Справа № 466/12293/25
(заочне)
05 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої-судді - Гедз Б.М.,
за участю секретаря судових засідань - Сеньків Х.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таліон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник ТОВ «Таліон Плюс» - адвокат Колінько А.В. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова із позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 434712716 від 13.12.2024 у розмірі 52 359,58 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати, які складаються із сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 13.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір кредитної лінії № 434712716, відповідно до умов якого Товариство здійснило перерахування грошових коштів відповідачу у сумі 16 900 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені Договором. 18.02.202025 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № МВ-ТП/22, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо, зокрема і ОСОБА_1 . Відовідач умови вищезазначеного кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті. Враховуючи, що відповідач порушив умови кредитного договору, взяті на себе зобов'язання не виконує належним чином, представник просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 07.01.2026 матеріали цивільної справи № 466/12293/25 за позовом ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Залізничного районного суду м. Львова від 11.02.2026 матеріали справи № 466/12293/25 передано на розгляд судді Гедз Б.М.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, хоча належним чином були повідомленими про дату, час і місце цього засідання, при цьому представник позивача у тексті позову просила проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника товариства, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив.
Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, зокрема за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією скеровувались до відома відповідача ухвала про відкриття провадження у справі та судові виклики до суду, роз'яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак поштові конверти, якими скеровувалась відповідачу судова кореспонденція, повернуто до суду неврученими адресату із зазначенням причини повернення таких згідно довідки АТ «Укрпошта»: «адресат відсутній за адресою».
Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Тому, відповідач, в силу п. 4 ч.8 ст.128, ч.9 ст.130 ЦПК України, вважається належним чином повідомлений про розгляд справи.
За умовами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
У визначений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем відзиву до суду не подано, про наявність поважних причин не подання відзиву у встановлений строк суду не повідомлено, заява про поновлення строку для подання відзиву до суду станом на день винесення рішення суду також не поступала.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Із змісту ст. 627 ЦК України вбачається, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Згідно з п.6 ч.п.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону).
Судом встановлено, що 13.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_1 , шляхом підписання з використанням електронного підпису одноразовом ідентифікатором, укладено Договір кредитної лінії № 434712716, відповідно до умов якого Товариство на умовах строковості, зворотності, платності надало клієнту кредиту на загальну суму 10 000 грн, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.
Згідно з п. 8.3 Договору на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.
Пунктом 3.1. Кредитного договору сторонами погоджено, що на момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду кредитування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Відповідно до п. 5.1. Договору кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4966-80XX-XXXX-4737, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 12.01.2030.
Згідно із п. 9.1.1.1. Кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим договором.
У разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору.
У день укладення Договору кредитної лінії № 434712716, 13.12.2024 відповідач також підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт», в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та порядок повернення кредиту.
Підписавши Договір кредитної лінії № 434712716 від 13.12.2024 та разом з ним Паспорт споживчого кредиту відповідач пітвердив факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, в тому числі також інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Як встановлено із підтвердження ТОВ «ПрофітГід» в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжного замовлення ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», 13.12.2024 ТОВ «ПрофітГід» здійснило перерахування грошових коштів у сумі 10 000,00 грн за номером платіжної картки, що відповідає номеру платіжного засобу, зазначеного позичальником Заявці на видачу кредитних коштів при укладенні кредитного договору № 434712716 від 13.12.2024 та на виконання його умов ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».
За наведеного, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе за кредитним договором зобов?язання в повному обсязі та надало у користування ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн на його банківську картку.
Окрім того, додатковими угодами до Договору № 434712716 від 13.12.2024 між тими сторонами було досягнуто згоди про надання ОСОБА_1 у кредит також грошових коштів на суму 100,00 грн та 6 800,00 грн, а відтак після надання позичальнику згаданих траншів загальна суму наданих у кредит відповідачу коштів становить 16 900 грн.
Із підтверджень ТОВ «ПрофітГід» в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжного замовлення ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», 13.12.2024 ТОВ «ПрофітГід» здійснило перерахування грошових коштів у сумі 100 грн та 6 800,00 грн за номером платіжної картки, що відповідає номеру платіжного засобу, зазначеного позичальником Заявці на видачу кредитних коштів при укладенні кредитного договору № 434712716 від 13.12.2024 та на виконання умов ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за Додатковими угодами до кредитного договору № 434712716 від 13.12.2024.
Окрім того, наведене підтверджується також і наданою на виконання ухвали суду від 16.02.2026 про витребування доказів відповіддю АБ «Укргазбанк» від 08.04.2026, згідно змісту якої платіжна картка за реквізитами, вказаними у заявці на видачу кредитних коштів та у Кредитному договорі № 434712716 від 13.12.2024 дійсно була емітована в АБ «Укргазбанк» на ім'я ОСОБА_1 та із додатково представленої суду виписки за згаданим картковим рахунком за 13.12.2024 встановлено, що дійсно 13.12.2024 на рахунок здійснено перерахування грошових коштів трьома платежами на суми 10 000,00 грн, 100,00 грн та 6 800,00 грн.
Згідно із розрахунків заборгованості за договором № 434712716 від 13.12.2024, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення коштів належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 52 359,58 грн, з яких 16 900,00 грн - заборгованість по кредиту, 34 614,58 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом та 845,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.
Положенням ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За наявних матеріалів справи, кредитор взяті на себе зобов'язання за Договором про відкриття кредитної лінії № 434712716 від 13.12.2024 виконав у повному обсязі надавши у розпорядження позичальника грошові кошти у розмірі на загальну суму 16 900,00 грн, в той же час відповідач як позичальник, який взяв на себе обов'язок повернення кредиту та відсотків у строки Договору щодо своєчасного повернення кредиту не виконав, та допустив виникнення заборгованості в частині сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитування.
Як встановлено із наявного у матеріалах справи повідомлення про розірвання договору, 11.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомлено ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитного договору № 434712716 від 13.12.2024 з 11.07.2025 та необхідність повернення кредитної заборгованості на виконання умов договору.
Поруч з цим, щодо заявленої позовної вимоги про стягнення із відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 845,00 грн, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про відкриття кредитної лінії № 434712716 від 13.12.2024 та додаткових угод до нього свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена, зокрема в п. 8.4., 8.5. кредитного договору, а також умовами Додаткових угод, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
При цьому, умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Аналогічного змісту правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Така ж позиція наведена і постановах Львівського апеляційного суду, зокрема у справі
№ 463/1989/25 від 20.10.2025, № 465/1967/25 від 16.10.2025, № 459/231/24 від 29.09.2025,
№ 459/1113/24 від 17.04.2025.
Відтак, із врахуванням викладеного вище, оскільки положення кредитного договору
№ 434712716 від 13.12.2024 та додаткових угод до нього щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі на загальну суму 845,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є нікчемними з моменту укладення договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з боржника заборгованості за комісією за надання кредиту, так як така за своєю правової природою не є тілом кредиту, а тому безпідставно включена позивачем до загальної суми заборгованості відповідача за кредитним договором.
Згідно з Договору факторингу № МВ-ТП/22 від 18.02.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за договорами кредиту.
У відповідності до п. 4.1. Договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги.
Із Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу від 08.02.2025, встановлено, що серед боржників, право вимоги до яких було відступлено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» новому кредитору - ТОВ «Таліон Плюс» є позичальник ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії лінії № 434712716 від 13.12.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги),
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, згідно із вказаними нормами щодо заміни кредитора, за своєю правовою природою договір відступлення права вимоги є договором про заміну кредитора у певному зобов'язанні, яка здійснюється без згоди боржника. В такому договорі сторони мають право самостійно визначити обсяг прав, які переходять до нового кредитора і цей обсяг не вичерпується лише існуючим боргом та при цьому чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У встановлений процесуальним законом строк відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які могли б підтвердити належне виконання ним договірних зобов'язань, розрахунок заборгованості за вказаними кредитними зобовязаннями не спростовано.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За наведеного, суд виходить з того, що позивач, як правонаступник сторони договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, зокрема повернення кредитних коштів, сплати відсотків, а тому позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором кредитної лінії лінії № 434712716 від 13.12.2024, внаслідок порушення останнім умов взятих на себе кредитних зобов'язань, підставні, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 383,30 грн.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відповідності до вимог ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать також витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).
Матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Ліга юридичних технологій та іновацій» АО «ЛЮТІ» укладено договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, а надалі також Додаткову угоду № 1074 від 01.07.2025 з приводу порядку оплати послуг АО за надання правової допомоги у справі до ОСОБА_1 .
Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку актом приймання-передачі наданих послуг від 26.12.2025, згідно якого загальна вартість наданих послуг правничої допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 становить 5000 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №1075 від 01.07.025 ТОВ «Таліон Плюс» сплачено
5 000 грн Адвокатському об'єднанню «ЛЮТІ» за надання юридичних послуг.
Стороною відповідача заперечень щодо розрахунку розміру судових витрат не подано.
Відтак, оскільки позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» задоволено частково, з відповідача на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь позивача також
4 919,30 грн понесених витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268ЦПК України, ст. 525,526, 549, 610-612, 625, 634, 1048, 1054 ЦК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за Договором кредитної лінії № 434712716 від 13.12.2024 у розмірі 51 514 (п'ятдесят одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 58 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір в розмірі 2 383,30 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 4 919 (чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять) гривень 30 копійок витрат понесених на правову допомогу.
В іншій частині заявлених вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ЄДРПОУ: 39700642, місцезнаходження: 14017, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні дані: № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фактична адреса проживання:
АДРЕСА_1 .
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно. Оригінал рішення у справі № 466/12293/25.
Суддя: Б.М.Гедз