Справа № 740/934/26
Провадження № 2/740/1239/26
12 травня 2026 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Роздайбіди О.В.,
при секретарі Дьоміній Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжин у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - ТОВ «Бізнес Позика») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У лютому 2026 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 30821,40 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 21.07.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 548460-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 18000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 548460-КС-001 належним чином не виконала, чим порушила зобов'язання, встановлені договором. Станом на 15.02.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором становить 30821,40 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 41,40 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3780,00 грн. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 16 березня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено; витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази.
Від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, не повідомила про причини неявки в судові засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавала, заперечень проти позову або заяви про розгляд справи без її участі не надала, не подала відзиву на позов.
Про дату, час та місце розгляду відповідачка повідомлена шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті «Судової влади України».
Таким чином, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідачки про розгляд справи та реалізації нею права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення заочного судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до наступних висновків.
Положеннями ст.627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що 21.07.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 467231-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», і Правилами надання споживчих кредитів для продукту «Кредит до 26 днів» ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 18000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Строк, на який надається кредит - 23 дні, строк дії договору до 12.08.2025. Процентна ставка за кредитом - 0,01% в день, фіксована. Комісія за надання кредиту становить 3780,00 грн.
До вказаного договору додані пропозиція (оферта) щодо укладання договору, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), паспорт споживчого кредиту, візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення основного договору та анкета клієнта (а.с. 13-16, 25, 35, 44, 45).
21.07.2025 ОСОБА_1 отримала за вищевказаним кредитним договором кредитні кошти в розмірі 18000,00 грн на зазначену нею банківську картку, що підтверджується наявним у матеріалах справи підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід». В анкеті клієнта номер банківської картки для перерахунку коштів зазначений як № НОМЕР_1 (а.с. 44).
Також, згідно з відомостями АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7 - 260323/65882-БТ від 30.03.2026, наданими за запит суду, підтверджено належність ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 , а також випискою за договором №б/н за період з 21.07.2025 по 12.08.2025 підтверджено факт перерахування на зазначений картковий рахунок грошових коштів (а.с. 84-86).
Із врахуванням викладеного між сторонами виникли правовідносини згідно положень ст. 526, 599, 629, 1054 ЦК України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідачка умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконувала і станом на 16.02.2026 її заборгованість, згідно розрахунку позивача, становить 30821,40 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 41,40 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 9000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 3780,00 грн (а.с. зворотна сторона 10-12).
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на вебсайті в мережі Інтернет https://my.bizpozyka.com та підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що узгоджується із ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши кредитний договір, відповідачка погодилася з умовами договору та правилами надання споживчого кредиту та умовами його виконання, а саме: розміром кредиту, строком кредитування та з періодичністю платежів зі сплатою процентів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Позивачем надано належні та допустимі докази укладення з відповідачем зазначеного вище кредитного договору та отримання нею грошових коштів за договором.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З позовом про визнання недійсним договору № 548460-КС-001 про надання кредиту від 21.07.2025 відповідач не зверталася.
Відповідно до розрахунку позивача відсотки нараховані у межах строку кредитування за процентною ставкою 0,01% в день і станом на 16.02.2026 становлять 41,40 грн.
Ураховуючи те, що відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала, наявну заборгованість за тілом кредиту, відсотками у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості тілом кредиту в розмірі 18000,00 грн та 41,40 грн за відсотками, підлягають задоволенню.
Водночас, у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаним недійсним у цілому. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У постанові від 13.07.2022 у справі №?363/1834/17 Верховний Суд визначив, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких вона до кредитодавця фактично не зверталася. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, суперечить основним засадам цивільного законодавства.
У цьому випадку комісія у розмірі 3780,00 грн нараховувалася саме за надання кредиту, а тому стягненню не підлягає.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 9000,00 грн суд дійшов наступного висновку.
Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 13.08.2025 по 06.09.2025 у розмірі 9000,00 грн.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, на користь позивача підлягають стягненню із відповідача 18041,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн в дохід держави (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі 2662,40х58,53%=1558,30 грн.
Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 1-18, 76- 81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 548460-КС-001 від 21.07.2025 в розмірі 18041 (вісімнадцять тисяч сорок одну) гривню 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 1558 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 30 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.В. Роздайбіда