12 травня 2026 року
м. Київ
справа №560/9804/24
адміністративне провадження № К/990/13371/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М. В.,
представників позивача Петецької О. П., Григорука С. В.,
представника відповідача Ткачук Н. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у касаційній інстанції справу
за позовом Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року (ухвалене у складі головуючого судді Гнап Д. Д.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №560/9804/24 (постановлено у складі колегії суддів: головуючого судді Мацького Є. М., суддів Сушка О.О. Залімського І. Г.) у справі №560/9804/24
І. Суть спору
1. У липні 2024 року Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (далі - КП «Тепловик», платник податків) звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області, податковий орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "П" від 09 травня 2024 року №12008/2201-0709 та форми "Р" від 09 травня 2024 року №12013/2201-0709.
2. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав, що жодного порушення податкового законодавства підприємство не допускало і, відповідно, винесенні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
2.1. Уважає, що підприємство може самостійно визначати, як воно буде обліковувати різницю в тарифах, яка є компенсацією збитків. Також указує на безпідставність висновків податкового органу щодо протиправності відображення грошових коштів у сумі 11 800 000 на субрахунку 401 "статутний капітал", оскільки призначення коштів було цільовим, яке позивач не міг змінювати.
2.2. Щодо порушень по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 позивач зауважує, що достовірність даних його податкового обліку не залежить від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.
ІІ. Рішення судів першої і апеляційної інстанцій, мотиви їх ухвалення
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позов КП «ТЕПЛОВИК» - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 12008/2201-0709 від 09 травня 2024 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 982 300 грн.
У іншій частині у задоволенні позову - відмовлено.
3.1. Задовольняючи частково позовні вимоги позов, суд першої інстанції виходив із такого.
Відображення в бухгалтерському обліку КП «Тепловик» суми отриманої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснено з порушенням вищевказаних норм. Висновки експертизи також не спростовують висновків суду із зазначеного питання. Ураховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 49 090 669 грн є правомірним і підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Наведене порушення мало вплив на винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09 травня 2025 року №12013/2201-0709 і, відповідно, в цій частині позов також задоволенню не підлягає.
Процес поповнення статутного капіталу комунального підприємства є багатоступеневим та будується на узгодженні з органом місцевого самоврядування обсягу, способу та мети поповнення статутного капіталу, розробку необхідної документації та внесення відповідних змін у статут підприємства. Позивач зазначеного процесу не дотримався. Посилання лише на призначення платежу не є автоматичною підставою для відображення отриманих сум в бухгалтерському обліку як збільшення статутного капіталу. Оскільки рішення про збільшення статутного капіталу на час надходження коштів не приймалося, то суми грошових коштів 11 800 000 грн. не є внеском в статутний фонд, а є фактично доходом, безоплатно одержаним активом і відповідно доводи податкового органу в цій частині є правомірними.
Відповідач не довів, що транспортні засоби, зазначені у товарно - транспортних накладних на перевезення товару від ФОП ОСОБА_1 підлягали обліку в ІП "Гарпун", який передбачає системний характер спостереження за відповідними транспортними засобами, та не надав докази перебування транспортних засобів, що використовувались для перевезення товару, в розшуку в рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності. Отже слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення- рішення №12008/2201-0709 від 09 травня 2024 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 982 300 грн.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу КП «Тепловик» задоволено повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області форми "П" від 09 травня 2024 року №12008/2201-0709 у частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 17 263 850 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області форми "Р" від 09.05.2024 №12013/2201-0709.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто на користь КП «Тепловик» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 151 400 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Хмельницькій області.
4.1. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Щодо заниження інших операційних доходів у сумі 49 090 669 грн. в результаті не повного відображення у їх складі сум отриманих субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах суд зазначив, що підприємство, яке здійснило економічно обґрунтований продаж послуг з теплопостачання за затвердженими тарифами, не мало на меті заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток. Така діяльність є правомірною, здійсненою з метою одержання доходу, що надає підприємству обґрунтовані підстави віднести виграти, понесені у періоді, що перевірявся, до витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 49090669 грн. є неправомірним і підлягає скасуванню. Також зазначений факт мав вплив на винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09.05.2024 №12013/2201-0709 і відповідно в цій частині позов також підлягає задоволенню.
Щодо заниження інших операційних доходів у сумі 11 800 000 грн. в результаті не відображення у їх складі сум безоплатно отриманих активів - грошових коштів суд зазначив, що 24 травня 2024 року рішенням Старокостянтинівської міської ради затверджено Статут КП «Тепловик» у новій редакції у зв'язку із збільшенням статутного капіталу на 15 999 303 грн. Пунктом 22 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» кошти на поповнення статутного капіталу отримуються з місцевого бюджету, є витратами бюджету розвитку що входять до спеціального фонду місцевого бюджету і не можуть бути віднесенні до доходу підприємства. Таким чином рішення суду першої інстанції у частині заниження інших операційних доходів у сумі 11 800 000 грн. в результаті не відображення у їх складі сум безоплатно отриманих активів - грошових коштів є неправильним і підлягає скасуванню.
Щодо заниження інших доходів у сумі 982 300 грн. у результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів - пелетів з лушпиння соняшника від ФОП ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що транспортні засоби, зазначені у товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ФОП ОСОБА_1 підлягали обліку в ІП "Гарпун", який передбачає системний характер спостереження за відповідними транспортними засобами, та не надав докази перебування транспортних засобів, що використовувались для перевезення товару, в розшуку в рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Відповідач не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить:
скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року;
скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року в частині задоволення позову в справі №560/9804/24;
прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій справі відмовити.
5.1. ГУ ДПС у Хмельницькій області у касаційній скарзі зазначило підставою касаційного оскарження пункти 1, 3 частини четвертої статті (у відповідних частинах) 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5.2. Стосовно заниження інших операційних доходів у сумі 49 090 669 грн, у результаті не повного відображення у їх складі сум отриманих субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах зазначає, що правильним є висновок, що компенсація різниці в тарифах не залежить ні від яких умов надходження а тому на облік таких коштів не має здійснюватися відповідно до п. 16 ПСБО «Дохід». Оскільки отримання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах є саме компенсацією вже понесених витрат, суми таких субвенцій платником відповідно до п. 19 ПСБО «Дохід» мають бути віднесені до інших оперативних доходів у періоді надходження.
5.3. Стосовно заниження інших операційних доходів у сумі 11 800 000 грн, в результаті не відображення у їх складі сум безоплатно отриманих активів - грошових коштів зауважує, що поповнення статутного капіталу передбачає етап обов'язкового розроблення, ухвалення та реєстрації проєкту рішення про поповнення статутного капіталу. Якщо рішення про збільшення статутного капіталу на час надходження коштів не приймалося, то суми грошових коштів не є внеском в статутний фонд, а є фактично доходом, безоплатно одержаним активом. При цьому, оскільки позивач не дотримався процесу внесення та реєстрації змін до статутного фонду щодо збільшення розміру статутного капіталу, то віднесення отриманих коштів, попри призначення платежу, вказане у платіжних документах, як поповнення статутного капіталу є протиправним. Посилання лише на призначення платежу не є автоматичною підставою для відображення отриманих сум в бухгалтерському обліку як збільшення статутного капіталу.
5.4. Стосовно заниження інших доходів усього в сумі 982 300 грн у результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів - пелетів з лушпиння соняшника зазначає, що у цій справі господарські операції відбулися не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, що є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тому суд апеляційної інстанції мав би дійти висновку, що враховуючи фактичну відсутність об'єкту оподаткування та те, що операції з придбання товару є лише формально оформленими, позивач занизив інші доходи в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів - пелетів з лушпиння соняшника.
5.5. У відзиві на позовну заяву позивач просить відмовити у задоволені касаційної скарги ГУ ДПС у Хмельницькій області, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у цій справі залишити без змін.
6. У додаткових поясненнях відповідач зауважує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки коригуванню фінансового результату у сумі 43 626 819 грн, не дослідили його взаємозв'язок із операціями з отримання субвенцій, не встановили вплив таких операцій на визначення частини чистого прибутку.
7. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити. Представники позивача заперечували проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій - без змін.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
8. Посадовими особами ГУ ДПС України Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Тепловик» (перевіряємий період з 01.01.2017 по 30.09.2023), за результатами якої складено акт №7930/22-01-07-09/14151464 від 08 квітня 2024 року.
8.1. Документальною плановою виїзною перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема, які є предметом оскарження:
1) заниження інших операційних доходів у сумі 49 090 669 грн., у результаті не повного відображення у їх складі сум отриманих субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах;
2) заниження інших операційних доходів у сумі 11 800 000 грн., у результаті не відображення у їх складі сум безоплатно отриманих активів - грошових коштів.
3) заниження інших доходів у сумі 982 300 грн. у результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів - пелетів з лушпиння соняшника, оскільки у постачальника ФОП ОСОБА_1 для здійснення постачання були відсутні самі активи, виробничі та трудові ресурси, за реквізитами даного суб'єкта господарювання оформлені лише первинні бухгалтерські документи (видаткові та товарно-транспортні накладні) з метою формування витрат для КП «ТЕПЛОВИК» та, як наслідок, мінімізації сплати податків до бюджету.
4) завищення різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування (р.4.1.16 додатка РІ до податкової декларації з податку на прибуток) у сумі 43 626 819 грн. у результаті відображення у їх складі частини суми отриманої субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах у попередніх періодах.
8.2. За результатами встановлених порушень ГУ ДПС України у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення від 09 травня 2024 року:
- форми "П" №12008/2201-0709, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18 246 150 грн.;
- форми "Р" №12013/2201-0709, яким збільшено суму грошового зобов'язання на суму 10 703 861 грн.
8.3. Не погоджуючись з указаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Оцінка Верховного Суду
9. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
10. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
11. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
12. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
13. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
14. Судом установлено, що зміст порушень, які покладені в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень за змістом розрахунків, полягає у:
не відображенні у складі інших операційних доходів суми отриманої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах у 2018 , 2021 роках;
не відображенні у складі інших операційних доходів сум безоплатно отриманих активів - грошових коштів від Виконавчого комітету Старокостянтинівської ради;
не віднесенні до складу інших доходів вартості безоплатно отриманих активів - пелетів з лушпиння соняшника;
відображенні у складі різниць, що збільшують фінансовий результат до оподаткування частини суми отриманої субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах у попередніх періодах
задекларована позивачем сума фінансового результату до оподаткування частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку.
15. Щодо заниження інших доходів у сумі 982 300 грн. у результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів - пелетів з лушпиння соняшника від ФОП ОСОБА_1 .
16. У розрізі цього порушення суд першої інстанції, висновок якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у позивача наявні всі належним чином оформленні первинні документи, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.
17. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач уклав з ФОП ОСОБА_1 договори поставки від 01.01.2017 №01/01/17 та від 20.04.2018 №20/04/18, предметом яких була поставка на адресу КП «ТЕПЛОВИК» паливних гранул з лузги соняшника. Відповідно до умов договору поставка товару відбувається ФОП ОСОБА_1 .
18. На виконання умов договору оформлено видаткові накладні, рахунок-фактуру, товарно-транспортні накладні.
19. Товарно-матеріальні цінності були оприбутковані по складу, що відображено у бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків:
- оприбуткування ТМЦ: 20.1 «Сировина й матеріали» - К-т 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»;
- здійснені розрахунки: Д-т 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» -К-т 31.1 «Поточні рахунки в національній валюті».
20. Поставка товару оплачена в повному обсязі, товар використано в господарській діяльності позивача, що не заперечує відповідач.
21. В акті перевірки та відзиві на позовну заяву позиція податкового органу зводиться до відсутності у постачальника ФОП ОСОБА_1 земельних ділянок/складських приміщень; трудових ресурсів; неможливості самостійної поставки товару.
22. Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не знайшли підтвердження зазначені доводи відповідача, оскільки надання послуг може відбуватись як власними, так і залученими силами. Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця перевіряти у продавця (постачальника) місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів.
23. Судами зазначено, що у межах перевірки позивача податковим органом не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.
24. З приводу зауважень податкового органу щодо перевезення вантажу, в тому числі, відсутності фіксації транспортних засобів в інформаційній системі «Геопортал-Гарпун» суди зауважили на такому.
25. Наданий відповідачем лист від 09.08.2024 № 3117-2024 Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про невідповідність шляху навантаження та пункту розвантаження причіпу та відсутність транспортних засобів, номерні знаки яких зазначені в ТТН, що фіксувались в системі відео-фіксації номерних знаків «Гарпун», суд вважає неналежним доказом відсутності перевезень, оскільки зазначена інформація не містить відомостей щодо робочого стану комплексів відеофіксації, їх місцезнаходження.
26. За змістом пункту 5 Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 13 червня 2018 року N 49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за N 787/32239, (далі Інструкція) облік об'єктів в ІП "Гарпун" ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв'язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки.
27. Отже, відповідач не довів, що транспортні засоби, зазначені у товарно - транспортних накладних на перевезення товару від ФОП ОСОБА_1 підлягали обліку в ІП "Гарпун", який передбачає системний характер спостереження за відповідними транспортними засобами, та не надав докази перебування транспортних засобів, що використовувались для перевезення товару, в розшуку в рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності.
28. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
29. Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
30. Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.
31. При укладенні договорів поставки між позивачем та його контрагентом сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.
32. Верховний Суд, зважаючи на вимоги вищенаведених норм, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні всі належним чином оформленні первинні документи, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, а відтак доводи податкового органу є безпідставними і відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "П" від 09 травня 2024 року №12008/2201-0709, в цій частині є протиправним і та підлягає скасуванню.
33. Відповідач у касаційній скарзі наполягає, що поза увагою судів залишено той факт, що господарські операції відбулися не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, що є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Вважає, що операції з придбання товару є лише формально оформленими, що позивач занизив інші доходи в результаті не віднесення до їх складу безоплатно отриманих активів - пелетів з лушпиння соняшника.
34. Підстава касаційного оскарження, визначена відповідачем у касаційній скарзі - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (у розрізі наведеного порушення), не врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах, які, на думку відповідача, не застосовані судами, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду. Обставини у справах (№816/4509/15, №804/5444/16, №815/2307/15, №826/14264/13-а) є відмінними від обставин цієї справи. Фактично податковий орган не погоджується з оцінкою, яку надали суди доказам наданим позивачем.
35. Положення статі 341 КАС України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
36. Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, аніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. В силу окреслених меж касаційного провадження суд касаційної інстанції не вдається до їх переоцінки.
37. Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 12008/2201-0709 від 09 травня 2024 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 982 300 грн. відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави їх для скасування чи зміни відсутні.
38. Щодо заниження інших операційних доходів у сумі 49 090 669 грн., у результаті не повного відображення у їх складі сум отриманих субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за 2018 року в сумі 763 850 грн., 2021 року в сумі 48 326 819 грн. (порушення, яке покладено в основу повідомлення-рішення форми "П" від 09 травня 2024 року №12008/2201-0709).
40. В акті перевірки зазначено, що в результаті заниження інших операційних доходів у сумі 48 326 819 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: рік 2021 в сумі 48 326 819 грн, в результаті не повного відображення у їх складі сум отриманої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку всього в сумі 10 703 861 грн, у тому числі за рік 2021 в сумі 10 703 861 гривень.
41. Податковий орган дійшов висновку, що в порушення вимог п.12.3 ст.12 ПК України, п.п.29 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР КП «Тепловик» занижено частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в сумі 10 703 861 грн, у тому числі за рік 2021 в сумі 10 703 861 гривень.
42. На думку контролюючого органу і суду першої інстанції, законодавством чітко передбачено, що дебіторська заборгованість цільового фінансування для компенсації витрат (збитків) має бути визнана одночасно з визнанням доходу, оскільки відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999№290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.
43. У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що, на його думку, має бути сформовано такий висновок:
«Компенсація різниці в тарифах не залежить ні від яких умов надходження а тому на облік таких коштів не має здійснюватись відповідно до п. 16 ПСБО «Дохід» . Оскільки отримання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах є саме компенсацією вже понесених витрат, суми таких субвенцій платником відповідно до п. 19 ПСБО «Дохід» мають бути віднесені до інших оперативних доходів у періоді надходження».
44. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині, установив такі обставини та дійшов наступних висновків.
У періоді, що перевірявся, позивачем отримано 58 320 417 грн. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, з яких 9 229 748,38 грн. відображено у складі інших операційних доходів.
45. Суму отриманих субвенцій в розмірі 49 090 668,62 грн. (58 320 417 - 9 229 748,38 = 49 090 668,62 грн.) відображено у рядку 1420 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» Балансу (Звіту про фінансовий стан) (форма №1) за 2018 та 2021 рік, тобто не враховано при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та не відображено у складі інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) за відповідні звітні періоди одержання компенсацій.
46. Визначена в установленому порядку сума витрат у минулих роках на забезпечення надання послуг з теплопостачання та водовідведення, яка перевищувала тарифи на відповідні послуги і дотацію місцевих бюджетів, відповідно до Інструкції №291, у періоді фактичного надання таких послуг відображалася КП «Тепловик» як збитки за дебетом рахунка 79 «Фінансові результати».
47. Відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.
48. Суд апеляційної інстанції не погодився з позицією податкового органу та суду першої інстанції, що законодавством чітко передбачено, що дебіторська заборгованість цільового фінансування для компенсації витрат (збитків) має бути визнана одночасно з визнанням доходу, виходячи з наступного.
49. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування га/або податкових зобов'язань, па підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
50. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку па прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
51. Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено: витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків втрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
52. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її. Згідно з частиною другою статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
53. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та доходи підприємства та їх розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерством фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248) (далі -П(С)БО 16) та Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153) (далі - П(С)БО 15).
54. Згідно із пунктом 6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
55. Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
56. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами (пункт 8 П(С)БО 16).
57. За правилами пункту 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка входить до складу витрат, складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. В свою чергу, до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загально-виробничі витрати.
58. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погодилась з доводами платника податків, що перевіркою не спростовано, що позивач собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) визначав за правилами пункту 11 П(С)БО 16.
59. Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
60. Пунктом 8 П(С)БО 15 передбачено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
61. Визначення термінів економічна вигода, дохід, витрати роз'яснено в статті 1 розділу І Закону №996-ХІУ, де вказано: економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів»; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активі або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод / вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).
62. Суд апеляційної інстанції зазначав, що субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення. постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - різниця між фактичною вартістю та тарифом), за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (у статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
Головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіон (пункт 1 Порядку і умов).
63. Таким чином, ураховуючи вищенаведене, субвенції с цільовим бюджетним фінансуванням, що не заперечує відповідач.
64. Пунктами 16-19 П (С)БО 15 передбачено, що цільове фінансування не визнається доходом доти, поки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.
65. Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені віл оподаткування у зв'язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов'язані з виконанням умов цільового фінансування.
66. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об'єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об'єктів.
67. Відповідно до підпунктуи 14.1.16 пункту 14.1 статті 14 ПК України виробнича дотація з бюджету - фінансова допомога з боку держави, що надається суб'єкту господарювання на безповоротній основі з метою зміцнення його фінансово-економічного становища та/або для забезпечення виробництва товарів, виконання робі т, надання послуг».
68. В акті перевірки КП «Тепловик» від 08.04.2024 №7930/22-01-07-09/14151464 зазначено, що відшкодування різниці в тарифах за 2013-2022 та 5 місяців 2023 року станом на день підписання матеріалів перевірки не передбачено. Дані щодо надання субвенцій з державного бюджету місцевому бюджету Хмельницької області для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та тарифами КП «Тепловик» у сумі 57 556 567,00 грн. за даний період відсутні.
69. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки КП «Тепловик» у цей період було здійснено нарахування доходів від наданих послуг відповідно до встановлених тарифів, що передбачено Постановою НКРЕКП «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання» від 22.03.2017 №308 зазнані втрати, які формують собівартість наданих послуг, є витратами того звітного періоду, в якому надавались послуги. Разом з тим, в акті перевірки відсутні посилання на документи бухгалтерського обліку підприємства (первинні та облікові), на підставі яких був зроблений висновок, що витрати в сумі 49 090 669,00 грн. (відхилення, визначене порівнянням між даними про отриманий дохід від надання послуг не відповідають визначенню витрат згідно П(С)БО 16.
70. При цьому, застосування відповідачем при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток визначеного методу порівняння доходу та собівартості наданих послуг чинним законодавством не передбачено.
71. Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголосила, що обмежень стосовно формування собівартості реалізованих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації за ціною нижче собівартості чинним законодавством не передбачено.
72. Суд зауважив, що перевищення собівартості над обсягом доходів свідчить, що позивачем отримані збитки від провадження діяльності, які пояснюються об'єктивними причинами, зокрема державним регулюванням тарифів на теплопостачання та гарячу воду.
73. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
74. Отже, метою господарської діяльності є отримання саме доходу, а не прибутку. Доходом є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Реалізація наданих послуг населенню за ціною, нижчою від собівартості таких послуг, і є підставою для зменшення витрат, якщо така господарська операція не вчинена з метою заниження податкових зобов'язань.
75. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підприємство, яке здійснило економічно обґрунтований продаж послуг з теплопостачання за затвердженими тарифами, не мало на меті заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток. Така діяльність є правомірною, здійсненою з метою одержання доходу, що надає підприємству обґрунтовані підстави віднести виграти, понесені у періоді, що перевірявся, до витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
76. Крім того, положення статті 4 ПК України закріплюють низку принципів, які повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку, так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку. Серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків та контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункт) 4.1. статті 4 ПК України.
77. Суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що оскільки діяльність позивача є специфічною, при цьому нормами податкового законодавства не врегульовано питання щодо перевищення собівартості комунальних послуг над встановленими державою тарифами та відшкодування в подальшому такою різниці за рахунок субвенцій, тому платник податків, враховуючи належного формування ним показників фінансової діяльності, відшкодування збитків, отриманих від заниження тарифів, проведено відповідно до загальних норм податкового законодавства.
78. Суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи позивача також підтверджуються і висновком експерта №613/24-22 від 07 серпня 2024 року, який колегія суддів уважала обґрунтованим і прийняла його до уваги.
79. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що правомірність висновків акту перевірки підтверджує і той факт, що КП «ТЕПЛОВИК» частину коштів (в сумі 9 229 748,38 грн.), які надійшли як субвенція на компенсацію різниць у тарифах у 4 кварталі 2021 року віднесено до інших операційних доходів.
80. У цьому випадку Верховний Суд звертає увагу, що за матеріалами справи відповідно до банківських виписок та вказаного у них призначення платежу у періоді, що перевірявся позивачем отримано субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах: 2018 рік - 763 850,00 грн, 2021 рік - 57 556 567,00 грн., з яких 9 229 748,38 грн відображено у складі інших операційних доходів.
Суму 49 090 668,62 грн підприємством не враховано при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та не відображено у складі інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) за відповідні звітні періоди одержання компенсацій.
КП «ТЕПЛОВИК» в обліку операцій по відшкодуванню різниці в тарифах на теплову енергію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 №1340 «Деякі питання здійснення заходів, передбачених пунктом 27 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та договору про організаціє взаєморозрахунків від 21.12.2021 №2//1340 з НАК «Нафтогаз України» відображено:
Дт 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) Кт 3117 (грошові кошти в банках) «перерахування за розрахунками по заборгованості за природний газ НАК «Нафтогаз України» в сумі 57 556 567,00 грн;
Дт 482 (кошти з бюджету на цільове фінансування) Кт 442 (непокриті збитки) «кошти на відшкодування збитків попередніх періодів» в сумі 48 326 818,62 грн.
81. Позивач пояснив під час касаційного розгляду справи, що 9 229 748,38 грн - кошти які отримані на відшкодування різниці (поточний) відображено, як інші доходи від операційної діяльності, оскільки зазначена сума не була використана на відшкодування збитків попередніх періодів.
82. За наведеного вище, Суд не приймає до уваги доводи податкового органу, що відображення 9 229 748,38 грн за Кт 719 (інші доходи від операційної діяльності) підтверджує правомірність висновків про заниження інших операційних доходів, в результаті не повного відображення у їх складі сум отриманих субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
83. Крім того, під час розгляду справи податковим органом не оспорюється правильність відображення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в розмірі 9 229 748,38 грн, як інші доходи від операційної діяльності. Таке відображення не є предметом оскарження.
84. За наведених фактичних обставин та правового регулювання, Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції, що податкове повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 49 090 669 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.
85. Суд апеляційної інстанції установив, що зазначений факт мав вплив на винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 09 травня 2024 року №12013/2201-0709 та дійшов висновку, що і в цій частині позов також підлягає задоволенню.
86. Щодо заниження інших операційних доходів у сумі 11 800 000 грн. у результаті не відображення у їх складі сум безоплатно отриманих активів - грошових коштів.
87. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що висновок судів, який має бути сформований є таким:
«Поповнення статутного капіталу передбачає етап обов'язкового розроблення, ухвалення та реєстрації проєкту рішення про поповнення статутного капіталу. Якщо рішення про збільшення статутного капіталу на час надходження коштів не приймалося, то суми грошових коштів не є внеском в статутний фонд, а є фактично доходом, безоплатно одержаним активом. При цьому оскільки позивач не дотримався процесу внесення та реєстрації змін до статутного фонду щодо збільшення розміру статутного капіталу, то віднесення отриманих коштів, попри призначення платежу, вказане у платіжних документах, як поповнення статутного капіталу є протиправним. Посилання лише на призначення платежу не є автоматичною підставою для відображення отриманих сум в бухгалтерському обліку як збільшення статутного капіталу.».
88. Суд першої інстанції дійшов висновку, що КП «Тепловик» на момент надходження коштів не приймалося. Прийняття рішення 24 травня 2024 року не свідчить про правомірність відображення в бухгалтерському обліку як збільшення статутного капіталу суми 11 800 000 грн у 2023 році. Оскільки рішення про збільшення статутного капіталу на час надходження коштів не приймалося, то суми грошових коштів 11 800 000 грн. не є внеском в статутний фонд, а є фактично доходом, безоплатно одержаним активом і відповідно доводи податкового органу в цій частині є правомірними.
89. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, установив такі обставини та дійшов наступних висновків.
90. Судами встановлено та не заперечується сторонами, що статутний капітал КП «ТЕПЛОВИК» становить 49 889 439,75 гривень та станом на 01 січня 2023 року сформовано (оплачено) в повному обсязі.
91. Від виконавчого комітету Старокостянтинівської ради позивачем отримано кошти в сумі 11 800 000 грн. Вказані операції відображені в бухгалтерському обліку як збільшення статутного капіталу.
92. Питання поповнення статутного капіталу врегульовано чинним законодавством України, зокрема, Господарським кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Бюджетним кодексом України, ПК України та іншими нормативними актами.
93. Відповідно до п. п. 3 ч. 2 ст. 71 Бюджетного кодексу України до витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб'єкта господарювання.
94. Згідно п. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
95. Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає, в тому числі і розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства.
96. Відповідно до п. 10.1. Наказу Порядку Міністерства фінансів України, від 23.08.2012 №938 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 21 до цього Порядку) розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків бюджетних коштів на рахунках розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків та класифікації кредитування.
97. Частиною 4. ст. 63 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) визначено, що унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.
98. Відповідно ч. 4 ст. 78 ГК України статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
99. Джерелом наповнення статутного капіталу комунального підприємства є спеціальний фонд (бюджет розвитку) місцевого бюджету згідно п.2 ч. 3 ст. 71 Бюджетного кодексу України.
100. Підставою для здійснення подібного внеску за кошти місцевого бюджету є рішення місцевої ради про збільшення розміру статутного капіталу комунального підприємства. Перш ніж отримати внесок із місцевого бюджету, комунальне підприємство має надати Казначейству план використання таких коштів.
101. Комунальне підприємство є одержувачем бюджетних коштів, а тому подає саме план використання бюджетних коштів у порядку та за формою, визначеною законодавством. Цей документ обов'язково має затвердити керівник одержувача та погодити розпорядник бюджетних коштів (п. 5.6 Порядку № 938).
102. Тобто, процес поповнення статутного капіталу комунального підприємства є багатоступеневим та будується на узгодженні з органом місцевого самоврядування обсягу, способу та мети поповнення статутного капіталу, розробку необхідної документації та внесення відповідних змін у статут підприємства.
103. Колегія суддів суду апеляційної інстанції установила, що відповідності до паспорта бюджетної програми місцевого бюджету на 2023 рік указано код програмної класифікації видатків та кредитування місцевою бюджету 0217670 найменування бюджетної програми згідно з типовою програмною класифікацією внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання.
104. Суд апеляційної інстанції дослідив, що пізніше, коли у відповідності до даного паспорта бюджетних програм, на рахунок КП «Тепловик» зараховувались кошти, то вони зараховувались саме на рахунок за кодом 0217670. На інший рахунок дані кошти не могли бути зараховані, як зазначає відповідач, так як тоді б дані кошти мали б бути оподатковані як інші доходи і з них мали б бути вирахувані податки.
Коли б підприємство в подальшому провело б корегування, як указує відповідач, то суму сплачених податків не була б повернута і в кінцевому результаті у підприємства була б невідповідність наданим коштам для поповнення статутного капіталу до фактичних коштів, які залишилися.
105. Суд апеляційної інстанції установив:
що відповідно до Статуту позивач є комунальним унітарним підприємством, заснований на праві комунальної власності. Органом управління підприємством є Старокостянтинівська міська рада, а власником Підприємства є Старокостянтинівська міська Територіальна громада в особі Старокостянтинівської міської ради. Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради є органом управління господарською діяльністю підприємства;
пунктом 3.7. Статуту визначено, що статутний капітал позивача утворюється власником;
рішення про визначення розміру статутного капіталу, зміну (збільшення або зменшення) статутного капіталу приймає власник підприємства, тобто, зміни до статутного фонду можуть вноситись лише за рішенням сесії Старокостянтинівської міської ради;
відповідно до розпорядження виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на виконання статі 20 Бюджетного кодексу України, відповідно до Правил складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів та звітів про їх виконання, затверджених Міністерством фінансів України від 26 серпня 2014 року №836 «Про деякі питання затвердження програмно - цільового методу складання та використання місцевих бюджетів» рішення Старокостянтинівської міської територіальної громади на 2023 рік», згідно з статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено паспорти бюджетних програм виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради на 2023 рік;
наведеним розпорядженням передбачено 15 000 000,00 грн. на придбання обладнання і предметів довгострокового користування для комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради.
106. Суд апеляційної інстанції дослідив, що всього за період з 1 березня 2023 року по 13 вересня 2023 року на рахунок КП «Тепловик» за 2023 рік від виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради поступили кошти у сумі 11 800 000 грн. на поповнення Статутного фонду.
107. Зі змісту висновку експерта вбачається, що позивач листами від 20 липня 2023 року, від 29 квітня 2023 року позивач просив міську раду прийняти рішення про збільшення статутного капіталу.
108. Відповідно до матеріалів справи 24 травня 2024 року рішенням Старокостянтинівської міської ради затверджено Статут КП «Тепловик» у новій редакції у зв'язку із збільшенням статутного капіталу на 15 999 303 грн.
109. Пунктом 22 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» кошти на поповнення статутного капіталу отримуються з місцевого бюджету, є витратами бюджету розвитку що входять до спеціального фонду місцевого бюджету і не можуть бути віднесенні до доходу підприємства.
110. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про помилковість рішення суду першої інстанції у цій частині та задовольнив позовні вимоги.
111. В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновків про невідповідність постанови суду апеляційної інстанції, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 09.05.2024 №12008/2201-0709 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 17 263 850 грн. та податкове повідомлення - рішення 09.05.2024 №12013/2201-0709, нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни відсутні.
112. На підставі встановлених обставин справи та з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, в межах вимог касаційної скарги, Суд не може визнати доводи відповідача для скасування рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованими.
113. У касаційній скарзі відповідач з посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вказує на те, що судом першої та апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною першою статті 341 КАС України.
114. Також підставою касаційного оскарження відповідач визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, з вказівкою про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
115. Верховний Суд звертає увагу на те, що обов'язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
116. Проте скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок щодо застосування норм повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду. При цьому, правова оцінка спірним правовідносинам у контексті висновків акту перевірки та норм ПК України, які податковий орган у спірних податкових повідомленнях-рішеннях визначив порушеними, надана вище.
117. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
118. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд у дійшов, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області слід залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року в частині задоволення позову та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року - без змін.
119. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
120. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
VI. Судові витрати
121. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
122. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області - залишити без задоволення.
2. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №560/9804/24 - залишити без змін.
3. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко