Справа №463/1338/26
Провадження №1-кс/463/4357/26
про скасування арешту майна
12 травня 2026 року місто Львів
Слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна - ОСОБА_4 , розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.03.2026 у справі №463/1338/26 (Провадження №1-кс/463/2108/26) на майно, яке було вилучене 19.02.2026 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які розташовані на четвертому поверсі ТЦ «ЯНТАР» за адресою: Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Шевченка Т., буд. 8г.
Клопотання обґрунтовує тим, що 19.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18.02.2026 детективами Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Львівській області у кримінальному провадженні №72025142100000033 від 01.12.2025 проведено обшук нежитлових приміщень, які розташовані на четвертому поверсі ТЦ «ЯНТАР» за адресою: Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Шевченка Т., буд. 8г, в ході якого вилучено зокрема вказане у клопотанні майно, на яке в подальшому вищевказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт.
Разом з тим, за вказаною адресою в кабінеті №406 здійснює свою підприємницьку діяльність ОСОБА_5 , який орендує вказані приміщення в ТОВ «Яворівбуд» на підставі Договору оренди нежитлового приміщення №25/10/06 від 28.11.2025.
Усі вказані у клопотанні предмети є власністю ОСОБА_5 і за допомогою них останній здійснює свою підприємницьку діяльність.
Як видно із тексту ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова про арешт майна від 04.03.2026 (справа №463/1338/26, провадження №l-кс/463/2108/26), правовою підставою для накладення арешту на зазначене в них майно було збереження речових доказів.
Однак, на думку заявника, майно на яке накладено арешт не може бути доказом в кримінальному провадженні №72025142100000033 від 01.12.2025, оскільки таке провадження стосується посадових осіб (власників) мережі «ЯБКО», до якої ОСОБА_5 не має жодного відношення, а його майно, яке вилучено під час обшуку і на яке накладено арешт не відповідає меті обшуку - відшукання сірої техніки торговельних марок «Apple» і «Marshall», оскільки арештоване майно є інших виробників і законність їх придбання підтверджується первинними документами.
ФОП ОСОБА_5 жодним чином не входив і не входить до мережі «ЯБКО», не використовував при продажі найменування « ОСОБА_6 », не використовував жодних спільних номерів телефонів, електронних адрес, поштових скриньок і ніколи не вів спільної діяльності і не мав жодних договірних відносин з компаніями групи «ЯБКО». Відтак, ототожнення ОСОБА_5 з мережею «ЯБКО» є помилковим.
Дозвіл на обшук, згідно з текстом ухвали, надавався з чіткою метою: виявлення та вилучення: сірої техніки торгових марок - «Apple» (Mac. iPhone, iPad, Watch. iPod), «Marshal/» (аудіотехніки) (товарно-матеріальних цінностей, які не відповідають критерію товарного обігу у господарській діяльності).
В той же час за результатами проведеного обшуку сірої техніки торгових марок «Apple» чи «Marshall») не було виявлено. З техніки фірми «Apple» під час обшуку офісного приміщення, яке орендує ОСОБА_5 , детективами виявлено і вилучено лише 1 комп'ютер ІМАС, який є робочим комп'ютером ОСОБА_5 і не призначений для продажу, є вживаним і активованим.
Крім того, вважає, що детективами цілком необґрунтовано було вилучену 2 ноутбуки Chuwi Corebook і 2 зовнішні жорсткі диски, при цьому, що жодна одиниця цієї техніки не була марок «Apple» чи «Marshall» (дозвіл на розшук яких було надано ухвалами).
Зазначені комп?ютер та ноутбуки ОСОБА_5 прибав у вживаному стані на підставі видаткової накладної №1044 від 22.12.2025 у ФОП ОСОБА_7 , а накопичувач пам?яті та зовнішній диск SSD ОСОБА_5 придбав раніше на внутрішньому ринку. Зазначена техніка не призначалася для подальшого продажу і не має відношення до діяльності посадових осіб групи «ЯБКО».
З врахуванням того, що ОСОБА_5 не має жодного відношення до мережі «ЯБКО», відносно якої проводиться досудове розслідування, а уся техніка, яка була вилучена під час обшуку, не є сірою технікою торгових марок - «Apple» і «Marshall», придбана на законних підставах, що підтверджується первинними документами, вважає, що накладення арешту на майно ОСОБА_5 є необґрунтованим.
Представник власника майна в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив арешт майна скасувати.
Детектив БЕБ в судовому засіданні просила в задоволенні клопотання відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях. Додатково зазначила, що з часу вилучення майна жодні слідчі дії з таким на даний час не проводились.
Заслухавши пояснення представника власника майна, слідчого, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.03.2026 у справі №463/1338/26 (Провадження №1-кс/463/2108/26) в рамках кримінального провадження №72025142100000033 від 01.12.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.201-3, ч.2 ст.212 КК України, постановлено накласти арешт на майно, яке було вилучене 19.02.2026 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які розташовані на четвертому поверсі ТЦ «ЯНТАР» за адресою: Львівська обл., м.Новояворівськ, вул. Шевченка Т., буд. 8г.
При цьому, як вбачається зі змісту ухвали, оскільки вказане у клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, таке може бути використане як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, постановою старшого детектива БЕБ від 19.02.2026 таке визнано речовими доказами, тому слідчий суддя прийшов до висновку, що на час розгляду клопотання були підстави для накладення арешту на майно.
На час розгляду клопотання про накладення арешту на майно слідчим було наведено обставини, які давали достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні майно, яке постановою старшого детектива БЕБ від 19.02.2026 визнано речовими доказами, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, так як може бути використане як доказ факту і обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити та накласти арешт на вказане майно.
З урахуванням наведеного слідчий суддя вважає безпідставними посилання представника власника майна на те, що арешт на майно було накладено необґрунтовано.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм, майном. Ніхто не може бути позбавлений, своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смирнов проти України» зазначено, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
У справі «Свіргунець проти України» ЄСПЛ зазначив, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Також слідчий суддя враховує рішення Європейського суду з прав людини у справі «AKSHIN GARAYEV v. AZERBAIJAN». Власник приватної компанії скаржився на те, що постійне і тривале утримання майна, що належить його компанії, в якості речових доказів у кримінальному провадженні, порушувало його право на мирне володіння своїм майном. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що оскільки утримання майна Заявника як доказу є заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід має бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним. Водночас, також повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, в тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається в понятті «справедливого балансу», який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв'язку з цим. У справі Заявника Суд взяв до уваги, що кримінальне провадження залишалося призупиненим без проведення активних слідчих дій та без можливості переоцінити подальшу необхідність збереження речових доказів. При цьому, Суд врахував значну вартість цього майна. Як наслідок, ЄСПЛ констатував, що у цій справі не було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами Заявника, оскільки він був зобов'язаний нести надмірний тягар внаслідок тривалого утримання його майна як доказу.
В ході розгляду клопотання про скасування арешту майна встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_5 є торгівля, а накладення арешту на вилучене майно фактично перешкоджає його діяльності, внаслідок чого останньому спричиняються збитки.
Заперечуючи проти скасування арешту майна, слідчий обмежилася лише посиланням на те, що вказане майно є речовими доказами, а на спростування доводів щодо законності походження вилученого майна - на те, що складена з неточностями видаткова накладна сама по собі не може бути визначена як безумовне підтвердження законності походження товару, оскільки судова практика свідчить про все ж таки оцінку сукупності первинних документів, та часто у своїх рішеннях звертає увагу саме на безготівкову оплату між сторонами, призначення платежу, зв'язок платежу між конкретною накладною та/або договором, що підтверджується практикою Верховного Суду, а саме: постанова від 02.03.2023 №804/644/16, що сама по собі відсутність ТТН не свідчить про нереальність господарської операції, а реальність її підтверджується зокрема Оплатою та первинними документами, постанова від 29.04.2021 №810/3713/16, відсутність лише ТН не свідчить про нереальність поставки, оцінюється фактичний рух активів та розрахунки між сторонами, постанова від 11.09.2018, №804/4787/16, відсутність ТТН не є безумовною підставою ставити під сумнів господарську операцію, важливе значення мають інші первинні документи та оплата, а також постанова від 24.01.2018 (справа №2a-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 (справа «640/4687/19), а також постанова від 28.05.2020 у справі №826/15364/17, від 28.05.2020 у справі №820/379/16, від 15.06.2020 у справі №1440/2276/18.
Разом з тим, посилання слідчого на практику Верховного Суду в адміністративних справах не може бути взята до уваги при розгляді клопотання про скасування арешту майна, оскільки обставини, що встановлюються у таких є різними.
В той же час слідчий не лише не представила жодних доказів на підтвердження проведення з арештованим майном слідчих дій, а й зазначила в судовому засіданні, що з часу вилучення майна, тобто більше трьох місяців жодні слідчі дії з таким майном не проводились.
Враховуючи вищенаведене, спосіб та тривалість арешту майна, оцінюючи дотримання вимоги балансу між потребами досудового розслідування і втручанням у права та свободи ОСОБА_5 , який внаслідок арешту майна несе збитки, що призводять до надмірного обмеження його правомірної підприємницької діяльності, слідчий суддя приходить до висновку, що такий ступінь втручання в законні права заявників не є виправданим, а тому клопотання про скасування арешту майна підлягає до задоволення.
Керуючись ст.174, 309, 376 КПК України,-
клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 04.03.2026 у справі №463/1338/26 (Провадження №1-кс/463/2108/26) на майно, яке було вилучене 19.02.2026 в ході проведення обшуку нежитлових приміщень, які розташовані на четвертому поверсі ТЦ «ЯНТАР» за адресою: Львівська обл., м.Новояворівськ, вул. Шевченка Т., буд. 8г, а саме:
- Міні - ПК Chuwi UBox серійний номер ZCoBoxIW1H231201812;
- Міні - ПК Chuwi UBox серійний номер SUbox0IZ2H241003759;
- IMAC модель: А2874 серійний номер NJ9R3Q17OD без клавіатури та мишки;
- SSD 480 GB s/n 1F2311300050036; - Накопичувач пам'яті WD s/n wx42a532xv9l.
Вказане майно негайно повернути ОСОБА_5 чи його уповноваженому представнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 14.05.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1