29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"11" травня 2026 р. Справа № 924/45/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Лежніної Я.С., розглянувши справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Дунаївці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
до Фермерського господарства "Ілона", с. Миньківці Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
про зобов'язання надати належно завірені копії: установчого договору; статути та доповнення до них, що діяли з часу заснування ФГ по 2019 рік та статути та доповнення до них, що діяли в період з 2019 по 2024 роки; протоколи загальних зборів ФГ “Ілона» з часу заснування ФГ по 2019 рік та за період з 2019 по 2024 роки; відомості/реєстри про реєстрацію учасників загальних зборів ФГ “Ілона» за період 2000 - 2025 роки,
представники сторін:
позивача: адвокат Філіпов Ю.М. (в режимі ВКЗ);
відповідача: адвокат Савченко О.В.
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить, з урахуванням заяви від 26.03.2026, зобов'язати ФГ "Ілона" надати належно завірені копії: установчого договору; статути та доповнення до них, що діяли з часу заснування ФГ по 2019 рік та статути та доповнення до них, що діяли в період з 2019 по 2024 роки; протоколи загальних зборів ФГ “Ілона» з часу заснування ФГ по 2019 рік та за період з 2019 по 2024 роки; відомості/реєстри про реєстрацію учасників загальних зборів ФГ “Ілона» за період 2000 - 2025 роки.
Вимоги мотивує тим, що позивач є учасником відповідача, проте, всупереч звернення ОСОБА_1 до ФГ "Ілона", останнє не надає документів щодо діяльності товариства, чим порушує корпоративні права ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.02.2026. Ухвалою суду від 10.02.2026 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.03.2026.
Ухвалою суду від 04.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/45/26 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.03.2026. В підготовчому засіданні 17.03.2026 оголошено перерву до 08.04.2026. Ухвалою суду від 08.04.2026 прийнято заяву позивача, якою змінено предмет позову, та відкладено підготовче засідання на 13.04.2026.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 28.04.2026. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.04.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.05.2026.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, наполягає на його задоволенні.
Представник відповідача під час судового розгляду спору заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначає, що ФГ "Ілона" в повному обсязі надано наявні у останнього витребовувані документи. Будь-які інші документи у господарства відсутні та позивачем не надано доказів їх наявності у відповідача. Окрім того наголошує, що відповідач не позбавлений можливості отримати запитувані документи ( у разі їх наявності) відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, звернувшись до Кам'янець-Подільської районної державної адміністрації. Вважає, що в даному випадку відсутні порушення відповідачем прав позивача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до статуту ФГ "Ілона", затвердженого рішеннями загальних зборів членів господарства 10.03.2025, членами фермерського господарства є, в тому числі, ОСОБА_1 з часткою 0,05%.
У п. 3.4. статуту передбачено, що члени фермерського господарства мають право, зокрема, на отримання інформації про діяльність фермерського господарства, в тому числі, про його доходи та витрати, знайомитися з його статутом, документами бухгалтерської звітності та іншими документами в порядку, встановленому статутом фермерського господарства.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ФГ "Ілона" станом на 16.03.2026, у реєстрі вміщені наступні дані про реєстраційні дії:
29.11.2005: Державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу;
31.03.2006: Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;
04.04.2006: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо;
13.06.2012: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна видів економічної діяльності юридичної особи. Зміни видів діяльності;
13.09.2013: Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;
13.09.2013: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміїна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо;
20.05.2015: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна інформації для здійснення зв'язку з юридичною особою;
21.11.2019: Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміни статутного або складеного капіталу;
17.09.2020: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна установчих документів;
11.10.2021: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;
22.12.2023: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо;
09.08.2024: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;
23.08.2024: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна місцезнаходження юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна установчих документів. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо; .
12.03.2025: Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, Зміна розміру статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна структури власності, зміна установчих документів.
03.11.2025 позивач надіслав відповідачу заяву, у якій просив надати належно завірені копії установчого договору; документу, яким посвідчується реєстрація при заснуванні ФГ "Ілона"; витягу з ЄДРЮО та ФОП; статути та доповнення до них, що діяли з часу заснування ФГ по теперішній час; протоколи загальних зборів за весь час діяльності ФГ "Ілона" за період з 2000-2025 роки; відомості/реєстри про реєстрацію учасників загальних зборів за період з 2000-2025 роки; документи бухгалтерської річної звітності; проміжну фінансову звітність про наявність чистого прибутку в розрізі за кожен рік за період з 2000-2025 роки.
Вказана заява отримана відповідачем 07.11.2025.
Проте, у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача в добровільному порядку, останній звернувся з даним позовом до суду.
Позиція суду.
Як встановлено у ч. 6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та, зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц та інших.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі № 904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19).
Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 як учасника Фермерського господарства «Ілона» про зобов'язання цього фермерського господарства надати належним чином засвідчені копії: установчого договору; статутів та доповнень до них, що діяли з часу заснування ФГ по 2019 рік та статути та доповнення до них, що діяли в період з 2019 по 2024 роки; протоколів загальних зборів ФГ “Ілона» з часу заснування ФГ по 2019 рік та за період з 2019 по 2024 роки; відомостей/реєстрів про реєстрацію учасників загальних зборів ФГ “Ілона» за період 2000 - 2025 роки.
Так, п. 3.4.2. Статуту ФГ "Ілона" в редакції 2025 року передбачає, що члени фермерського господарства мають право, зокрема, на отримання інформації про діяльність фермерського господарства, в тому числі, про його доходи та витрати, знайомитися з його статутом, документами бухгалтерської звітності та іншими документами в порядку, встановленому статутом фермерського господарства.
При цьому Законом України «Про фермерське господарство» та Статутом ФГ «Ілона» не передбачено механізму надання інформації та копій документів щодо діяльності господарства.
У постанові від 21.01.2020 у справі №908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого якщо питання виходу члена зі складу фермерського господарства не врегульоване ані статутом, ані Законом України «Про фермерське господарство», ані іншими нормативними актами, то відповідно до частини першої статті 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), зокрема, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю. Подібні висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №912/96/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Подібні висновки викладені також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц.
Суд зазначає, що самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб'єктним, ні за об'єктним критеріями. Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними.
З огляду на те, що спірні правовідносини як в цій справі, так і в справах №908/2606/18, №912/96/21 стосуються визначення законодавчого регулювання діяльності фермерських господарств, то такі правовідносини є подібними за змістовним критерієм, а отже, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 21.01.2020 у справі №908/2606/18, підлягають врахуванню в цій справі.
Висновок Великої Палати Верховного Суду про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв'язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом «Про фермерське господарство», підтверджено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, застосовано у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №912/318/22, від 30.03.2023 у справі №917/202/21(917/339/21).
Відтак суд доходить висновку, що в даному випадку за принципом аналогії закону підлягає застосуванню до спірних правовідносин положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено право учасника товариства отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов'язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9)документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов'язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.
Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності (частина друга статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
За вимогами частини третьої статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.
Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» унормовано, що товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов'язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов'язаних з пересиланням документів поштою.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарським товариством.
Відтак, внаслідок невиконання господарським товариством свого обов'язку з надання учаснику господарського товариства на його вимогу інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права.
Способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання певної інформації.
З матеріалів справи слідує, що позивач 03.11.2025 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати належно завірені копії документів, в тому числі тих, зобов'язання надати які є предметом даного спору. Вимога позивача отримана відповідачем 07.11.2025, проте, залишена без реагування зі сторони ФГ "Ілона". В даному контексті суд не приймає до уваги доводи ФГ "Ілона" щодо можливості ОСОБА_1 отримати документи шляхом звернення до Кам'янець-Подільської РДА, позаяк у відповідача передбачено обов'язок надати учаснику товариства документи про діяльність останнього.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем ст.43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який ухиляється від надання у встановленому порядку та строки учаснику інформації про діяльність товариства, що порушує право останнього на участь в управлінні товариством та реалізації його корпоративних прав.
Водночас суд враховує, що документи, які просить зобов'язати надати позивач, повинні бути в наявності у відповідача або обов'язковість їх ведення товариством має бути визначена в законі.
На підтвердження існування витребовуваних документів позивач посилається на інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині вчинення реєстраційних дій щодо юридичної особи.
Зокрема, ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача надати копію установчого договору ФГ "Ілона", проте, матеріали справи не містять жодних доказів існування останнього. Натомість відповідачем надано статут ФГ "Ілона" в редакції 2000 року, який міг бути єдиним установчим документом відповідача.
З приводу зобов'язання відповідача надати статути та доповнення до них за період з заснування фермерського господарства по 2024 рік, суд зазначає, що ФГ "Ілона" надано статути у редакції 2000, 2006, 2013, 2019, 2024 та 2025 років. Водночас, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.09.2020 проведено державну реєстрацію зміни установчих документів, тобто, відповідачем не надано статут в редакції 2020 року.
Щодо вимоги про надання протоколів загальних зборів ФГ "Ілона" суд приймає до уваги редакції статутів ФГ "Ілона" за період до 2019 року, якими не передбачалась діяльність загальних зборів товариства, керівним органом фермерського господарства був голова цього господарства, до виключної компетенції якого відносились рішення по будь-яких питаннях діяльності товариства. Позивачем також не надано жодного доказу існування рішень загальних зборів ФГ "Ілона" до 2019 року.
Відповідачем, в свою чергу, надано рішення загальних зборів ФГ "Ілона" від 18.11.2019, 08.03.2025 та від 10.03.2025.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, окрім листопада 2019 року, у вересні 2020, грудні 2023 та серпні 2024 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які передбачали необхідність прийняття відповідних рішень загальними зборами. Такі рішення відповідачем не надано.
З приводу вимоги позивача про надання ФГ "Ілона" відомостей/реєстрів про реєстрацію учасників загальних зборів ФГ “Ілона» за період 2000 - 2025 роки, суд зазначає, що існування вказаних документів не доведено жодними доказами та обов'язок їх складання не передбачений ні статутом товариства, ні чинним законодавством.
З вищевикладеного, з огляду на обов'язок відповідача надати учаснику на його вимогу документи про діяльність товариства, доведеність існування статуту Фермерського господарства «Ілона» в редакції 2020 року; рішень загальних зборів ФГ “Ілона», на підставі яких здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу у вересні 2020 року, грудні 2023 року та серпні 2024 року, суд вважає за належне зобов'язати ФГ "Ілона" надати такі документи позивачу в судовому порядку, задовольнивши позов у відповідній частині.
В задоволенні решти позову суд відмовляє, позаяк позивачем не доведено існування інших витребовуваних документів та, відповідно, їх наявності у ФГ "Ілона".
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за належне покласти витрати зі сплати судового збору на сторін у рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити частково.
Зобов'язати Фермерське господарство «Ілона» (32463, Україна, Кам'янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., село Миньківці, вулиця Травнева, будинок 3А, код ЄДР 31162191) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) належним чином завірені копії статуту Фермерського господарства «Ілона» в редакції 2020 року; протоколи загальних зборів ФГ “Ілона», на підставі яких здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу у вересні 2020 року, грудні 2023 року та серпні 2024 року.
В задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з Фермерського господарство «Ілона» (32463, Україна, Кам'янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., село Миньківці, вулиця Травнева, будинок 3А, код ЄДР 31162191) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 1 664,00 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 15.05.2026
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи, представникам сторін в електронні кабінети