам суспільства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2009 року сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №40, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08.10.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області, актовий запис №40 (а.с. 6).
Сторони мають спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 29.10.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Голованівського районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с. 7) та дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 28.08.2014 виконкомом Вербівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 8).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції посилався на те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення судом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Сімейного кодексу України проголошує, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч.1 ст.24 СК України).
Ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
За змістом ч. 3 ст. 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішення суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Отже, встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд не вчинив дій щодо примирення подружжя, залишивши його клопотання про надання строку на примирення під час розгляду справи відповідач просив суд надати строк для примирення без задоволення, не взявши до уваги наявність у подружжя двох дітей, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Статтею 111 СК України встановлено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Надання строку для примирення подружжя є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 200/952/18.
З огляду на зазначене, суд вважає, що призначення подружжю строку для примирення та зупинення розгляду справи є правом суду, необхідність якого визначається у кожному окремому випадку індивідуально.
Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на те іншого, не є правовою підставою для надання строку для примирення.
Враховуючи принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Однак, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінки» у частині першій підпункту «с» - «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За таких обставин, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.
Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання права особи вимагати розірвання шлюбу.
Інші доводи скарги висновків суду про неможливість збереження сім'ї та відсутність волевиявлення позивача перебувати у шлюбі з відповідачем, не спростовують.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Брагар Геннадій Йосипович,залишити без задоволення.
Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич