14 травня 2026 року Справа № 580/1862/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали адміністративної справи №580/1862/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
26.02.2026 вх.№10120/25 позивач у позовній заяві просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо компенсації майнових втрат не нарахування та невиплати інфляційного збільшення заборгованості та 3% річних у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії згідно з постановою Апеляційного адміністративного суду у справі №580/10569/21;
- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області на ОСОБА_1 компенсації майнових втрат 115754,40 грн інфляційних збитків; 24137,38 грн 3% річних, усього 139891,78 грн за прострочення виплати пенсійної заборгованості, за період з лютого 2022 року до жовтня 2025 року за судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №580/10569/21.
Позивач формує суперечливі вимоги та вводить суд в оману у порушення ч.6 ст.44 КАС України, позаяк немає постанови суду апеляційної інстанції у додатках до позовної заяви та у ЄДРСР.
10 лютого 2022 року у справі № 580/10569/21 суд першої інстанції вирішив: Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року на підставі довідки державної установи Територіальне медичне об'єднання МВС України по Черкаській області про грошове забезпечення № 33/44-1-І-1743/08-1637 від 08.10.2021, виходячи з 74 % відповідних сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення не містить визначених конкретних сум пенсії, йдеться про бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з не прийняття рішення про перерахунок.
Ухвалою від 12.03.2026 продовжений строк для усунення недоліків, шляхом надання: обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами на підтвердження причин такого пропуску; обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено яким саме відповідачем; повідомлення з якою датою пов'язує перебіг строку звернення із цим позовом; ціни позову; власних розрахунків щодо суми нарахованого і не виплаченого доходу з доказами на підтвердження для вирішення публічно-правового спору щодо обліку простроченої заборгованості; надання доказу доплати судового збору у сумі 67,72 грн, засвідчення копій додатків із датою та описом із зазначенням кількості аркушів кожного додатка. Позивач надав до суду заяву на виконання ухвали суду за вх.№ 15603/26 та зазначає, що 20.12.2022 державною виконавчою службою винесена Постанова про закінчення виконавчого провадження, проте рішення суду не виконано, боргові зобов?язання Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 по справі №580/10569/21 не виконувались до жовтня 2025 року. 31.10.2025 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.02.2022 року у справі №580/10569/21.
Позивач не визначив ціну позову і не надав розрахунок сплати судового збору, не надав редакції адміністративного позову з наданням копії рішення суду апеляційної інстанції щодо сформованої вимоги, що свідчить про зловживання процесуальними правами.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, що є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).
У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Згідно з п.9 частини 5 статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що поважними причинами варто розуміти лише ті обставини, що були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.Обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не окреслив зміст і характер порушеного права.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
Згідно з ч.2 ст.122 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов згідно з ч.1 ст.123 КАС України залишається без руху.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці, будь-який майновий спір має ціну.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху(висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у задоволенні касаційної скарги військовослужбовця щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення. Суд дійшов висновку, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду, а суди першої та апеляційної інстанцій правомірно залишили його позов без розгляду. Колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання військової частини про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказавши, що правова позиція у подібних справах вже сформована і справа не містить виключної правової проблеми, яка потребувала б відступу від усталеної практики (справа №600/214/25-а). Позивач помилково пов'язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року установлено рішенням суду у справі №600/1022/23-а, одночасно з ухваленням відповідного судового рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 вирішила відступити від висновку КАС ВС, викладеного у постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22 та ВП ВС сформулювала висновок: обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку під час звільнення шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з частиною 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Керуючись статтями 2, 121, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити строк для усунення недоліків за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви додатково три дні з дати отримання копії ухвали.
Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обгрунтування змісту і характеру порушеного права у спірному періоді з обгрунтуванням змісту першої вимоги щодо порушення якої норми якого закону під час видання наказу від якої дати і за яким номером та відомостями про оскарження в адміністративному чи судовому порядку такого індивідуального акта; обгрунтованого клопотання щодо пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин такого пропуску; визначення ціни позову; доказів нарахованої компенсації у зв'язку із формуванням вимоги про стягнення коштів; надання копії рішення суду апеляційної інстанції, що набрало законної сили.
Роз'яснити Позивачу, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (ч.4 ст.45 КАС України).
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала складена, підписана 14.05.2026.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА