Номер провадження: 22-ц/813/5301/26
Справа № 523/4612/25
Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.
Доповідач Комлева О. С.
12.05.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слободяник Ілона Сергіївна, на ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 26 січня 2026 року про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Аліної С.С., повний текст ухвали складений 26 січня 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства.
23.01.2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Слободяник І.С., звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду.
ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С.О., звернулася до суду із заявою, в якій просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 26.01.2026 року заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Слободяник І.С., про залишення позову без розгляду задоволено; цивільну справу за позовом ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 257 ЦПК України залишено без розгляду; заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чумаченка С.О. про стягнення з позивача ОСОБА_1 витрат понесених відповідачем на правову правничу допомогу задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені відповідачем на правову правничу допомогу у розмірі 37400,0 грн.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Слободяник І.С., звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану постанову скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
витрати понесені відповідачем на правничу допомогу у розмірі 37400,0 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог про стягнення витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги скаржником зазначено, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу є завищеними та не передбачений договором про надання правничої допомоги, укладеним між ОСОБА_2 та адвокатом Чумаченком С.О.
Також скаржником стверджується, що відповідачем не доведено та не надано доказів того, що витрати, понесені ним, пов'язані з розглядом справи та внаслідок необґрунтованих дій позивача, оскільки подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Чумаченко С.О., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування ухвали суду, прийнятої з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Ухвала суду в частині залишення позову без розгляду учасниками справи не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Чумаченко С.О., який діє від імені ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.05.2025 року між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Чумаченко С.О. укладений договір про надання правничої (правової) допомоги №1/27.05/2025.
Відповідно до п. 1.1. договору адвокат зобов'язується надати клієнту правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а саме: здійснювати представництво інтересів Клієнта у Пересипському районному суді м. Одеси, Одеському
апеляційному суд, Верховному Суді по справі №523/4612/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Хаджибейський відділ ДРАЦС у м. Одесі ПМУМЮ (м. Одеса), про оспорювання батьківства, складання (написання) на надіслання документів правового та процесуального характеру, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій та роз'яснень з усіх питань, які стосуються судової справи Клієнта.
Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг (винагорода, гонорар) за цим договором становить та сплачується наступним чином: - 16 650,00 грн. (аванс, передоплата) сплачується (сплачено) клієнтом на користь адвоката у день підписання даного договору; - 20 750,00 грн. (винагорода) сплачується клієнтом на користь адвоката протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили рішення суду по справі № 523/4612/25, яким у позові ОСОБА_1 про оспорювання батьківства буде відмовлено у повному обсязі.
На підтвердження сплати відповідачем на користь адвоката коштів, надано квитанції у загальному розмірі 16 650,00 грн.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С.О., про стягнення з позивача ОСОБА_1 витрат понесених відповідачем на правову правничу допомогу у розмірі 37400,0 грн, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до положень п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України наявні підстав для задоволення вказаної заяви.
Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Поняття зловживання процесуальними правами міститься у ст. 44 ЦПК України. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 148/312/16-ц зазначено, що для стягнення компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи, здійснених відповідачем, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У постанові від 18.12.2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, посилався, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
У постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18, де, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, тобто його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. При цьому Верховний Суд вказав, що із системного тлумачення положень частин 5 та 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Хаджибейського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про оспорювання батьківства.
22.01.2026 року позивачем направлено до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідачем ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Чумаченко С.О., подано 26.01.2026 року заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в повному обсязі, посилаючись на положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Натомість, положення вказаної статті визначено, що понесені судові витрати, в даному випадку на правову допомогу підлягають стягненню виключно у випадку встановлення судом та доведення учасником справи наявності факту необґрунтованих дій позивача здійснені ним у ході судового розгляду.
Відповідачем в свою чергу будь-яких доказів на підтвердження наявності таких дій позивача, за наявності яких виникло б право на стягнення понесених відповідачем судових витрат, на адресу суду не надано.
При цьому, як вбачається з вищевикладених правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.12.2019 року у справі № 741/1681/17, звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Факту зловживання позивачем своїм процесуальними правами судом не встановлено.
Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про стягнення судових витрат, відповідачем не заперечувалося проти задоволення поданої позивачем заяви про залишення позову без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилковість висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі суду, щодо задоволення заяви відповідача та стягнення понесених судових витрат, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджено наявність в даному випадку правових підстав, визначених вищенаведеними положеннями ЦПК України, для стягнення таких витрат з позивача.
За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в своїй сукупності та обґрунтованість наведених скаржниками доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Пересипського районного суду м. Одеси від 26.01.2026 року в оскаржуваній частині, з ухваленням нового судового рішення в даній частині.
Керуючись статтями 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слободяник Ілона Сергіївна - задовольнити частково.
Ухвалу Пересипського районного суду м. Одеси від 26 січня 2026 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу - скасувати.
Ухвалити постанову.
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Чумаченко Святослава Олександровича про стягнення з позивача ОСОБА_1 витрат понесених відповідачем на правову правничу допомогу - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 15 травня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда