Справа № 464/839/26
пр.№ 2/464/1414/26
14.05.2026 Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої судді - Чорна С.З.,
секретар судових засідань Павліш О.Т.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про тсягнення заборгованості,
представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Фінанс Груп" звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за Договором кредиту №71996981 в розмірі 25 860,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 660,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. А також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.40 грн та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500.00 грн.
Позов мотивує тим, що 02.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів у кредит №71996981, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 8000 грн. строком на 30 днів (з 02.08.2025 по 31.08.2025 року), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,275 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15 % від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальників строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожень день понадстрокового користування. ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов'язання за цим кредитним договором виконало повністю, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов цього договору, однак ОСОБА_2 своїх зобов'язань за даним кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість у зальному розмірі 25 860 грн., з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 660 грн - сума заборгованості за процентами; 1 200 грн - сума заборгованості за комісією; 16 000 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. 16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал фінанс груп» укладено договір факторингу №16/09/25, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Деал фінанс груп» за плату належні йому права вимоги, а останнє прийняло ці вимоги до боржників, указаних у реєстрі прав вимог до боржників №23/12/25-02 від 23 грудня 2025 року, у тому числі і щодо відповідачки за цим кредитним договором. Покликаючись на наведені вище обставини, а також на ухилення відповідачкою від виконання своїх зобов'язань за цим кредитним договором, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму у розмірі 25 860 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та 4500 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, проте подала заяву в якій просить розглядати справи за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує, позов підтримує в повному обсязі та просить такий задоволити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
09.03.2026 ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до судового розгляду.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71996981. Цей договір підписано електронним підписом позичальника відтворено шляхом використання одноразового ідентифікатора 84775. Сума кредиту 8 000 грн. Строк кредитування 30 днів. Тип кредиту кредит. Комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1 200 грн. Денна процентна ставка 0,275%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1 288,87%, проценти за понадстрокове користування 4 %.
Судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 грошові кошти згідно вказаного договору в сумі 8 000 грн. на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією від 02.08.2025 ТзОВ «Європейська платіжна система».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, відповідно до розрахунків, наданих позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором кредиту №71996981 в розмірі 25 860,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 660,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Згідно договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року відбулось переуступлення прав вимог, тобто ТОВ «Деал фінанс груп» отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу реєстру боржників №23/12/25-02 від 23 грудня 2025 до договору факторингу №16/09/25 від 16 вересня 2025 року, ТОВ «Деал фінанс груп» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 25 860,00 грн., з яких: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 660,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати факт укладення договору чи розмір існуючої заборгованості.
Враховуючи, що відповідачем ОСОБА_1 прострочено виконання грошових зобов'язань в строки, передбачені умовами договору кредиту, доказів погашення заборгованості за укладеним договором відповідачкою суду не надано, відтак, суд приходить до висновку, що позивач набув права щодо стягнення заборгованості за зазначеним вище договором.
Щодо стягнення комісії у розмірі 1200 грн.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною третьою вищезазначеної статті передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Згідно із частиною третьою статті 13ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Відтак, підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн. відсутні, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов'язком банку (фінансової установи).
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 16 000 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України та умов кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Однак відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, такий неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та на даний час є чинним.
Враховуючи те, що в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що правові відстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені відсутні.
Згідно ч. 1ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
З огляду на зазначене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 660 грн., яка складається з 8 000 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 660 грн. - сума заборгованості за процентами.
Щодо вирішення питання судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди зобов'язані застосовувати як джерело права практику Європейського суду з прав людини, надалі ЄСПЛ.
В свою чергу ЄСПЛ у своїй практиці визначає поняття «фактично понесені витрати на сплату гонорару» (див., наприклад, рішення від 16 лютого 2012 року у справі «Савін проти України», п.97; рішення від 07 листопада 2013 року у справі «Бєлоусов проти України», п.115), не лише ті витрати, яким є документальне підтвердження, а і ті, які за умовами договору з адвокатом клієнт має сплатити як гонорар.
Наведена практика ЄСПЛ цілком узгоджується з приписами п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, щодо доказування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4500 грн. до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною, витяг з акту №6-ДІЛ від 08.01.2026 про приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року.
При цьому, суд враховує правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/15357/17, додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п.6 ч.3 ст.2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Окрім цього, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 891,58 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.526, 530,610,1049 ЦК України, ст.ст.1054,2,10, 12, 141,247, 258, 259,263-265, 274-279,280-282 ЦПК України,суд,-
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором кредиту №71996981 від 02 серпня 2025 року в розмірі 8 660 грн., 891,58 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
В решті вимог позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (ЄДРПОУ 44280974, адреса: м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3),
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя