КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
21 квітня 2026 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 10 вересня 2025 року о 17 год. 36 хв. в Київській області Вишгородському районі на шосе Димер-Сухолуччя, керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова, почервоніння очей), від проходження освідування за допомогою газоаналізатора «Драгер» чи проходження медичного огляду в медичному закладі для встановлення ступені алкогольного сп'яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що підставою для зупинки транспортного засобу був воєнний стан, однак, відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», воєнний стан не є підставою для зупинки транспортного засобу.
Як вбачається із відеозапису боді-камер працівників патрульної поліції, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 було зупинено у лісі. Так, ОСОБА_1 поїхав до лісу на відпочинок, проте під час руху жодних правил дорожнього руху не порушував та жодних підстав для зупинки транспортного засобу не було. Крім того, на відеозаписі поліцейськими причин зупинки озвучено не було. Відтак, вважати про законність зупинки працівниками поліції є неможливим. Тому на думку апелянта, неможливо вважати, що докази, зібрані після зупинки транспортного засобу є такими, що зібрані в межах закону.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Насамперед варто зазначити, що судом апеляційної інстанції вживалися заходи з метою належного повідомлення учасників про дату та час судового засідання, зокрема, шляхом передачі телефонограми ОСОБА_1 (а. с. 63) та направлення повідомлення на електронну пошту захисника Гаращука С.В. (а. с. 64-66). Будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання ОСОБА_1 та його захисник Гаращук С.В. в судове засідання не з'явились, будь яких клопотань від них не надходило. Таким чином відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд вважає за можливим розглянути дану апеляційну скаргу у відсутність учасників судового провадження у зв'язку з тим, що учасники справи були обізнані про день, час і місце розгляду справи та клопотань про відкладення судового розгляду не направляли.
Що стосується можливої участі прокурора у судовому розгляді, судом апеляційної інстанції здійснювалось заходи для повідомлення прокурора про дату та час судового засідання шляхом направлення листів на офіційну електронну пошту. Разом з тим, враховуючи, що суд апеляційної інстанції не збирав нових доказів, а розглядав апеляційну справу на підставі наявних матеріалів в межах апеляційної скарги, не можна стверджувати, що під час апеляційного перегляду суд перебирав на себе не притаманні функції, а саме сторони обвинувачення.
Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ (а. с. 67-68).
Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих, належних доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.
Зокрема, як вірно зазначив суд першої інстанції, обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №449764 від 10.09.2025 року (а. с. 1), підтверджуються також наявними у справі та дослідженими під час її розгляду в суді доказами, а саме: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння (а. с. 2), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а. с. 3), поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 4,5), листом інспектора САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, згідно якого ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а. с. 8) та відеоматеріалами з нагрудних камер працівників патрульної поліції (а.с.10).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками судді, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відеозапис, наявний в матеріалах справи, відображає обставини вчиненого правопорушення, зокрема, зафіксовано зупинку працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. На запитання працівників поліції, чи вживав водій алкогольні напої заперечив, на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки чи в закладі охорони здоров'я відмовився, відповів, що не хоче. Працівники поліції повідомили, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння буде складено протокол про адміністративне правопорушення, на що ОСОБА_1 повідомив, що розуміє.
Відеозапис здійснювався при фіксації дій, передбачених ст.ст. 266, 254, 256 КУпАП. Жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписі, суду не надано.
Доводи сторони захисту стосовно незаконності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 мають формальний характер, спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності і не спростовують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, до яких відноситься в тому числі зупинення транспортного засобу.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Враховуючи вищевикладене, постанова Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає - 17 000 грн. (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов
Справа № 363/5580/25
Апеляційне провадження № 33/824/540/2026
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Суддя у першій інстанції - Баличева М.Б.
Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.