22 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12.02.2026 задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на мобільний телефон марки "Iphone 16 Pro", imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 та комп'ютер Microsoft Surface, ідентифікатор пристрою: 2ЕА77D0D-2C92-4674-8F8A-7E0D2281AD87, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що у клопотанні прокурор не навів достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався у клопотанні, та не довів існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 132 КПК України.
Також, в порушення вимог ст. 170 КПК України слідчим суддею не було встановлено достатніх підстав вважати, що вилучене майно (комп'ютер та телефон) відповідало критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, і в оскаржуваній ухвалі слідчий суддя не навів жодного обґрунтування та оцінки
Справа № 752/9783/25 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2678/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
відповідності вилучених речей ознакам речових доказів.
Крім того, апелянт вказував, що орган досудового розслідування - Головне управління Національної поліції у місті Києві, підрозділом якого є Слідче управління, зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, а відтак відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва.
25.02.2026 від представника ОСОБА_5 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт додатково зазначав, що починаючи з 28.12.2025 орган досудового розслідування не мав законних прав для утримування тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 та був зобов'язаний повернути його власниці.
Крім того, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2026 було задоволено скаргу власника майна та зобов'язано орган досудового розслідування повернути ОСОБА_6 вилучені у неї комп'ютер та мобільний телефон.
Прокурор, власник майна ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_5 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Про поважні причини свого неприбуття прокурор не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Від представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 22.04.2026 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які повторно не прибули в судове засідання.
Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000512 від 17.04.2025 за підозрою ОСОБА_9 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 209, ч. 2 ст. 362, ч. 1 ст. 368 КК України.
Згідно даних клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що до правоохоронних органів надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від спілки громадських організацій України «Народна Рада» вих. № 322 від 10.04.2025 року, в якій зазначено, що на території міста Києва діє злочинна група у складі службових осіб комунальних підприємств підпорядкованих Київській міській державній адміністрації та керівників приватних суб'єктів господарювання, які запровадили механізм розкрадання бюджетних коштів і отримання неправомірної вигоди від учасників конкурсних торгів під час проведення конкурсних закупівель та виконання цільових бюджетних програм з подальшою їх легалізацією через мережу підконтрольних та таких, що мають ознаки фіктивності приватних суб'єктів господарювання та фізичних осіб-підприємців.
Зокрема, члени злочинної групи залучили до розкрадання та легалізації бюджетних коштів ряд службових осіб банківських установ, які в свою чергу за грошову винагороду, всупереч чинному законодавству та банківським інструкціям, здійснюють відкриття рахунків товариствам з ознаками фіктивності та фізичним особам-підприємцям без проведення відповідних перевірок, за відсутності повного переліку необхідних документів, в не робочі дні та шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей.
Згідно матеріалів виконання доручення від управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вих. № 50758-2025 від 30.04.2025) зазначено, що у період з 12.04.2024 року по 06.11.2024 рік у відділеннях АТ «Ощадбанк» №10026/016 та №10026/0540 відкрито рахунки 41 суб'єкту господарювання, між яким прослідковується пов'язаність. Клієнти здійснюють регулярні перерахування коштів між рахунками даних підприємств, керівниками/кінцевими бенефіціарними власниками яких є одні й ті ж фізичні особи, використовуються одні й ті ж самі IP-адреси (Інтернет Протокол) для проведення фінансових операцій, здійснюються перерахування значних, округлих сум в адреси одних й тих же контрагентів, фінансові операції мають ознаки безтоварних.
Зазначено, що за сприяння та безпосередньої участі головного економіста служби відділення № 10026/016 ОСОБА_9 у період з травня по листопад 2024 року відкривались рахунки 31 суб'єкту господарювання, без фізичної присутності їх представника у відділенні банку, а саме: ТОВ «Вудексгроу компані» (код ЄДРПОУ 45495498), ТОВ «Грейспрайм Юа» (код ЄДРПОУ 45556801), ТОВ «Оптова компанія Лінк торг» (код ЄДРПОУ 42185806), ТОВ «Будкомплект-09» (код ЄДРПОУ 45260535), ТОВ «Артур торг плюс» (код ЄДРПОУ 42152739), ТОВ «ТД Промислова запчастина» (код ЄДРПОУ 43892251), ТОВ «Сансет медіа продакшн» (код ЄДРПОУ 44170550), ТОВ «Агро Сейлл» (код ЄДРПОУ 45355668), ТОВ «Сафрон» (код ЄДРПОУ 45407878), ТОВ «Несент стрім» (код ЄДРПОУ 45463953), ТОВ «Агро фарм трейдінг» (код ЄДРПОУ 42987415), ТОВ «Індастр роб» (код ЄДРПОУ 43325379), ТОВ «Варта-2020» (код ЄДРПОУ 43842457), ТОВ «Бізнес квантум» (код ЄДРПОУ 31350759), ТОВ «ТД «Севен тайм» (код ЄДРПОУ 41234019), ТОВ «ТД Промторг» (код ЄДРПОУ 41818328), ТОВ «Смарт софтваре компані» (код ЄДРПОУ 42987258), ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_13 ), ФОП ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_14 ), ФОП ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_15 ), ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_16 ).
ОСОБА_9 у неробочий час та за межами установи банку отримувались та/або надсилались на його особисту електронну пошту пакети документів, після чого, останній частину документів передавав керівнику з ММСБ ТВБВ №10026/016 ОСОБА_24 , на підставі яких ОСОБА_9 та ОСОБА_24 здійснювались відкриття рахунків, підготовка пакетів документів для подання його до БЕК-офісу і завантаження до програмного забезпечення Центральний електронний архів. Окрім цього, при підписанні договорів банківського обслуговування ОСОБА_9 та ОСОБА_24 не надавався повний пакет документів, а лише заява на відкриття рахунку та договір банківського обслуговування для перевірки керуючому ТВБВ № 10026/016 ОСОБА_25 , а за її відсутності заступнику керуючого з роздрібного бізнесу ТВБВ № 10026/016 ОСОБА_26 .
Також зазначено, що керівником з ММСБ ТВБВ № 10026/0540 ОСОБА_27 у період з квітня по жовтень 2024 року відкрито рахунки 10 юридичним особам, а саме: ТОВ «Продторгмакс» (код ЄДРПОУ 45611584), ТОВ «Медтех-Про» (код ЄДРПОУ 45425991), ТОВ «Лавлекс Медіа» (код ЄДРПОУ 45463712), ТОВ «Хоттеллайф» (код ЄДРПОУ 45503592), ТОВ «Будексперт України» (код ЄДРПОУ 44809557), ПП «Консалтінфо» (код ЄДРПОУ 36566809), ТОВ «Інфотех Консалтинг» (код ЄДРПОУ 45628488), ТОВ «Гералайф» (код ЄДРПОУ 45493642), ТОВ «Міт-Текс» (код ЄДРПОУ 45502227), ТОВ «Регістрейд» (код ЄДРПОУ 43973906).
При підписанні договорів банківського обслуговування, ОСОБА_28 не надавався повний пакет документів для перевірки керуючому ТВВ № 10026/0540 ОСОБА_29 , та керуючому ТВБВ 10026/0540 ОСОБА_30 , а лише заява на відкриття рахунку та договір банківського обслуговування. Окрім цього, інформація яка повинна була заповнюватися клієнтами банку, вносилась безпосередньо ОСОБА_27 , яка не відповідала дійсності або не в повній мірі та за прикладом ОСОБА_9 , документи для реєстрації банківського рахунку отримував поза робочим часом за межами банку від сторонніх осіб.
В подальшому, здобуті незаконним шляхом бюджетні кошти, з метою їх легалізації переводять на рахунки вищевказаних товариств та фізичних осіб-підприємців, які в подальшому конвертуються у готівку та розподіляють між учасниками злочинної групи шляхом проведення безтоварних операцій між залученими підприємствами та шляхом укладання фіктивних правочинів на купівлю товарів, робіт та послуг.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03.12.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 18.12.2025, цього ж дня проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Iphone 16 Pro", imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 та комп'ютер Microsoft Surface, ідентифікатор пристрою: 2ЕА77D0D-2C92-4674-8F8A-7E0D2281AD87.
Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_31 від 18.12.2025 вилучене вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
24.12.2025 прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 18.12.2025 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 ,а саме: мобільний телефон марки "Iphone 16 Pro", imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 та комп'ютер Microsoft Surface, ідентифікатор пристрою: 2ЕА77D0D-2C92-4674-8F8A-7E0D2281AD87.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12.02.2026 задоволено вищевказане клопотання прокурора у повному обсязі.
Із висновками слідчого судді суду першої інстанції щодо накладення арешту на вищевказане майно погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що вилучені мобільний телефон та комп'ютер можуть містити сліди кримінальних правопорушень або інші відомості, які мають значення для встановлення обставин злочинів, відповідають ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на мобільний телефон марки "Iphone 16 Pro" та комп'ютер Microsoft Surface з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги з доповненнями про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про невідповідність вилученого майна, а саме мобільного телефону марки "Iphone 16 Pro" та комп'ютера Microsoft Surface, критеріям речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки клопотання прокурора в повній мірі відповідає вимогам КПК України, та встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що інформація та матеріали, які зберігаються на вилучених мобільному телефоні та комп'ютері, може бути використана як доказ факту та обставин вчинення кримінальних правопорушень, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою їх збереження.
На даному етапі досудового розслідування встановлені органом досудового розслідування обставини кримінальних правопорушень, до вчинення яких встановлюється причетність ОСОБА_6 , містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вилучені за місцем проживання останньої мобільний телефон та комп'ютер відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Наявні на момент розгляду клопотання відомості не перешкоджають накладенню арешту на майно за наведених стороною обвинувачення підстав, та на даному етапі досудового розслідування сукупність долучених до клопотання матеріалів є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, вилученого за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час апеляційного розгляду не знайшло свого підтвердження посилання апелянта на те, що клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею з порушенням правил територіальної підсудності.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.
У відповідності до п. а) ч. 1 ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є, серед іншого, слідчі підрозділи органів Національної поліції.
Як убачається із матеріалів судового провадження, відповідно до п.1.7 Наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного управління НП у м. Києві № 765 від 18.04.2023 «Про визначення місць розташування та проведення досудового розслідування відділів слідчого управління ГУНП у м. Києві» визначено місце знаходження органу досудового розслідування, який входять у структуру СУ ГУНП у м. Києві, а саме відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114.
Постановою заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.04.2025 визначено слідчу групу для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000512, та місцем проведення досудового розслідування постановлено вважати місцезнаходження відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 114, що віднесено до Голосіївського району міста Києва.
З наведеного убачається, що подане клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 підлягає розгляду Голосіївським районним судом міста Києва, а тому доводи апелянта у цій частині не ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання апелянта на те, що орган досудового розслідування не мав законних прав для утримування тимчасово вилученого майна ОСОБА_6 та був зобов'язаний повернути його власниці, ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду виходячи з наступного.
Так, як убачається з положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
При цьому, у даному випадку прокурором дотримано вимоги абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання про арешт майна подано до суду засобами поштового зв'язку 19.12.2025, тобто на наступний день після тимчасового вилучення майна, яке мало місце 18.12.2025.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.01.2026 задоволено скаргу власника майна та зобов'язано орган досудового розслідування повернути ОСОБА_6 вилучені у неї комп'ютер та мобільний телефон, не впливають на правильність висновків слідчого судді. Зазначена апелянтом ухвала слідчого судді не є предметом даного апеляційного розгляду, та викладені у ній висновки не мають преюдиціального значення у даному судовому провадженні.
Колегією суддів не встановлено порушення прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями представника ОСОБА_5 в інтересах власника майна ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 12 лютого 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3