Справа № 361/4457/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4190/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
6 травня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 наухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, у кримінальному провадженні № 12026111130000651 від 16.04.2026,-
Слідчий слідчого відділу Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_9 звернулась до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
Просила обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначила, що слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 12026111130000651 від 16.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
Слідчий вказувала, що ОСОБА_8 , 16 квітня 2026 року, близько 00 години 40 хвилин, перебуваючи за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Олімпійська, біля будинку № 6-А, звернув свою увагу на легковий автомобіль марки «ВАЗ» моделі «21063», ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , 1988 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_10 та який знаходився за вищевказаною адресою у замкненому стані, після чого у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на повторне незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.
Того ж дня, у час, який в ході досудового розслідування встановити не вдалось можливим, але не пізніше 00 год. 40 хв. 16 квітня 2026 року, з метою реалізації свого злочинного умислу, при цьому усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи їх негативні наслідки, впевнившись, що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, перебуваючи за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Олімпійська, біля будинку № 6-А, підійшов до вище вказаного автомобіля та за допомогою невстановленого предмета відчинив дверцята, сів до салону автомобіля, та у не встановлений в ході досудового розслідування спосіб привів двигун у готовність.
ОСОБА_8 , на легковому автомобілі марки «ВАЗ» моделі «21063», ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , 1988 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_2 , покинув місце вчинення злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, завдавши своїми діями майнової шкоди потерпілому ОСОБА_10 на суму приблизно 50 000 грн.
16.04.2026 року ОСОБА_8 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
17.04.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
В обґрунтування свого клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слідчим зазначено, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2026 року клопотання слідчого - задоволено частково.
Обрано підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, з моменту затримання до 14.06.2026 включно.
Визначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 266 240 грн. 00 коп.
Відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 у обранні запобіжного заходу у вигляді застави.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами: Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками по цій справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, в разі наявності таких документів.
Задовольняючи частково клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтовану підозру ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризику, передбаченого п. 1, 5.ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 14.06.2026 включно, однак з визначенням розміру застави.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , 21.04.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави та ухвалити нову, якою визначити ОСОБА_8 розмір застави у межах 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66 560 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що визначений слідчим суддею розмір застави є явно непомірним для підозрюваного та не відповідає його реальному майновому стану.
ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого, проте не корупційного кримінального правопорушення, має на утриманні дітей, не має значних заощаджень або активів; має обмежені доходи; не спроможний внести заставу у розмірі 266 240 грн.
Таким чином, визначений розмір застави фактично унеможливлює її внесення та нівелює саму сутність застави як альтернативного запобіжного заходу.
Сума 266 240 грн. є для підозрюваного завідомо непосильною, що фактично перетворює заставу на безальтернативне тримання під вартою, що заборонено практикою ЄСПЛ.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, сторони захисту, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі сторони захисту доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника, не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим відділом Броварського РУП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 12026111130000651 від 16.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.
Слідчий вказував, що 16.04.2026 року ОСОБА_8 , затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
17.04.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
Слідчий суддя зазначав, що станом на дату розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такий висновок підтверджується матеріалами кримінального провадження, долученими слідчим до клопотання, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.04.2026; протоколом огляду місця події від 16.04.2026 за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 16.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , протоколом перегляду відеогляду від 17.04.2026, протоколом огляду місця події, протоколом затримання особи, обгрунтованим повідомленням про підозру.
Стосовно наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України слідчий суддя вважав їх доведеними та такими що підтверджуються матеріалами клопотання.
Стосовно можливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою слідчий суддя зазначав, що особисте зобов'язання, не може бути застосовано до підозрюваного для запобігання ризику переховування від слідства та з огляду на тяжкість інкримінованому йому правопорушення.
Особиста порука не може бути застосована до підозрюваного, оскільки не має заяв від потенційних поручителів.
Щодо запобіжного заходу у вигляді застави, то такий захід буде недостатнім для запобігання ризику переховування від слідства, як основний, враховуючи тяжкість покарання за інкримінований злочин.
Стосовно застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання, то цей запобіжний захід, не зможе нівелювати ризик переховування підозрюваного від правосуддя, з огляду на відсутність у нього стійких соціальних зв'язків, які б могли стримати його від втечі. Суд першої інстанції взявдо уваги, що підозрюваний неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, а тому перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність. Вік та задовільний стан здоров'я підозрюваного не перешкоджають продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Заявлені захисником проблеми з ментальним здоров'ям підозрюваного не доведені належними доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого суді суду першої істанції.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею в цілому прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного, думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням сторони захисту, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання, при аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особи ОСОБА_8 .
Слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачав наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з таких підстав.
Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що ОСОБА_8 , будучи повідомленим про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки відповідальність за вчинення інкримінованого злочину передбачена у вигляді позбавлення волі. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), підтверджується тим, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема не встановлено всіх учасників вчинення злочину, всіх вчинених ними епізодів злочинів, місця перебування інших речей, предметів та документів, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому для уникнення покарання за скоєння тяжкого злочину підозрюваний ОСОБА_8 , може самостійно, або за допомогою інших учасників знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні), полягає в тому, що, підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. На теперішній час, не встановлено всіх учасників вчинення злочину, у зв'язку з чим існують ризики вчинення такими особами за вказівкою підозрюваного протиправних дій по відношенню до учасників кримінального провадження.
Разом з цим, слід врахувати що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тобто, ризик впливу на свідків існує на початковому етапі кримінального провадження, як при зібранні доказів, так і до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), то останній полягає у тому, то підозрюваний ОСОБА_8 може підбурювати інших осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Окрім цього, перебуваючи на волі підозрюваний зможе попередити інших учасників, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином.
Також, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється) оскільки підозрюваний ОСОБА_8 вже був неодноразово засуджений за вчинення злочинів проти власності, звільнившись із місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і неодноразово був притягнутий до кримінальної відповідальності, а необхідність в отриманні Джерел доходів, для забезпечення його життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень.
Зазначені ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_8 будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, колегія суддів, бере до уваги, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Вивченням особи підозрюваного, колегією суддів на даний час не встановлено обставин, які б перешкоджали утриманню під вартою підозрюваного ОСОБА_8 .
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_8 злочину, колегія суддів дійшла до переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника не заслуговують на увагу.
Судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2026 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4