28 квітня 2026 року місто Київ.
Справа № 759/19155/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6350/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою Чабана Руслана Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року (у складі судді Горбенко Н.О.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 341 374,51 грн., моральну шкоду 100 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.05.2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «МАН» д.н.з, НОМЕР_1 з напівпричепом «KoeGeEL» д.н.з. НОМЕР_2 , та «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 . Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року визнано винним у вказаній ДТП водія автомобіля «МАН» д.н.з, НОМЕР_1 з напівпричепом «KoeGeEL» д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 . Внаслідок даного ДТП транспортний засіб «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 , отримав значні механічні пошкодження.
З метою встановлення розміру заподіяної шкоди завданої внаслідок ДТП, позивач звернуся до юридично-експертної компанії Баранкова, яка має сертифікацію щодо здійснення незалежної експертизи та оціночної діяльності, згідно висновку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 67/06-25, в якому незалежним експертом ОСОБА_3 02 липня 2025 року визначено вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу у розмірі 439 236,18 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність забезпеченого транспортного засобу «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KoeGeEL» д.н.з. НОМЕР_4 , була застрахована в ПрАТ «СК «Перша» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223499521.
На підставі звіту ТОВ «СОС Сервіс Україна» № 25-02366 від 07.08.2025 року, складеного незалежним суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , ПрАТ «СК «Перша» ухвалило рішення щодо визначення розміру страхового відшкодування: 109 474,00 грн. - 11 612,33 грн. = 97 861,67 грн. (вартість відновлювального ремонту зі зносом - ПДВ = розмір страхового відшкодування).
Позивач не погоджується з вказаною сумою розміру страхового відшкодування, визначеною ПрАТ «СК «Перша», оскільки Юридично-експертною компанією Баранкова було проведено незалежну експертизу, та надано висновки щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 67/06-25, де незалежним експертом визначено суму відновлюваного ремонту транспортного засобу в сумі 439 236,18 грн.
Таким чином, залишок шкоди у розмірі 341 374,51 грн. та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 5 360,00 грн. підлягають відшкодуванню відповідачем як винною у ДТП особою.
Оскільки відповідачем було завдано позивачу моральних страждань, внаслідок пошкодження його майна - автомобіля, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від останнього додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття постійних негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, тривалого захисту в суді свого порушеного права, а тому вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 100 000,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 279 236 гривень 80 копійок та 5 000 гривень 00 копійок моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 164 гривні 45 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача через систему «Електронний суд» 28 грудня 2025 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, а також при розгляді справи не в повній мірі було з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору.
Вказує, що ПрАТ «СК «Перша» здійснило всі належні дії як страхувальник за договором страхування транспортного засобу відповідача, а саме здійснила огляд автомобіля, замовила проведення незалежної оцінки розміру збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі результатів якої ухвалило рішення про здійснення страхової виплати позивачеві у відповідному розмірі.
Вважає, що вартість відновлювального ремонту завищена, оскільки у ремонтній калькуляції за висновком № 67/06-25 від 02.07.2025 зазначені запасні частини, що підлягають заміні, які не відповідають характеру заподіяної внаслідок ДТП шкоди транспортному засобу позивача.
Вказує, що на підтвердження цих обставин, зокрема доказів здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу, фактичного розміру понесених ОСОБА_5 витрат, стороною позивача надано в суді не було.
Зазначає, що Висновок про оцінку № 67/06-25 від 02.07.2025 не є належним і достатнім доказом для доведення факту понесення Позивачем реальних витрат, пов'язаних з ремонтом пошкодженого автомобіля.
Вказує, що судом першої інстанції не було враховано відсутність вичерпання ліміту відповідальності страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 .
Вважає твердження позивача щодо спричиненої йому моральної шкоди нічим не обґрунтованими та голослівними, а висунення вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000,00 такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів наявність моральної шкоди та причинний зв'язок з поведінкою відповідача у цій справі.
Вказує, що позивач не звертався за відшкодуванням моральної шкоди до страхової компанії ПРАТ «СК «ПЕРША», яка зобов'язана здійснити таке страхове відшкодування при його обґрунтованості. Фактично не заявивши таких вимог до страхової компанії позивач ствердив, що в дійсності моральної шкоди йому не завдано.
10 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, яким просить дану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказує, що розмір спричиненої шкоди доведена належними доказами, які відповідачем не спростовано шляхом доведення їх фальсифікації та наданням альтернативних допустимих доказів. Зазначає, що ненадання позивачем актів ремонтних робіт, якщо ремонт не завершено, не означає, що шкода недоведена.
Зазначає, що не оскарження рішення страхової компанії не є передумовою звернення до сулу з вимогою про відшкодування шкоди та не впливає на обґрунтованість позову до особи, яка завдала шкоди.
Вважає, що калькуляція страховика, на яку посилається відповідач, сама по собі не має наперед установленої доказової сили та відображає лише позицію страхової компанії щодо мінімізації витрат на страхове відшкодування.
У судовому засіданні апеляційного суду 21 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_6 доводи скарги підтримав.
Представник позивача ОСОБА_7 заперечував проти задоволення скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року у справі № 759/11904/25 визнано винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Із змісту вказаної постанови вбачається, що 27.05.2025 року приблизно о 11 год. 05 хв. у м. Києві по просп. Академіка Палладіна (при з вул. Берковецька), водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «МАН» д.н.з, НОМЕР_1 з напівпричепом «KoeGeEL» д.н.з. НОМЕР_2 , не впевнився в безпечності маневру, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 водій ОСОБА_8 , що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Внаслідок даного ДТП транспортний засіб «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 отримав значні механічні пошкодження.
Відповідач ОСОБА_1 вину у вчиненні ДТП визнав.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «МАН» д.н.з, НОМЕР_1 з напівпричепом «KoeGeEL» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Перша» № НОМЕР_5 .
Відповідно до Звіту ТОВ «СОС Сервіс Україна» № 25-02366 від 07.08.2025 р. складеного незалежним суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 70% визначена у розмірі 109 474,00 грн. (з урахуванням ПДВ на запасні частини та матеріали ).
На підставі зазначеного звіту ПрАТ «СК «Перша» ухвалило рішення щодо визначення розміру страхового відшкодування: 109 474,00 грн. - 11 612,33 грн. = 97 861,67 грн. (вартість відновлювального ремонту зі зносом - ПДВ = розмір страхового відшкодування).
Згідно висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 67/06-25 від 02.07.2025 року, складеного Юридично-експертною компанією Баранкова, на замовлення позивача, визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 , на дату ДТП 27.05.2025 з урахуванням ПДВ на складові частини, що потребують заміни становить 189 564,38 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 27.05.2025 року становить 439 236,18 грн. Ринкова вартість КТЗ «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 , без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП 27.05.2025 року становить 697 752,00 грн. Розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 , з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату ДТП 27.05.2025 року становить 171 730,68 грн.
ПрАТ «СК «Перша» здійснило власнику пошкодженого КТЗ «БМВ» д.н.з. НОМЕР_3 , страхову виплату у розмірі 97 861,67 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції взяв до уваги наданий позивачем висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №67/06-25 від 02.07.2025 року, складений юридично-експертною компанією Баранкова, на замовлення позивача, згідно якого визначено вартість відновлювального ремонту буз урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 27.05.2025 року в сумі 439 236,18 грн. Та встановив, що реальні збитки позивача складають, різницю між межами зобов'язань страхової компанії перед позивачем (ліміт 160 000 грн) , яка виплатила позивачу 97 861,67 грн. та розміром завданої позивачеві матеріальної шкоди (вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача у розмірі 439 236,18 грн.) 279 236,80 грн., які підлягають відшкодування відповідачем з урахуванням ліміту відповідальності страховика (160 000,00 грн.).
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та з відповідача підлягає до стягнення сума страхового відшкодування у розмірі 279 236,80 грн. При цьому, сума у розмірі 62 138,33 грн. є недоплаченим страховим відшкодуванням в межах суми ліміту страхового відшкодування (160 000 грн.). Однак, вимог до страховика позивачем не заявлено.
Крім того, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачу підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 5 000, 00 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо визначення розміру збитків позивача, які підлягають відшкодуванню за рахунок винної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Апеляційний суд звертає увагу, що 20.06.2024 набрав чинності новий Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, який введено в дію з 01.01.2025.
Згідно з п. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.04.2024 № 3720-IX, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону (вводиться в дію з 1 січня 2025 року), продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
Таким чином, до правовідносин за Договором страхування ЕР-223499521 від 16.09.2024 року укладеного між ПрАТ «СК «Перша» та ОСОБА_1 застосовуються норми Закону № 1961-IV.
Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону № 1961-IV).
Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
За приписами ст. 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
За обставинами даної справи встановлено, що на час її вирішення ремонт транспортного засобу не здійснено.
Судом не встановлено, що транспортний засіб є тотально знищеним, а тому для відновлення порушених прав позивача на його користь має бути стягнута сума, яка необхідно для відновлення його транспортного засобу.
Так, як за Законом у страховика виникає обов'язок відшкодовувати вартість відновлювального ремонту за мінусом зносу, витрати на здійснення ремонту без урахування такого зносу мають покриватись винною особою, так як потерпілий не зобов'язаний відшуковувати зношені деталі для проведення ремонту та відновлення його транспортного засобу, оскільки за відсутності ДТП потерпілий далі мав би можливість використовувати свій транспортний засіб за призначенням і не змушений був би замінювати деталі, які пошкодились під час ДТП.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на Висновок суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 (№ 67/06-25 від 02.07.2025), відповідно до якого:
- вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, з урахуванням ПДВ на складові частини, що потребують заміни, становить: 189 564,38 грн.
- вартість відновлювального ремонту КТЗ без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату ДТП 27 травня 2025 р становить: 439 236,18 грн.
- ринкова вартість КТЗ, без урахування аварійних пошкоджень на дату ДТП становить: 697 752, 60 грн.
- розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на подану вартість на дату ДТП, становить: 171 730, 68 грн.
Між тим на підставі звіту ТОВ «СОС Сервіс Україна» № 25-02366 від 07.08.2025 року, складеного незалежним суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , ПрАТ «СК «Перша» ухвалило рішення щодо визначення розміру страхового відшкодування: 109 474,00 грн. - 11 612,33 грн. = 97 861,67 грн. (вартість відновлювального ремонту зі зносом - ПДВ = розмір страхового відшкодування).
Згідно даного Звіту вартість відновлюваного ремонту становить 223651 грн.
Основною відмінністю у вищезазначених розрахунках вартості відновлювального ремонту є окремі пошкоджені деталі ТЗ, які згідно Звіту № 25-02366 підлягають ремонту, тоді як згідно Висновку № 67/06-25 - повній заміні (наприклад, фара права в зборі, диск колеса алюмінієвий п.л.). Так у висновку позивача зазначено, що необхідно замінити фару, яка коштує 63510 грн. Тоді як за фото і висновком спеціалістів СК фара містить лише подряпину і необхідності в заміні немає. Диск колеса за висновком спеціаліста на замовлення СК може бути відремонтований за 1250 грн. Разом з тим за висновком позивача необхідна сума для його заміни становить 17574 грн. Оцінюючи висновок, наданий суду позивачем, суд не може його прийняти в якості належного та допустимого доказу реальних збитків позивача з огляду на те, що згідно висновку позивача до розміру вартості відновлювального ремонту було включено ремонт деталей, пошкодження яких внаслідок саме ДТП з вини відповідача не доведено. Так в висновку, наданому позивачем зазначено заміна рульового механізму на суму 84 990 грн. Разом з тим докази, що такий рульовий механізм був пошкоджений саме внаслідок ДТП, яка мала місце з вини відповідача суду не надано. Протокол огляду ТЗ для визначення пошкоджень, був підписаний ОСОБА_9 без зауважень. Так на місці ДТП не було встановлено пошкодження рульового механізму, шарнірів дверей.
У висновку наданому позивачем не вмотивовано, чому при наявності пошкоджень, які у висновку страхової компанії, фігурують як ремонт, то у висновку позивача зазначено про їх заміну. Не вмотивовано також включення до ремонту, повної заміни рульового механізму, диску колеса і т.д На такі доводи посилався відповідач у апеляційній скарзі , і вони визнані апеляційним судом такими, що мають бути враховані. Судом роз'яснювались наслідки не вчинення тих чи інших процесуальних дій. Проте для усунення розбіжностей у визначенні розміру реальних збитків позивача за двома висновками в справі, представник позивача жодних клопотань не заявив та наполягав на завершенні розгляду справи на наявних доказах. З огляду на те, що позивач не оскаржив висновок СК в установленому законом порядку, погодився на отримання визначеної СК суми, колегія суддів дійшла висновку, що для визначення розміру вартості відновлювального ремонту без урахування зношеності деталей, які підлягають заміні, необхідно брати вартість відновлювального ремонту 223651,00грн. , визначену у звіті№ 25-02366., на підставі якого визначалось страхове відшкодування (а.с.55) .
У справі встановлено, що ПрАТ «СК «Перша» здійснило страхову виплату в розмірі 97 861 грн. 67 коп.
Доказів проведення ремонту транспортного засобу суду не надано.
Враховуючи Звіт № 25-02366, сплачену страхову виплату та витрати позивача, що все ще залишились не відшкодованими, апеляційний суд приходить до висновку, що загальний обсяг відповідальності відповідача за шкоду, завдану пошкодженням автомобіля позивача, становить 125 789 грн.33 коп. (223 651 (вартість відновлювального ремонту, до якої включено лише ПДВ на запасні частини та матеріали) - 97 861 грн. 67 коп.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неправильного визначення обсягу матеріальної відповідальності відповідача є частково обґрунтованими, а оскаржуване рішення в цій частині є таким, що ухвалено за неналежної оцінки доказів та без повного встановлення обставин, які мали значення для її вирішення.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу за рахунок відповідача моральної шкоди.
ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок останнього може слугувати для судді орієнтиром у пізнанні глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інших обставин, які мають істотне значення, зокрема й можливого грошового еквівалента таких страждань. Проте розмір відповідного відшкодування незалежно від наявності висновку психолога суддя повинен встановити, враховуючи вимоги розумності та справедливості (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21)).
Враховуючи факт завдання шкоди транспортному засобу позивача по справі, а також у зв'язку із протиправною поведінкою відповідача, позивач зазнав душевних страждань та переживань у зв'язку із пошкодженням власного транспортного засобу. Суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та зменшення розміру моральної шкоди.
Колегія судів погоджується із судом першої інстанції в тому, що визначений ним розмір відшкодування є розумним, виваженим і справедливим, відповідає обсягу душевних, фізичних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких зазнав позивач.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам заподіяння позивачу моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки судом вірно було встановлено, що саме з вини відповідача було пошкоджено автомобіль позивача, що потягло зміну звичного укладу її життя, втрату душевної рівноваги, а тому відповідач повинен відшкодовувати завдану моральну шкоду в розмірі визначеному судом першої інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги залишаються задоволеними частково, а саме на 28%, відповідно апеляційну скаргу, подану відповідачем, задоволено на 72%. Таким чином. Відповідач має компенсувати позивачу за подачу позову судовий збір 1235 грн. 85 коп. Позивач відповідачу за подачу апеляційної скарги має компенсувати 4245 грн.48 коп. Провівши взаєморозрахунок, щодо сплаченого судового збору за подачу позову та за подачу апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог судовий збір з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню у розмірі 3009,63 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем також заявлено розмір судових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи у розмірі 20 400 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат до відзиву на апеляційну скаргу було подано Угоду про надання правничої допомоги № 10/08/25 укладеної між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 ; Детальний опис виконаних робіт та Акт про надання юридичних послуг від 0.01.2026, у яких зазначено, що АБ «Кутовой і партнери» надало ОСОБА_2 правову допомогу, а саме вивчення документів з метою формування правової позиції для підготовки відзиву на апеляційну скаргу (7 годин; 14 000 грн), складання відзиву на апеляційну скаргу та її направлення (4 години; 6 000 грн), супутні витрати (400 грн).
Відтак апеляційний суд констатує надання адвокатським бюро «Кутовой і партнери» послуг з правничої допомоги Керімову Е.А. та понесення витрат у зв'язку з цим.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц. у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.
До відзиву стороною позивача надані докази направлення копії відзиву ОСОБА_1 , разом з тим правом на надання заперечень щодо розміру понесених витрат відповідач не скористався.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 712 грн., що є пропорційним до задоволених позовних вимог позивача.
У апеляційній скарзі відповідачем також заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, однак будь яких доказів понесення таких витрат до апеляційного суду подано не було. З огляду на зазначене апеляційний суд розподілу витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем не проводить.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Чабана Руслана Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києвавід 15 грудня 2025 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - змінити, зменшивши розмір стягнутого з ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди з 279 236 гривень 80 копійок до 125 789 грн. 33 коп.
В частині розподілу судових витрат рішення скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 712 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3009,63 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова