12 травня 2026 року Київ справа №440/13704/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до Пенсійного фонду України, у якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21.11.2024, просив:
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії;
- визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо ненадання ОСОБА_1 доказів нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати пенсії з 15.01.2018;
- зобов'язати Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання постанови Верховного Суду від 04.03.2024 по справі №320/1232/21 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати пенсії;
- зобов'язати Пенсійний фонд України надати ОСОБА_1 докази нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати пенсії з 15.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно не нарахували та не виплатили компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання постанови Верховного Суду від 04.03.2024 по справі №320/1232/21 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 з 15.01.2018 за весь час затримки виплати по день фактичної виплати пенсії.
Відповідач у відзиві зазначив, що нарахування сум пенсії позивачу здійснюється на його банківський рахунок щокварталу. Нараховані на виконання судового рішення суми пенсії виплачені у плановий період виплати. Кошти на виконання постанови Верховного Суду від 04.03.2024 по справі №320/1232/21 нараховані, і виплачені з урахуванням встановленого НБУ курсу євро станом на 20.05.2024 разом із пенсією за ІІ квартал. Враховуючи відсутність затримки нарахування коштів, підстави для задоволення позову відсутні.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що позивач отримав 07.06.2024 доплату за неотриману пенсію за період з 15.01.2018 до 04.03.2024 у сумі 65260,04 грн. Початковим періодом затримки виплати пенсії є 15.01.2018, а не дата постановлення судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю залишено без задоволення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 повернуто заяву позивача про уточнення позовних вимог від 16.12.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 зобов'язано Відділ №4 Управління соціального захисту населення Полтавської районної військової адміністрації надати до суду інформацію та відповідні докази щодо довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 №1612-7002068774 від 08.07.2024, а саме: надати інформацію чи вказана довідка не є відкликаною або не визнана недійсною у відповідності до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Згідно з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 цю справу передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
При цьому справа перебувала на стадії залишення без руху.
За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Скрипці І.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 адміністративну справу прийнято до провадження. Ухвалено розглядати справу одноособово суддею Скрипкою І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Продовжено розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 24.03.2025 повернуто без розгляду.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З 15.01.2018 позивачу призначено пенсію на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію обчислено за страховий стаж, набутий на території України, який складав 20 років 1 день.
Розмір пенсії склав 121,62 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2022 у справі № 320/1232/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та період навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975.
Зобов'язано Пенсійний фонд України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 роботу з 02.01.1990 по 17.05.1993 на посаді токаря 4 розряду «Ворошиловградский завод РГШО «Спутник» обьединения «Ворошиловградуголь» та навчання в ПТУ №25 м. Ворошиловград з 01.09.1973 по 14.07.1975.
Визнано протиправними дії Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15.01.2018 у розмірі 121,62грн.
Зобов'язано Пенсійний фонд України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15.01.2018 не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 320/1232/21 апеляційну скаргу Пенсійного фонду України - задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року скасовано в частинні визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн. та зобов'язання Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
Прийнято у вказаній частині нове рішення, яким відмовлено у визнанні протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн. та зобов'язанні Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 04.03.2024 у справі № 320/1232/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року скасовано в частині, якою відмовлено ОСОБА_1 у визнанні протиправними дій Пенсійного фонду України щодо нарахування йому пенсії за віком з 15 січня 2018 року у розмірі 121,62 грн. та зобов'язанні Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 15 січня 2018 року не нижче мінімальної пенсії та з урахуванням проведених раніше виплат.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Пенсійний Фонд України здійснити перерахунок та виплату призначеної з 15 січня 2018 року ОСОБА_1 пенсії у розмірі, що відповідає положенням статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2023 року залишено без змін.
На виконання судових рішень у справі № 320/1232/21 позивачу перераховано пенсію з 15.01.2018.
Розмір пенсії з 15.01.2018 склав 1040,60 грн, і надалі підвищувався, а з 01.03.2024 - 1692,05 грн.
Доплата сум пенсії, яка нарахована на виконання судових рішень у справі № 320/1232/21 у сумі 65260,04 грн, виплачено 29.05.2024 відповідно до відомості № 2 та платіжної інструкції в іноземній валюті № 03575 від 29.05.2024.
Компенсація втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати недоплачених сум пенсії позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась.
На звернення позивача з цього приводу відповідач листом від 02.05.2024 повідомив, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, а невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць. Доплата пенсії за судовими рішеннями нарахована у березні 2024 року і буде виплачена у плановий період.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-ІІІ).
Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (Порядок № 159).
Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Суд звертає увагу, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Таким чином, особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду України від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19.
Із урахуванням наведеного, позивач має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини пенсії, донарахованої з 15.01.2018 по день фактичної виплати - 28.05.2024 (дата, яка передує дню виплати - 29.05.2024).
Водночас вимоги щодо визнання протиправними дій Пенсійного фонду України щодо ненадання доказів нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати пенсії з 15.01.2018 є безпідставними, оскільки цей юридичний факт ще не відбувся, а в частині зобов'язання надати докази нарахування компенсації є передчасними, оскільки ці обставини ще не настали.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку із тим, що позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2024, суд не здійснює його розподіл.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії з 15.01.2018 до дня фактичного розрахунку - 28.05.2024.
Зобов'язати Пенсійний фонд України (код ЄДРПОУ: 00035323; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 9) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання постанови Верховного Суду від 04.03.2024 у справі №320/1232/21 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 за весь час затримки виплати, а саме: з 15.01.2018 до 28.05.2024 включно.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.