29 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/173/26
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Мірошніченко А.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні суду справу за позовом Єланецької селищної ради до Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Авангард» про розірвання договору оренди землі, припинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, -
Єланецька селищна рада звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма “Авангард» про:
- розірвання договору оренди земельної ділянки № 407 від 16.09.2021 року, укладеного між Єланецькою селищною радою Вознесенського району Миколаївської області та ПСП Агрофірма “Авангард»;
- припинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4823081000:04:000:0409, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.02.2022 року за № 46551595;
- зобов'язання ПСП Агрофірму “Авангард» повернути Єланецькій селищній раді Вознесенського району Миколаївської області земельну ділянку кадастровий номер 4823081000:04:000:0409 шляхом підписання акту приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2026 вказану позовну заяву Єланецької селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (вх. № 2205/26 від 18.02.2026 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 1, 2 ст. 164 ГПК України позивачем зазначено невірне його повне найменування, не зазначено правові підстави позову щодо позовних вимог про припинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом підписання акта приймання-передачі, позивачем не заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналу спірного договору оренди, не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі.
03.03.2026 від представника позивача - Баденко Л.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2841/26), в якій позивачем зазначено, що повним найменуванням позивача є Єланецька селищна рада, доповнено правові підстави позову. Разом з цим, позивачем до вказаної заяви додано уточнену позовну заяву (вх. №2843/26) та платіжну інструкцію №25 від 26.02.2026 про доплату позивачем судового збору в сумі 4659,20 грн. Також в уточненій позовній заяві (вх. №2843/26) позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору оренди землі №407 від 16.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2026 р. вказану позовну заяву Єланецької селищної ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/173/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 06.04.2026 р. о 15:00.
27.03.2026 від представника відповідача - Мірошніченка А.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4272/26), в якому відповідач зазначає, що складаючи договір оренди землі, позивач передав земельну ділянку без конкретного визначення її цільового призначення, а, передаючи земельну ділянку як землі запасу, не можливо стверджувати, що це за категорія земель, яка передбачена ч. 1 ст. 19 ЗК України, тобто землі запасу не виділяються в окрему категорію, а існують у складі кожної з дев'яти категорій земель. Земельна ділянка, в свою чергу, передавалась в оренду для сільськогосподарських потреб (п. 14 договору). Також, як вказує відповідач, ні в договорі оренди землі, ні в акті приймання-передачі земельної ділянки нічого не вказано, що разом із земельною ділянкою передаються дерева, не вказано які саме дерева, не вказано їх кількість та їх стан (придатні для збору врожаю чи ні). Як стверджує відповідач, фруктовий сад було висаджено в 1991 році колгоспом Авангард за власні кошти, в свою чергу ПСП “Агрофірма “Авангард» є правонаступником всіх прав і обов'язків вказаного колгоспу і на балансі господарства перебував даний фруктовий сад, що підтверджується книгами “Основні засоби» за 2002-2004 роки та за 2010-2022 роки, де окремою графою йшов запис про наявний сад загальною площею 50 га розташований на відділу № 4 і поставлений на баланс господарства з 1994 року. Даний сад приблизно з 2005 року ні відповідачем, ні будь-ким іншим не використовувався, та зважаючи на те, що з моменту його висадки минуло 30 років, сад прийшов в абсолютну непридатність для використання. Відповідач зазначає, що роботи по рекультивації та викорчовуванню чагарників проводились з кінця 2022 року по кінець 2024 року, на що відповідачем витрачено близько трьох мільйонів гривень. Відповідач вказує, що все було підготовлено для висадки нового саду восени 2025 року. Проте підприємство ПСП “Агрофірма “Авангард» не змогло виготовити проектну документацію по висадці багаторічних насаджень. Звернення відповідача до двох організацій, а саме до Придніпровського відділу державного підприємства “Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників “Укрдіпросад» та Одеської філії інституту “Укрдіпросад» проектування садів та виноградників» були безрезультатні. Наразі відповідач зазначає, що позивачем не доведено факт того, що оброблення земельної ділянки зашкодило ґрунту (ерозія, втрата родючості, погіршення стану орендованої земельної ділянки), а тому доводи про порушення істотних умов договору є безпідставними та необґрунтованими.
01.04.2026 р. від представника позивача - Баденко Л.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про забезпечення участі представника позивача у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 4507/26), в якій просить допустити до участі у підготовчому засіданні по справі № 915/173/26, що призначено на 06.04.2026р. о 15:00 год., в режимі відеоконференції представників позивача: Хізніченко Марину Михайлівну - завідувача сектору з юридичних питань апарату Єланецької селищної ради (на підставі довіреності та посадової інструкції), Касьянову Аліну Сергіївну - начальника відділу земельних ресурсів та агропромислового розвитку апарату Єланецької селищної ради (на підставі довіреності та посадової інструкції).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.04.2026 р. у справі № 915/173/26 задоволено заяву Єланецької селищної ради про участь представника в підготовчому засіданні суду, яке призначене на 06 квітня 2026 року о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. № 4507/26 від 01.04.2026 р.) за наявності відповідних повноважень на представництво інтересів позивача.
03.04.2026 р. від позивача - Єланецької селищної ради в особі голови Баденко Л.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №4691/26), в якій позивач зазначає, що викорчовування саду, що призвело до зміни виду угідь із багаторічних насаджень на ріллю, перевищує межі допустимого догляду та є самовільною зміною способу використання земельної ділянки. Позивач вказує, що викорчовування та подальше використання ділянки як ріллі здійснено без погодження орендодавця, що суперечить п. 20 договору, де чітко визначено вид використання земельної ділянки - багаторічні насадження. На думку позивача, самовільне прийняття рішення про викорчовування саду та подальше використання земельної ділянки як ріллі свідчить не про “догляд за земельною ділянкою», як зазначає відповідач, а про односторонню зміну умов використання земельної ділянки, що є порушенням договору.
06.04.2026 від представника відповідача - Мірошніченко А.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №4764/26), в якому заявник просив суд відкласти судове засідання на іншу дату з метою надання додаткового часу для належної оцінки відповіді на відзив та можливо за необхідністю надати свої заперечення.
Наразі під час підготовчого засідання 06.04.2026 року судом з'ясовано відсутність повноважень у Хізніченко Марини Михайлівни - завідувача сектору з юридичних питань апарату Єланецької селищної ради та Касьянової Аліни Сергіївнї - начальника відділу земельних ресурсів та агропромислового розвитку апарату Єланецької селищної ради на представництво інтересів Єланецької селищної ради в суді, що унеможливлює участь вказаних осіб в засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2026 р. у справі № 915/173/26 підготовче засідання відкладено на 29 квітня 2026 року о 09:20.
08.04.2026 від представника відповідача - Мірошніченко А.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення (вх. №4949/26), в яких відповідач зазначає, що за ініціативою відповідача була проведена виїзна ревізія, за результатами якої складено рецензія-рекомендація щодо доцільності списання багаторічних насаджень та закладення інтенсивного саду та встановлено, що існуючим насадженням 25-30 років експлуатації, що перевищує їх економічно ефективний період плодоношення. Також відповідач стверджує, що орендар не допустив порушення умов договору, а навпаки вжив заходів щодо усунення таких недоліків (рекультивації), що свідчить про добросовісне виконання ним обов'язків землекористувача, а отже відсутні підстави для розірвання договору оренди землі. На переконання відповідача, позивач не довів, що стан земельної ділянки погіршився, зменшилась цінність земельної ділянки, або ж земельну ділянку неможливо використовувати за цільовим призначенням.
15.04.2026 від позивача - Єланецької селищної ради в особі голови Баденко Л.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №5293/26), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи документи на підтвердження повноважень представників позивача.
27.04.2026 від представника відповідача - Мірошніченко А.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №5975/226), у якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи заяву свідка викладену у письмовій формі та засвідчену нотаріально.
29.04.2026 від ОСОБА_1 на електронну пошту господарського суду надійшла заява (вх. №6156/26), в якій заявник просить суд вважати відкликаними її письмові свідчення, подані 23.04.2026, та не враховувати їх під час розгляду справи.
У підготовче засідання, призначене на 29.04.2026 р., позивач та його представник не з'явились з невідомих причин.
Між тим з огляду на повторну неявку у підготовче засідання представника позивача суд вважає неможливим подальший розгляд даної справи, оскільки нез'явлення позивача перешкоджає встановленню дійсних правовідносин між сторонами та виконанню завдань підготовчого провадження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
За приписами ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Ciricosta and Viola v. Italy" (заява №19753/92) зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №910/3980/16, від 24.02.2021 у справі №916/160/20, від 05.07.2022 у справі №914/1804/18 тощо).
Водночас, слід зазначити, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.
Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 14 ГПК України).
Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права ГПК України.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до п.2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою, а також зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими ст. 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Підстави для відкладення розгляду справи у судовому засіданні або підготовчому засіданні передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Однак, в даному випадку підстави для відкладення підготовчого засідання суду 29.04.2026, передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, з підстав неявки представника позивача відсутні.
У випадку, якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи. До такого правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.
Отже, учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Наразі суд зазначає, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, а процесуальна бездіяльність позивача як ініціатора позову не може ставити під сумнів здійснення судочинства господарським судом відповідно до вимог процесуального закону. Також за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).
Так, слід зазначити, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. зі справи “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначалось вище, позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення підготовчого засідання у справі, втім явку свого представника у підготовче засідання господарського суду, яке було призначене на 06.04.2026 та 29.04.2026 р., позивач не забезпечив.
Поряд з цим слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За своєю конструкцією вказані процесуальні норми є імперативними та не передбачають право розсуду суду у їх застосуванні: суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не з'явився у підготовче засідання або не повідомив про причини неявки.
Водночас, якщо позивач подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, суд вправі залишити позов лише у випадку, коли нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у підготовче засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце засідання суду; 2) неявка позивача в підготовче засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в засідання суду; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у підготовче засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19.
В постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №905/458/21 здійснено аналіз положень частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм (див. п. 8.4, 8.5).
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова “може», “має право», “за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду.
Формулювання “суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 Господарського процесуального кодексу України, та формулювання “суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи “імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норми, закріплені у частині четвертій статті 202 та у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у підготовче засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами ст.ст. 202, 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім в засіданні суду кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Такі ж правові висновки наведені у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19.
Разом з тим, зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у підготовче засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №910/17906/21, ухваленій у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
При цьому положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15).
Якщо нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов'язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов'язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов'язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов'язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез'явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду (п. 8.7. постанови ОП ВС від 18.11.2022 у справі №905/458/21).
При цьому Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 не знайшов підстав для відступлення від висновку (уточнення висновку), викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 щодо застосування частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України в умовах воєнного стану в України.
До того ж слід зауважити, що законодавець не пов'язує такий імперативний процесуальний обов'язок суду із кількістю судових засідань та не позбавляє суд можливості залишення позову без розгляду у підготовчому засіданні, що відбулось вдруге, зокрема у разі належного повідомлення позивача про розгляд справи та відсутності від останнього заяви про розгляд справи за відсутності свого представника.
В даному випадку під час підготовчого засідання 29.04.2026 року виникла необхідність у з'ясуванні дійсного характеру спірних правовідносин між позивачем та відповідачем. Проте, в підготовче засідання 29.04.2026 року представник позивача не з'явився, про причини неявки повідомив, також будь-яких заяв про розгляд справи без його участі не надсилав. Водночас суд зауважує, що ухвалою суду від 03.04.2026 р. у справі № 915/173/26, було задоволено заяву Єланецької селищної ради про участь представника лише в підготовчому засіданні суду, яке призначене на 06 квітня 2026 року о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. № 4507/26 від 01.04.2026 р.) за наявності відповідних повноважень на представництво інтересів позивача. Позивач був обізнаний про зміст вказаної ухвали, а отже мав вживати відповідних заходів щодо забезпечення участі свого представника у розгляді справи.
Враховуючи усе вищенаведене та те, що позивач не з'явився у підготовче засідання і його неявка перешкоджає розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення без розгляду позову Єланецької селищної ради до Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Авангард» про розірвання договору оренди землі, припинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку на підставі статті 185, частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Наразі суд зауважує, що згідно з частиною 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Суд звертає увагу позивача, що залишення позову без розгляду не обмежує позивача у доступі до правосуддя та не перешкоджає повторному зверненню до суду у загальному порядку після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Залишення позовної заяви без розгляду через неявку позивача в засідання суду не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 185, 202, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Єланецької селищної ради до Приватного сільськогосподарського підприємства “Агрофірма “Авангард» про розірвання договору оренди землі, припинення державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня підписання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали підписано 11.05.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці у період з 04.05.2026 по 08.05.2026 року.
Суддя Л.М. Ільєва