справа № 357/18803/24
провадження № 22-ц/824/2706/2026
02 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Ратнікової В. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2025 року в складі судді Сомок О. А.,
встановив:
30.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») ( кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір №31233, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених пунктами договору.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.
27.02.2020 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 2702-20/01, у тому числі за договором №31233 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1
28.12.2022 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №28-12/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким було відступлено право вимоги, в тому числі за кредитним договором №31233 від 25.09.2019.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №31223 від 25.09.2019 становить 24 040, 75 грн, з яких:
5 000 грн - заборгованість за кредитом;
16 590,75 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги;
2 450 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором в сумі 24 040,75 грн, судові витрати по сплаті судового збору - 2 422,40 грн, витрати на правову допомогу - 9 000 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 050 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 799,39 грн.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази доводять обставину укладення між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 кредитного договору, в якому сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, в тому числі про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним, строк кредитування та порядок пролонгації, а також умови повернення отриманих у позику грошей, плати за користування ними та відповідальність за неналежне виконання умов договору.
Суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що він не підписував кредитний договір, а підпис від імені позичальника в кредитному договорі належить не йому, оскільки останнім не надано відповідних доказів, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заявлено не було.
Суд зауважив, що зазначені в договорі персональні дані позичальника (ПІБ, РНОКПП, дата народження, паспортні дані, місце реєстрації) повністю відповідають персональним даним ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази незаконного заволодіння кредитором персональними даними відповідача.
Твердження відповідача про відсутність у представника ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» повноважень на укладення Договору про споживчий кредит №31223 від 25.09.2019 суд вважав необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджено, що кредитор ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» схвалив укладення даного договору його представником, виконавши його умови та здійснивши перерахування коштів у сумі 5 000 грн на рахунок відповідача.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на належний йому рахунок і тому у нього виникло зобов'язання повернути їх у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості містять відомості про здійснені нарахування, суму заборгованості за тілом кредиту, нарахованими процентами та пенею. Судом встановлено, що кредитний договір був укладений зі строком кредитування 15 днів.
Водночас, умовами договору визначено, що плата за користування кредитом встановлюється у вигляді фіксованої ставки в розмірі 2,00%, які сплачуються позичальником за кожен день строку користування кредитом, зазначеним в п.1.3 договору, що дорівнює 730,00% річних. Зазначена ставка застосовується до моменту настання терміну (дати) повернення кредиту, визначеного п.1.4 Договору, тобто до 10.10.2019. Поряд з тим, пунктом 5.5 Договору передбачена пролонгація строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, яку має право ініціювати позичальник, сплативши суму пені та/або процентів, які існують на дату продовження кредиту. Отже, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
10.10.2019 по даному договору позичальником було сплачено кошти у сумі 1 500 грн, що відповідає розміру процентів, нарахованих за користування кредитом на зазначену дату. Тобто, позичальник виконав вимоги п.5.5 Договору щодо пролонгації строку користування кредитом, чим ініціював продовження кредитування на 15 днів.
Аналіз змісту договору та приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що термін користування кредитними грошима розпочався 25 вересня 2019 року та закінчився 25 жовтня 2019 року (15 днів строку кредитування + 15 днів збільшення строку кредитування у зв'язку з продовженням користування коштами).
Отже, сума заборгованості за нарахованим процентами в межах вказаного строку, виходячи з розміру процентів, узгодженого укладеними між відповідачем та первісним кредитором становить 3000 грн. При визначенні суми заборгованості за процентами по кредиту, суд врахував, що позичальник сплатив первісному кредитору 2 400 грн, які з урахуванням черговості платежів, визначеної у п.2.3.4 Договору зараховано судом як сплачені проценти. Тобто, заборгованість за процентами складає 600 грн.
Також стягненню на користь позивача підлягає пеня у розмірі 2 450 грн, нарахована первісним кредитором на підставі п.4.1 Договору.
Отже, всього за кредитним договором підлягає стягненню сума у розмірі 8050 грн. (5 000 грн - тіло кредиту, 600 грн - проценти, 2 450 грн - пеня).
15.09.2025 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнути з позивача судові витрати.
Посилається на відсутність належного підтвердження факту укладення кредитного договору.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутня довіреність, або інший документ, який підтверджує повноваження особи Долиненко Л. О. підписувати кредитний договір від імені ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Це суперечить ст. 207 ЦК України та ч. 1 ст. 1055 ЦК України, згідно з якими договір, укладений неуповноваженою особою, є нікчемним. Суд безпідставно відхилив клопотання від 27.05.2025 про витребування доказів повноважень особи Долиненко Л. О. та Додатку №1 до договору. Відсутність такого додатку до договору ставить під сумнів повноту та зміст правочину.
Позивач не надав оригінал кредитного договору, а з кого копії неможливо встановити справжність його підпису. Розрахунок заборгованості складено лише у 2024 році, тобто через 4 роки після першого відступлення права вимоги. Відсутні докази переказу 1 500 грн від відповідача на підтвердження пролонгації строку кредитування, а також доказів ініціювання продовження строку кредиту.
Судом не враховано його тверджень, що він не здійснював ніяких операцій по кредитному договору, а зробив висновок лише по факту переведення коштів на рахунок, відкритий на його ім'я, без доказів того, що саме він відкривав та користувався цим рахунком.
24.11.2025 ТОВ «Коллект Центр» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
09.12.2025 ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник ТОВ «Коллект Центр» - адвокат Сердійчук О. Л. просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Надав суду для огляду оригінали документів, які були подані до позовної заяви.
На підтвердження повноважень Долиненко Л. О. на підписання кредитного договору №31223 від імені первісного кредитора надав копію довіреності від 16 вересня 2019 року.
31.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Переглянувши справу за наявними та додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 25.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «ККРДІПЛЮС» з заявою, в якій просив на підставі договору ( кредитний договір) видати йому кредит в розмірі 5 000 грн в момент його підписання на умовах, вказаних в п. 7 цієї заяви, та кредитного договору.
25 вересня 2019 року між ними вказаними сторонами було укладено кредитний договір №31223, за умовами якого кредитор зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5000 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредитору кредит у встановлений п. 1.4 термін та сплати проценти за використання кредиту, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни,що визначені цим договором.
Кредит надається строком на 15 днів з 25.09.2019 по 10.10.2019 ( п.1.2).
Термін (дата) повернення кредиту - 10.10.2019 ( п.1.4).
Плата за користування кредитом встановлюється у вигляді фіксованої ставки в розмірі 2,00%, які сплачуються позичальником за кожен день строку користування кредитом, зазначеним в п.1.3 договору, що дорівнює 730,00% річних ( п. 1.5).
Ставка, зазначена в п. 1.5 цього договору, застосовується до моменту настання терміну (дати) повернення кредиту, визначеного п.1.4 договору. При порушенні строку (терміну) повернення кредиту позичальник повинен сплатити на користь кредитодавця пеню в розмірі визначеному п. 4.1 договору за кожен день прострочення ( п. 1.6).
Кредитні кошти надаються позичальнику після підписання цього договору шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у банку: код банку 300346-ПАТ Альфа-Банк (п.2.1).
У разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та сплати процентів за користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню за кожен день прострочення у розмірі 3,5% від суми прострочених зобов'язань, але у будь-якому випадку пеня не може перевищувати 50% від суми отриманого позичальником кредиту (п. 4.1).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №31223 від 25 вересня 2019 року підписано його сторонами: ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» в особі представника Долиненко Л. О. та ОСОБА_1 , про що свідчать відповідні підписи, вчинені від імені вказаних осіб.
На підтвердження повноважень Долиненко Л. О. на підписання вказаного договору від імені ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» суду надано копію довіреності від 16 вересня 2019 року.
Доказів того, що підпис від імені позичальника в договорі №31223 від 25 вересня 2019 року виконано не Скляром В. В. , а іншою особою без належних повноважень суду надано не було.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про укладеність 25 вересня 2019 року між сторонами кредитного договору №31223.
За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №31223 від 25 вересня 2019 року.
Посилання відповідача на відсутність доказів того, що він не відкривав рахунок № НОМЕР_1 , який зазначений в кредитному договорі та не користувався ним, спростовується відповіддю АТ «Сенс Банк» від 09.06.2025, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 , картка до рахунку № НОМЕР_4 , а також доданої до вказаної відповіді випискою по рахунку за період з 25.09.2019 по 30.09.2019 з відображенням зарахування коштів в сумі 5 000 грн.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Суд першої інстанції перевірив наданий суду розрахунок заборгованості, який узгоджується із умовами договору та розміром наданих кредитних коштів, та дійшов висновку про часткове задоволення позову, з огляду на відсутність підстав для стягнення відсотків поза межами строку кредитування.
В свою чергу відповідачем не надано доказів на підтвердження не вчинення дій з метою пролонгації дії договору, а саме сплати грошових коштів в строки та розмірі, які зазначені позивачем, а саме виписки по рахунку, відкритому на його ім'я за період з жовтня 2019 року по листопад 2019 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено неправильного застосування судом норм матеріального права, або порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2025 року залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 15.05.2026.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: В. М. Ратнікова
Т. І. Ящук