Унікальний номер справи 362/2786/25
Номер апеляційного провадження 33/824/2366/2026
Суддя суду першої інстанції Т.П. Рубан
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
23 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, РНКОПП невідомо,
адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 гривень 60 копійок судового збору.
Судом встановлено, що 09 квітня 2025 року о 00 годині 04 хвилини на трасі автомобільної дороги М-05 Київ - Одеса 30 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки MersedesBenz, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та в порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу AlcotestDrager або у найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, що зафіксовано на портативний реєстратор - нагрудну камеру поліцейського.
Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Апелянт вказав, що зупинка транспортного засобу працівниками поліції була безпідставною, жодної причини зупинки працівники поліції не вказали водію. З огляду на безпідставність зупинки транспортного засобу, надані поліцейським відеозаписи не є належними доказами. Реальною причиною зупинки стало те, що ОСОБА_1 начеб - то засліпив службовий автомобіль поліцейських, що в подальшому виявилось автоматичним налаштуванням автомобіля та кутом освітлення.
Також ОСОБА_1 вказує на незаконність вимоги працівника поліції показати руки на предмет тремтіння, ствердження про неадекватність поведінки та вимогу «дихнути». Поведінка працівників патрульної поліції, на думку апелянта, свідчить про те, що усі їхні дії були вчинені через упереджене до ОСОБА_1 ставлення.
Апелянт зауважив, що жодних дій, передбачених законодавством працівниками поліції відносно ОСОБА_1 не проводилось. Зокрема суд позбавив його права на захист, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 перебуває у відрядженні та заявив клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції.
Крім того, ОСОБА_1 просить суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року була вручена йому лише 23.03.2026.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що особою, яка подала апеляційну скаргу строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання ОСОБА_1 та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що спростовували б наведені у клопотанні обставини.
ОСОБА_1 виявив бажання брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, проте на відеоконференцзв'язок не вийшов, у постанові апеляційного суду від 17.04.2026 ОСОБА_1 було роз'яснено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник судового процесу, який подав відповідну заяву.
Так, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
З метою дотримання процесуальних строків, суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності належно повідомленої про розгляд справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 294853 від 09.04.2025, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом марки Mersedes Benz, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп'яніння вімовився; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; розпискою від 09.04.2025 ОСОБА_2 про доставку автомобіля Mersedes Benz, номерний знак НОМЕР_1 , за вказаною адресою і недопущення водія до керування автомобілем, що підтверджує факт відсторонення водія ОСОБА_1 від керування; рапортом поліцейського від 09.04.2025; відеозаписом з нагрудних камер інспекторів поліції, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які б об'єктивно підтверджували виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та підстави для проведення огляду, апеляційний суд оцінює критично.
Так, із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що під час патрулювання інспектором поліції було виявлено транспортний засіб марки Mersedes Benz, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався з порушенням Правил дорожнього руху, а саме автомобіль рухався із ввімкненими фарами дального світла, внаслідок чого засліпив автомобіль патрульної поліції, який рухався на зустріч, що стало підставою для зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Працівником поліції було повідомлено водію ОСОБА_1 про причину зупинку та порушення ним ПДР. У ході спілкування інспектора з водієм, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп'янінння, у зв'язку із чим запропонував пройти огляд на стан сп'яніння у визначеному законом порядку (на місці зупинки або у медичному закладі). Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі відмовився. На питання інспектора водій повідомив, що не вбачає необхідності проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, так алкогольні напої він не вживав, причини зупинки не було, тому вимога працівника полції є незаконною. Інспектор поліції роз'яснив водієві наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 виявляв бажання спілкуватися із працівником поліції із вимкненою бодікамрою, на що отримав відмову від інспектора.
Отже, працівником патрульної поліції було повідомленому водієві ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, яким він керував та роз'яснено у чому полягає порушення ним Правил дорожного руху, та у ході розмови інспектор поліції повідомив водієві про наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння. також повідомив, що відносно водія буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, причина зупинка транспортного засобу марки Mersedes Benz, номерний знак НОМЕР_1 , працівниками поліції підтверджується зафіксованими на відеозаписі обставинами.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу, не є предметом розгляду даного провадження. Разом із цим, як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, поліцейський неодноразово повідомляв ОСОБА_1 про причину зупинки його транспортного засобу.
Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» патрульним поліцейським не було повідомлено ОСОБА_1 підстави зупинки транспортного засобу та відсторонено останнього від керування транспортним засобом в порушення вимог відомчої інструкції, не можуть свідчити про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вказані обставини не входять до об'єктивної сторони зазначеного адміністративного правопорушення.
Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд оцінює критично.
Крім того із відеозапису вбачається, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття.
Поліцейським, серед іншого, було роз'яснено ОСОБА_1 право проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі та роз'яснено наслідки за відмову від проходження такого огляду, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На відеозаписі відображено чітку відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Поведінка ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у запропонований поліцейським спосіб.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Отже, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у запропонований працівником поліції спосіб (як на місці зупинки так і у медичному закладі) повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов'язаний був виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, а саме за відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не враховано ОСОБА_1 .
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що законодавцем було передбачено два варіанти гарантування законності проведення поліцейським дій, пов'язаних із виявленням стану алкогольного сп'яніння та фіксування відповідних результатів, можливості використання цих результатів у якості доказу, оцінки цих доказів з точки зору їх належності та допустимості, а також урегулювання будь-яких суперечностей, які можуть виникнути при вчиненні цих дій, підтвердження чи спростування законності вчинюваних дій при чому як поліцейськими, так і особами, щодо яких проводиться огляд, а також іншими особами, присутніми при вчиненні цих дій.
Такими гарантіями є: проведення відеозапису указаних вище дій, або вчинення цих дій у присутності двох свідків.
У ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, і у працівника поліції виникла підозра щодо перебування водія у стані алькогольного сп'янінн та виявлено у нього відповідні ознаки, у зв'язку із чим було обгрунтовано запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку (як на місці зупинки за допомогою приладу Драгер або у найближчому медичному закладі у лікаря - нарколога). Така вимога працівника поліції повинна була бути виконаною водієм, чого він не зробив. Про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння водій був попереджений інспектором поліції. А тому суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності у працівників поліції права просити водія витягнути руки вперед та видихнути повітря, оскільки у відповідності до вимог діючого законодавства з метою підтвердження чи спростування підозри щодо перебування водія у стані сп'яніння працівник поліції має право просити водія вчинити такі дії.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, вказані у протоколі, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписах, наданих працівниками поліції.
Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і являється предметом судової перевірки у даній справі.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, у даному випадку також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського, відмовився пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Щодо доводів апелянта про порушення права ОСОБА_1 на захист, то вони не заслуговують на увагу, суддею суду першої інстанції в повній мірі забезпечено учасникам провадження право на захист, яким ОСОБА_1 скористався, заявивши клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеокнференції. Таке право на захист зокрема було поновлено ОСОБА_1 апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено відносно ОСОБА_1 без участі предстаника ВСП апеляційний суд відхиляє, оскільки із відеозапису з нагрудної бодікамери працівника поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не перебував у військовій формі, жодних доказів на підтвердження виконання ним в той час будь-якого завдання, пов'язаного із військовою службою, працівнику поліції не надав та на це не вказував. У ході розмови з працівником поліції ОСОБА_3 на питання інспектора поліції чи викликати на місце події працівника ВСП промовчав.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, захисником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим складом правопорушення.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь-який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ОСОБА_1 поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач