Справа № 462/3811/26
про повернення позовної заяви
14 травня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О. Б., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красбері-Україна» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку,
встановила:
представник позивача - адвокат Калмиков С. В. звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, у якому просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 89 640, 95 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, а саме 6 місяців в розмірі 59 040,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 29 692,00 грн., 3% річних в розмірі 2 689, 20 грн., інфляційних збитків в розмірі 7 171,20 грн. за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.05.2026 року указану позовну заяву залишено без руху з підстав, викладених у мотивувальній частині такої та встановлено процесуальний строк для усунення недоліків.
12.05.2026 року від представника позивача - адвоката Калмикова С. В. до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій останній подав позовну заяву у новій редакції (без додатків) та долучив квитанцію про сплату судового збору.
Вивчивши заяву про усунення недоліків, дослідивши матеріали справи, суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначалось, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення, однак представником позивача не надано відомостей у кого знаходяться оригінали документів долучених до позовної заяви.
Окрім цього, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначалось, що з позовної заяви та копій позовної заяви з доданими до них документів, поданих до суду відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України, оскільки засвідчені не належним чином, а саме не у повному їх обсязі.
Разом із цим представник позивача, на виконання вимог ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 04.05.2026 року, не долучив належним чином засвідчені копії додатків до позовної заяви для суду та відповідача. Усуваючи зазначений недолік, представник позивача подав лише позовну заяву у новій редакції та квитанцію про сплату судового збору, тоді як щодо інших документів, долучених до позовної заяви, жодних відомостей не надав. Крім того, представник позивача просив надати матеріали позову для усунення таких недоліків. Проте, ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Відтак, зазначеною нормою не передбачено надання позивачу матеріалів, первісно поданих до суду, для усунення недоліків.
Окрім цього, в порушення п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не конкретизовано зміст позовних вимог. Попри вказівку суду про необхідність надання обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, всупереч зазначеним вимогам, представником позивача не надано суду розрахунку сум, які оспорюються ним як безпідставно нараховані відповідачем, не подано доказів щодо розміру заробітної плати позивача під час перебування у трудових відносинах із відповідачем, доказів невиплати відповідачем заробітної плати, а також існування заборгованості у зазначеному позивачем розмірі. Натомість позивач обмежився лише формальним посиланням на наявність заборгованості із заробітної плати у розмірі 89 640,00 грн та середнього заробітку за шість місяців у розмірі 59 040,00 грн без належного арифметичного та документального обґрунтування таких сум.
Суд зазначає, що цивільно-процесуальним законом не передбачено обов'язку суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі здійснювати дії, пов'язані із самостійним пошуком будь-яких відомостей, оскільки згідно положення ч. 2, 3 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року) (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 752/24739/19).
Відповідно, ухвала про залишення позовної заяви без руху станом на 14.05.2026 року не була виконана у повній мірі, що позбавляє суд можливості відкрити провадження у справі.
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Як виснував Верховний Суд у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20, від 23 лютого 2023 року у справі № 990/70/22, від 08 листопада 2023 року у справі № 120/969/23, (позивач) заявник складає та подає до суду (позовну) заяву, і саме на нього покладено процесуальним законодавством обов'язок її належного оформлення. Розгляд (позовної) заяви, яка складена без дотримання передбачених ЦПК України вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
У зв'язку з тим, що представником позивача недоліки вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04.05.2026 року усунуто не в повному обсязі, суддя дійшла висновку, що позовну заяву слід вважати неподаною та повернути.
При цьому, суд роз'яснює, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 14, 185, 272 ЦПК України, суддя, -
постановила:
позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красбері-Україна» про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки при звільненні по день фактичного розрахунку - вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
Суддя: Постигач О. Б.