Справа № 351/1901/25
Номер провадження №2/351/652/26
11 травня 2026 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Мартинюка В.І,
з участю секретаря Равлюк М.І.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки Пинчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недійсним,
У провадженні Снятинського районного суду Івано-Франківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недійсним.
29 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, відкритих на ім'я ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за кредитним договором № 406504 від 01.12.2025 до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недійсним та набрання рішенням суду у
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого висновку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У відповідності до положень пункту 2 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, заборона вчиняти певні дії.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд ще раз наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Суд встановив, що предметом спору у справі є визнання недійсним кредитного договору укладеного між ТОВ «Ізі Кредит» та ОСОБА_1 01.12.2025.
Не розглядаючи спір по суті, суд водночас вказує, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, зупиняючи виконання прав та обов'язків сторін правочину, в цьому випадку кредитного договору, шляхом заборони відповідачу здійснювати нарахування процентів за кредитом суд фактично порушує презумпцію правомірності правочину, який станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову не визнаний судом недійсним.
Суд також зазначає, що згідно частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, у разі, якщо позивач доведе наявність підстав для визнання оспорюваного кредитного договору недійсним і суд своїм рішенням визнає укладений 01.12.2025 між ТОВ «Ізі Кредит» та ОСОБА_1 кредитний договір недійсним, всі нараховані банком проценти, комісії, неустойки не будуть стягуватися з позивача, оскільки припинить існування відповідна правова підстава для цього.
Разом з тим, заборона фінансовій установі нараховувати проценти, штрафи, пеню за період, протягом якого справа буде розглядатися в суді, призведе до порушення законних прав ТОВ «Ізі Кредит» у разі ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме, заборонити Товариствуз обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» нараховувати відсотки, штрафи, пеню, списувати грошові кошти з будь-яких розрахункових рахунків, у тому числі карткових, відкритих на ім'я ОСОБА_1 у рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за кредитним договором № 406504 від 01.12.2025 до завершення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» про визнання кредитного договору недісним та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Повний текст ухвали складено 13.05.2026.
Суддя Василь МАРТИНЮК