іменем України
15 травня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/11971/25
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/892/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року у розмірі 21 440 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 83335639 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови договору виконало та 22 лютого 2021 року перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн на її банківську карту № НОМЕР_1 . Відповідачка належним чином не виконувала кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 21 440 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 11 440 грн - несплачені відсотки за користування кредитом.
Позивач, пославшись на наявність права вимоги, зазначав, що 28 листопада 2018 року за договором факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги, до якого укладались додаткові угоди щодо продовження строку дії договору факторингу. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за яким клієнт відступив фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 20 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 20/10/23-03 відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року у розмірі 21 440 грн, 2 422,40 грн у відшкодування судового збору та 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, норм, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до відсутності у матеріалах справи доказів щодо належного підтвердження про надання позичальнику усієї необхідної інформації відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відсутність документального підтвердження такої інформованої згоди означає, що кредитодавець не забезпечив дотримання законодавчих вимог до укладення договору, що ставить під сумнів його юридичну дійсність. Також відсутня інформація про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, яка б підтверджувала його право підписувати договір та брати на себе фінансові зобов'язання. Наведене ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору, оскільки ідентифікація є важливим елементом, який забезпечує безпеку укладення правочинів в електронному середовищі.
Скаржниця зазначає, що хоча практика Верховного Суду і допускає використання електронного підпису для укладення договорів, це можливо лише за дотримання чітких вимог законодавства, зокрема, належної процедури ідентифікації та автентифікації сторін. У випадку, якщо одна зі сторін заперечує факт належного підписання договору, такі заперечення підлягають розгляду в судовому порядку з урахуванням відсутності достатньої ідентифікації, як це має місце у даній справі. За наведених обставин позивачем не доведено укладення кредитного договору № 833335639 від 22 лютого 2021 року.
Наголошує на відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів, що підтверджують перерахування коштів за кредитним договором № 833335639 саме відповідачці. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема, виписка з банківського рахунку ОСОБА_1 , у якій повинно відображатися зарахування кредитних коштів та їх рух. Такої виписки позивачем не надано. Наявні у справі розрахунки заборгованості за договором є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Зазначена у розрахунках інформація за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Звертає увагу суду на те, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати 1 % щодня. Згідно з п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводиться в дію поетапно, зокрема визначено, який саме розмір денної процентної ставки має діяти в договорах про споживче кредитування протягом визначених законом періодів. Водночас нарахування первісними кредиторами відсотків за користування кредитом проведено всупереч вимогам чинного законодавства, тобто нарахована непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, і є непомірним тягарем для споживача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Указує, що факт надання/отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів - є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідачки та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстром боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ЕЙС», оскільки товариство є неналежним позивачем.
Сторона відповідача стверджує про неспівмірність стягнутої з ОСОБА_1 суми витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на те, що у цій категорії справ вже сформувалася стала судова практика, яка, в свою чергу, не потребує додаткового правового аналізу адвокатом для складання документів та формування правової позиції у справі. Ураховуючи відсутність судових засідань за участю сторін, вважає стягнуті витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн завищеними.
У наданому відзиві представник ТОВ «ФК «ЕЙС», вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Обґрунтовуючи доводи відзиву, позивач зазначає, що відповідно до алгоритму дій споживача в ІТС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою укладення електронного договору позичальник заходить на сайт, який надає доступ до ІТС товариства або в мобільний додаток товариства, або в програмне забезпечення партнерів товариства, та у вбудованому калькуляторі обирає суму грошових коштів, яку бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. У цьому випадку при заповненні заявки на кредит ОСОБА_1 особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Доступ до особистого кабінету здійснюється позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна і пароля, та має юридичне значення ідентифікації позичальника в ІТС товариства в розумінні ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію».
Указує, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Одноразовий персональний ідентифікатор MNV8ZG52 було направлено відповідачці 22 лютого 2021 року о 14:06:47 на номер мобільного телефону, зазначений нею у заявці на отримання грошових коштів. Одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальницею у відповідне поле в ІТС товариства 22 лютого 2021 року о 14:07:28. ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту, та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи. Первісний кредитор перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані ОСОБА_1 , а і кредитоспроможність споживача відповідно до ст. 10 З «Про споживче кредитування».
Позивач звертає увагу суду на те, що до позовної заяви долучено платіжне доручення від 22 лютого 2021 року та документ, виданий та підписаний первинним кредитором, який підтверджує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових послуг вищезгаданої платіжної інструкції. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою та не надає фінансових платіжних послуг, отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів. Товариство в межах виконання умов укладеного договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав у заявці на отримання кредитних коштів, для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг. Наведені обставини підтверджують факт отримання відповідачкою коштів, а отже і виникнення зобов'язань за кредитним договором. Заперечуючи перерахування їй коштів, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження цих доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких даних, зокрема доказів того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Водночас банк-емітент платіжної картки позичальниці надав офіційну відповідь, яка свідчить про те, що первісним кредитором здійснено перерахування коштів у розмірі 10 000грн на банківську карту ОСОБА_1 .
Наявні у справі розрахунки заборгованості не суперечать один одному та узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами з реєстру прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року. Крім того, за весь період набуття права вимоги за договором, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржниці. Нарахування відсотків здійснювалося відповідно до узгоджених сторонами умов договору та до 01 серпня 2021 року, тобто до набрання законної сили змін до ЗУ «Про споживче кредитування». Кредитний договір № 833335639 укладено 22 лютого 2021 року, а ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» набрала законної сили 24 грудня 2023 року, отже, посилання відповідачки про незаконне нарахування відсотків є безпідставним.
Наголошує на тому, що виконання договору факторингу № 28/1118-01 здійснювалося не одномоментно, оскільки правочин є рамковою угодою і підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема з 28 листопада 2018 року по 31 грудня 2024 року. Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. Право вимоги за договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 18 травня 2021 року шляхом підписання Реєстру прав вимоги № 134. Перехід права вимоги на користь ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором від 22 лютого 2021 року стосувалося чинного зобов'язання на момент його передачі і відбулося на законних підставах, оскільки реєстр прав вимоги підписано після укладення кредитного договору з відповідачкою (ураховуючи додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року). Фактичне відступлення прав вимоги не прив'язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
Товариство вважає обґрунтованими висновки суду щодо законності набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» прав вимоги за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , ураховуючи, зокрема те, що усі укладені договори факторингу пов'язують перехід права вимоги саме із фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог або акту прийому-передачі реєстру боржників. Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 22 лютого 2021 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та надалі позивачеві на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.
Понесені товариством витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції повністю підтверджені документально, оскільки позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, отже робота адвоката виконана належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Задовольняючи позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що 22 лютого 2021 року між сторонами укладено договір № 833335639, який відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах. ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість. У ході передачі прав вимоги за договорами факторингу право вимоги за укладеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС». Розрахунки суми процентів за користування кредитом, зроблені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за період з 22 лютого по 08 серпня 2021 року, відповідають умовам укладеного договору
Районний суд, відхиляючи твердження сторони відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору у електронній формі, переходу права вимоги за кредитним договором від первинного кредитора до позивача, а також правомірності нарахування надмірної суми відсотків за користування кредитом, зазначив, що факт укладення договору відповідачкою та набуття позивачем права грошової вимоги до неї підтверджується сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, а отримання відповідачкою грошових коштів - випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк», наданою суду.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.
У справі встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з п. 2.1. якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, зазначених указаним договором (а.с. 42-45).
Відповідно до п. 1.3, 4.1 цього договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Пунктом 3.1.3. договору визначено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 47 зворот).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої текст договору факторингу № 28/1118-01 викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1 викладено так: право вимоги - право грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають у майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 48-51). Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.
31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с. 53).
31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с. 53 зворот).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Передбачено, що під правом вимоги є всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (а.с. 58-60).
Зміст п. 3.1.1.-3.1.3. договору свідчить про те, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимоги окремо і сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог на банківський рахунок клієнта, зазначений в п. 12 цього договору, і вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
22 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 833335639, за умовами якого кредитодавець зобов'язувався надати позичальникові кредит на суму 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 14-15).
Договір № 833335639 підписано ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора MNV8ZG52. Цей договір містить персональні дані відповідачки.
У матеріалах справи наявні також заявка на отримання грошових коштів в кредит від 22 лютого 2021 року, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та паспорт споживчого кредиту продукту «Комфорт» (а.с. 13, 17-22, 23), які ОСОБА_1 не підписано.
Відповідно до довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_1 22 лютого 2021 року о 14 год. 01 хв подала заявку на отримання кредиту, отримала договір, який підписала одноразовим ідентифікатором MNV8ZG52 22 лютого 2021 року о 14 год. 07 хв. Кошти позичальнику перераховано 22 лютого 2021 року о 14 год. 07 хв (а.с. 30).
Як свідчить копія платіжного доручення від 22 лютого 2021 року кошти в сумі 10 000 грн згідно з договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року перераховано ОСОБА_1 на платіжну картку № 4149-49ХХ-ХХХХ-1322 (а.с. 33).
Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 18 травня 2021 року за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 20 010 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10 000 грн, заборгованість за відсотками - 10 010 грн (а.с. 75).
18 травня 2021 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано реєстр прав вимоги № 134 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, витяг з якого підтверджує, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року на загальну суму 20 010 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 10 000 грн, заборгованість по відсотках - 10 010 грн (а.с. 55-56).
31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 57).
Розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «Таліон Плюс», свідчить про те, що станом на 31 липня 2023 року за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року рахується заборгованість у розмірі 21 440 грн, з яких: заборгованість за кредитом 10 000 грн, заборгованість за відсотками 11 440 грн (а.с. 77).
31 липня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано реєстр прав вимоги № 10, у витягу з якого зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року на загальну суму 21 440 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 10 000 грн, заборгованість по відсотках - 11 440 грн (а.с. 64-65).
Копією платіжної інструкції в національній валюті від 01 серпня 2023 року № 4484 підтверджено, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 2 586 694,30 грн за відступлення права вимоги згідно з реєстром прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року та договору факторингу № 05/0820-01від 05 серпня 2020 року (а.с. 66 зворот).
20 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 20/10/23-03, за умовами якого фактор ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а клієнт ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити факторові ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору (а.с. 67-70).
20 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 20/10/23-03 від 20 жовтня 2023 року, відповідно до якого передано ТОВ «ФК «ЕЙС» реєстр боржників у кількості 700 осіб (а.с. 74).
Як свідчить витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 20/10/230-3 від 20 жовтня 2023 року, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року на загальну суму 21 440 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 10 000 грн, заборгованість по відсотках - 11 440 грн (а.с. 72-73).
Відповідно до копії платіжної інструкції в національній валюті від 20 жовтня 2023 року № 2109 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 191 710,49 грн в рахунок оплати за відступлення прав вимоги згідно з договором факторингу № 20/10/23-03 від 20 жовтня 2023 року (а.с. 74 зворот).
У виписці з особового рахунку за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 зазначено, що заборгованість за період з 20 жовтня 2023 року по 31 липня 2025 року становить 21 440 грн, з яких: прострочене тіло - 10 000 грн, прострочені відсотки - 11 440 грн (а.с. 77 зворот).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості за кредитним договором не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Звернувшись із цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача на підставі договорів факторингу, які були укладені відповідно 28 листопада 2018 року, 05 серпня 2020 року та 20 жовтня 2023 року, а також на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, і реєстрів прав вимоги до укладених договорів факторингу.
Перевіряючи наявність у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року, колегія суддів ураховує наступне.
22 лютого 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено договір № 833335639.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 172 від 18 травня 2021 року. Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод до 31 грудня 2024 року.
Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 18 травня 2021 року № 134 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 20 010 грн.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити фактору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 31 липня 2023 року № 10 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 21 440 грн.
20 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 20/10/23-03. За змістом витягу з реєстру боржників за договором факторингу від 20 жовтня 2023 року ТОВ «ФК «ЕЙС» набуто право вимоги до ОСОБА_1 на суму 21 440 грн.
Надавши оцінку наведеним обставинам, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про доведеність тверджень позивача щодо наявності у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до боржниці ОСОБА_1 за договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року.
Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Апеляційний суд виходить з того, що у цій справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ураховуючи додаткову угоду № 26, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Пунктами 2, 3 реєстру прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» сторони погодили, що сума фінансування, належна до сплати клієнту за цим реєстром прав вимог становить 40 % від основної суми заборгованості та складає 1 305 757,49 грн. Сторони погодили, що сума фінансування за цим реєстром прав вимоги підлягає сплаті фактором у чотири етапи, до 20 числа кожного календарного місяця. Кожний платіж повинен бути не менше 25 % від суми фінансування (а.с. 56).
Доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року стороною позивача не надано. Підписаний 31 грудня 2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2021 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 134 від 18 травня 2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 57), не є належним доказом здійснення господарської операції або факту перерахування коштів, оскільки він є інформаційним документом для звірки даних бухгалтерського обліку, а не первинним документом.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Усі укладені до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги) у цій справі, а обов'язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.
Ураховуючи відсутність доказів оплати за всіма договорами факторингу, апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено факт набуття ним права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 за договором № 833335639 від 22 лютого 2021 року, а отже а задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості слід відмовити.
Беручи до уваги неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильність застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення відмову у задоволенні позову з підстав, наведених вище.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За апеляційне оскарження рішення суду відповідачка сплатила судовий збір у розмірі 3 635 грн (а.с. 187).
Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених відповідачем, зокрема належить стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 3 635 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 грудня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 3 635 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова