13.05.2026 року м. Дніпро Справа № 904/1403/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційна скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Загинайко Т.В.) від 29.07.2025р. у справі № 904/1403/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4Д; ідентифікаційний код 42082379)
про стягнення 20 649 721 грн. 94 коп., -
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" 4 641 004 грн. 38 коп. - 3% річних та 16 008 717 грн. 56 коп. - інфляційних нарахувань за порушення грошових зобов'язань за договором від 01.01.2019 №0145-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025р. у справі № 904/1403/25:
- позовні вимоги задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 4 637 193 грн. 35 коп. - 3% річних, 13 719 038 грн. 27 коп. - інфляційних нарахувань;
- розстрочено виконання рішення у цій частині на 1 рік, до 29.07.2026 включно, з оплатою рівними частинами кожного місяця по 1 529 685 грн. 97 коп.;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 220 274 грн. 78 коп. - витрат на сплату судового збору;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Рішення мотивовано обставинами неналежного виконання зобов'язань за договором від 01.01.2019 №0145-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії, в частині своєчасної оплати наданих послуг. Нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати стягнуті за здійсненим судом першої інстанції перерахунком.
Враховуючи виконання відповідачем основного зобов'язання (погашення основної суми боргу), беручи до уваги законодавчі обмеження встановлені для відповідача у зв'язку з воєнним станом, зважаючи на фінансовий стан відповідача, пов'язаний із несвоєчасними розрахунками споживачів та збитками від військових дій, намір відповідача виконувати рішення суду, суд першої інстанції розстрочив виконання рішення на 1 рік з оплатою рівними частинами щомісяця.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025р. у справі № 904/1403/25 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 3 811,03 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 289 679,29 грн. і розстрочення виконання рішення на 1 рік до 29.07.2026 включно, з оплатою рівними частинами кожного місяця та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовільнити у повному обсязі, а у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про розстрочення виконання рішення на 1 рік відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на невірний розрахунок судом інфляційних втрат на 3% річних. Зокрема, за грудень 2023 інфляційні втрати нараховувались з заборгованості 1241415190,02 грн. Суд першої інстанції невірно визначив заборгованість відповідача станом на 12.12.2023, яка на думку суду першої інстанції становить 914 318 148 грн. 43 коп., що не відповідає матеріалам справи і спростовується розрахунком позивача.
Також, суд безпідставно розстрочив оплату боргу за відсутності виключних обставин та без врахування становища позивача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025р. у справі № 904/1403/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.01.2026р. о 15:15 год.
В судовому засіданні 14.01.2026р. по справі оголошено перерву до 18.03.2026р. о 17:15 год.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Верхогляд Т.А. на навчанні та неможливістю проведення судового засідання 18.03.2026р., розгляд апеляційної скарги у справі № 904/1403/25 не відбувся.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026 розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 13.05.2026р. о 17:20 год.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та зазначив, що суд першої інстанції правомірно врахував наявність виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення. Посилався на дію воєнного стану, запроваджені державою обмеження щодо припинення постачання електричної енергії та застосування штрафних санкцій до споживачів, які проживають на територіях бойових дій, що призвело до значної дебіторської заборгованості споживачів перед відповідачем. Зазначав, що, незважаючи на несплату споживачами вартості електроенергії, відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки з оператором системи передачі та іншими учасниками ринку електричної енергії. Також відповідач вказував на необхідність дотримання балансу інтересів сторін, врахування суспільно важливого значення безперебійної діяльності постачальника універсальних послуг в умовах воєнного стану та відсутність доказів погіршення фінансового стану позивача у зв'язку з розстроченням виконання рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є позивач - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператором системи передачі (ОСП), та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 (надалі - Договір) (т.1, а.с. 36-44).
Відповідно до пункту 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) за цим договором оператор системи передачі (ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Згідно п. 4.1. Договору для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги:
1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму плановий обсяг послуги формується Користувачем без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі. У період після приєднання ОСП до ІТС механізму фактичний обсяг послуги формується з урахуванням обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії до/з країн периметру.
Планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором) та оприлюднюється ОСП на офіційному веб-сайті (пункт 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022)).
Відповідно до пункту 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Пунктом 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) визначено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Згідно з пунктом 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
Відповідно до пункту 5.6 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акту. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.
У випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов'язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача. У разі недотримання ОСП цих термінів користувач має право нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів. За прострочення користувачем або ОСП термінів розрахунку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми коштів, що підлягають поверненню (пункт 5.7 Договору в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022)).
Пунктом 5.10 Договору (в редакції Додаткової угоди від 21.12.2022) визначено, що оплата вартості нарахованих штрафних санкцій та/або пені здійснюється на поточний рахунок ОСП, що зазначається в рахунку до сплати. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок ОСП.
Додатковою угодою від 27.10.2023 до Договору (т.1, а.с. 45-47) сторони домовилися припинити дію договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0145-02024 та укласти новий договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0145-02024-ПП шляхом приєднання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого наказом НЕК "Укренерго" від 03.10.2023 № 549 та розміщеного на сайті НЕК "Укренерго". При цьому пунктом 3 цієї Додаткової угоди визначено, що після укладення договору приєднання цей договір продовжує діяти в частині регулювання відносин щодо коригування обсягів та вартості наданих послуг, що виникли в період дії цього договору, заборгованості/переплати за цим договором з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, щодо нарахування штрафів, пені, неустойки. В іншій частині цей договір припиняє свою дію днем, що передує даті акцепту, зазначеній в повідомленні про приєднання до договору приєднання № 0145-02024-ПП.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" надавало Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" повідомлення щодо планового обсягу послуги з передачі електричної енергії за серпень-грудень 2023 року (т.1, а.с. 48-52).
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем надані акти приймання-передачі послуги згідно з договором від 01.01.2019 №0145-02024 (т.1, а.с. 70-74), а саме:
- від 31.08.2023 (за період з 01.08.2023 по 31.08.2023) на суму 268 934 397 грн. 10 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.09.2023 (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023) на суму 234 436 315 грн. 58 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.10.2023 (за період з 01.10.2023 по 31.10.2023) на суму 270 762 837 грн. 76 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 30.11.2023 (за період з 01.11.2023 по 30.11.2023) на суму 330 547 750 грн. 45 коп., з урахуванням ПДВ;
- від 31.12.2023 (за грудень 2023) на суму 375 281 965 грн. 09 коп., з урахуванням ПДВ.
Також надані рахунки за послугу з передачі електричної енергії (т.1, а.с. 53-69).
Крім того, позивачем надано акти коригування до актів приймання-передачі послуги (т.1, а.с. 75-82), а саме:
- від 18.08.2023 до акту від 31.05.2023;
- від 20.10.2023 до акту від 30.06.2023;
- від 17.11.2023 до акту від 31.07.2023;
- від 27.12.2023 до акту від 31.08.2023;
- від 30.01.2024 до акту від 30.09.2023;
- від 13.03.2024 до акту від 31.10.2023;
- від 21.03.2024 до акту від 30.11.2023;
- від 28.03.2024 до акту від 31.12.2023.
Позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань відповідачем за Договором у січні 2024 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 17.01.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" суми у розмірі 1 151 458 234,25 грн, з якої заборгованість у розмірі 1 131 352 625,77 грн (що складалась з заборгованості за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023 та плановим платежам за грудень 2023), 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 8 517 231,00 грн (3% річних нараховувались за період з 01.08.2023 по 30.12.2023), інфляційні втрати в розмірі 11 588 377,48 грн. (інфляційні втрати нараховувались за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023) та надає копію вказаної позовної заяви та розрахунок позовних вимог (т.1, а.с. 92-96).
Також позивач вказує на те, що 26.11.2024 Господарським судом Дніпропетровської області прийнято рішення по справі №904/220/22, відповідно до якого позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 131 352 625 грн. 77 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 3% річних у розмірі 7 758 892 грн. 29 коп. та інфляційні втрати в розмірі 6 783 794 грн. 71 коп. (т.1, а.с. 97-110).
Позивач стверджує, що погашення заборгованості за Договором включно з розрахунком за фактичний обсяг грудня 2023 було здійснено відповідачем 29.03.2024 та зазначає, що оскільки позивачем у справі 904/220/24 було заявлено до стягнення інфляційні втрати за вересень 2023, жовтень 2023, листопад 2023 та 3 % річних за період з 01.08.2023 по 30.12.2023 включно, позивачем внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань за Договором здійснено інфляційні нарахування в розмірі 16 008 717 грн. 56 коп. (за грудень 2023, січень 2024, лютий 2024, березень 2024), а також нараховано 3% річних у розмірі 4 641 004 грн. 38 коп. за період з 31.12.2023 по 28.03.2024, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вище встановлено, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих послуг у порядку, визначеному договором, не виконав.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та три відсотки річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
В частині заявлених до стягнення інфляційних втрат, апеляційний суд враховує висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, в якій сформульовано позицію щодо нарахування та сплати боржником інфляційних втрат за неповний місяць.
Так, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Апелянтом оскаржується рішення суду в частині відмовлених вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також розстрочення виконання рішення.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Дослідженими судом матеріалами справи та судовим рішенням у справі №904/220/22 підтверджується факт порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за договором, а відтак наявні підстави для нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 16 008 717 грн. 56 коп. за період з грудня 2023 по березень 2024 включно, а також нараховано 3% річних в розмірі 4 641 004 грн. 38 коп. за період з 31.12.2023 по 28.03.2024 включно.
Колегія суддів частково погоджується з доводами позивача щодо невірного розрахунку інфляційних втрат за період 12.12.2023 по 29.12.2023 від суми заборгованості 914 318 148 грн. 43 коп.
Так, розрахунок боргу станом на 12.12.2023 здійснено позивачем зростаючим підсумком та такий борг включає окрім безпосередньо заборгованості за грудень 2023 року (два планові платежі) також заборгованість і за попередні періоди. Станом на 12.12.2023 заборгованість існувала у розмірі 1 241 415 190 грн. 02 коп., а з урахуванням періоду за який було заявлено інфляційні втрати 12.12.2023 по 29.12.2023 (16 днів) нарахування могло бути здійснено лише на суму 1 240 628 220,24 грн., тобто за вирахуванням суми коригування 786 969,78 грн. на підставі акту коригування за 08.2023 від 27.12.2023. Найближча оплата заборгованості у вказаний період у сумі 333943983,01 грн. була здійснена 30.12.2023, тобто поза межами заявленого періоду нарахування інфляційних втрат на зазначену суму боргу, а тому не була врахована.
За розрахунками апеляційного суду від суми боргу 1 240 628 220,24 грн. інфляційні втрати за визначений позивачем період грудня 2023 року (12.12.2023 по 29.12.2023) складають 8 684 397,54 грн.
Загальний розмір інфляційних втрат, які підлягають задоволенню, складає відповідно 16 003 208,77 грн.
Щодо 3% річних, то суд першої інстанції вірно змінив розмір заявлених до стягнення 3% річних за період з 31.12.2023 по 15.01.2024 року та визнав правомірним нарахування у вказаний період у сумі 1 483 995 грн. 21 коп. виходячи з наступного розрахунку:
1 131 352 625,77 грн.*3/100/365*1+1 131 352 625,77 грн.*3/100/366*15, з чим погоджується колегія суддів.
Позивач у своєму розрахунку не враховує кількість днів у 2023 та 2024 роках, що призводить до відмінності здійснених ним розрахунків із судом.
Отже загальний розмір 3% річних, які підлягають стягненню, складає 4 637 193 грн. 35 коп., як правильно зазначив суд першої інстанції.
Інших доводів щодо неправильності нарахування 3% річних та інфляційних втрат сторони у суді апеляційної інстанції не наводять, тому суд не переглядає рішення в частині нарахувань інфляційних втрат та 3% річних за інші періоди розрахунку.
Апеляційний суд враховує, що стягнуті нарахування згідно ст. 625 ЦК України не суперечать висновкам об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.03.2026 зі справи № 914/2625/23, оскільки фактичні обставини кожної справи в аспекті необхідності внесення планових авансових платежів залежать від умов укладеного Договору. У даній справі згідно умов договору є підтвердженим обов'язок відповідача здійснити оплату планових обсягів послуги в терміни, передбачені з пунктом 5.2. договору, за повідомленими відповідачем плановими обсягами послуги.
Окремо щодо доводів відповідача суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Таким чином, нарахування у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних, що передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України, тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, щодо сплати сум боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що посилання відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу від звільнення відповідальності, встановленої положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України за неналежне виконання грошового зобов'язання, є необґрунтованими.
Окрім того, наявність форс-мажорних обставин для спірних правовідносин відповідачем не доведена.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач також посилається на відсутність підстав для розстрочення виконання рішення на рік, з чим не погоджується апеляційний суд.
Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарський суд повинен досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто важливим є досягнення балансу інтересів сторін.
Слід також зазначити, що надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, п. 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 року у справі "Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, проте суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини на власний розсуд і визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Оцінюючи наведені відповідачем доводи в обґрунтування заявленого ним клопотання про розстрочення виконання рішення, судом враховані наступні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших.
Суд апеляційної інстанції враховує і ситуацію безпеки в регіоні, де знаходяться виробничі потужності відповідача.
Основним джерелом доходів відповідача є кошти, які надходять від споживачів електричної енергії, що вносять плату за отримані послуги. При цьому, у зв'язку із введеним воєнним станом Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 до внесення в неї змін згідно із постановою № 1405 від 29.12.2023 р. була законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію. Таким чином, відповідач не мав жодного впливу на споживачів, яким надавав послуги для стягнення коштів на свою користь. Заборгованість відповідача перед позивачем, виникла, у тому числі, і через несплату на його користь заборгованості споживачами. Після внесення змін така заборона стосувалась територіальних громада, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Постановою НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", були надані настанови учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Як наслідок прийняття даної постанови, відповідач законодавчо позбавлений можливості на будь-яке компенсування втрат, що викликані несвоєчасністю здійснення оплат споживачами, в тому числі промисловістю, за спожиту електричну енергію, за яку відповідач, в свою чергу сплатив та сплачує в період споживання такої електричної енергії споживачами.
Постановою НКРЕКП від 10 січня 2024 року №4 до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, затверджених Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1469, внесено зміни, зокрема підпункт 29 пункту 2.2 доповнено положенням про те, що постачальник електричної енергії при проведенні розрахунків за отримані послуги з передачі та розподілу електричної енергії повинен забезпечувати недискримінаційність та пропорційність розрахунків перед операторами систем за відповідний розрахунковий період (місяць).
Дані положення нормативного акту вказують, що відповідач позбавлений можливості використовувати ресурси повністю на власний розсуд, наприклад використавши, всі надходження, як джерело для своєчасного виконання зобов'язань.
Переважна більшість споживачів відповідача знаходиться в межах Дніпропетровської області, тобто території наближеної до бойових дій, а тому вони несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують кошти за надані їм відповідачем, як єдиним постачальником універсальних послуг в межах Дніпропетровської області, послуги з постачання електричної енергії (серед складової у ціні яких включено тариф на передачу електричної енергії), при цьому як вже зазначалося - відповідач обмежений у можливості застосування до власних споживачів тих самих механізмів відповідальності, визначених у ст. 625 ЦК України, які застосовано до відповідача.
Окрім того, позивачем до матеріалів справи не додавались докази, які свідчать про завдання йому збитків, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
Також, нарахування за ст. 625 ЦК України не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів та не є джерелом збагачення кредитора, їхня мета - стимулювати виконання зобов'язань та компенсувати кредитору втрати за період утримання належних йому грошових коштів, тоді як предметом стягнення за судовим рішення у даній справі є саме нарахування згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не основний борг, який наразі сплачено.
Вказане свідчить про вчинення боржником активних дій на погашення заборгованості, тому суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що сплата нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України рівними частинами впродовж наступних місяців не призведе до порушення балансу інтересів сторін у даній справі, оскільки воно спрямоване на досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Розстрочення виконання судового рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а є лише намаганням відповідача через існування певних обставин забезпечити повне виконання рішення суду, шляхом погашення заборгованості перед стягувачем в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для нього.
Також, таке розстрочення не вплине на фінансовий стан позивача. Жодних обґрунтованих доводів щодо несприятливих наслідків внаслідок розстрочення судом сплати вказаних нарахувань згідно ст. 625 ЦК України позивач не навів.
Оскільки питання щодо відстрочення або розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування висновку про розстрочення виконання рішення у справі строком на дванадцять місяців, у апеляційного господарського суду відсутні підстави вважати, що місцевий господарський суд допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами.
Отже, враховуючи виконання відповідачем основного зобов'язання (погашення основної суми боргу), беручи до уваги законодавчі обмеження встановлені для відповідача у зв'язку з воєнним станом, зважаючи на фінансовий стан відповідача, пов'язаний із несвоєчасними розрахунками споживачів та збитками від військових дій, намір відповідача виконувати рішення суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення на 1 рік з оплатою рівними частинами щомісяця.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити в частині розміру стягнутих інфляційних втрат, а також здійснити новий розподіл судового збору за подання позову та визначити інші суми для часткової сплати за графіком розстрочення через зміну стягуваної суми; в решті рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025р. у справі № 904/1403/25 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025р. у справі № 904/1403/25 - змінити в частині розміру стягнутих інфляційних втрат, здійснити новий пропорційний розподіл судового збору.
Викласти абзац 2-4 резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 4 637 193 грн. 35 коп. - 3% річних, 16 003 208 грн. 77 коп. - інфляційних нарахувань.
Розстрочити виконання рішення у цій частині на 1 рік, до 29.07.2026 включно, з оплатою рівними частинами кожного місяця по 1 720 033,51 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 247 684,83 грн. - витрат на сплату судового збору."
В решті рішення - залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 41 115,07 грн.
Видачу наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 14.05.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд