Справа № 753/22336/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4080/2026 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого
в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року частково задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 09.05.2026 року включно.
Зменшено розмір застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 грн.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Захисник ОСОБА_8 , не погоджуючись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11.03.2026 року по справі 753/22336/25 та постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, а саме на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та проживання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає фактичним обставинам справи. Наголошує, що обвинувачений ОСОБА_9 має сталі соціальні зв'язки, неповнолітню доньку, батьків похилого віку, постійне місце роботи та офіційне джерело доходу. Не має чинного закордонного паспорту, ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, має бездоганну ділову репутацію. Його батьку в січні 2026 року було діагностовано 4 стадію онкологічного захворювання, тобто останній потребує особливої уваги та піклування з боку сина.
Захисник зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про продовження запобіжного заходу, прокурор фактично просив суд про зміну запобіжного заходу, а саме продовжити тримання під вартою на 60 днів без визначення застави. Зразок клопотання був отриманий захистом 04 березня 2026 року. Будь-яких доказів щодо підстав такого звернення до суду прокурор не надав.
Також захисник звертає увагу, що в судовому засіданні законний представник потерпілої повідомила суд першої інстанції, що з телефона обвинуваченого отримала вхідний дзвінок 07.03.2026 року. Вважає цю подію загрозливою. При цьому не надала суду будь-яких доказів. Прокурор також не мала можливості отримати доказів неправомірної поведінки обвинувачення, бо нібито дізналася про цей дзвінок безпосередньо перед судовим засіданням.
Апелянт вказує на відсутність існування ризиків, передбачених п.1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховування від суду захисник звертає увагу на існування стримуючих факторів, а саме: станом на 14.01.2026 року обвинувачений ОСОБА_7 не має чинного закордонного паспорту, тобто не має можливості виїхати поза межі України. Міркування прокурора щодо можливості обвинуваченого перетнути лінію бойових дій та сховатися на території Російської Федерації є безпідставними. Також, згідно листа роботодавця ФОП ОСОБА_10 обвинувачений має постійне місце роботи, а роботодавець може забезпечити віддалений режим роботи.
На думку захисника, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу не заслуговує на увагу з огляду на наступне: обвинувачений ОСОБА_7 має зареєстроване місце проживання у Броварському районі Київської області, у селі Шевченкове, по вулиці Макаренка, буд.7, яке віддалене від місця інкримінованої події та місця проживання потерпілої. Наразі, за спливом більш ніж 2 місяців після події, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, допит таких осіб стосовно кульмінаційних моментів цієї події навряд матиме наслідком отримання відомостей, що можуть істотно вплинути на хід розслідування обставин. До того ж, вказані в обвинувальному акті свідки не були очевидцями кульмінаційного моменту подій, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, що позбавляє вплив на них істотного сенсу, оскільки з огляду на роль таких осіб вони є лише свідками обставини здійснення цього кримінального провадження, будь-яка зміна показань цими особами лише потягне погіршення їх становища, тому ризик дієвого впливу на свідків з боку обвинуваченого ОСОБА_7 є мінімальним та безрезультатним.
Окрім цього, потерпіла та законний представник мають активну позицію у справі, їх статус визначений обвинуваченням і самостійно змінити його вони не можуть. Захисник наголошує, що обвинувачений має вищу освіту та може передбачити наслідки будь-якої спроби психологічного впливу на потерпілу сторону по справі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, думку прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України, яке є тяжким злочином та відноситься до кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність продовження існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України та встановив, що відсутні підстави для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, про високу імовірність настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, свідчать обставини встановлені судом першої інстанції.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину щодо неповнолітньої особи. Незважаючи на те, що обвинувачений не має закордонного паспорту, що унеможливлює його виїзд за межі України, а також наявності постійного місця роботи, сталих соціальних зв'язків, з урахуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, наявна необхідність запобігти можливим спробам обвинуваченого переховуватися від суду.
Крім того, існує реальна загроза незаконного впливу на неповнолітню потерпілу та свідків. Надаючи оцінку наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказаний ризик доведений у достатній мірі, адже потерпіла та свідки, показання яких з огляду на вимоги ч. 1 ст. 23 КПК України, мають бути отримані безпосередньо судом, ще не допитані в судовому засіданні.
За таких обставин, посилання захисника на відсутність заявлених прокурором ризиків, є необґрунтованими.
Доводи про те, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне зареєстроване місце проживання, сталі соціальні зв'язки, неповнолітню доньку, батьків похилого віку, зокрема непрацездатного батька, який потребує його догляду, постійне місце роботи, офіційне джерело доходу та факт того, що обвинувачений ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, самі по собі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов'язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4