печерський районний суд міста києва
Справа № 345/345/25-ц
пр. 2-3201/26
30 січня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Сіренко С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ліси України» в особі філії «Осмолодське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У січні 2025 ОСОБА_1 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного підприємства «Ліси України» в особі філії «Осмолодське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було звільнено без дотримання вимог трудового законодавства, оскільки позивачем було направлено заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, терміном 44 дня. Натомість, відповідачем було протиправно відмовлено у наданні вказаної відпустки. Крім того, відповідач в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України не пропонував позивачу іншу роботу на цьому самому підприємстві, в установі, організації.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.01.2025 справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ліси України» в особі філії «Осмолодське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025, головуючим суддею у вказаній справі визначено суддю Головко Ю. Г., та передано матеріали справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання позивач не з'явився, до суду, від представника позивача, надійшла заява про розгляд справи у відсутність сторони позивача, вимоги представник підтримав, просив задовольнити з викладених обставин.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.2025 заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом ДП «Ліси України» від 25.06.2024 на виконання постанови Верховного Суду від 20.03.2024 позивача поновлено на роботі з 23.02.2022.
Наказом ДП «Ліси України» від 17.07.2024 позивача переведено (звільнено в порядку переведення) в філію «Осмолодське лісове господарство» ДП «Ліси України».
23.10.2024 позивачу вручено повідомлення від 23.10.2024 в якому зазначено, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 18.10.2024 №1873 «Про припинення філії «Осмолодське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія «Осмолодське лісове господарство» припиняється шляхом її закриття в порядку, передбаченому трудовим законодавством.
20.12.2024 позивач подав відповідачу заяву, за якою відповідно до ч. З ст.12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», просив надати йому відпустку без збереження заробітної плати, у зв'язку з воєнним станом, терміном 44 дні з 26.12.2024 до 07.02.2025 включно.
Листом відповідача від 23.12.2024, у зв'язку з тим що філія закривається, відмовлено в наданні позивачу відпустки без збереження заробітної плати, у зв'язку з воєнним станом, терміном 44 дні з 26.12.2024 до 07.02.2025 включно.
Наказом Філії «Осмолодське лісове господарство» від 26 грудня 2024 року №223-к позивача звільнено з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, тобто у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
У статтях 43-46 Конституції України передбачено основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022від 24лютого 2022року введено в Україні воєнний стані з 05 години/30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і на час розгляду даної справи по суті.
Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (пункт 2 Прикінцевих Положень КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовахвоєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Відповідно до частини другої вказаної статті у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».
У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» (частина четверта статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).
Судом не встановлено, що позивач є особою який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи.
Таким чином, суд зазначає, що у роботодавця відсутній абсолютний обов'язок надавати працівнику відпустку без збереження заробітної плати відповідно до Закону України «Про відпустки». Водночас роботодавець обґрунтував таку відмову, оскільки філія, в якій працював позивач підлягала припиненню.
Крім того судом встановлено, що Наказом Філії «Осмолодське лісове господарство» від 26 грудня 2024 року №223-к позивача звільнено з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, тобто у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Водночас у Філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» до якого передавались активи та пасиви, документи та усі справи філії «Осмолодське лісове господарство» станом на момент звільнення позивача була відсутня посада заступника директора з лісового господарства.
Доказів того, що він мав переважне право на залишення на роботі позивач не надав.
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що суд дійшов ґрунтовного висновку про відмову у задоволенні позову, судом не вбачається підстав для відшкодування витрат зі сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ліси України» в особі філії «Осмолодське лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко