Справа № 759/3909/26 Головуючий І-ї інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/824/2923/2026 Доповідач: ОСОБА_2
30 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року, -
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження за повідомленням ОСОБА_6 в порядку ст.206 КПК України про незаконне затримання ОСОБА_7 .
Прийняте рішення слідчий суддя вмотивував тим, що подане повідомлення не містить об'єктивних даних щодо фактичного затримання ОСОБА_7 , його утримання, застосування до нього фізичного чи психологічного примусу, обмеження можливості вільного пересування або інших обставин, які б свідчили про позбавлення його свободи у розумінні ст.206 КПК України. Слідчий суддя зазначив, що не наділений повноваженнями здійснювати перевірку загальної правомірності дій службових осіб чи надавати оцінку законності заходів, не пов'язаних із фактичним позбавленням особи свободи, оскільки такий розгляд виходив би за межі судового контролю, визначеного ст.206 КПК України.
Хоча звернення подане особою, яка не надала доказів наявності повноважень діяти в інтересах ОСОБА_7 , зазначена обставина сама по собі не є підставою для відмови у реагуванні слідчого судді. Водночас, у сукупності з відсутністю будь-яких об'єктивних даних про позбавлення особи свободи вона свідчить про необґрунтованість поданого повідомлення.
Не погоджуючись з таким рішення слідчого судді, ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить відкрити кримінальне провадження з приводу примусового позбавлення волі ОСОБА_7 , вжити заходів якнайшвидшого звільнення останнього.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає про те, що її чоловіка ОСОБА_8 безпідставно зупинила особа в поліцейській формі з групою невідомих осіб. Особа в поліцейській формі заявилась як працівник поліції - ОСОБА_9 , без пояснення застосував фізичну силу, після чого ОСОБА_10 насильно посадили в автомобіль та вивезли в невідомому напрямку, без складання протоколу затримання. На переконання апелянта, це свідчить про порушення Кримінального кодексу України, а саме статті 28, 127, 135, 146, 149, 335, 365, 371. ОСОБА_10 було знайдено за адресою м. Київ, вул. Павла Глазового, 1 у Військовому комісаріаті Святошинського району, що не є відділом поліції, що також є порушенням Наказу 1376 від 06.11.2015 року МВС України, п.3 ст.37 Закону «Про Національну поліцію».
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Отже, зі змісту цих норм кримінального процесуального закону слідує, що слідчий суддя в порядку ст.206 КПК України може зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи, в разі якщо така особа тримається під вартою або постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи, в разі отримання з будь-яких джерел відомостей які створюють обґрунтовану підозру, що особа позбавлена волі за відсутності судового рішення.
Таким чином, зазначені вимоги стосуються виключно осіб, які тримаються під вартою незаконно, тобто без рішення слідчого судді чи суду.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, до Святошинського районного суду м. Києва надійшло повідомлення ОСОБА_6 , у якому остання зазначає про нібито незаконне затримання її чоловіка ОСОБА_7 та просить слідчого суддю вжити заходів, передбачених ст.206 КПК України.
Заявниця посилається на те, що 14.02.2026 року біля магазину «Новус» за адресою: м. Київ, Кільцева дорога, 12, її чоловік був зупинений працівником поліції та невідомими особами у військовій формі, після чого, зі слів заявниці, може перебувати у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів звертає увагу, на те, що відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року, на всій території України введено воєнний стан.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1, п.17, п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, яку продовжено і на теперішній час.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу, а є обов'язком громадян України, який передбачений ст.65 Конституції України.
При цьому, у разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_7 службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_2 при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, як правильно встановив слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, сам факт перебування особи у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або припущення щодо можливої участі його представників без встановлення обставин фактичного обмеження свободи пересування не утворює передбачених законом підстав для реагування слідчого судді в порядку ст.206 КПК України.
В оскаржуваній ухвалі обґрунтовано зазначено про те, що слідчий суддя не наділений повноваженнями здійснювати перевірку загальної правомірності дій службових осіб чи надавати оцінку законності заходів, не пов'язаних із фактичним позбавленням особи свободи, оскільки такий розгляд виходив би за межі судового контролю, визначеного ст. 206 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за скаргою, а тому подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2026 року, якою відмовлено у відкритті провадження за повідомлення ОСОБА_6 в порядку ст.206 КПК України про незаконне затримання ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4