Справа № 740/6761/25
Провадження № 2/740/499/26
12 травня 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Дударця Д.В.,
за участю секретаря Каленіченко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення коштів,
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що приватним нотаріусом Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 5805 від 07 травня 2021 року та було вирішено звернути стягнення з позивача в сумі 152 689,13 грн.
Згідно з повідомленням приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П., яким здійснювалося виконавче провадження № 6577833 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса, з позивача на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» стягнуто 40 718,20 грн.
Позивач вважала, що оскільки рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 740/2794/24 від 16.07.2024 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5805 від 07 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., тому на її користь з відповідача підлягає стягненню 40 718,20 грн, які були стягнуті з неї в межах виконавчого провадження № 6577833 при виконанні вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 28.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судове засідання, призначене на 09:30 год 16.02.2026, було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті для ухвалення вироку у кримінальному провадженні.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі, стягнути з відповідача судовий збір та висловила згоду на заочний розгляд справи.
Представник відповідача акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з положеннями частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у справі № 740/2794/24 від 16.07.2024 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5805 від 07 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області - Грисюк Оленою Василівною (а.с. 6-8).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).
На підставі зазначеного рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16.07.2024 постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. від 22.08.2024 закінчено виконавче провадження № 6577833 з примусового виконання виконавчого напису № 5805, виданого 07.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. (а.с. 10).
За інформацією, наданою приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Палігіним О.П. від 14.11.2025 № 174750, яким здійснювалося виконавче провадження № 6577833 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса, під час примусового рішення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» було стягнуто 40 718,20 грн (а.с. 9).
Норми права, які були застосовані судом
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. З урахуванням змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).
Отже, як вже було зазначено, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що виконавчий напис нотаріуса в судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, за яким відповідач стягнув з позивача 40 718,20 грн відпала, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про повернення стягувачем коштів на підставі статті 1212 ЦК України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судові витрати
При розподілі судових витрат суд керується статтею 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 83, 1212 Цивільного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення коштів, задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 стягнуті за виконавчим написом нотаріуса від 07.05.2025 № 5805 грошові кошти в сумі 40 718 (сорок тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070.
Суддя Дмитро ДУДАРЕЦЬ