Справа № 163/242/24
Провадження № 1-кп/163/29/26
13 травня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_4 ,
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_5 ,
розглядаючи у судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12023035560000235 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
До початку судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про визнання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 грудня 2023 року №2/4/9961 очевидно недопустимим доказом та виключення його з числа доказів обвинувачення.
Клопотання обґрунтував тим що, зазначена відповідь була отримана на запит дізнавача СД ВП №1 (м. Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 . В даному випадку така інформація витребовувались дізнавачем 12 грудня 2023 року на підставі ст.93 КПК України. В цей же час, оскільки отримана інформація є персональними даними ОСОБА_4 , то органу досудового розслідування необхідно було отримати у суду відповідну ухвалу про тимчасовий доступ. В ході дослідження письмових доказів сторони обвинувачення, прокурором такої ухвали суду надано не було.
В судовому засіданні обвинувачений та його адвокат ОСОБА_5 клопотання підтримали.
Прокурор ОСОБА_3 висловив позицію про безпідставність клопотання.
Вирішуючи клопотання адвоката, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.3 ст.89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Згідно із ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
З наданої відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 грудня 2023 року №2/4/9961 вбачається, що зазначений РТЦК та СП добровільно надав інформацію на запит дізнавача, не зазначивши про неможливість її надання без ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів.
У випадку якщо б запитувані відомості могли бути надані виключно на підставі судового рішення чи становили охоронювану законом таємницю, володілець інформації мав би відмовити у наданні відповіді та повідомити про необхідність отримання відповідної ухвали суду. Сам по собі факт того, що відповідь містить персональні дані, не свідчить про очевидну незаконність способу її отримання, оскільки положення Закону України «Про захист персональних даних» не виключають можливості обробки та передачі персональних даних без згоди особи у випадках, передбачених законом, зокрема у межах здійснення кримінального провадження уповноваженими органами. При цьому положення глави 15 КПК України регулюють порядок отримання тимчасового доступу у випадку відсутності добровільного надання інформації її володільцем або необхідності застосування заходу забезпечення кримінального провадження, тоді як у даному випадку дізнавач отримав відповідь у порядку, передбаченому ст.93 КПК України, без застосування заходів примусу.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате
Наведені стороною захисту доводи фактично стосуються оцінки порядку отримання доказу та його належності й допустимості у сукупності з іншими доказами, що підлягає вирішенню судом під час ухвалення остаточного судового рішення у справі.
Отже, законних підстав для задоволення клопотання захисника і визнання відповіді РТЦК та СП очевидно недопустимим доказом, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.89, 350, 358, 372, 376 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про визнання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 грудня 2023 року №2/4/9961 очевидно недопустимим доказом, відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошений о 16:30 годині 14 травня 2026 року.
Головуючий : суддя ОСОБА_1