Справа № 761/11636/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3710/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
28 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, у кримінальному провадженні № 22025000000001074 від 14.10.2025,-
Старший слідчий в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.
Просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 у межах строку досудового розслідування, тобто до 06.05.2026, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ГСУ СБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000001074 від 14.10.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Слідчий вказував, що ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розсуванням час, але не пізніше березня 2024 року (більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено), виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів державі-агресору - Російській Федерації.
ОСОБА_8 після березня 2024 року, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідки, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади, виходячи з геополітичних інтересів РФ, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни та проведення у зв'язку з цим підривної діяльності проти України, з метою завдання шкоди Україні, за власної ініціативи, вчинив умисні дії з пособництва державі-агресору - РФ при наступних обставинах.
ОСОБА_8 з 19.08.2021 є бенефіціарним власником ООО «Динамик А» (ідентифікаційний код 7722592334, зареєстроване за адресою: м. Москва, вул. Боровая, будинок 7, будівля 10). Основним видом діяльності підприємства є оренда та управління власним та орендованим нежитловим нерухомим майном. Директором вказаного російського суб'єкта господарювання 08.04.2024 призначено громадянку України ОСОБА_10 , яка підконтрольна та підзвітна ОСОБА_8
ОСОБА_8 з 19.08.2021 є бенефіціарним власником ООО «ПОЛИТЕМП» (ідентифікаційний код 7722694689, зареєстроване за адресою: м. Москва, вул. Боровая, будинок 7, будівля 13). Основним видом діяльності підприємства є надання посередницьких послу під час купівлі-продажу нежитлової нерухомості. Директором підприємства 26.09.2020 призначено громадянина РФ ОСОБА_11 , який підконтрольний та підзвітний ОСОБА_8
ОСОБА_8 з 19.08.2021 є бенефіціарним власником
ООО «ГИДРОПРИВОД-ПАКГАУЗ» (ідентифікаційний код 7722592542, зареєстроване за адресою: м. Москва, вул. Борова, буд. 7, будівля 13). Основним видом діяльності підприємства є оренда та управління власним та орендованим нежитловим нерухомим майном. Директором вказаного російського суб'єкта господарювання 08.04.2024 призначено громадянку України ОСОБА_10 , яка підконтрольна та підзвітна ОСОБА_8 .
Таким чином, громадянин України ОСОБА_8 , не будучи службовою особою зазначених суб'єктів господарювання РФ, здійснює вирішальний вплив на ведення фінансово-господарської діяльності ООО «Динамик А», ООО «ПОЛИТЕМП» та ООО «ГИДРОПРИВОД-ПАКГАУЗ» шляхом надання вказівок службовим особам та працівникам з проведення господарських операцій, виплат заробітної плати, прийняття управлінських рішень; здійснення контролю щодо руху коштів підконтрольних йому підприємств, розрахунків з контрагентами - підприємствами, зареєстрованими на території РФ, використовуючи при цьому числі засоби мобільного зв'язку, електронного та поштового листування.
ОСОБА_8 , реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на підготовку та передачу представникам держави-агресора матеріальних ресурсів, будучи обізнаним про набрання чинності Законом України № 2198-ІХ від 14.04.2022, яким встановлено кримінальну відповідальність за умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки й передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, використав активи підконтрольних йому підприємств для передачі представникам держави-агресора.
ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, через підконтрольне підприємство ООО «Динамік А», упродовж 2024 - 2025 років здійснив передачу матеріальних ресурсів (грошових коштів) з рахунку № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ Банк «ВТБ» (РФ) на користь Департаменту комунального майна м. Москви, шляхом перерахування на рахунок № 03100643000000017300 Департаменту комунального майна м. Москви в Управлінні федерального казначейства по м. Москві, а саме: 28.03.2024 - 302 317,77 російських рублів, 27.06.2024 - 302 317,77 російських рублів, 24.09.2024 - 302 317,76 російських рублів, 18.02.2025 - 316 846,87 російських рублів, 02.04.2025 - 316 846,89 російських рублів. Загальна сума переданих ОСОБА_8 грошових коштів через підконтрольне ООО «Динамік А» до Департаменту комунального майна м. Москви (орган управління держави-агресора) упродовж 2024 - 2025 років становить 1 283 647,06 російських рублів.
ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, через підконтрольне підприємство ООО «ГИДРОПРИВОД-ПАКГАУЗ», упродовж 2024 - 2025 років здійснив передачу матеріальних ресурсів (грошових коштів) з рахунку № НОМЕР_2 відкритому у ПАТ Банк «ВТБ» (РФ) на користь Департаменту комунального майна м. Москви, шляхом перерахування на рахунок № 03100643000000017300 Департаменту комунального майна м. Москви в Управлінні федерального казначейства по м. Москві, а саме: 28.03.2024 - 1 035 514,54 російських рублів, 27.06.2024 - 1 035 514,54 російських рублів, 01.10.2024 - 1 035 514,54 російських рублів, 18.02.2025 - 2 584 274,03 російських рублів, 30.06.2025 - 2 734 369,16 російських рублів.
Загальна сума переданих ОСОБА_8 грошових коштів через
підконтрольне ООО «ГИДРОПРИВОД-ПАКГАУЗ» до Департаменту комунального майна м. Москви (орган управління держави-агресора) упродовж 2024 - 2025 років становить 8 425 186,81 російських рублів.
ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 , через підконтрольне підприємство ООО «Динамік А», упродовж 2024 - 2025 років здійснив передачу у користування нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень на території м. Москви АТ «Центр зберігання даних» (рос - «Центр хранения данных»).
Водночас, засновником та бенефіціарним власником АТ «Центр зберігання даних» є публічна компанія ПАТ «Ростелеком» (частка власності держави-агресора перевищує 50%), до якої, відповідно до Указу Президента України №726/2022 від 19.10.2022 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи строком до 19.10.2032 (відповідно до Закону України «Про санкції»).
У свою чергу, за передачу у користування нерухомого майна АТ «Центр зберігання даних», упродовж 2024 - 2025 років, з рахунку № НОМЕР_3 у ПАТ «Сбербанк» (РФ) перерахувало на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ Банк «ВТБ» (РФ) підконтрольного ОСОБА_8 підприємства ООО «Динамік А» грошові кошти у загальному розмірі 28 115 908,87 російських рублів.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, упродовж 2024 - 2025 років, через підконтрольні підприємства ООО «Динамік А», ООО «ГИДРОПРИВОД-ПАКГАУЗ» (РФ), у яких він є бенефіціарним власником, здійснив збір та передачу грошових коштів на користь Департаменту комунального майна м. Москви у розмірі 11 159 555,97 російських рублів, а також забезпечив передачу АТ «Центр зберігання даних» (власник держава-агресор в особі ПАТ «Ростелеком») у користування нерухомого майна на території м. Москва на загальну суму 28 115 908,87 російських рублів.
Вказані дії ОСОБА_8 сприяли наповненню бюджету держави-агресора та, як наслідок, збільшення можливості фінансування її військово-промислового комплексу, що свідчить про завдання шкоди інтересам України.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_8 , підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництва), скоєних громадянином України, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
05.02.2026 затримано ОСОБА_8 в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України.
06.02.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В обґрунтування свого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 слідчим зазначено, що на даний час існують ризики, які дають достатньо підстав вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року клопотання задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 06.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань, які обумовлюють необхідність продовження застосованого до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинення кримінального правопорушення, не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , 01.04.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що слідчим суддею першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що підозра повідомлена ОСОБА_8 є необгрунтованою.
Зазначає, у даному випадку слідчий суддя не здійснив реальної перевірки її змісту на відповідність: фактичним обставинам; документам, доданим до клопотання; вимогам кримінально-правової кваліфікації; стандартам «обґрунтованої підозри», сформульованим у практиці ЄСПЛ.
Заявлена стороною обвинувачення підозра у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є очевидно необгрунтованою, оскільки формальне формулювання про нібито «умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів» жодним чином не корелюється з фактичними обставинами, викладеними в обгрунтуванні підозри, де фактично йдеться виключно про здійснення господарської діяльності підприємствами на території РФ, у яких ОСОБА_12 начебто значиться засновником, але не обіймає жодної посади, не здійснює управління, не приймає рішень, не діє від імені цих підприємств та не отримує жодних доходів.
За результатами аналізу зібраних доказів, зокрема: протоколів допиту підозрюваного; матеріалів огляду засобів зв?язку та комп?ютера; інших даних, отриманих у встановленому законом порядку, не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_8 умислу на надання допомоги державі-агресору, підтримку її діяльності чи сприяння заподіянню шкоди Україні.
В даному кримінальному провадженні: - зібрані докази не формують узгодженої системи, яка б беззаперечно підтверджувала наявність складу злочину; - наявні лише окремі фактичні дані, які не доводять їх кримінально-правову спрямованість; - висновки сторони обвинувачення на стадії повідомлення про підозру носять припущений характер.
Описова частина підозри не відповідає конструкції складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки не містить конкретизації дій, які б утворювали реалізацію чи підтримку рішень держави-агресора або добровільну передачу ресурсів її представникам, не доводить наявність прямого умислу та спеціальної мети, а фактично підміняє кримінально-правовий аналіз припущенням про відповідальність засновника за сам факт існування підприємства на території РФ. За відсутності встановлення всіх обов?язкових елементів складу злочину підозра не може вважатися обґрунтованою.
Сторона захисту не погоджується із доводом про необхідність безальтернативності тримання під вартою. Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя фактично виходив із суспільно-політичного контексту, що не може виправдовувати автоматичне визначеної безальтернативності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обмежившись формальним посиланням на положення КПК України, введені в умовах воєнного стану.
Звертає увагу на правову позицію Конституційного Суду України щодо неконституційності безальтернативного тримання під вартою.
Конституційний Суд України у Рішенні від 25 червня 2019 року № 7-p/2019 визнав такими, що не відповідають Конституції України, положення частини п?ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, якими було встановлено, що до осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України (зокрема, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України), не може бути застосовано жоден інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою.
Сторона захисту звертає увагу, що ті ризики, які вказані прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, є абсолютно однаковими (ідентичні у кожному слові) із ризиками, зазначеними у клопотанні про застосування запобіжного заходу. Ця обставина свідчить про формальний підхід прокурора до підготовки клопотання та спростовує необхідність подальшого тримання підзахисного ОСОБА_8 під вартою.
Зазначає, що надані стороною обвинувачення матеріали не підтверджують наявності обґрунтованої підозри, оскільки інкримінований ОСОБА_8 злочин фактично зведено до формального посилання на нібито існування підтриємств на території РФ без встановлення будь-яких активних, умисних дій підозрюваного, без розкриття об?єктивної сторони пособництва, без конкретизації яких саме матеріальних ресурсів, у який спосіб, кому та за яких обставин було передано, а також без доведення причинно-наслідкового зв?язку між діями ОСОБА_8 та шкодою національній безпеці України. Водночас сторона обвинувачення не довела існування жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обмежившись абстрактними припущеннями та механічним відтворенням можливих ризиків без наведення конкретних фактичних даних саме цього кримінального провадження.
20 квітня 2026 на адресу Київського апеляційного суду від адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 надійшли доповнення до апеляційної скарги в яких зазначив, що слідчий суддя першої інстанції обмежився механічним відтворенням змісту клопотання прокурора, повідомлення про підозру та загальних положень КПК України.
Суд першої інстанції фактично обмежився загальним формулюванням про тяжкість інкримінованого злочину та початкову стадію досудового розслідування, не зазначивши жодної конкретної обставини. Ухвала слідчого судді першої інстанції не містить індивідуалізованого аналізу ризиків, має формальний, шаблонний та невмотивований характер, не містить належної оцінки доводів сторони захисту, не пояснює необхідність застосування саме тримання під вартою та не містить переконливих підстав для невизначення застави.
Додатково повідомляють про стан здоров'я ОСОБА_8 , який з 2019 року перебуває під постійним медичним наглядом та потребує постійний контроль, відповідного режиму харчування та медичного супроводу. Умови тримання в СІЗО об?єктивно не забезпечують належного рівня спеціалізованої медичної допомоги, що створює ризик та вже привели до погіршення стану здоров?я підозрюваного ОСОБА_8 , та є додатковим фактором, який мав бути врахований судом при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу та його пропорційність.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив рішення слідчого суді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ГСУ СБ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000001074 від 14.10.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Слідчий вказував, що 06.02.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані не в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи підозрюваному ОСОБА_8 строк тримання під вартою, слідчий суддя, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, а також повідомлення про підозру ОСОБА_8 вважав, що є доведеним зв'язок підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, що підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що вірогідність причетності підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження застосування до нього запобіжного заходу, з метою здійснення подальшого розслідування.
Тобто під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження свідчать, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, відповідає вимогам статті 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_8 , із інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є обґрунтованою.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам апеляційної скарги, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, що доведено ризик можливості підозрюваного ОСОБА_8 , переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Слідчий суддя вважав доведеним існування ризику знищення, приховання, перетворення підозрюваним ОСОБА_8 , речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування проводяться слідчі, розшукові дії для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення. Разом з тим, останній добре ознайомлений з особливостями документування процесів та йому відоме місцерозташування вказаних речей та документів.
Слідчий суддя вважав наявним ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення у якому підозрюється, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, адже задля уникнення настання можливого покарання, а також усвідомлюючи його тяжкість підозрюваний ОСОБА_8 , може вчинити дії чи бездіяльність, що утворюватиме окремий склад кримінального правопорушення.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходив із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчим суддею враховано, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_8 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків, інших підозрюваних, свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
При продовженні запобіжного заходу, слідчим суддею враховано конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_8 , його вік та стан здоров'я, міцність його соціальних зв'язків у тому числі, наявність постійного місця проживання, його репутацію, а також спосіб його життя та поведінку, які на думку суду, не є достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя звернув увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Оскільки слідчим суддею встановлено ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховання або перетворення речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, наявність цих ризиків підтверджена достатніми доказами, слідчий суддя вважав, що стосовно ОСОБА_8 , необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який дозволить забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків у цьому провадженні.
При цьому слідчий суддя вважав доведеним прокурором те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, застава, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків та тяжкості кримінального правопорушення.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про продовження щодо ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував положення ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком. Відтак, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024).
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено.
За таких обставин, продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя без законних на те підстав не обґрунтував неможливість визначити розмір застави, з урахуванням тривалого тримання підозрюваного ОСОБА_8 , під вартою, а також, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають властивість з тривалим часом проведення досудового розслідування зменшуватися, чим допустив порушення вимог Кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_8 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, майновий стан підозрюваного, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірі 4 000 000, що буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково та продовжити щодо ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 4 000 000 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_9 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 06 травня 2025 року, включно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 4 000 000 гривень, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, код банку 820172, назва банку ГУ ДКСУ у м. Києві, номер рахунку за стандартом IBAN - UA068201720355289002001082186, призначення платежу: застава за ОСОБА_8 , по справі №761/11636/26 в Київському апеляційному суді.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування, що стосується обставин даного кримінального провадження, із іншими підозрюваними та свідками, поза межами процесуальний дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії, покладених обов'язків визначити до 6 травня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4