03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/783/2026
22 квітня 2026 року м. Київ
Справа № 758/6930/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Слив'юк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопільська 2В», яка подана представником Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Гребенюка В.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопільська 2В» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів,
встановив:
У червні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до відповідача ОСББ «Червонопільська 2В», в якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 7470 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що в період з 04 січня 2022 року по 28 лютого 2023 року вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах. В період перебування у трудових відносинах їй було нараховано, але не виплачено заробітну плату: за березень 2022 року в розмірі 4980 грн.; за квітень 2022 року в розмірі 2490 грн.
Факт наявної заборгованості підтверджується довідкою з Пенсійного фонду.
Позивач стверджувала, що зверталася до відповідача із заявою-претензією, в якій члени правління своїми підписами підтвердили факт існування заборгованості.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСББ «Червонопільська 2В» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7470 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ОСББ ««Червонопільська 2В» - Кобилецький В.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що між позивачем та відповідачем не існувало трудових відносин, послуги за цивільно-правовим договором про надання послуг/виконання робіт від 04 січня 2022 року у березні 2022 року не надавались позивачем, що підтверджувалось актами виконаних робіт за 2022 рік, серед яких не було акту за березень 2022 року, але був наявний погоджений і підписаний сторонами акт за квітень 2022 року, відповідно до якого ціна послуг становила 2004,45 грн., тобто половину місячної плати за послуги, відповідно до фактичного обсягу виконаних робіт.
Відсутність акту за березень 2022 року обумовлюється тим, що позивачем не надавались послуги за цей період, натомість висновок суду про доведеність факту надання позивачем послуг ґрунтується лише на показанням свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що в будинку було чисто і що бачила, як позивач виносила великогабаритні мішки зі сміттям та прибирала прибудинкову територію.
Однак протягом березня 2022 року та першої половини квітня 2022 року позивач не надавала жодних послуг ОСББ та не виконувала жодних робіт, передбачених договором від 04.01.2022 року, при цьому жодних перешкод для виконання своїх зобов'язань у позивача не було.
Що стосується вимоги-претензії позивача, до якої начебто були додані акти за березень та квітень 2022 року, то до позовної заяви було додано лише заяву-претензію про виплату невиплаченої заробітної плати від 22 січня 2024 року, але жодних актів до цієї заяви не було додано, інших вимог-претензій матеріали справи не містять.
Наголошує, що, посилаючись на звернення до відповідача з вимогою-претензією, позивач тільки після подання відповідачем відзиву на позовну заяву, надала суду нечіткі фото ще однієї вимоги-претензії від 28 березня 2023 року разом з квитанцією від 28 квітня 2023 року про оплату поштового відправлення невідомому адресату за невідомою адресою, опираючись на яку вона стверджувала, що направляла відповідачу акти виконаних робіт (наданих послуг) за березень і квітень 2022 року.
Таким чином, відповідач вважає, що при розгляді справи в суді першої інстанції не було доведено належними доказами факту направлення позивачем на адресу відповідача актів виконаних робіт (наданих послуг) за березень і квітень 2022 року, водночас, висновок суду про те, що відмова відповідача від підписання зазначених актів була необґрунтована, є помилковим.
Звертає увагу, що відомостями про зарахування заробітної плати (грошового забезпечення, стипендій тощо) підтверджується факт виплати позивачу 16 березня 2022 року та 21 березня 2022 року коштів, однак, які підлягали виплаті за лютий 2022 року відповідно до умов договору від 04 січня 2022 року, що не оспорювалося жодною зі сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні скарги, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки відповідач фактично не заперечує факт існування між сторонами договірних відносин, що виникли за договором від 04 січня 2022 року, умовами якого передбачалось, що відповідач доручає, а позивач бере на себе обов'язок з надання послуг, виконання робіт, а саме, прибирання місць загального користування та прибудинкової території житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.1. договору від 04 січня 2022 року). Договір був укладений на строк з 04 січня 2022 року по 31 січня 2023 року (пункт 1.2. договору від 04 січня 2022 року).
Сторони узгодили розмір вартості виконаних позивачем робіт, наданих послуг у розмірі 4980 грн., за один календарний місяць на підставі акту виконання робіт з вирахуванням податків і зборів та інших обов'язкових платежів, підписаного сторонами договору (розділ 4 договору від 04 січня 2022 року).
Оплата повинна була здійснюватися не пізніше 10 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт, наданих послуг шляхом банківського переказу коштів на рахунок позивача (пункт 4.2. договору від 04 січня 2022 року).
30 квітня 2022 року сторони склали акт приймання-здачі робіт (послуг), за змістом якого роботи виконувались з 01 квітня 2022 року по 30 квітня 2022 року, оплаті підлягали 2490 грн., з яких було утримано єдиний соціальний внесок у розмірі 547,80 грн., податок на доходи фізичних осіб у розмірі 448,20 грн., військовий збір у розмірі 37,35 грн., таким чином виплаті підлягали 2004,45 грн.
Також сторони підписали інші акти за період із січня 2022 року по квітень 2022 року, окрім акту за березень 2022 року, що не було спростовано апелянтом при розгляді справи в суді першої інстанції.
Наголошує, що матеріали справи не містять жодних попереджень або зауважень усних чи письмових, згідно з якими відповідач висловлював заперечення проти невиконання позивачем умов договору від 04 січня 2022 року, натомість позивач неодноразово зверталася з вимогою про виплату заробітної плати за березень і квітень 2022 року, відповіді на звернення відповідач не надавав.
В судовому засіданні представники відповідача ОСББ «Червонопільська 2В» - Саркісян В.В. і Кобилецький В.В. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача та позивача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір, який за своєю правовою природою є цивільно-правовим і відповідно до умов якого відповідач замовив у позивача послуги з прибирання місць загального користування та прибудинкової території житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Договір був укладений на строк з 04 січня 2022 року по 31 січня 2023 року, вартість виконуваних робіт, наданих послуг становила 4980 грн. за один календарний місяць з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Факт надання позивачем послуг за березень 2022 року доведено показаннями свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що позивач виносила великогабаритні мішки зі сміттям та прибирала прибудинкову територію, а надання позивачем послуг за квітень 2022 року доведено актом приймання-здачі робіт (послуг) від 30 квітня 2022 року.
Крім цього, за даними бухгалтерського обліку відповідач повинен був сплатити позивачу 4008 грн. з вирахуванням податків, що, у свою чергу, відповідало умовам договору від 04 січня 2022 року.
На підтвердження позовних вимог позивач надала листи, що містили свідчення надання нею послуг за договором протягом спірного періоду (березень і квітень 2022 року), а також, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у сумі 6013,35 грн. за спірний період.
З висновками місцевого суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2022 року між ОСББ «Червонопільська 2В», як замовником, та ОСОБА_1 , як виконавцем, укладено цивільно-правовий договір на надання послуг/виконання робіт (т. 1 а.с. 7), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок з надання послуг/виконання робіт: прибирання місць загального користування та прибудинкової території житлового будинку по АДРЕСА_1 (п. 1.1.).
Сторони уклали договір строком з 04 січня 2022 року по 31 січня 2023 року включно (п. 1.2.).
За умовами договору, замовник має право надавати виконавцю завдання у межах видів та обсягу послуг/робіт, передбачених цим договором, які обов'язкові для виконання замовником (2.1.).
Замовник має право оплатити фактично надані виконавцем послуги у розмірі й строки, зазначені в цьому договорі (п. 2.2.).
Виконавець має виконувати послуги (роботи), передбачені цим договором, протягом строку дії договору (п. 3.1.).
Сторони досягли домовленості, що за належне надання/виконання виконавцем протягом одного повного календарного місяця послуг/робіт, зазначених у договорі, замовник мав право сплатити виконавцю винагороду в розмірі 4980 грн. з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів/зборів на підставі акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами (п. 4.1.).
Оплата підлягала здійсненню не пізніше десяти банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця (п. 4.2.).
Оплата проводиться на підставі відповідних актів виконаних робіт (наданих послуг), що складаються сторонами щомісячно (п. 4.3.).
Крім цього, 01 лютого 2023 року сторони уклали цивільно-правовий договір про надання послуг/виконання робіт, строком з 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року (пункт 1.2., т. 1 а.с. 8), за умовами якого замовник доручає, виконавець приймає на себе обов'язок з надання наступних послуг/виконання робіт: прибирання місць загального користування (включаючи прибирання вхідних груп, холів, коридорів, сходів, сходових клітин, кабін ліфтів) житлового будинку по АДРЕСА_1 (п. 1.1., т. 1 а.с. 8), а саме:
1) вологе прибирання, включаючи вологе протирання перил і підвіконня, на кожному поверсі місць загального користування (сходові марші і майданчики), з десятого по перший поверхи, один раз на місяць - 1500 грн. (пп. 1.1.1. п. 1.1., т. 1 а.с. 8);
2) щотижневе вологе прибирання підлоги всіх парадних на першому поверсі, ліфтів, вологе протирання поштових скриньок і домофонних дверей всіх парадних - 1500 грн. (пп. 1.1.2. п. 1.1., т. 1 а.с. 8);
3) підтримання чистоти місць загального користування протягом місяця - 980 грн. (пп. 1.1.3. п. 1.1., т. 1 а.с. 8).
В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти приймання-здачі робіт (послуг) за періоди:
- із січня 2022 року по лютий 2022 року, згідно з якими позивач ОСОБА_1 виконувала роботи відповідно до умов договору від 04.01.2022 в період із 04 січня 2022 року до 28 лютого 2022 року (т. 1 а.с. 46, 47);
- з квітня 2022 року по лютий 2023 року, відповідно до яких позивач виконувала роботи в період з 01 квітня 2022 року по 28 лютого 2023 року (т. 1 а.с. 48-58).
Позивач звернулася до Подільського районного суду міста Києва з цим позовом 06 червня 2024 року (т. 1 а.с. 1).
Підставою позову слугувало те, що з 04 січня 2022 року по 28 лютого 2023 року позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах, однак відповідач не нарахував заробітну плату за березень 2022 року в сумі у розмірі 4980 грн. і частково розрахувався за квітень 2022 року, виплативши 2490 грн.
На доведення спроби врегулювати цей спір з відповідачем у досудовому порядку позивач додала до позовної заяви, зокрема, заяву-претензію від 22 січня 2024 року і рекомендоване повідомлення про вручення за трек-номером 0410807092972 (т. 1 а.с. 5, 12, 13).
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року у цій справі відкрито провадження (т. 1 а.с. 15, 16).
16 серпня 2024 року представник позивача подав до суду першої інстанції відповідь на відзив, до якого долучив, з-поміж іншого, копію заяви-претензії від 28 березня 2023 року та додані до неї копії актів виконання робіт (наданих послуг) від 31 березня 2022 року (т. 1 а.с. 140) і від «31 квітня 2022 р.» (т. 1 а.с. 114) за цивільно-правовим договором № б/н від 04.01.2022, а також квитанцію ПАТ «Укрпошта» про поштове відправлення від 23 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 115).
У заяві-претензії від 28 березня 2023 року позивач зазначила наступне: «… за період моєї роботи з 01.03.2022 року по 31.04.2022 року, я сумлінно виконувала роботи по прибиранню місць загального користування та прибиранню прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 , а саме: прибирання ліфтів; миття підлоги у під'їздах; чищення і санітарна обробка сміттєзбірників (контейнерів), установка їх по місцях, прибирання місць їх установки; сортування сміття у пакети та трамбування сміття у контейнерах, оскільки були перебої з вивезенням сміття із-за військових дій; своєчасне прибирання снігу і відколка льоду з тротуарів вздовж фасаду будинку, дворових територій, включаючи в'їзд у двір, господарські майданчики в місцях встановлення контейнерів для збору побутових відходів, узбіч дорожніх покриттів, зовнішніх сходів у підвальні приміщення будинку (тимчасові укриття), обробка їх піском або сумішшю піску з сіллю, згрібання і відкидання снігу, прошу здійснити оплату моєї праці» (т. 1 а.с. 110, 113).
Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.
У позовній заяві позивач зазначала, що в період з 04 січня 2022 року по 28 лютого 2023 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах, проте в порушення законодавства про працю відповідач не виплатив на її користь заробітну плату за березень 2022 року у розмірі 4980 грн. і частково не виплатив заробітну плату за квітень 2022 року у розмірі 2490 грн. (т. 1 а.с. 2).
Проте колегія суддів зазначає, що за частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Стаття 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» визначає, що працівником є особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Статтею 24 КЗпП України унормовано, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
Разом з тим, частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Верховний Суд в пунктах 45-48, 50 постанови від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19 навів основні ознаки трудового та цивільно-правового договорів, диференціювавши їх наступним чином.
Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.
Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
У постановах від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18 Верховний Суд дійшов подібних висновків.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу укладених між сторонами договорів від 04.01.2022 і від 01.02.2023, вказавши, що вони є цивільно-правовими угодами про надання послуг, адже жоден з указаних договорів не містив положення про регулювання відповідачем порядку виконання позивачем своїх зобов'язань; договори не передбачали, що відповідач мав право видавати розпорядження чи вказівки і що позивач виконуватиме свої зобов'язання у складі трудового колективу протягом визначеного відповідачем робочого часу (графіку); умови договорів не передбачали можливості застосування до позивача заходів дисциплінарного впливу за порушення трудової дисципліни; обсяг матеріальної відповідальності позивача і забезпечення роботодавцем соціальних гарантій та оплати праці договорами не врегульовано. Фактично, досягнуті сторонами домовленості від 04.01.2022 і від 01.02.2023 свідчать про те, що сторони окреслили предмет договору, строк його дії, порядок та умови розрахунку (щомісячна оплата вартості робіт протягом строку дії договору), тобто сторони досягли істотних умов цивільно-правового договору.
Частини перша статті 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в частині розрахунку за договором від 04.01.2022 сторони досягли домовленості, відповідно до якої оплата наданих послуг у розмірі 4980 грн. здійснюється на підставі відповідного акту (п. 4.3. договору), якщо протягом одного календарного місяця виконавцем надано/виконано зазначені в договорі роботи (п.. 4.1.), строк оплати - протягом десяти банківських днів з дня підписання акту наданих послуг шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця (п. 4.2.).
Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Однією з підстав виникнення зобов'язання є договори (ч. 2 ст. 509 і п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Як зазначалося вище, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України); зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Розрахунок за послуги, наданих за договором про надання послуг, здійснюється виключно в порядку, встановленому умовами такого договору (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
З вищенаведених норм матеріального права слідує, що в рамках цивільно-правового зобов'язання сторони договору виконують ті обов'язки, що чітко передбачені їхньою домовленістю, тобто умовами договору. Підстав для покладення на сторону договору обов'язку із вчинення певних дій (виплати коштів, виконання робіт, надання послуг та ін.) відсутні, якщо регламентовані умовами відповідного договору передумови не настали.
В рамках обставин цієї справи обов'язок відповідача з виплати позивачу винагороди за надані послуги виникав з моменту складання акту наданих послуг і повинен був бути виконаний не пізніше десяти банківських днів з моменту підписання такого акту. Проте, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що підстави для виплати позивачу коштів у розмірі 4980 грн. за виконання робіт у березні 2022 року і в розмірі 2490 грн. за квітень 2022 року відсутні, оскільки сторони не складали акт наданих послуг за березень 2022 року, а в акті за квітень 2022 року сторони погодили остаточну суму розрахунку в розмірі 2490 грн., підписавши відповідний акт. Тоді як належних, достовірних та достатніх доказів виконання позивачем передбачених договором робіт протягом березня 2022 року та першої половини квітня 2022 року матеріали справи не містять.
Починаючи з квітня 2022 року сторони продовжували взаємовідносини до кінця лютого 2023 року, жодних претензій стосовно непроведення розрахунку за березень 2022 року чи неповноти розрахунку за квітень 2022 року позивач не пред'являла, а звернулася до відповідача з претензією лише у червні 2024 року, після закінчення строку дії договору про надання послуг від 01.02.2023, тобто понад рік з моменту настання обставини, з якою, як стверджувала позивач, були порушені її права.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції від 22 квітня 2026 року голова ОСББ «Червонопільська 2В» Саркісян В.В. пояснила, що проєкти актів від 31 березня 2022 року і від «31 квітня 2022 р.» вона отримала 30 червня 2024 року, тобто після пред'явлення позову. Крім цього, голова ОСББ пояснила, що в березні 2022 року позивач жодних послуг не надавала, тому голова ОСББ самостійно змушена була особисто обслуговувати прибудинкову територію, а в квітні 2022 року - позивач надавала послуги частково, у зв'язку з чим їй було виплачено половину від обумовленої договором від 04.01.2022 суми коштів - 2490 грн. Для неї стало неочікуваним те, що у червні 2024 року позивач пред'явила претензії стосовно непроведення розрахунку за березень 2022 року і щодо часткового розрахунку за квітень 2022 року, оскільки в період, що настав після квітня 2022 року, сторони продовжували співпрацювати на умовах, визначених договорами від 04.01.2022 і від 01.02.2023, позивач просила надати їй роботу.
У свою чергу, зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що суд першої інстанції мотивував своє рішення показаннями свідка ОСОБА_2 , як наслідок, вважав доведеною обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача спірної суми коштів.
Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки він не відповідає фактичним обставинам: сторони договору від 04.01.2022 досягли однозначної і чіткої домовленості, що підставою для розрахунку слугує акт наданих послуг, лише після складання якого обома сторонами відповідач зобов'язувався протягом десяти банківських днів виплатити позивачу кошти в розмірі, встановленому договором, шляхом банківського переказу.
Покази свідка ОСОБА_2 про те, що вона бачила як позивач виносила мішки із сміттям, не можуть бути підставою для встановлення обставини, що протягом усього місяця - березня 2022 року позивач надавала послуги ОСББ , передбачені договором від 04.01.2022 року. При цьому свідком не було вказано періоду часу, коли вона була очевидцем виконання робіт позивачем.
Оскільки підставою для оплати наданих позивачем послуг за березень 2022 року мав бути відповідний акт, який сторонами складено та підписано не було з огляду на невиконання робіт позивачем у березні 2022 року, тому висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 4980 грн. є помилковим, адже обставина, з якою досягнута сторонами домовленість пов'язувала виникнення у відповідача обов'язку з оплати за березень 2022 року, не настала.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 2490 грн. як оплату наданих позивачем послуг за квітень 2022 року, то колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що відповідний акт на суму 2490 грн. ( половину суми 4980 грн. за місяць) підписано сторонами, жодних претензій чи зауважень з боку позивача на адресу відповідача не надходило.
Надані позивачем докази на доведення обґрунтованості заявлених позовних вимог колегія суддів оцінює критично з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Стаття 89 ЦПК України передбачає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Судове рішення має ґрунтуватися на фактичних даних (доказах), які одночасно відповідають вищенаведеним критеріям належності, допустимості й достовірності.
Позивач стверджувала, що зверталася до відповідача з претензією щодо повного розрахунку за березень і квітень 2022 року, на підтвердження чого додала копію заяви-претензії (т. 1 а.с. 12) і копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 13). Але заява-претензія складена 22 січня 2024 року, а поштове відправлення за трек-номером 0410807092972, яке начебто мало доводити факт направлення претензії відповідачу, оформлене 28 березня 2023 року, тобто майже за рік до складання самої претензії. У зв'язку з наведеним, колегія суддів відхиляє зазначені докази як неналежні, оскільки вони не дають підстави вважати, що відповідач був повідомлений про зміст претензійних вимог до пред'явлення позову та задовольнити відповідні вимоги чи відмовити в їх задоволенні.
Крім цього, під час провадження в суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_3 додав до відповіді на відзив копію вимоги-претензії від 28 березня 2023 року (т. 1 а.с. 110, 113) і копії актів виконаних робіт (наданих послуг) від 30 березня 2022 року і від «31 квітня 2022 р.» за цивільно-правовим договором № б/н від 04 січня 2022 року (т. 1 а.с. 114), однак, які є недопустимими і недостовірними доказами, оскільки зазначені акти підписані лише однією ОСОБА_1 та в матеріалах справи відсутні дані щодо їх складання безпосередньо у дату, яка зазначена в цих актах.
Також позивачем не надано до матеріалів справи доказів, що акти були направлені або вручені відповідачу безпосередньо після їх складання.
Як було зазначено вище, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції голова ОСББ підтвердила, що отримала претензію позивача 30 червня 2024 року, позивач не спростувала цієї обставини.
Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги копії актів виконаних робіт (наданих послуг) від 31 березня 2022 року і від «31 квітня 2022 р.» за цивільно-правовим договором № б/н від 04 січня 2022 року (т. 1 а.с. 114, 140), оскільки вказані докази є недостовірними.
В проєктах актів від 31 березня 2022 року і від «31 квітня 2022 р.» зазначено, що позивач надала наступні послуги: миття підлоги у під'їздах; винесення сміття; прибирання ліфтів; чищення і санітарна обробка сміттєзбірників (контейнерів), установка їх по місцях, прибирання місць їх установки; сортування сміття у пакети та трамбування сміття у контейнерах; своєчасне прибирання тротуарів вздовж фасаду будинку, дворових територій, включаючи в'їзд у двір, господарські майданчики в місцях встановлення контейнерів для збору побутових відходів, узбіч дорожніх покриттів; прибирання зовнішніх сходів в підвальні приміщення будинку (тимчасові укриття); прибирання квітників від сміття, листя, гілля, перекопка та спушування ґрунту.
Разом з тим, предметом договору від 04.01.2022 було «прибирання місць загального користування та прибудинкової території житлового будинку по АДРЕСА_1 », а зазначені в проєктах актів від 31 березня 2022 року і від «31 квітня 2022 р.» види послуг аналогічні тим, що вказані в укладеному сторонами договорі від 01.02.2023.
Крім цього, позивач не довела, що акт виконаних робіт за березень 2022 року не був складений у зв'язку з недобросовісною поведінкою відповідача, при цьому апеляційний суд бере до уваги, що надалі (з квітня 2022 року по лютий 2023 року) сторони систематично документували факти виконання позивачем робіт з обслуговування прибудинкової території, позивач не ініціювала розірвання договору від 04.01.2022 у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Акт від «31 квітня 2022 р.» є недостовірним і неналежним доказом, оскільки його складено неіснуючою датою; в актах від 31 березня 2022 року і від «31 квітня 2022 р.» зазначено перелік виконаних робіт, що не охоплювалися предметом договору від 04.01.2022, а докази, що саме визначені в цьому акті роботи були обумовлені домовленістю сторін за договором від 04.01.2022, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, позивачем не надано до суду належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження виконання нею робіт за договором від 04.01.2022 року протягом березня 2022 року, які були б підставою для стягнення з відповідача вартості наданих послуг.
Щодо вартості наданих послуг за квітень 2022 року, то актом від 30 квітня 2022 року, підписаним сторонами договору, було погоджено вартість наданих у квітні 2022 року послуг та відповідно здійснено їх оплату.
За вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача не виник обов'язок з виплати позивачу коштів у загальному розмірі 7470 грн., тому суд першої інстанції помилково вважав позовні вимоги доведеними.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопільська 2В», яка подана представником Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем, - задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопільська 2В» про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонопільська 2В» витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн. 80 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15 травня 2026 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.