15 травня 2026 року
м. Київ
справа № 280/1655/25
адміністративне провадження № К/990/3314/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3
до Міністерства оборони України
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року (прийняте суддею-доповідачем Мінаєвою К.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.),
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2025 року ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ), звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача, що оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 лютого 2025 року №5/в щодо відмови позивачці у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як дружині померлого військовослужбовця, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача призначити і виплатити позивачам одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) та пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975), як членам сім'ї військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що ОСОБА_4 02 березня 2022 року був мобілізований до ЗСУ та проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер; причиною смерті визначено гостру коронарну смерть. 20 грудня 2023 року ВЛК встановила зв'язок смерті з проходженням військової служби. Позивачка, яка має двох неповнолітніх дітей, звернулась за одноразовою грошовою допомогою, однак 15 березня 2024 року її документи залишено без реалізації. Рішенням суду від 13 червня 2024 року зобов'язано направити матеріали до Міноборони, проте 07 лютого 2025 року у виплаті відмовлено через нібито алкогольне сп'яніння ОСОБА_4 у момент смерті. Позивачка вважає відмову протиправною, оскільки смерть настала внаслідок загального захворювання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року, позов задоволено частково.
4. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 07 лютого 2025 року № 5/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, як дружині померлого військовослужбовця, ОСОБА_4 . Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця ОСОБА_4 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною, оскільки відповідач неправильно застосував положення статті 16-4 Закону України №2011-ХІІ без встановлення необхідного причинно-наслідкового зв'язку між станом алкогольного сп'яніння військовослужбовця та його смертю. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті не є достатньою підставою для відмови у виплаті, якщо не доведено, що саме такі дії спричинили настання смерті. Щодо вимог про призначення та виплату одноразової грошової допомоги суди зазначили, що зобов'язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку зі смертю військовослужбовця можливе лише за умови встановлення судом відсутності інших передбачених законом підстав для відмови у її призначенні та виплаті. Водночас суд не уповноважений самостійно перевіряти наявність чи відсутність усіх таких підстав, якщо відповідач відповідної перевірки не здійснив, оскільки це не входить до предмета судової перевірки у цій справі. За таких обставин зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу без перевірки усіх передбачених законом підстав для відмови у її виплаті було б передчасним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та порушили положення статті 242 КАС України.
8. Скаржник зазначає, що суди не врахували імперативні вимоги пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, яка встановлює, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. У цій справі Міністерство оборони України наголошує на факті перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті.
9. Міністерство оборони України стверджує, що суди першої і апеляційної інстанцій проігнорували правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі №760/9519/17, від 26 листопада 2019 року у справі №826/13904/15, від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18, згідно з якими, для застосування обмежень у виплаті одноразової грошової допомоги визначальним є встановлення факту того, що загибель (смерть) сталася внаслідок дій особи у стані алкогольного сп'яніння.
10. Скаржник стверджує, що суди проігнорували ці правові позиції, не надавши належної оцінки доказам перебування військовослужбовця у стані сп'яніння як безпосередній причині події.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 21 січня 2026 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 280/1655/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
13. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 15 травня 2026 року.
14. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
15. Від позивачки відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що копія ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження отримана нею 13 квітня 2026 року згідно відомостей поштового ідентифікатора R067145205082.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
16. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що у відповідності до свідоцтва про шлюб, виданого 05 липня 2022 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 05 липня 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.
17. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12 лютого 2010 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 .. У графі «батьки» зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 ..
18. Крім того, за змістом свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 09 липня 2022 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 . У графі «батьки» зазначено: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 .
19. У матеріалах справи наявні направлення, виписані командиром військової частини НОМЕР_1 та т.в.о. начальника медичної служби в/ч НОМЕР_1 від 01 липня 2023 року №1892 та 09 липня 2023 року №1956, відповідно до яких ОСОБА_4 направляється на обстеження та консультацію до в/ч НОМЕР_4 (діагноз: посттравматичний артрозоартрит правого колінного суглоба, забій лівої кисті).
20. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 11 липня 2023 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21. 09 серпня 2023 року Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради складено висновок експерта №3893 (експертиза почата 11 липня 2023 року, закінчена 09 серпня 2023 року), відповідно до якого смерть ОСОБА_4 , який за життя страждав хронічною ішемічною хворобою серця на фоні гіпертонічної хвороби, настала від гострої коронарної смерті. При судово-токсикологічному дослідженні крові виявлено етиловий спирт в концентрації 1,4 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
22. У витязі з протоколу засідання штатної 20 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол №2924 від 20 грудня 2023 року) зазначено, що захворювання солдата ОСОБА_4 , 1985 року народження,: «Гостра коронарна смерть», яке згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15 серпня 2023 року №229, акту службового розслідування від 22 серпня 2023 року №134, виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , лікарського свідоцтва про смерть №3893 від 11 липня 2023 року, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради», свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 11 липня 2023 року, виданого Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язане з проходженням військової служби.
23. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12 січня 2024 року за вих.№4/1212-ВБ 02 березня 2022 року на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 призваний у Збройні Сили України за мобілізацією. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №229 від 15 серпня 2023 року солдат ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу військової частини у зв'язку зі смертю.
24. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі №280/2614/24 (набрало законної сили 30 вересня 2024 року) зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_7 направити до Міністерства оборони України висновок з документами щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , для реалізації розпорядником бюджетних коштів положень пункту 13 Порядку №975.
25. 07 лютого 2025 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, рішенням, оформленим протоколом №5/в, відмовила в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_4 . Підставою для відмови зазначено: загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення дій у стані алкогольного сп'яніння.
26. Вважаючи рішення комісії Міністерства оборони України від 07 лютого 2025 року №5/в протиправним, позивачка звернулась до суду з позовом.
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.
32. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
34. Верховний Суд враховує, що право на соціальний захист має також міжнародно-правовий вимір. Відповідно до статті 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights) держави-учасниці визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ETS №163 (European Social Charter (revised)), у частині I проголошує, зокрема, право працівників та осіб, які перебувають на їхньому утриманні, на соціальне забезпечення (пункт 12), а також право сім'ї як головного осередку суспільства на належний соціальний, правовий та економічний захист (п.16). Україна ратифікувала цю Хартію Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та взяла на себе зобов'язання, зокрема, за частиною І та пунктами 3, 4 статті 12 і статтею 16 частини II Хартії. З огляду на це положення національного законодавства, які встановлюють обмеження доступу до гарантованої державою соціальної виплати, мають застосовуватися лише за наявності належних і достатніх доказів передбаченої законом підстави для відмови.
35. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ)
36. Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
37. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
38. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
39. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
40. Статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
41. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
42. За змістом частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
43. Відповідно до статті 16-3 вищезазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
44. Згідно статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
45. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
46. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
47. Пунктом 4 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
48. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть) (пункт 5 Порядку № 975).
49. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
50. Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
51. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
52. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (пункти 12, 23, 29 Порядку № 975).
53. З огляду на вищевказані положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є гарантованою державою виплатою, яка виплачується у встановлених законом випадках.
54. Разом з тим, така виплата не здійснюється, якщо загибель (смерть) є наслідком вчинення військовослужбовцем кримінального або адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або у разі навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
55. Крім того, колегія суддів вказує, що встановлений пунктом 10 Порядку № 975 обов'язок членів сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця подати необхідний перелік документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги є обов'язковою умовою для призначення такої допомоги і ґрунтується на необхідності перевірки уповноваженим органом відсутності обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону №2011-XII (зокрема, коли смерть є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких члени сім'ї померлого, батьки, утриманці позбавляються права на отримання одноразової грошової допомоги.
56. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі №487/4401/16-а, від 12 липня 2019 року у справі №0840/2850/18, від 27 травня 2021 року у справі № 520/9807/2020 та від 18 березня 2024 року у справі № 120/13997/21-а.
57. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що відомості, які зазначені зокрема, у постанові військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті військовослужбовця та інші документи, що свідчать про причини та обставини смерті військовослужбовця, мають важливе значення і є вирішальними для органу, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, на якого покладено обов'язок перевірити, чи не настала смерть військовослужбовця за обставин, що виключають можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону №2011-XII.
58. При цьому передбачене підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов'язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.
59. Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об'єктивного причинно-наслідкового зв'язку між станом сп'яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.
60. Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв'язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
61. Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім'ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.
62. Аналогічна позиція неодноразово висловлена Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 186/1129/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 826/4813/18, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19 та від 09 вересня 2025 року у справі № 240/5502/24.
63. Такий підхід узгоджується з принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) «Верховенство права», CDL-AD(2011)003rev, схваленій на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року (Report on the Rule of Law), зазначено, що принцип правової визначеності вимагає передбачуваного та послідовного застосування правових норм, а також їх достатньої чіткості й точності з метою забезпечення передбачуваності правовідносин (пункти 44, 46). Тому обмеження права на одноразову грошову допомогу не можуть застосовуватися розширено або на підставі припущення про причинний зв'язок між станом алкогольного сп'яніння та смертю військовослужбовця.
64. Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв'язку з погіршенням стану здоров'я командиром військової частини та т.в.о. начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 01 липня 2023 року та 09 липня 2023 року видано направлення №1892 та №1956 для проходження ОСОБА_4 обстеження та консультації у військовій частині НОМЕР_4 з діагнозом: посттравматичний артрозоартрит правого колінного суглоба, забій лівої кисті.
65. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі.
66. Суди встановили, що відповідно до висновку експерта №3893 від 09 серпня 2023 року, складеного Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, смерть ОСОБА_4 , який за життя страждав хронічною ішемічною хворобою серця на фоні гіпертонічної хвороби, настала від гострої коронарної смерті.
67. Крім того, витягом з протоколу засідання штатної 20 Регіональної військово-лікарської комісії від 20 грудня 2023 року №2924 встановлено, що захворювання ОСОБА_4 - «гостра коронарна смерть», яке стало причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , пов'язане з проходженням військової служби.
68. Водночас під час судово-токсикологічного дослідження крові виявлено етиловий спирт у концентрації 1,4 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп'яніння.
69. Разом із тим ані висновок експерта №3893, ані постанова військово-лікарської комісії не містять висновку про те, що безпосередньою причиною смерті ОСОБА_4 стало алкогольне сп'яніння або дії, вчинені ним у такому стані.
70. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між станом алкогольного сп'яніння військовослужбовця та настанням його смерті.
71. Звертаючись з касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення підпункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, оскільки, на переконання скаржника, встановлений у справі факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на момент смерті є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували висновок судово-медичної експертизи про наявність у крові померлого етилового спирту в концентрації 1,4 проміле.
72. Водночас колегія суддів не погоджується з наведеними доводами касаційної скарги та вважає їх необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень підпункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та фактично зводяться до ототожнення самого факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння з наявністю передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
73. Так, відповідно до підпункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
74. Водночас Верховний Суд вважає, що положення статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пункту 29 Порядку №975 слід застосовувати з урахуванням того, що одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною виплатою членам сім'ї загиблого або померлого військовослужбовця, а тому обмеження права на її отримання мають тлумачитися не розширено, а відповідно до їхньої мети та за умови встановлення всіх юридично значущих обставин. Сам факт виявлення в організмі військовослужбовця етилового спирту не є самостійною та автоматичною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
75. Юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп'яніння, а наявність причинно-наслідкового зв'язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті. Такий причинний зв'язок не може презюмуватися лише з огляду на показник концентрації алкоголю в крові або інших біологічних рідинах на момент смерті, оскільки останній має бути встановлений на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів у їх сукупності. Аналогічні правові підходи є сталими та неодноразово застосованими Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 09 вересня 2025 року у справі №240/5502/24.
76. Саме з урахуванням наведеного Суд застосовує статтю 16-4 Закону №2011-ХІІ у взаємозв'язку із загальними положеннями статті 16 цього Закону та виходить з того, що відмова у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірною лише тоді, коли компетентним органом встановлено, що смерть військовослужбовця перебуває у прямому причинному зв'язку з його діями у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або з безпосереднім медичним впливом такого стану на організм.
77. Таким чином, Суд вказує, що передбачене статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку №975 обмеження може застосовуватися у двох видах фактичних обставин. Перший випадок стосується ситуацій, коли смерть настала внаслідок активних дій (поведінки) самого військовослужбовця у стані сп'яніння, зокрема самовільного залишення місця служби, вчинення небезпечних дій під впливом алкоголю або іншої поведінки, яка у причинному зв'язку призвела до смерті. У такому разі необхідно встановити факт перебування особи у стані сп'яніння, конкретні дії, вчинені у такому стані, та причинний зв'язок між цими діями і смертю. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 року у справі №760/9519/17 та від 18 серпня 2022 року у справі №640/14940/19.
78. Другий випадок охоплює ситуації, коли смерть є безпосереднім наслідком алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або патологічного стану, прямо зумовленого таким впливом на організм, зокрема гострого алкогольного або наркотичного отруєння, алкогольної коми або інших безпосередніх медичних наслідків вживання відповідних речовин. Для відмови у призначенні допомоги у такому разі має бути підтверджено належними та допустимими доказами, що саме вживання відповідних речовин чи наслідки зазначених дій стали безпосередньою медичною причиною смерті. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а.
79. Водночас у випадках, коли смерть військовослужбовця настала внаслідок протиправних дій іншої особи, порушення іншою особою правил поводження зі зброєю, пострілу іншого військовослужбовця, бойового ураження в зоні бойових дій або інших незалежних від самого військовослужбовця обставин, то сам по собі факт перебування загиблого у стані сп'яніння не є достатнім для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. У такому разі необхідним є доведення Міністерством оборони України того, що саме поведінка загиблого перебувала у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті та була її юридично значущою причиною, а не лише супутньою обставиною відповідної події.
80. При цьому наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Порушення військової дисципліни, пов'язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв'язку зі смертю військовослужбовця. Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім'ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв'язку зі смертю.
81. Зазначений підхід ґрунтується на принципі справедливості, який у цій категорії спорів вимагає розмежування різних за своєю природою випадків смерті військовослужбовця. Смерть під час виконання військового обов'язку, внаслідок захворювання, пов'язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної поведінки військовослужбовця у стані сп'яніння. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб'єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.
82. Аналогічне розмежування фактичних моделей здійснено Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №640/14940/19, у якій Суд відмежував справи, де смерть була наслідком власних дій особи у стані сп'яніння, від справ, де смерть настала внаслідок дій інших осіб або за відсутності доведеного причинного зв'язку з алкоголем.
83. В цьому контексті Верховний Суд застосовує положення статті 77 КАС України з урахуванням того, що у спорах про правомірність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги обов'язок доведення правомірності свого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень. Якщо Міністерство оборони України посилається на статтю 16-4 Закону №2011-XII як на підставу для відмови, саме цей орган має довести наявність усіх обставин, які утворюють відповідну підставу для відмови залежно від її фактичної підстави: у разі посилання на активні дії військовослужбовця у стані сп'яніння - стан сп'яніння, конкретні дії військовослужбовця у такому стані, юридичну значущість цих дій для настання смерті та причинний зв'язок між такими діями і смертю; у разі посилання на стан алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або спричинений ним патологічний стан як безпосередню медичну причину смерті - факт відповідного стану та прямий медичний причинний зв'язок між ним і смертю.
84. Водночас такий підхід не означає покладення на Міністерство оборони України безумовного обов'язку самостійно витребовувати документи, які заявник зобов'язаний подати для розгляду питання про призначення допомоги. Неподання необхідних документів може мати процесуальне значення для розгляду заяви, однак у разі прийняття рішення саме про відмову з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-XII, суб'єкт владних повноважень повинен довести правомірність висновку про наявність відповідного виключення. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18.
85. Наведений розподіл обов'язку доказування зумовлює необхідність оцінки не окремих доказів ізольовано, а всієї сукупності наявних доказів, які підтверджують або спростовують наявність причинного зв'язку між станом сп'яніння та смертю військовослужбовця. Саме тому висновок судово-медичної експертизи про концентрацію етилового спирту в крові або інших біологічних матеріалах є важливим доказом, однак сам по собі не є достатнім для твердження про наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, якщо з нього або з інших доказів у сукупності не вбачається причинний зв'язок між станом сп'яніння, діями військовослужбовця або прямою медичною причиною смерті та фактом настання смерті.
86. Наведене узгоджується також із принципами адміністративної процедури, закріпленими у Законі України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року №2073-IX (далі - Закон №2073-IX). Відповідно до частин першої та другої статті 8 цього Закону адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи, а також враховує всі обставини, що мають значення для її вирішення. Згідно з частиною першою статті 15 цього Закону дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи, а відповідно до частини першої статті 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи.
87. Такий висновок підлягає оцінці у взаємозв'язку з іншими доказами, зокрема лікарським свідоцтвом про смерть, висновком ВЛК, актом службового або спеціального розслідування, наказом командира військової частини, матеріалами кримінального провадження, вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження, показаннями свідків, обставинами виконання службового завдання та характером поведінки самого військовослужбовця. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, де висновок експерта лише констатував стан сп'яніння, але не доводив причинного зв'язку між ним та смертю. Водночас у постанові від 18 серпня 2022 року у справі №640/14940/19 Суд врахував саме сукупність доказів, які підтверджували причинний ланцюг між діями військовослужбовця у стані сп'яніння та настанням смерті.
88. Саме необхідність комплексної оцінки таких доказів зумовлює підвищені вимоги до мотивування рішення комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. У такому рішенні має бути зазначено не лише факт виявлення алкоголю або посилання на висновок експерта, а й: які саме дії вчинив військовослужбовець; якими доказами це підтверджено; як саме ці дії спричинили смерть; чому інші встановлені причини смерті не спростовують причинного зв'язку між діями військовослужбовця та його смертю; чому смерть не є наслідком дій іншої особи, бойового ураження, нещасного випадку або іншого зовнішнього фактора. У випадку, коли відмова ґрунтується на твердженні про те, що алкогольне, наркотичне чи токсичне сп'яніння або його наслідки були безпосередньою медичною причиною смерті, рішення має містити посилання на конкретні медичні документи, які підтверджують такий прямий причинний зв'язок, та пояснення, чому встановлена медична причина смерті не є наслідком захворювання, поранення, бойового ураження або дій іншої особи.
89. Документи про причини та обставини смерті (акти службового або спеціального розслідування, довідки про обставини травми чи смерті, накази командирів, постанови ВЛК, матеріали кримінального провадження, вироки суду, постанови про закриття кримінального провадження, висновки судово-медичних експертиз тощо) мають містити інформацію, достатню для перевірки наявності або відсутності підстав, передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ, і давати змогу встановити не лише медичний стан військовослужбовця, а й фактичний механізм події.
90. Водночас у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18 Верховний Суд зазначив, що значення мають достовірні документи про причини та обставини одержання поранення, травми чи каліцтва, а неподання таких документів не створює для Міністерства оборони України безумовного обов'язку самостійно їх витребовувати.
91. Таким чином, у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:
доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп'яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв'язок між цими діями і смертю;
доведений прямий медичний причинний зв'язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.
Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов'язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов'язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011-XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.
92. Такий висновок узгоджується із правовими підходами Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2018 року у справі №813/4502/17, від 11 квітня 2018 року у справі №802/1869/17-а, від 22 травня 2018 року у справі №760/9519/17, від 04 березня 2020 року у справі №813/2071/17, від 12 листопада 2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, від 18 серпня 2022 року у справі №640/14940/19, від 18 березня 2024 року у справі №120/13997/21-а та від 09 вересня 2025 року у справі №240/5502/24.
93. Застосовуючи наведені правові підходи до спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у Міністерства оборони України передбачених законом підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам.
94. Як установлено судами попередніх інстанцій, висновком судово-медичної експертизи причиною смерті ОСОБА_4 визначено гостру коронарну смерть на фоні хронічної ішемічної хвороби серця та гіпертонічної хвороби, а постановою військово-лікарської комісії встановлено зв'язок захворювання, яке призвело до смерті, з проходженням військової служби. Водночас матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що смерть ОСОБА_4 настала саме внаслідок його дій у стані алкогольного сп'яніння або внаслідок безпосереднього патологічного впливу алкоголю на організм. Сам по собі факт виявлення етилового спирту у концентрації 1,4 проміле без встановлення конкретного механізму настання смерті, причинного зв'язку між поведінкою військовослужбовця у стані сп'яніння та смертю або висновку про те, що саме алкогольне сп'яніння було безпосередньою медичною причиною смерті, не може вважатися достатньою підставою для застосування обмеження, передбаченого пунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ.
95. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №760/9519/17, від 26 листопада 2019 року у справі №826/13904/15 є помилковими, оскільки фактичні обставини зазначених справ не є подібними до обставин цієї справи. У наведених справах судами було встановлено наявність безпосереднього причинного зв'язку між поведінкою військовослужбовця у стані сп'яніння та настанням смерті, тоді як у цій справі такий причинний зв'язок належними доказами не підтверджено.
96. Верховний Суд зазначає, що у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги необхідно розмежовувати дві групи юридичних обставин: по-перше, наявність передбаченого законом зв'язку смерті військовослужбовця з проходженням військової служби; по-друге, наявність або відсутність передбачених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ виключень із права на допомогу. Відсутність такого зв'язку є самостійною підставою для відмови, відмінною від підстав, визначених статтею 16-4 Закону №2011-ХІІ. Якщо ж зв'язок зі службою встановлено, компетентний орган зобов'язаний перевірити відсутність передбачених законом виключень, які, однак, не можуть застосовуватися формально або розширено.
97. З урахуванням наведеного Верховний Суд зазначає, що у випадках, коли суд встановив протиправність відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, спосіб судового захисту має залежати від повноти встановлених обставин та меж дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Якщо всі юридичні передумови для призначення допомоги підтверджені, а підстави для відмови відсутні, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень призначити та виплатити допомогу. Якщо ж для ухвалення рішення необхідна додаткова оцінка документів, належним способом захисту є скасування протиправного рішення та зобов'язання повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду. Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2024 року у справі №480/4122/22.
98. З огляду на встановлені у цій справі обставини та межі позовних вимог колегія суддів вважає обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту належним та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин.
99. Суди попередніх інстанцій у цій справі перевіряли правомірність рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги саме з підстав, передбачених підпунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність належних і допустимих доказів причинно-наслідкового зв'язку між станом алкогольного сп'яніння військовослужбовця та настанням його смерті. Водночас предметом судового розгляду у цій справі не були питання повноти та належності поданих позивачкою документів, їх відповідності вимогам Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, а також інші обставини, які підлягають перевірці Міністерством оборони України під час вирішення питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. За таких обставин Суд вважає належним обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту у вигляді скасування протиправного рішення та зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
100. При повторному розгляді заяви Міністерство оборони України зобов'язане врахувати правову оцінку судів попередніх інстанцій та Верховного Суду щодо застосування пункту «б» частини першої статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, надати оцінку поданим документам та іншим обставинам, що підлягають перевірці під час вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, і прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.
101. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
102. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
103. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
104. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
105. З огляду на те, що за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення залишено без змін, а їх виконання було зупинено ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2026 року, Суд відповідно до частини третьої статті 375 КАС України поновлює виконання зазначених судових рішень.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 280/1655/25.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Шарапа
С.М. Чиркін