Справа №359/2343/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/1925/2026
14 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025116100000036по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2025 року, -
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, приєднано невідбуте покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року, та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень 00 копійок, який, на підставі ч. 3 ст.72 КК України виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
По справі вирішено питання про судові витрати та речові докази.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 27 січня 2025 року близько 15 год., перебуваючи на вулиці Панаса Мирного у місті Бориспіль Київської області, віднайшов полімерний пакет з кристалоподібна речовина білого кольору.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та подальше зберігання психотропної речовини без мети збуту, будучи особою, яка раніше засуджена за цією ж статтею КК України (вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України), ОСОБА_7 помістив зазначений полімерний пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору до правої кишені власної куртки, чим вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
27 січня 2025 року о 18 годині 05 хвилин ОСОБА_7 затримано в порядку ст.298-2 КПК України працівниками поліції за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Соборна, 6. В ході проведення обшуку особистих речей у ОСОБА_7 було виявлено та в подальшому вилучено полімерний пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-25/6277-НЗПРАП від 12 лютого 2025 року надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору містить в своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР. Маса РVР в речовині становить 0,805 г.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.
В поданих апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження, доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просять вирок суду змінити в частині призначеного покарання через невідповідність призначеного покараннятяжкості кримінального правопорушення та особі винного, через його суворість.
В обґрунтування поданих апеляційних скарг зазначають, що суд, призначаючи ОСОБА_9 покарання, не у повній мірі врахував особу винного, який до 2025 року не притягався до кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів.
Просять врахувати, що ОСОБА_10 є інвалідом третьої групи та має незадовільний стан здоров'я внаслідок наявних важких хронічних захворювань, в зв'язку з чим змушений на постійній основі приймати ліки, а тому за станом здоров'я не може перебувати у місцях позбавлення волі.
Також за доводами апелянтів, судом не було враховано, що у ОСОБА_11 на утриманні перебуває дві малолітні доньки.
За наведених обставин вважають, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання.
За наслідками апеляційного розгляду просять оскаржуваний вирок суду змінити в частині призначеного покарання, застосувати положення статті 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг та вважала рішення суду в частині призначеного покарання законним та справедливим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України учасниками судового провадження не оспорюється та не оскаржується, а тому у відповідності до положень ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання по ч.2 ст.309 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення,яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів,дані про особу винного, а саме те,що він раніше судимий вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно. Одружений, офіційно не працевлаштований.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття та активне сприяння судовому слідству.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з призначеним ОСОБА_7 покаранням у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Предметом судової перевірки також було питання про можливість застосування положень статті 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Згідно приписів частини 1 статті 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік, яке відповідає санкціїч.2 ст.309 КК України, та остаточне покарання за сукупністю вироків,відповідно до положень ч.1 ст.71 КК України, шляхом повного приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, який на підставі ч. 3 ст. 72 КК України ухвалено виконувати самостійно,суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що з урахуванням конкретних обставин даного провадження, навіть з урахуванням наявних обставин, що пом'якшують покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме загальним засадам призначення покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
З такими висновками суду також погоджується колегія суддів, оскільки призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам кримінального закону, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також судом враховано той факт, що ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер власних дій, так як вже притягався до кримінальної відповідальності за аналогічне кримінальне правопорушення, проте вчинив нове кримінальне правопорушення через незначний проміжок часу після того, як був засуджений вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2025 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу.
Цим самим також спростовуються доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу винного, обмежившись лише формальною оцінкою кваліфікації діяння за статтею обвинувачення, не надавши достатньої оцінки фактичним обставинам справи та особі обвинуваченого.
Судом при призначенні покарання також були повністю враховані дані про особу, в тому числі і ті, про які зазначають обвинувачений та його захисник у поданих апеляційних скаргах, а саме те, що обвинувачений має на утриманні двоє малолітніх дітей та у нього наявні тяжкі захворювання.
На противагу доводам апелянтів, судом також враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння судовому слідству.
Проте, за висновками колегії суддів, наявність таких обставин, що пом'якшує покарання, також не свідчать про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
Оскільки вирок суду, ухвалений щодо ОСОБА_7 , є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а апеляційні скарги захисника та обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2025 року ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4