Справа №348/543/26
Номер провадження 2/348/885/26
14 травня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді О.Ю.Максименко
за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
ТОВ "ДЕБТ ФОРС" звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3416832 від 02.04.2021.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.04.2021 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» договір № 3416832. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3740,50 грн, а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених договором. ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти. Відповідач не виконала свого зобов'язання та припинила повертати кредит в строки, передбачені договором. Своїм підписом відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами договору. 27.08.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 27/08-1, відповідно до умов якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3416832. 09.03.2023 було укладено договір № 09-03/23, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ "КАМПСІС ЛІГАЛ" права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 3416832. 30.05.2023 було укладено договір № 30-05/23, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило на користь ТОВ "ДЕБТ ФОРС" права вимоги за кредитним договором до позичальників, в тому числі за договором № 3416832. Тому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором № 3416832 від 02.04.2021 у розмірі 24119,08 грн, з яких: 3347,46 - заборгованість за тілом кредиту; 19999,80 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 269,70 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами; 502,12 грн - заборгованість за комісіями, а також понесені судові витрати судовий збір та витрати на правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справу без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи, позовні вимоги просив задовольнити.
Відповідач в судові засідання 24.04.2026 та 14.05.2026 не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належно шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації. Судова повістка на 24.04.2026 була повернута до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Судова повістка на 14.05.2026 була вручена відповідачу 28.04.2026, про що свідчить її підпис на рекомендованому повідомленні. Отже, ОСОБА_1 є належно повідомленою про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надала.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 01.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, витребувано докази.
14.05.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 02.04.2021 ОСОБА_1 уклала із ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» кредитний договір № 3416832, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 3740,50 грн. Тип кредиту: фінансовий кредит. Кредит надається строком на 15 днів, дата повернення кредиту 17.04.2021 (п. 1.4.). З 1-го по 15-й день Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,00%. У зв'язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, за останній день строку користування кредитом Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору процент за користування грошовими коштами, що дорівнює 15,00% від суми кредиту, тобто 561,08 грн (П.1.5.). У випадку не повернення Позичальником кредиту, а також не сплати Позичальником процентів у повному обсязі (плати за користування грошовими коштами та процентів за підвищений ступінь ризику) у строк, встановлений п. 1.4 даного Договору, в тому числі після визначеного у п. 1.7 цього Договору подовження строку надання та повернення кредиту, Позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку користування кредитними коштами на 13 днів (автоматичне продовження). Після такого автоматичного продовження строку користування кредитними коштами, Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) у розмірі 4,95 % за кожен день строку користування кредитом (п.1.6.).1.7. У випадку повного погашення Позичальником процентів за користування грошовими коштами, які визначені у п. 1.5 та п. 1.6 цього Договору та за умови не погашення або часткового погашення тіла кредиту, визначений у п. 1.4 цього Договору строк надання кредиту вважається подовженим на 15 днів з дати такого погашення на умовах, визначених п. 1.5 Договору (п.1.7.). За користування фінансовим кредитом Позичальник сплачує Кредитору проценти (плату за користування кредитом та проценти у зв'язку з підвищеним ступенем кредитного ризику), при цьому плата за користування кредитом нараховується на фактичний залишок виданого кредиту, а проценти у зв'язку з підвищеним ступенем кредитного ризику - на повну суму виданого кредиту. Проценти за користування кредитом та проценти у зв'язку з підвищеним ступенем кредитного ризику сплачуються Позичальником щоразу при кожному автоматичному продовжені строку надання кредиту (п. 1.6 Договору) та подовженні строку надання кредиту (п. 1.7 Договору) (п.1.8.). Строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше 1 календарного року (п.1.10.) (а.с.26-27). Договір підписано ОСОБА_1 власноручно.
Паспорт споживчого кредиту ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» власноручно підписано ОСОБА_1 .. Основні умови кредитуванні: тип кредиту - фінансовий кредит, сума/ ліміт кредиту - 3740,50 грн; строк кредитування - 15/28; мета отримання кредиту - придбання споживчих товарів або послуг; спосіб та строк надання кредиту - готівковим або безготівковим шляхом; процентна ставка, відсотки річних - 365,00; тип процентної ставки - фіксована (а.с.43).
Переказ коштів ОСОБА_1 ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» підтверджується квитанцією 46 за договором № 3416832 від 02.04.2021 у сумі 3740,50 грн (а.с.63).
Жодних доказів на спростування наведеної обставини відповідачем не надано.
27.08.2021 між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 27/08-1, відповідно до умов якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, вказаних в реєстрі боржників (а.с.10-18).
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 27/08-1, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 3416832 в сумі 6505,73 грн, з яких: 3347,46 грн - сума основного боргу за кредитом; 2656,15 грн - сума нарахованих процентів; 502,12 грн - сума відсотків за підвищений ступінь ризику (а.с.19).
09.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ "КАМПСІС ФІНАНС" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 09-03/23, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ "КАМПСІС ФІНАНС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, вказаних в реєстрі боржників (а.с.20-25, 28-32).
Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 09-03/23, ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 3416832 в сумі 6775,43 грн, з яких: 3347,46 грн - сума основного боргу за кредитом; 2656,15 грн - сума нарахованих процентів; 502,12 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями (а.с. 33).
30.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ "ДЕБТ ФОРС" було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 30-05/23, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило на користь ТОВ "ДЕБТ ФОРС" права вимоги за кредитним договором до позичальників, вказаних в реєстрі боржників (а.с. 34-42, 44-45).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 30-05/23, ТОВ "ДЕБТ ФОРС" набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 3416832 в сумі 24119,08 грн, з яких: 3347,46 грн - сума основного боргу за кредитом; 19999,80 грн - сума нарахованих процентів; 502,12 грн - сума заборгованості за нарахованими комісіями; 269,70 грн - відповідальність за порушення грошового зобов'язання (а.с.46).
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "Вердикт Капітал" станом на 27.08.2021, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 6775,43 грн, з них: заборгованість по основній сумі кредиту - 3347,46 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 2656,15 грн; заборгованість з комісії - 502.12 грн; нарахування 3% річних за користування грошовими коштами - 49,79 грн; інфляційні збитки за користування грошовими коштами - 219,91 грн. Відповідач 17.04.2021, 02.05.2021, 17.05.2021, 11.06.2021 та 27.06.2021 сплачувала нараховані відсотки за договором (а.с.64-65).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Крім того, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 вказано, що так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відсутність реального і своєчасного виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як вбачається із матеріалів справи, строк дії договору № 3416832 від 02.04.2021 закінчився 25.08.2021, проценти первісним кредитором нараховані по 25.08.2021. Отже, після закінчення строку кредитування кредитори не мали правових підстав нараховувати будь-які проценти.
Таким чином, сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2656,15 грн. Заборгованість за тілом кредиту в сумі 3347,46 грн підлягає стягненню з відповідача як така, що знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи.
Щодо стягнення заборгованості за комісіями в сумі 502,12 грн, вона не підлягає задоволенню, оскільки сплата комісій кредитним договором № 3416832 від 02.04.2021 не передбачена.
Щодо стягнення заборгованості за пенею та/або штрафами в сумі 269,70 грн, суд зауважує наступне.
Як вбачається з реєстрів боржників, штраф/пеню в розмірі 269,70 грн було нараховано ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», до якого право вимоги за кредитним договором № 3416832 від 02.04.2021 перейшло 30.05.2023.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, застосовується судом під час ухвалення судового рішення у подібній справі.
Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому продовжено до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що хоча законом і передбачено нарахування штрафу, пені, проте п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальники у період воєнного стану звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов'язаннях.
У зв'язку із викладеним, враховуючи, що пеню та штрафи було нараховано після 30.05.2023, не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу пені в сумі 269,70 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати - судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с.6). З відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 662,67 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 13000 грн, суд зауважує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 03/07-24 від 03.07.2024, укладеного між адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ " Дебт Форс" (а.с.53-55), копію прайс-листа ОА «Лігал Ассістанс» № 01-12/2025 від 01.12.2025 (а.с.57-58), заявку на надання юридичної допомоги № 13 від 01.12.2025 із зазначенням вартості послуг 13000 грн, витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 із зазначенням вартості послуг 13000 грн.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3000 грн.
Отже, з урахуванням пропорційності розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 746,70 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 598-601, 604-609, 610-612, 615, 626, 627, 628, 629, 631, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 128, 134, 136, 141, 247, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТ ФОРС" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» (вул. Княжий Затон будинок 9, прим. 369, офіс 1 м. Київ, код ЄДРПОУ 43577608) заборгованість за договором № 3416832 від 02.04.2021 в сумі: 6003,61 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту - 3347,46 грн; заборгованість за відсотками - 2656,15 грн, а також понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 662,67 грн, та витрат на правову допомогу в розмірі 746,70 грн, а всього 7412 (сім тисяч чотириста дванадцять) грн 98 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем та представником позивача до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», код ЄДРПОУ 43577608, місцезнаходження юридичної особи: вул. Княжий Затон будинок 9, прим. 369, офіс 1 м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О.Ю. Максименко