Справа №761/2056/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4352/2026
14 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурорів ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023000000000876, по обвинуваченню:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, та
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України,
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 ,на ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 06 квітня 2026 року,-
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 06 квітня 2026 року
частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на 60 днів, до 04 червня 2026 року включно, з визначенням застави: ОСОБА_10 у розмірі 9100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 30 284 800 грн. (тридцять мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот) гривень, ОСОБА_11 у розмірі 3650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 12 147 200 грн. (дванадцять мільйонів сто сорок сім тисяч двісті) гривень, ОСОБА_12 у розмірі 3650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 12 147 200 грн. (дванадцять мільйонів сто сорок сім тисяч двісті) гривень та ОСОБА_13 у розмірі 1800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5 990 400 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста) гривень, з покладенням на обвинувачених відповідних процесуальних обов'язків.
В поданих апеляційних скаргах з доповненнями, які є ідентичні за своїм змістом, захисники просять скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування поданих апеляційних скарг захисники зазначають, що обвинувачені утримуються під вартою 27 місяців, вказаний запобіжний захід безпідставно неодноразово продовжувався.
Вважають, що суд дійшов хибного висновку про наявність ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, які на думку сторони захисту, ніколи не існували у даному кримінальному провадженні.
Відтак стверджують, що наведені прокурором ризики у даному кримінальному провадженні відсутні, раніше не існували, а висновки суду першої інстанції спростовуються доводами сторони захисту, підтверджені належними доказами, які не були враховані судом під час розгляду клопотання прокурора.
За доводами захисників, як прокурор, так і суд першої інстанції кожного разу, продовжуючи обвинуваченим строк тримання під вартою, наводять одні і ті ж підстави, без належного обґрунтування наявностіризиків, встановлених судом при первинному обранні запобіжного заходу.
Як вважають апелянти, суд дійшов хибних висновків про існування двох ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки наведені ризики не відповідають фактичним обставинам провадження.
На обґрунтування відсутності ризиків апелянти вказують, що прокурором не надано жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачені, у випадку застосування до них більш м'якого запобіжного заходу, матимуть реальну можливість здійснити хоча б одну з перерахованих в ч.1 ст.177 КПК України дій.
Також захисники посилаються на те, що судом в оскаржуваній ухвалі не індивідуалізовано щодо кожного обвинуваченого наявність конкретних обставин, підтверджених доказами, які б вказували на наявність хоча б одного із ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України
Відтак, стверджують, що наведені прокурором ризики, передбачені п.п.1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, у даному кримінальному провадженні відсутні та ґрунтуються лише на припущенням як сторони обвинувачення, так і суду.
За доводами апеляційних скарг, суд фактично не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованості та недоведеності висунутого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 обвинувачення.
Крім цього, судом не враховано дані про особи обвинувачених, зокрема, те, що ОСОБА_16 має постійне місце реєстрації та проживання на території України, нерухоме майно на праві власності, на його утриманні перебуває матір пенсійного віку, дружина та малолітня донька, має позитивні характеристики та ряд відзнак. Має міцні соціальні та родинні зв'язки в Україні.
ОСОБА_12 також має постійне місце проживання та реєстрації на території України, має у власності нерухоме майно, на його утриманні перебуває матір похилого віку та син, який є особою з інвалідністю І групи.
ОСОБА_10 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, є співзасновником благодійної організації «Благодійний фонд «HOPEUA», має ряд відзнак та нагород, до кримінальної відповідальності раніше не притягався.
ОСОБА_13 також має постійне місце проживання та реєстрації на території України, на його утриманні знаходиться матір, яка має суттєві проблеми зі здоров'ям та потребує постійного стороннього догляду та лікування.
Просять врахувати що обвинувачені не є суспільно небезпечними особами, що потребують ізоляції від суспільства.
Зазначають, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для сплати обвинуваченими та їх родичами, та призводить до фактичного застосування безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що є порушенням положень от.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За результатами апеляційного перегляду просять оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 строків тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримку поданих апеляційних скарг, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та вважали оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з представлених до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, на розгляді Солом'янського районного суду м.Києва перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 62023000000000876, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 жовтня 2023 року по обвинуваченню ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України, та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченимОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 строку тримання під вартою на 60 днів.
В обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою, щодо кожного з обвинувачених, прокурор послався на те, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та власності, вчинених в умовах воєнного стану у складі злочинної організації, за вчинення яких передбачено покарання до 12 років позбавлення волі.
За доводами прокурора, встановлені раніше під час застосування відносно обвинувачених запобіжних заходів ризики не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а тому, перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 можуть вчинити переховування від суду та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у вчиненні яких вони обвинувачується.
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 06 квітня 2026 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченимОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на 60 днів, до 04 червня 2026 року включно, з визначенням застави: ОСОБА_10 у розмірі 9100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 30 284 800 грн. (тридцять мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот) гривень, ОСОБА_11 у розмірі 3650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 12 147 200 грн. (дванадцять мільйонів сто сорок сім тисяч двісті) гривень, ОСОБА_12 у розмірі 3650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 12 147 200 грн. (дванадцять мільйонів сто сорок сім тисяч двісті) гривень та ОСОБА_13 у розмірі 1800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5 990 400 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста) гривень, з покладенням на обвинувачених відповідних процесуальних обов'язків.
Ухвалюючи рішення про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, суд визнав обґрунтованим доводи прокурора про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились і не зникли, зокрема те, що обвинувачені з метою уникнення відповідальності за вчинене можуть переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків того, що обвинувачені можуть переховуватись від суду,перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зокрема, перевіряючи наведені у клопотанні доводи прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість кримінальних правопорушень, які ставляться у провину обвинуваченим, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у разі визнання їх винними у вчинених злочинах.
Як обґрунтовано визнав суд, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачені, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, можуть переховуватись від суду та вчинити перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи наявність ризику переховування обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від суду, судом враховано, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та проти власності, вчинених ними в умовах воєнного стану у складі злочинної організації, за вчинення яких передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання у суді першої інстанції, під час якого судом не перевіряються та не досліджуються докази щодо винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм правопорушень, а тому, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, обвинувачені, перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, можуть ухилятися від явки до суду.
Крім цього, суд вважає, що продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході, матимуть можливість впливати на викривлення доказів та даних у кримінальному провадженні, а також впливати на осіб, які є відповідальними за схоронність доказів, шляхом підкупу, тиску на них, оскільки одним із обвинувачених вчинялися дії з метою підкупу службової особи у даному кримінальному провадженні. Також колегія судді враховує, що на даний час продовжує тривати стадія підготовчого судового засідання, під час якої судом перевіряються лише питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам закону, можливості його призначення до судового розгляду, та питання щодо наявності чи відсутності підстав для закриття провадження. Тому суд, при вирішенні на підготовчому судовому засіданні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених чи зміни його на більш м'який, не вивчає показання свідків, документи чи експертизи щодо їх достовірності.
Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 строку тримання під вартою не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою суд також врахував дані, які характеризують особи обвинувачених, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилаються захисники в поданих апеляційних скаргах із доповненнями, в тому числі щодо можливості застосування до обвинувачених інших, більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст.5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу. При цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Обґрунтованими є також висновки суду про те, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить належної поведінки обвинувачених та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
Колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про наявність підстав для продовження щодо обвинувачених строку тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованих їм злочинів та суворість можливого покарання за вчинені злочини не дає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, з огляду на встановлені обставини, наявність ризиків, а також враховуючи, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень проти громадської безпеки та проти власності, вчинених ними в умовах воєнного стану у складі злочинної організації, за вчинення яких передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, колегія суддів вважає, що визначений альтернативний запобіжний захід у виді застави у вказаних розмірах є достатнім та необхідним для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином,обґрунтованих підстав вважати, що визначені розміри застави є непомірними для обвинувачених, як про це вказує сторона захисту, колегія суддів не вбачає.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст.370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості, законних підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Солом'янського районного суду м.Києва від 06 квітня 2026 року, якою частково задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на 60 днів, до 04 червня 2026 року включно, з визначенням застави: ОСОБА_10 у розмірі 9100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 30 284 800 грн. (тридцять мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот) гривень, ОСОБА_11 у розмірі 3650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 12 147 200 грн. (дванадцять мільйонів сто сорок сім тисяч двісті) гривень, ОСОБА_12 у розмірі 3650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 12 147 200 грн. (дванадцять мільйонів сто сорок сім тисяч двісті) гривень та ОСОБА_13 у розмірі 1800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 5 990 400 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот дев'яносто тисяч чотириста) гривень, з покладенням на обвинувачених відповідних процесуальних обов'язків, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4