Номер провадження: 22-ц/813/5106/26
Справа № 496/5828/23
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Комлева О. С.
14.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
з участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Достаєвський Дмитро, на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Буран В.М., повний текст ухвали складений 18 грудня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП та судових витрат,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП та судових витрат.
Під час розгляду справи, ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Бороган В.В., просив залишити позовну заяву без розгляду з підстав повторної неявки позивача та його представника до суду, а також стягнути судові витрати.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24.10.2025 року позов ОСОБА_1 залишений без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, у зв'язку з тим, що представник позивача не з'являється в судові засідання та не надав заяву про розгляд справи у його відсутність; роз'яснено позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду; заяву представника відповідача про стягнення судових витрат на професійну справничу допомогу задоволено; стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну справничу допомогу у розмірі 70 000,0 грн.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Достаєвський Д.М., звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду про неявку
позивача та його представника, будучи належними чином повідомленими про розгляд справи, в судове засідання без поважних причин не відповідають вимогам закону.
Також скаржником стверджується, що стягнута сума судових витрат є надмірно великою, оскільки суд не взяв до уваги, що справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, представник відповідача працював в режимі відеоконференції, справа є нескладною, а ціна позову склала 202 045,60 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Бороган В.В., просить поновити строк на подання відзиву, у задоволені апеляційної скарги відмовити, ухвалу залишити без змін, посилаючись на те, що позивач завчасно був сповіщений про день розгляду справи. При цьому, зазначає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі та звернув увагу, що ні позивач, ні представник позивача, не звертались до суду із заявою щодо зменшення витрат на правничу допомогу. Також просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Богоран В.В., який діє від імені ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в провадження Біляївського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП та судових витрат.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 25.08.2023 року по справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання (а.с. 52-53).
У судове засідання, призначене на 24.07.2025 року, представник позивача - адвокат Достаєвський Д.М., не прибув, про дату та час судового засідання сповіщений під особистий підпис (а.с. 60).
У судове засідання, призначене на 24.10.2025 року, позивач не прибула, про дату та час судового засідання позивач сповіщена, шляхом надіслання судової повістки, на адресу, вказану в матеріалах справи, однак, конверт повернувся до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та смс-повідомлення, яке доставлено у додаток «Viber». (а.с. 64, 69, 70)
У судове засідання, призначене на 24.10.2025 року, представник позивача - адвокат Достаєвський Д.М., не прибув, про дату та час судового засідання сповіщений, шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету адвоката. Смс-повідомлення не доставлено з підстав «абонент тимчасово недоступний» (а.с. 63, 66).
Представник відповідача - адвокат Бороган В.В. в судовому засіданні просив залишити позовну заяву без розгляду з підстав повторної неявки позивача та його представника до суду, а також наполягав на стягненні судових витрат, про які ним було надано відповідну заяву та докази.
Відповідно поданої в системі «Електронний суд» заяви, представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Бороган В.В., на підтвердження повноважень представника та наданої правничої допомоги, надано до суду копію відповіді Моторне (транспортне) страхове бюро України №09-3/5925 від 03.03.2025 року; копію відповіді ТДВ «Експрес Страхування» №0004643(T)-07 від «04» березня 2025 року; копію Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2024 та акт приймання-передачі виконаної роботи від 10.04.2025 року. На підставі чого, адвокат просить стягнути на користь відповідача 70 000 грн., витрат на правничу допомогу.
Згідно акту приймання- передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 01.09.2023 року, підписаного адвокатом Бороган В.В. та його клієнтом ОСОБА_2 , у відповідності до вимог пунктів 1.1., 3.1., 3.2.. Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2023 року, адвокатом виконані, а клієнтом прийняті наступні роботи: Усна консультація, вивчення документів, формування правової позиції, підготовка відзиву на позовну заяву, підготовка клопотань, участь у судових засіданнях. Всього за виконану роботу клієнт протягом 5 календарних днів після надходження коштів, які будуть затверджені судом щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, на рахунок клієнта, зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 70 000.00 грн.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що судом забезпечено максимальну можливість повністю реалізувати права позивача, який звернувся до суду. Представник позивача має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості. Проте, на адресу суду не надходило клопотання про участь у судовому засіданні представника позивача в режимі відеоконференції.
З огляду на те, що представник позивача не з'являється в судові засідання, не надав заяву про розгляд справи у його відсутність, суд прийшов до висновку, що позов необхідно залишити без розгляду. Суд, звертає увагу на те, що положення пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України спрямоване на забезпечення балансу між правом особи на судовий захист та необхідністю дотримання процесуальної дисципліни. Якщо позивач вважає, що він має підстави для повторного звернення до суду, він може подати новий позов, дотримуючись встановлених законом вимог.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається повторно неявка представника позивача - адвоката Достоєвського Д.М. в судові засідання, призначені на 24.07.2025 року та 24.10.2025 року відповідно, а також здійснення судом першої інстанції належного повідомлення останнього про дату, час та місце призначених судових засідань, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідковим листом (т. 2, а.с. 60) та довідкою про доставлення від 24.07.2025 року (т. 2, а.с. 66).
Окрім того, залишаючи позов без розгляду, судом першої інстанції одночасно вирішувалося питання щодо стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат.
Задовольняючи заяву представника відповідача про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70000,0 грн, суд виходив зі складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених процесуальних документів, кількості засідань, тривалості розгляду справи судом тощо, а також наданих адвокатом доказів на підтвердження судових витрат.
Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Поняття зловживання процесуальними правами міститься у ст. 44 ЦПК України. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У постанові від 18.12.2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, послався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно матеріалів справи, в провадженні Біляївського районного суду Одеської облсті перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП та судових витрат.
В інтересах позивача в суді першої інстанції діяв адвокат Достаєвський Д.М., повноваження якого наявні в матеріалах справи.
За положеннями ч. 5 ст. 142 ЦПК України, на яку міститься посилання суду в оскаржуваній ухвалі, понесені стороною витрати, в даному випадку на правову допомогу, підлягають стягнення за наявність встановленого судом та доведеного відповідачем факту необґрунтованих дій позивача здійснені ним в ході судового розгляду.
Разом з тим, з огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду, вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення понесених витрат в даних випадка, у разі залишення позову без розгляду, суди повинні встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Саме звернення до суду із відповідним позовом не є в розумінні вищенаведених положень необґрунтованими діями позивача, оскільки є його суб'єктивним правом гарантованим безпосередньо положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України.
З наявних матеріалів справи вбачається, що адвокат Достаєвський Д.М., який діяв від імені позивача - ОСОБА_1 , приймав участь в судових засіданнях (окрім зазначених в оскаржуваній ухвалі суду), надавав відповідні пояснення по суті обставин справи, що вбачається з протоколів судових засідань, із клопотанням пров відкладення розгляду справи не звертався.
При цьому, за положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (ч. 5 ст. 223 ЦПК України).
Відомостей щодо визнання явки позивача та його представника до судового засідання обов'язковою та, що без забезпечення такої суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини справи для розгляду справи по суті, матеріали справи та безпосередньо оскаржувана ухвала суду не містить.
З огляду на викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення в даному випадку з позивача понесених відповідачем судових витрат у зв'язку із залишенням позову без розгляду, оскільки дії позивача, а саме щодо повторної неявки в судове засідання, зважаючи на вищенаведені положення ЦПК України та правових висновків Верховного Суду, не є в розумінні положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, необґрунтованими діями позивача, без долучення будь-яких інших доказів в розумінні ст.ст. 75, 76 ЦПК України на підтвердження наявності факту умисного зловживання позивачем своїми суб'єктивними правами передбаченими в першу чергу положеннями Конституції України.
При цьому, доводи апеляційної скарги в частині не відповідності вимогам закону наведених в оскаржуваній постанові тверджень суду про неявку в судове засідання відхиляються апеляційним судом, оскільки з наявних матеріалів справи вбачається здійснення судом першої інстанції належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце призначених судових засідань. Вказані висновки суду щодо належного повідомлення скаржником будь-яких обґрунтованими доказами не спростовані.
Будь-яких інших доводів апеляційна скарга не містить.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, враховуючи вищенаведені встановлені судом обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 24.10.2025 року в частині стягнення понесених відповідачем судових витрат, з ухвалення в даній частині нового судового рішення.
Керуючись статтями 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Достаєвський Дмитро Михайлович - задовольнити частково.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року в частині стягнення судових витрат - скасувати.
Ухвалити постанову.
В задоволені заяви адвоката Бороган Валентина Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_2 про стягнення судових витрат - відмовити.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 травня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда