КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
21 квітня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ігнатов Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського П.П. на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 23.07.2025 року о 23 год. 48 хв. в м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба (Петра Запорожця), 182, ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі «BMW 330D» н.з. НОМЕР_2 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив п.п.2.1.а ПДР. Правопорушення вчинено повторно протягом року, ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП 01.09.2024 р. постановою серії ЕНА 2956024. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Малиневський П.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Апеляційна скарга містить клопотання про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП до звільнення його з військової служби у складі Збройних Сил України.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що суд, розглянувши справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавив її можливості зупинити провадження до звільнення скаржника з військової служби у складі Збройних Сил України, взяти особисту участь в судовому засіданні, надати особисті пояснення щодо обставин справи, поставити запитання (у разі виклику свідків чи поліцейських), подати докази на спростування протоколу, заявити клопотання про витребування доказів тощо.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, поліцейськими не виконана вимога ч. 3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме: про конкретну причину зупинки транспортного засобу не поінформовано, детального опису підстав із посиланням на конкретний пункт ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не наведено.
Акцентує увагу, що постанова суду не містить належного аналізу доказів, а висновки про винуватість скаржника є формальними та по суті, базуються лише на припущеннях.
Так, з наявних у сторони захисту відеозаписів убачається, що вони розпочинаються з моменту перевірки документів скаржника, безпосереднього факту зупинки та фіксації особи, яка на момент зупинки була за кермом, відеозаписи не містять.
Також зазначає, що висновок про наявність у діях скаржника складу правопорушення за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ґрунтується на тому, що він раніше притягався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (01.09.2024). Суд посилається на «довідку щодо визначення повторності порушення ПДР» та дані протоколу. Однак у матеріалах справи відсутня належним чином завірена копія постанови від 01.09.2024 (серії ЕНА 2956024), докази набрання нею законної сили, докази того, що вона стосується саме скаржника, а також того, що скаржник був ознайомлений з її змістом і коли саме. Без дослідження оригіналу або належним чином засвідченої копії попередньої постанови та підтвердження факту набрання нею законної сили, належного повідомлення особи, на яку накладено штраф, про її зміст, з'ясування, чи був штраф фактично сплачений, ким саме і коли, а також якими первинними документами це підтверджується, висновок про повторність є недоведеним припущенням.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та частково відеозапис, який стосувався обставин вчинення адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Насамперед варто зазначити, що судом апеляційної інстанції неодноразово вживалися заходи для належного повідомлення учасників справи про дату та час судового засідання, зокрема, з метою повідомлення про дату та час судового засідання, яке відбулося 21 квітня 2026 року, 16 квітня 2026 року здійснювався виклик на номер телефону ОСОБА_1 , який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, однак не вдалося встановити зв'язок із абонентом, про що було складено відповідну довідку (а.с. 61). Крім того, на попередні судові засідання ОСОБА_1 направлялися судові повістки засобами «Укрпошти» на його адресу, зазначену в апеляційній скарзі, однак вказані відправлення поверталися до суду (а.с. 57). Захисник Малиневський П.П. повідомлявся про дату та час судового засідання, призначеного на 21 квітня 2026 року, шляхом направлення повідомлення на його електронну пошту, яке він отримав 16 квітня 2026 року о 15 год. 48 хв. (а.с. 62). У судове засідання учасники не з'явилися, будь яких клопотань від них до суду не надходило.
У рішенні по справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України.»
Таким чином, враховуючи, що розгляд вказаної апеляційної скарги неодноразово відкладався, а апеляційним судом вживалися всі можливі заходи, спрямовані на повідомлення особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про дату судового розгляду, та оскільки його захисник Малиневський П.П. був повідомленим належним чином про дату та час судового розгляду, з метою дотримання розумності строків судового розгляду та відсутністю об'єктивних підстав для відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників справи.
Що стосується клопотання захисника Малиневського П.П., поданого в межах апеляційної скарги, про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП до звільнення його з військової служби у складі Збройних Сил України, то суд апеляційної інстанції відхиляє дане клопотання, оскільки зупинення провадження з таких підстав КУпАП не передбачено.
Суд застосовує аналогію закону тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Відповідно до КПК України участь обвинуваченого у розгляді кримінального провадження є обов'язковою. На відміну від провадження у справах про адміністративні правопорушення, де визначено, що участь особи є обов'язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, статтями 1857, 187 КУПАП. Ч. 5 ст. 126 КУпАП до цього переліку не входить.
Частиною 4 ст. 277 КУпАП передбачена можливість зупинення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися, але стосується вона лише адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією. Зупинення строку розгляду інших справ про адміністративні правопорушення зазначеною правовою нормою не передбачено.
Таким чином інститут зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення КУпАП передбачений, але він не може бути застосований до справ про адміністративні правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 126-5 КУпАП, тому клопотання про зупинення провадження із застосуванням аналогії закону, зокрема ст. 335 КПК України, є безпідставним.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що повноваження на захист ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції забезпечені захисником - адвокатом Малиневським П.П., а тому його право на захист у даному випадку не порушено.
Що стосується заявлених в апеляційній скарзі вимог, то незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.1а Правил дорожнього руху України, повторно протягом року керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Зокрема, як обґрунтовано зазначається в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 399804 від 23.07.2025 року (а.с. 1), підтверджується також довідкою щодо наявності посвідчення водія (а.с. 3), довідкою щодо належності транспортного засобу (а.с. 4), довідкою щодо визначення повторності порушення ПДР (а.с. 5), довідкою з Інформаційного порталу Національної поліції України (а.с. 6), рапортом від 22.07.2025 (а.с. 7), а також відеозаписами з нагрудних камер поліцейських (а.с. 8).
Враховуючи вище наведені обставини та оцінюючи наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме у повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Посилання сторони захисту на те, що матеріали справи не містять доказів зупинки транспортного засобу та керування ним ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки на відеозаписі із відеореєстратора службового автомобіля працівників патрульної поліції під назвою «Clip-8» зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції, встановлено, що працівники поліції неодноразово називали ОСОБА_1 причину зупинки, яка полягала у керуванні транспортним засобом із непрацюючим підсвічуванням номерного знаку, а тому доводи сторони захисту в частині невиконання працівниками поліції ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та незаконності зупинки транспортного засобу є безпідставними.
Як зазначено у п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Невиконання пункту 2.1 а ПДР України (повторно протягом року) має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, в даному випадку за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Факт повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується довідкою визначення повторності порушення ПДР від 23.07.2025 року та довідкою з Інформаційного порталу Національної поліції України, з яких вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, а саме 01.09.2024 року було винесено постанову серії ЕНА №2956024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП (а. с. 5, 6).
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
За таких обставин, оскільки вина ОСОБА_1 доведена сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, в той час як доводи апеляційної скарги в ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського П.П., суд апеляційної інстанції вважає необхідним прийняти рішення, яким залишити вказану скаргу без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського П.П. про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП до звільнення його з військової служби у складі Збройних Сил України.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Малиневського П.П. - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 357/11864/25
Апеляційне провадження № 33/824/480/2026
Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Гребінь О.О.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.